Геополітика кондиціонування повітря
Хвилі спеки перетворюють доступ до кондиціонерів повітря на політичну проблему в усьому світі
Одного спекотного ранку на початку липня, коли температура мала піднятися вище 40 °C , натовп у Нантері, передмісті Парижа, штовхав двері супермаркету «Lidl», аж поки ті не впали. Заплямовані потом хулігани були зневіреними покупцями, які змагалися між собою за останній портативний кондиціонер. В іншому супермаркеті «Lidl» на іншому кінці міста двоє чоловіків дійшли до бійки. Французькі політики також посварилися між собою щодо того, скільки кондиціонерів повітря — це вже забагато.
Приблизно в той самий час у містах Пакистану та Бангладеш протестувальники блокували дороги та оточували будівлі енергетичних компаній під час тижневих відключень електроенергії за температури, що сягала 45 °C. У Чандпурі (Бангладеш) наприкінці червня мешканці, як повідомляється, напали на співробітника Ради з електрифікації сільських районів. У травні відключення електроенергії під час спекотної хвилі в Індії призвели до подібних протестів у деяких сільських селах, де мешканці скаржилися, що не можуть навіть увімкнути вентилятори вночі. У таких країнах, як Ірак і Шрі-Ланка, також спалахнули заворушення через нестачу енергії, необхідної для охолодження приміщень.
У той час як екстремальна спека виводить з рівноваги людей і руйнує електромережі, суперечки щодо кондиціонерів повітря — або енергії, яка живить системи охолодження — загрожують розколоти політичну сферу. Це безперечно сучасна проблема: до 1960 року кондиціонери повітря практично не існували навіть в Америці; тепер же через зміни клімату вони стали майже абсолютною необхідністю у більшій частині світу. У листопаді на кліматичному саміті COP30, що відбувся в Белемі (Бразилія), технології охолодження, такі як кондиціонери повітря, було визнано «необхідною інфраструктурою» нарівні з водопостачанням, енергопостачанням та санітарією.
Діаграма The Economist: СВІТ, кількість смертей, пов’язаних зі спекою, яких вдалося уникнути завдяки використанню кондиціонерів повітря, тис.
З усіх екстремальних погодних явищ, високі температури є безперечно найнебезпечнішими для життя. За даними моделювання, опублікованого в медичному журналі Lancet, у період з 2000 по 2019 рік щороку від спеки помирало, за оцінками, 489 000 людей. Кондиціонери повітря виявилися надзвичайно ефективним засобом протидії. В окремому дослідженні, опублікованому в Lancet, підраховано, що на початку 2020-х років кондиціонери повітря щороку запобігали близько 190 000 смертей серед людей віком 65 років і старше. У США дослідники з Національного бюро економічних досліджень підрахували, що завдяки побутовим кондиціонерам повітря ризик смерті в дуже спекотний день (який визначається як день із середньою температурою вище 27 °C) протягом XX століття знизився приблизно на 75 %. Майже весь цей спад припав на період після 1960 року, коли американські домогосподарства почали встановлювати кондиціонери повітря.
З усього цього, здавалося б, випливає простий політичний висновок: більше кондиціонерів повітря для всіх і всюди. Але все виявилося не так просто. У багатих країнах політики сперечаються про клімат та енергоефективність. У бідних країнах — про ціну на електроенергію та застарілі, нестабільні електромережі. А скрізь їм доводиться мати справу з громадськістю, яка дедалі більше очікує або відверто вимагає доступу до кондиціонерів повітря.
Розглянемо спочатку багаті країни. Політики правого крила вбачають у спекотній задусі чудову нагоду. У червні Марін Ле Пен, лідерка французької партії «Національний фронт», зажадала встановити більше кондиціонерів повітря у школах, лікарнях та будинках для людей похилого віку країни. Жан-Люк Меленшон, її суперник із лівого крила, відповів, що «кондиціонери повітря всюди» призведуть до нагрівання планети, тим самим лише «посилюючи шкоду». У глобальному масштабі охолодження відповідає за близько 4 % викидів парникових газів. Згідно з прогнозами ООН, за нинішніх тенденцій попит на кондиціонери повітря та холодильне обладнання до 2050 року зросте більш ніж утричі, що знову майже подвоїть ці викиди.
