Право на телемедицину

20/ 03/ 2018

В Україні активно створюються умови для впровадження інноваційних технологій в систему охорони здоровя. Серед законів, прийнятих в ході медичної реформи, був і Закон України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування в сільській місцевості», покликаний змінити наше уявлення про порядок і форми отримання медичної допомоги. Одним з головних нововведень згаданого закону є впровадження телемедицини та створення для цього явища правового поля. Відзначимо, правова база закладена ще в 2007 році, коли наказом МОЗ України було створено Державний клінічний науково-практичний центр телемедицини. У 2015 році був прийнятий Указ МОЗ України №681 від 19.10.2015 року «Про затвердження нормативних документів щодо застосування телемедицини у сфері охорони здоровя». Однак найбільш резонансним виявився Закон України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування в сільській місцевості», яким передбачається впровадження сучасних технологій в сферу медичного обслуговування, в тому числі із застосуванням телемедицини. Можливості телемедицини Незважаючи на той факт, що телемедицина для України явище досить нове, інші країни світу вже по достоїнству оцінили його переваги. Ключовим фактором для застосування телемедицини є відстань між лікарем та пацієнтом. Спочатку телемедицина міцно закріпилася в країнах з важкодоступними регіонами, серед яких Норвегія, Фінляндія та Хорватія. Однак в подальшому були оцінені і інші можливості телемедицини. Так, телемедицина виявилася ефективною для цілей військової медицини (в США поранених солдатів нерідко оперують роботи, якими дистанційно управляють доктора, що знаходяться за тисячі кілометрів від пацієнта). Отже, використання IT-технологій дозволяє знижувати витрати на медичне обслуговування, легалізує лікарські online-консультації, відкриває нові можливості для підвищення знань та навичок медичного персоналу, спрощує процес взаємодії між пацієнтом і лікарем. З іншого боку, процес впровадження телемедицини несе необхідність перегляду запобіжних заходів, що дозволяють зберігати персональні дані пацієнтів, так само, як і необхідність здійснювати постійну підготовку кадрів для роботи в даному напрямку. Проте, телемедицина істотно скорочує витрати на медичне обслуговування, підвищує доступність медицини в цілому, а також є прекрасним рішенням в тому випадку, якщо відстань між лікарем і пацієнтом критичною. Закон і поняття телемедицини Чинне законодавство визначає телемедицину як комплекс дій, технологій і заходів, які застосовуються при наданні медичної допомоги з використання засобів дистанційного звязку у вигляді обміну електронними повідомленнями. Законодавець розуміє під телемедициною не тільки процес консультації між лікарем і пацієнтом, а й ряд інших форм взаємодії. Телемедицина включає в себе домашнє телеконсультування, телемедичне консультування та телеметрію. Таким чином, прийняттям низки законопроектів, легалізовано спілкування між лікарем і пацієнтом, що знаходяться вдома, визначені вимоги до кабінетів телемедицини, а також зявилися можливості проводити обстеження і передавати ці дані в режимі реального часу. По суті, телемедицина давно, хоч і нелегально, увійшла в наше життя – багато приватних клінік пропонують цілодобову консультативну підтримку своїм пацієнтам, а обмін медичною інформацією між лікарем та пацієнтом давно спрощений і перенесений в електронну форму. З прийняттям Закону України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування в сільській місцевості» телемедицина віднесена до розряду базових послуг для громадян. Регламентація вимог Законодавець не обмежує можливості застосування телемедицини тільки медичними установами державного сектора, вирішуючи використання телемедицини не лише приватним клініками, але також і лікарями приватної практики, які ведуть діяльність в сфері медицини. На сьогоднішній день в Україні, на відміну від інших країн, використання телемедицини дозволено на всіх рівнях надання медичної допомоги та не вимагає отримання додаткових ліцензій. Указом МОЗ України № 681 від 19.01.2015 року регламентовані вимоги до кабінету телемедицини, розроблені вимоги до первинної документації, а також регламентовані багато аспектів взаємодії між лікарем і пацієнтом. Так, застосування телемедицини можливо тільки при підписанні пацієнтом або його законним представником інформованої згоди, адже сувора регламентація документообігу також є превентивним заходом щодо захисту, як прав пацієнта, так і прав лікаря. Форми і запити Учасниками телемедичного консультування є пацієнт, його лікуючий лікар, лікар (або лікарі у разі консиліуму), який надає консультацію, і персонал кабінету телемедицини. Наказом розроблені та затверджені форми первинної звітної документації для медпрацівників, які застосовують телемедицину, і відповідні інструкції щодо їх заповнення: Форма №001/тм «Запит на телемедичне консультування»; Форма №002/тм «Висновок консультанта»; Форма №003/тм «Журнал обліку телемедичних консультацій». Телемедичне консультування проводиться на підставі запиту (форма №001/тм), який оформляється лікарем та відсилається до лікаря-консультанта (передається в кабінет телемедицини). До запиту додається вся інформація, необхідна для надання консультації: скановані копії діагностичних та лабораторних досліджень, МРТ, УЗД і т.д. Після отримання запиту лікар-консультант реєструє його в журналі (форма 003/тм), який зберігається в кабінеті телемедицини, і в цей же день готує консультаційний висновок (форма 002/тм). Якщо запит носить статус «Ургентний», лікар-консультант повинен підготувати висновок в максимально короткий термін. Захист персональних даних Окремо варто торкнутися теми захисту персональних даних. З метою досягнення максимального рівня захисту персональних даних лікарі, які використовують телемедицину, обєднуються в єдину мережу з окремим програмним забезпеченням. Кожен лікар, підключений до системи, має персональний цифровий ключ. Однак в порівнянні зі світовими стандартами рівень захисту персональних даних є недостатнім. Для подолання цього барєру була розроблена Директива ЄС від 09.03.2011 року «Про права пацієнтів в транскордонному медичному обслуговуванні». Імплементація цієї Директиви відкрила б пацієнтам з України можливості отримання консультацій не тільки всередині країни, але й за кордоном, що особливо актуально, враховуючи зростаючі потреби в медичній допомозі онкохворим, учасникам АТО та іншим категоріям пацієнтів, для яких можливість консультації з докторами з інших країн може стати вирішальною при прийнятті життєво важливих рішень. Вартість телемедицини Постановою КМУ від 22.09.2016 року № 648 послуги телемедицини включені до переліку платних послуг, що надаються в державних і комунальних закладах охорони здоровя, і створені умови для отримання телемедичних послуг пацієнтами. Створення правової бази застосування телемедицини в Україні надає широкі можливості для отримання належної медичної допомоги. З огляду на особливості медичної реформи, у пацієнтів зявляються реальні шанси потрапити на консультацію до вузькоспеціалізованого лікаря без зайвих витрат часу і грошей. Крім того, при легалізації можливості пацієнтів доліковуватися в домашніх умовах, підтримуючи звязок з лікарем за допомогою телемедицини, всі сторони отримують необхідний обсяг правового захисту. Безумовно, сьогодні рано говорити про швидке поширення цього явища. Адже створення правового поля не вирішує технічних проблем, серед яких закупівля необхідного обладнання, забезпечення кабінетів телемедицини інтернетом і багатьох інших. Однак вбудовування сучасних технологій в систему охорони здоровя неминуче призведе до поліпшення його якості і доступності для пацієнтів.

