CRS: що українська податкова може дізнатися про іноземні рахунки бізнесу та власників
22/ 10/ 2026
Авторка: Юлія Панасюк, адвокатка Приходько та партнери
Міжнародна діяльність українського бізнесу давно перестала обмежуватися рахунками в українських банках. Компанії відкривають рахунки за кордоном, власники бізнесу переїжджають, підприємці працюють із міжнародними платформами, отримують оплату від іноземних контрагентів та використовують фінансові сервіси інших держав.
Водночас фінансова інформація про такі рахунки вже не залишається виключно у розпорядженні іноземного банку.
Україна бере участь у міжнародному автоматичному обміні фінансовою інформацією за стандартом CRS. Це означає, що за певних умов інформація про фінансові рахунки українських податкових резидентів може потрапляти до Державної податкової служби України без окремого запиту до іноземного банку.
Для бізнесу це принципово змінює підхід до роботи з іноземними рахунками. Питання вже не лише в тому, чи задекларований конкретний дохід. Важливо розуміти, яку інформацію про рахунок отримує податкова, як вона може її використовувати та які документи бізнесу необхідно мати для пояснення походження коштів.
Що таке CRS і як працює автоматичний обмін.
CRS (Common Reporting Standard) — міжнародний стандарт автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки.
Його основна мета — забезпечити податковим органам держав-учасниць доступ до визначеної інформації про фінансові рахунки податкових резидентів, які можуть знаходитися за межами країни їхнього податкового резидентства.
Механізм працює таким чином: фінансова установа визначає податкове резидентство клієнта відповідно до встановлених процедур. Якщо рахунок підлягає звітуванню, фінансова інформація передається компетентному органу відповідної країни. Надалі ця інформація може бути автоматично передана компетентному органу іншої держави, податковим резидентом якої є власник рахунку.
Для українського бізнесу це означає просту річ: іноземний рахунок більше не варто розглядати як інформаційно ізольований від української податкової системи.
Яка інформація може потрапити до ДПС.
CRS не передбачає передачу абсолютно всієї банківської інформації або історії кожної операції.
Водночас обсяг інформації є достатнім для того, щоб податковий орган міг ідентифікувати рахунок та його власника і побачити ключові фінансові показники.
Зокрема, може передаватися:
ім’я або найменування власника рахунку;
адреса;
держава або держави податкового резидентства;
податковий номер;
номер рахунку;
інформація про фінансову установу;
залишок або вартість рахунку на кінець відповідного звітного періоду;
певні види доходів, отриманих за рахунком, зокрема проценти, дивіденди та інші суми залежно від типу рахунку.
Тому інформація, отримана за CRS, може дати податковому органу підстави поставити додаткові питання щодо фінансової діяльності особи або бізнесу.
Окремо варто звернути увагу на закриття рахунку. Закритий рахунок не означає, що інформація про нього автоматично зникає з інформаційного поля. Відповідні відомості за звітний період можуть бути передані в межах правил CRS.
CRS і бізнес: чому це важливо для компаній.
Для компанії іноземний рахунок сам по собі не є проблемою. Проблеми виникають тоді, коли фактичний рух коштів, статус рахунку та податковий облік не узгоджуються між собою.
Наприклад, українська компанія може мати рахунок у банку іншої держави для розрахунків з іноземними контрагентами. Податкова в Україні може отримати інформацію про такий рахунок і його залишок.
Це не означає автоматичного донарахування податку.
Однак отримана інформація може бути використана разом з іншими даними для аналізу діяльності платника. Податкова може зіставляти її з українською податковою звітністю, фінансовими показниками, інформацією про доходи, контрольовані операції, зовнішньоекономічні операції та іншими відомостями, які є в її розпорядженні.
Тому для бізнесу важливо, щоб іноземний рахунок був частиною прозорої фінансової моделі, а його використання можна було підтвердити документально.
А якщо це рахунок власника бізнесу, а не компанії?.
Окремий ризик виникає у ситуаціях, коли кошти бізнесу та особисті кошти фактично змішуються.
Наприклад, власник бізнесу отримує кошти від іноземних клієнтів на особистий рахунок, використовує іноземний фінансовий сервіс для розрахунків із контрагентами або приймає на особистий рахунок кошти, пов’язані з діяльністю компанії.
У такій ситуації інформація за CRS може стосуватися саме фізичної особи.
І тут принципово важливо розмежовувати два поняття: наявність коштів на рахунку та отримання оподатковуваного доходу — не одне й те саме.
Залишок на рахунку може включати власні кошти, повернення позики, кошти від продажу майна, перекази між власними рахунками або кошти, які фактично належать іншій особі.
Тому сам факт наявності певної суми на іноземному рахунку ще не відповідає на питання про її податкову природу.
Чи існує «ліміт», до якого рахунок не потрапляє в CRS?.