Навіть у кліматично контрольованій Америці, де 90 % домогосподарств мають кондиціонери повітря, праві прихильники MAGA намагаються набрати очки за рахунок теми охолодження. 1 липня Зоран Мамдані, мер Нью-Йорка від Демократичної соціалістичної партії, закликав ньюйоркців налаштувати свої кондиціонери повітря на температуру 78°F (26°C), щоб захистити електромережу від перевантаження під час спекотної хвилі. Тед Круз, сенатор-республіканець від Техасу, у відповідь іронічно написав: «У країні першого світу можна було б увімкнути кондиціонер повітря…». Інші зауважили, що рідний штат пана Круза регулярно видає такі самі рекомендації для захисту своєї енергомережі.
Діаграма The Economist: Частка домогосподарств що володіє кондиціонерами повітря за квінтилем доходу, 2020, %
Пані Ле Пен, принаймні, має на своєму боці не лише популізм. Європа є і заможною, і помірною для своєї географічної широти. Проте, як показує модель журналу Lancet, саме цей регіон, з великим відривом, є тим, де спека забирає непропорційно найбільше життів: 36 % усіх смертей від спеки у світі припадає на Європу, де проживає менше ніж 10 % світового населення. І щорічна кількість смертей зростає. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, за останні два десятиліття вона зросла на 30%. Частково це пов’язано з тим, що європейці старіють, а люди похилого віку більш вразливі до спеки. А частково — з тим, що Європа є континентом, який нагрівається найшвидше у світі. Але багато смертей спричинені відсутністю кондиціонерів повітря. Міжнародне енергетичне агентство (International Energy Agency) зазначає, що лише 23% європейських домогосподарств мають кондиціонери повітря (див. діаграму).
У бідних країнах, більшість з яких розташовані в жаркому кліматі, політика щодо кондиціонерів повітря стане набагато складнішою. Як населення, так і уряди цих країн стикаються з серйозними бюджетними обмеженнями при впровадженні технологій охолодження: кондиціонери повітря – дорогі, енергія часто недоступна, а модернізація електромереж також коштує дорого. Хоча понад 80% населення світу регулярно стикається з такою спекою, для подолання якої потрібне охолодження, лише 40 % цих людей мають можливість придбати кондиціонери повітря.
Найбільший розрив спостерігається в найбідніших і найспекотніших країнах. В Індії швидко зростає кількість кондиціонерів повітря: приблизно 50 млн одиниць у період з 2019 по 2024 рік, що становить половину загальної кількості в Європі. Індійський центр з питань енергетики та клімату (IECC) при Каліфорнійському університеті в Берклі прогнозує, що протягом наступного десятиліття в країні з’явиться ще 130–150 млн одиниць.
Більшість із них потрапить до заможніших домогосподарств. Багато бідніших індійців у найспекотніші місяці переїжджають у орендовані помешкання, а деякі заради цього навіть беруть у борг. Електроенергія також коштує дорого: найбідніші домогосподарства в бідних країнах, таких як Індія, витрачають до 8 % свого доходу на електроенергію для охолодження, порівняно з 0,2–2,5 % у заможних домогосподарств у всьому світі. Бідні домогосподарства також стикаються з подвійною проблемою в плані енергоефективності: найдешевші кондиціонери повітря споживають більше електроенергії, а вмикають їх в будинках з найбільшими втратами тепла та найгіршою ізоляцією.
При цьому ці неефективні пристрої часто підключені до електромереж, які й так вже на межі навантаження. На кондиціонери повітря припадає, ймовірно, чверть пікового попиту на електроенергію в Індії; за нинішніх тенденцій пікове споживання енергії в країні лише на охолодження може потроїтися до 180 гігаВат до 2035 року. IECC попереджає про дефіцит електроенергії вже з 2028 року, навіть якщо всі електростанції, що зараз будуються, будуть запущені. У травні цього року піковий попит на електроенергію в Індії досяг рекордного рівня, що спричинило відключення електроенергії, перегорання трансформаторів та дорогу залежність від спотового ринку електроенергії.
Заблоковано мережею
Перебої з електропостачанням найчастіше трапляються під час спекотних періодів — коли попит на електроенергію досягає піку — залишаючи людей, які звикли до кондиціонерів повітря, без захисту та без можливості пристосуватися до спеки. Ненадійне електропостачання також підриває економічну доцільність використання кондиціонерів повітря з обох боків. Домогосподарства стоять перед вибором: платити за прилади, якими вони не завжди зможуть користуватися. А енергетичні компанії, які в таких країнах, як Індія, Пакистан і Бангладеш, здебільшого є державними, ще глибше занурюються в борги, коли змушені здійснювати збиткові спотові закупівлі у відповідь на стрибки попиту на електроенергію. Це, у свою чергу, підриває їхню здатність інвестувати в вкрай необхідні модернізації енергомереж. Такі компанії також опиняються у скрутному політичному становищі. Коли вони відключають електроенергію, щоб зменшити навантаження на мережі, уряди раптово стикаються з масовими протестами.