В Україні активно створюються умови для впровадження інноваційних технологій в систему охорони здоров’я. Серед законів, прийнятих в ході медичної реформи, був і Закон України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування в сільській місцевості», покликаний змінити наше уявлення про порядок і форми отримання медичної допомоги.

Одним з головних нововведень згаданого закону є впровадження телемедицини та створення для цього явища правового поля. Відзначимо, правова база закладена ще в 2007 році, коли наказом МОЗ України було створено Державний клінічний науково-практичний центр телемедицини. У 2015 році був прийнятий Указ МОЗ України №681 від 19.10.2015 року «Про затвердження нормативних документів щодо застосування телемедицини у сфері охорони здоров’я». Однак найбільш резонансним виявився Закон України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування в сільській місцевості», яким передбачається впровадження сучасних технологій в сферу медичного обслуговування, в тому числі із застосуванням телемедицини.

Можливості телемедицини

Незважаючи на той факт, що телемедицина для України явище досить нове, інші країни світу вже по достоїнству оцінили його переваги. Ключовим фактором для застосування телемедицини є відстань між лікарем та пацієнтом.

Спочатку телемедицина міцно закріпилася в країнах з важкодоступними регіонами, серед яких Норвегія, Фінляндія та Хорватія. Однак в подальшому були оцінені і інші можливості телемедицини.

Так, телемедицина виявилася ефективною для цілей військової медицини (в США поранених солдатів нерідко оперують роботи, якими дистанційно управляють доктора, що знаходяться за тисячі кілометрів від пацієнта).

Отже, використання IT-технологій дозволяє знижувати витрати на медичне обслуговування, легалізує лікарські online-консультації, відкриває нові можливості для підвищення знань та навичок медичного персоналу, спрощує процес взаємодії між пацієнтом і лікарем.

З іншого боку, процес впровадження телемедицини несе необхідність перегляду запобіжних заходів, що дозволяють зберігати персональні дані пацієнтів, так само, як і необхідність здійснювати постійну підготовку кадрів для роботи в даному напрямку.

Проте, телемедицина істотно скорочує витрати на медичне обслуговування, підвищує доступність медицини в цілому, а також є прекрасним рішенням в тому випадку, якщо відстань між лікарем і пацієнтом критичною.

Закон і поняття телемедицини

Чинне законодавство визначає телемедицину як комплекс дій, технологій і заходів, які застосовуються при наданні медичної допомоги з використання засобів дистанційного зв’язку у вигляді обміну електронними повідомленнями.