Це одне з найбільш поширених помилкових уявлень.
CRS не встановлює простого правила: «якщо на рахунку менше певної суми, інформація до податкової не передається».
Для окремих категорій існуючих рахунків передбачені пороги, які використовуються у процедурах належної перевірки фінансовими установами.
Наприклад, для фізичних осіб застосовується поріг 1 млн доларів США для розмежування рахунків з низькою та високою вартістю, а для певних рахунків організацій — 250 тис. доларів США.
Але ці суми не є «лімітом невидимості».
Для підприємців також немає універсального правила про окремий «ліміт ФОП». У багатьох країнах фізична особа може здійснювати підприємницьку діяльність без створення окремої юридичної особи. Відповідно, характер рахунку та статус його власника визначаються відповідно до правил CRS конкретної юрисдикції, а не просто за українським статусом ФОП.
Що відбувається, якщо бізнес змінив країну податкового резидентства.
Для міжнародного бізнесу це питання особливо актуальне.
Компанія або її власник може змінити країну податкового резидентства, переїхати до іншої держави або почати фактично здійснювати діяльність з-за кордону.
У такому випадку важливо, щоб інформація про податкове резидентство, яка надається банку або іншій фінансовій установі, відповідала фактичному та документально підтвердженому статусу.
Помилка у визначенні резидентства може мати наслідки не лише для CRS-звітності, а й для подальшого податкового аналізу.
Особливо це важливо для власників українського бізнесу, які тривалий час проживають за кордоном і вважають, що сам факт фізичного перебування в іншій державі автоматично означає припинення українського податкового резидентства.
Насправді питання податкового резидентства потребує окремого аналізу фактичних обставин та застосовних норм законодавства і міжнародних договорів.
CRS не дорівнює автоматичному донарахуванню податків.
Сам факт отримання ДПС інформації про іноземний рахунок не означає, що платнику автоматично буде визначено податкове зобов’язання.
CRS — це насамперед джерело інформації.
Податкова може використати отримані відомості для подальшого аналізу та зіставити їх з іншою інформацією.
Наприклад, якщо у даних CRS зазначено значний залишок на рахунку фізичної особи, це саме по собі ще не доводить отримання нею оподатковуваного доходу в Україні.
Для визначення податкових наслідків необхідно встановити походження коштів, їх власника, підставу отримання та відповідний період.
Саме тут для платника критично важливими стають первинні документи та інші докази.
Що робити бізнесу вже зараз.
Компаніям та їхнім власникам варто провести своєрідний «аудит» власних іноземних рахунків ще до отримання будь-якого запиту від ДПС.
Насамперед варто перевірити:
Які іноземні рахунки та фінансові акаунти існують у компанії та її власників.
Який статус кожного рахунку — корпоративний, особистий, підприємницький тощо.
Яка країна податкового резидентства зазначена у фінансовій установі.
Які суми та види надходжень проходили через рахунок.
Чи можна документально підтвердити походження коштів.
Чи узгоджується інформація про рахунки з податковою та бухгалтерською звітністю.
Чи є операції, які потребують окремого аналізу з точки зору українського оподаткування або міжнародного податкового права.
Це особливо важливо для компаній, які мають іноземних контрагентів, працюють через міжнародні платформи, використовують рахунки за кордоном або мають власників, які проживають у різних юрисдикціях.
Якщо ДПС уже запитує інформацію про іноземний рахунок.
У такій ситуації не варто обмежуватися відповіддю: «кошти не є доходом».
Необхідно встановити та документально підтвердити:
кому належать кошти;
джерело їх походження;
правову підставу отримання;
дату та характер операцій;
зв’язок коштів із діяльністю компанії або фізичної особи;
податковий статус отриманих коштів;
відповідність цих операцій податковій та бухгалтерській звітності.
Саме документи, а не загальні пояснення, найчастіше визначають, чи зможе платник переконливо спростувати податкову позицію.
Висновок.
CRS не означає, що податкова автоматично «бачить усі ваші гроші».
Але це означає, що іноземний рахунок українського податкового резидента більше не варто сприймати як інформаційно недоступний для ДПС.
Для бізнесу це питання не лише контролю за іноземними рахунками, а й загальної узгодженості структури діяльності: хто отримує кошти, де вони обліковуються, кому належать, яке їх походження та як вони відображені для цілей оподаткування.
У ЮК «Приходько та партнери» ми рекомендуємо не чекати першого запиту від ДПС, а заздалегідь перевіряти іноземні рахунки, структуру міжнародних платежів, податкове резидентство власників та документальне підтвердження походження коштів.
Для міжнародного бізнесу податкова безпека сьогодні — це не лише правильно подати декларацію. Це передусім забезпечити, щоб інформація, яку різні державні органи отримують про ваш бізнес, була узгодженою та могла бути належно пояснена документами.