У таких бідних і спекотних країнах протестувальники часто звинувачують уряди в накопиченні електроенергії для власних будівель або для заможніших споживачів, зокрема (у таких країнах, як Індія) великих промислових підприємств. Вони вимагають справедливішого розподілу електроенергії, а там, де вона не субсидується, — її здешевлення. Таку політику важко реалізувати, коли електромережі знаходяться в жалюгідному стані: чим дешевшою та доступнішою є електроенергія, і чим більше споживачів користуються найдешевшими кондиціонерами повітря, тим швидше електромережі виходять з ладу.
Країни, які не можуть собі дозволити інвестувати в електромережі та кондиціонування повітря, ризикують потрапити у зачароване коло. У 2009 році Лі Куан Ю, батько-засновник Сінгапуру, у своєму знаменитому виступі назвав кондиціонування повітря одним із найвпливовіших винаходів в історії, який «зробив можливим розвиток у тропіках». Місто-держава Лі Куан Ю збагатилося завдяки безлічі інших причин, але кондиціонування повітря сприяло цьому. Без кондиціонування повітря багато інших спекотних країн ще більше відставатимуть в розвитку . За оцінками ЮНІСЕФ, у східній та південній Африці надмірно нагріти шкільні класи (разом з іншими кліматичними потрясіннями) призвели до переривання процесу навчання для 130 млн дітей. Міжнародна організація праці оцінює, що до 2030 року тепловий стрес призведе до втрати 2,2 % робочих годин у світі — що еквівалентно 80 млн робочих місць з повним робочим днем — причому найбільші втрати припадуть на сільськогосподарських робітників у Південній Азії та Західній Африці.
Заможні країни можуть допомогти. Їхні уряди могли б врахувати витрати на кондиціонування повітря під час спекотних хвиль як один із факторів при визначенні обсягу допомоги бідним країнам у фінансуванні заходів з адаптації до зміни клімату. Уряди багатих країн також могли б підтримати оптові закупівлі енергоефективних кондиціонерів повітря. Банки розвитку могли б фінансувати системи накопичення та розподілу електроенергії для підкріплення нестабільних енергомереж. А власники патентів могли б надавати ліцензії на холодоагенти нового покоління за доступною ціною, що значно знизило б вартість надзвичайно ефективних кондиціонерів повітря.
Поки що, вони роблять значно менше чим могли б. Понад 70 країн підписали «Зобов’язання щодо глобального охолодження» («Global Cooling Pledge»), зобов’язавшись скоротити викиди, пов’язані з охолодженням, підвищити ефективність нових кондиціонерів повітря та розширити доступ до екологічного охолодження. А кампанія «Переможемо спеку» («Beat the Heat») має на меті включити «доступ до охолодження» до 50 національних планів адаптації до 2030 року.
Однак ці зусилля зосереджуються більше на таких заходах, як пасивне охолодження (наприклад, покращення ізоляції), ніж, скажімо, на купівлі або субсидуванні кондиціонерів повітря для малозабезпечених (хоча у Франції пані Ле Пен виступала за це). Капіталу, як і раніше, не вистачає. Міжнародна фінансова корпорація (International Finance Corporation), кредитний підрозділ Світового Банку (World Bank), зазначає, що для усунення нинішнього дефіциту доступу до систем охолодження на ринках, що розвиваються, знадобиться від 400 до 800 млрд доларів.
Деякі представники розвиненого світу, такі як пан Меланшон, досі виявляють уперте неприйняття ідеї адаптації до підвищення температури за допомогою кондиціонерів повітря. (Ел Гор, колишній віце-президент США, назвав покладання на адаптацію «своєрідними лінощами».)
Але ринок швидко обганяє лідерку французької ультралівої партії. Цього літа експорт китайських кондиціонерів до ЄС зріс на 43 % порівняно з минулим роком — до 3,8 млрд доларів. Лідером продажів є портативний пристрій, виготовлений відповідно до європейських норм, що обмежують свердління фасадів; один австрієць проїхав 200 км, щоб придбати останній екземпляр, що залишився на складі. Суперечка щодо того, скільки кондиціонерів повітря має бути у населення, вже програна в умовах масового ажіотажу на їхню купівлю.
Джерело інформації: https://www.economist.com/international/2026/07/23/the–geopolitics–of–air–conditioning
Переклад: компанія ЛІКОНД