Законодавець розуміє під телемедициною не тільки процес консультації між лікарем і пацієнтом, а й ряд інших форм взаємодії. Телемедицина включає в себе домашнє телеконсультування, телемедичне консультування та телеметрію.

Таким чином, прийняттям низки законопроектів, легалізовано спілкування між лікарем і пацієнтом, що знаходяться вдома, визначені вимоги до кабінетів телемедицини, а також з’явилися можливості проводити обстеження і передавати ці дані в режимі реального часу.

По суті, телемедицина давно, хоч і нелегально, увійшла в наше життя – багато приватних клінік пропонують цілодобову консультативну підтримку своїм пацієнтам, а обмін медичною інформацією між лікарем та пацієнтом давно спрощений і перенесений в електронну форму.

З прийняттям Закону України «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування в сільській місцевості» телемедицина віднесена до розряду базових послуг для громадян.

Регламентація вимог

Законодавець не обмежує можливості застосування телемедицини тільки медичними установами державного сектора, вирішуючи використання телемедицини не лише приватним клініками, але також і лікарями приватної практики, які ведуть діяльність в сфері медицини.

На сьогоднішній день в Україні, на відміну від інших країн, використання телемедицини дозволено на всіх рівнях надання медичної допомоги та не вимагає отримання додаткових ліцензій.

Указом МОЗ України № 681 від 19.01.2015 року регламентовані вимоги до кабінету телемедицини, розроблені вимоги до первинної документації, а також регламентовані багато аспектів взаємодії між лікарем і пацієнтом.

Так, застосування телемедицини можливо тільки при підписанні пацієнтом або його законним представником інформованої згоди, адже сувора регламентація документообігу також є превентивним заходом щодо захисту, як прав пацієнта, так і прав лікаря.

Форми і запити

Учасниками телемедичного консультування є пацієнт, його лікуючий лікар, лікар (або лікарі у разі консиліуму), який надає консультацію, і персонал кабінету телемедицини.

Наказом розроблені та затверджені форми первинної звітної документації для медпрацівників, які застосовують телемедицину, і відповідні інструкції щодо їх заповнення:

Форма №001/тм «Запит на телемедичне консультування»;
Форма №002/тм «Висновок консультанта»;
Форма №003/тм «Журнал обліку телемедичних консультацій».

Телемедичне консультування проводиться на підставі запиту (форма №001/тм), який оформляється лікарем та відсилається до лікаря-консультанта (передається в кабінет телемедицини). До запиту додається вся інформація, необхідна для надання консультації: скановані копії діагностичних та лабораторних досліджень, МРТ, УЗД і т.д.

Після отримання запиту лікар-консультант реєструє його в журналі (форма 003/тм), який зберігається в кабінеті телемедицини, і в цей же день готує консультаційний висновок (форма 002/тм). Якщо запит носить статус «Ургентний», лікар-консультант повинен підготувати висновок в максимально короткий термін.

Захист персональних даних

Окремо варто торкнутися теми захисту персональних даних. З метою досягнення максимального рівня захисту персональних даних лікарі, які використовують телемедицину, об’єднуються в єдину мережу з окремим програмним забезпеченням.

Кожен лікар, підключений до системи, має персональний цифровий ключ. Однак в порівнянні зі світовими стандартами рівень захисту персональних даних є недостатнім. Для подолання цього бар’єру була розроблена Директива ЄС від 09.03.2011 року «Про права пацієнтів в транскордонному медичному обслуговуванні».

Імплементація цієї Директиви відкрила б пацієнтам з України можливості отримання консультацій не тільки всередині країни, але й за кордоном, що особливо актуально, враховуючи зростаючі потреби в медичній допомозі онкохворим, учасникам АТО та іншим категоріям пацієнтів, для яких можливість консультації з докторами з інших країн може стати вирішальною при прийнятті життєво важливих рішень.

Вартість телемедицини

Постановою КМУ від 22.09.2016 року № 648 послуги телемедицини включені до переліку платних послуг, що надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, і створені умови для отримання телемедичних послуг пацієнтами.

Створення правової бази застосування телемедицини в Україні надає широкі можливості для отримання належної медичної допомоги. З огляду на особливості медичної реформи, у пацієнтів з’являються реальні шанси потрапити на консультацію до вузькоспеціалізованого лікаря без зайвих витрат часу і грошей. Крім того, при легалізації можливості пацієнтів доліковуватися в домашніх умовах, підтримуючи зв’язок з лікарем за допомогою телемедицини, всі сторони отримують необхідний обсяг правового захисту.

Безумовно, сьогодні рано говорити про швидке поширення цього явища. Адже створення правового поля не вирішує технічних проблем, серед яких закупівля необхідного обладнання, забезпечення кабінетів телемедицини інтернетом і багатьох інших. Однак вбудовування сучасних технологій в систему охорони здоров’я неминуче призведе до поліпшення його якості і доступності для пацієнтів.