fbpx
Розмір літер 1x
Колір сайту
Зображення
Додатково
Міжрядковий інтервал
Міжсимвольний інтервал
Шрифт
Убудовані елементи (відео, карти тощо)
 

У судової реформи немає мети, є тільки шлях

18/ 12/ 2023
  Автор: Андрій Стельмащук, керуючий партнер ЮФ Василь Кісіль і Партнери Пропоную не обманювати себе щодо закінчення судової реформи. Ніщо не свідчить, що вона у найближче десятиліття успішно відбудеться, і ось чому. Мейнстрим бачить завданням судової реформи зміну судової системи: людей (суддів), законодавства, інституцій. Такі зміни необхідні, але недостатні, а тому не спрацюють, якщо не будуть доповнені змінами в інших сферах. Цілі судової реформи мають виходити за межі судової системи і полягати у тому, щоб наближатися до утвердження верховенства права. У судової реформи, як у самурая, немає мети, є тільки шлях до верховенства права.  На цьому шляху є свій батіг і пряник.  Батіг. Батогом має стати невідворотність покарання за хибу. Іншими словами, це впровадження принципу «ніхто не вище закону» і його брутальної інтерпретації «весна прийде – саджати будем».  Суд, встановлюючи вину і призначаючи покарання, з однієї сторони, відіграє ключову роль в утвердженні цих принципів. З іншої – щодо суддів цей принцип має діяти першочергово. Судова система – це змія, яка має постійно прагнути вкусити свій хвіст. Ефективність правоохоронної системи і прокуратури, що представляє державне обвинувачення у судді і спрямовує слідство, є необхідним елементом успішної судової реформи. Реформа прокуратури є запорукою успішної судової реформи, бо суддя, який працює з матеріалами неякісного досудового розслідування, неодмінно постає перед вибором – керуватися революційною доцільністю і втілювати у життя гасло «Бандитам – тюрми!», або ухвалювати законні і обґрунтовані рішення з ризиком потрапити до сміттєвого баку.  Трійцю системи правосуддя довершує професійна й незалежна адвокатура. Якщо киснем корупції вважати готівку, то адвокати – кровʼяні тільця, які забезпечують її донесення до уражених органів. Така собі метафора, але ідея зрозуміла – адвокати є важливою ланкою корумпованої системи. Адвокат є посередником, вдаючись до нечесних практик, вбиває двох зайців одним пострілом: не сильно напружується над правовими позиціями, бо перекладає цю роботу на корумпованого суддю – спільника; ділить з суддею «легкий» гонорар. Головне – не попастися.  До суддів, прокурорів й адвокатів як до представників єдиної професії правника мають застосовуватися заходи регулярного оцінювання і перевірки на професійну придатність. Найслабші за результатами таких оцінювань мають залишати професію і звільняти місце новим обличчям. Бо юриспруденція не гумова і сюди не варто йти усім, хто не впорався з математикою.   Суддя – прокурор – адвокат мають утворювати систему стримувань і противаг, кожен у своїй ролі знижуючи до нуля шанси на корупцію.  Пряник. Страх, секс і гроші – найпотужніші мотиватори. Серед цих трьох гроші виглядають найбільш універсальним і досяжним «пряником». Система органів державної влади загалом і судів та прокуратури зокрема є недофінансованою. Ми не можемо очікувати доброчесності від тих, кого фінансово принижуємо. Винагорода суддів, прокурорів і працівників цих інституцій має відповідати винагороді їхніх колег у розвинених країнах. Юриспруденція є інтелектуальною працею. Тому з роботи суду слід виключити усе, що можна виконувати механічно або делегувати. Для початку варто переглянути критерії доступу до правосуддя. Нескладні категорії справ можуть бути виведені з-під юрисдикції судів; розгляд інших (наприклад, перерахунок пенсій, стягнення у сфері житлово-комунальних послуг) – автоматизований; касаційні фільтри мають запрацювати реально, а не номінально після фактичного розгляду справи і лише під час ухвалення рішення за результатами касаційного перегляду. Є також стійке відчуття, що у сфері забезпечення правосуддя кінь діджиталізації лише починає валятися. Це усе разом дозволить без втрат зменшити кількість працівників судової системи і забезпечити тих, хто залишиться, гідною винагородою.  Фон. Постійним фоном реформ, направлених на утвердження верховенства права, має бути програма правничої освіти і просвіти. Це необхідно, щоб на шлях до верховенства права став кожен. Корупція в Україні є набутим культурним феноменом. Ментальний злам міг відбутися через викорінення у період радянської окупації інституту приватної власності: власність зобов’язує, а коли десятиліттями живеш без відчуття цього обовʼязку, то забуваєш, як це самостійно відповідати за себе і шукаєш, хто б допоміг.  Усе написане вище про судову реформу умисно спрощене і має на меті донести кілька висновків по сабджу: судова реформа – це про злам підходів і світоглядів у різних сферах, а не лише у судовій системі; судова реформа у її вихолощеному вигляді, без урахування необхідності скоординованих змін в інших сферах (прокуратура, адвокатура, правнича освіта тощо), приречена на провал; судова реформа – це вибір кожного дотримуватися чесних практик, обрати безкінечний шлях воїна до верховенства права.  Ми як суспільство пройшли шлях трансформацій від стану, коли помаранчева стрічка у громадському транспорті була проявом бунтарства, до самопожертви кращих з кращих у війні проти РФ. Ми як суспільство суттєво еволюціонували. Наша судова система також зазнала змін на краще, якщо порівнювати стан тепер з тим, що було 20 років тому. Але ми лише наблизилися до початку шляху, який потрібно почати йти. Ми будемо рухатися швидше, коли усвідомимо масштаб змін і необхідність участі кожного у їх впровадженні. Погнали!

Автор: Андрій Стельмащук, керуючий партнер ЮФ Василь Кісіль і Партнери

Пропоную не обманювати себе щодо закінчення судової реформи. Ніщо не свідчить, що вона у найближче десятиліття успішно відбудеться, і ось чому.

Мейнстрим бачить завданням судової реформи зміну судової системи: людей (суддів), законодавства, інституцій. Такі зміни необхідні, але недостатні, а тому не спрацюють, якщо не будуть доповнені змінами в інших сферах.

Цілі судової реформи мають виходити за межі судової системи і полягати у тому, щоб наближатися до утвердження верховенства права. У судової реформи, як у самурая, немає мети, є тільки шлях до верховенства права. 

На цьому шляху є свій батіг і пряник. 

Батіг

Батогом має стати невідворотність покарання за хибу. Іншими словами, це впровадження принципу «ніхто не вище закону» і його брутальної інтерпретації «весна прийде – саджати будем». 

Суд, встановлюючи вину і призначаючи покарання, з однієї сторони, відіграє ключову роль в утвердженні цих принципів. З іншої – щодо суддів цей принцип має діяти першочергово. Судова система – це змія, яка має постійно прагнути вкусити свій хвіст.

Ефективність правоохоронної системи і прокуратури, що представляє державне обвинувачення у судді і спрямовує слідство, є необхідним елементом успішної судової реформи. Реформа прокуратури є запорукою успішної судової реформи, бо суддя, який працює з матеріалами неякісного досудового розслідування, неодмінно постає перед вибором – керуватися революційною доцільністю і втілювати у життя гасло «Бандитам – тюрми!», або ухвалювати законні і обґрунтовані рішення з ризиком потрапити до сміттєвого баку. 

Трійцю системи правосуддя довершує професійна й незалежна адвокатура. Якщо киснем корупції вважати готівку, то адвокати – кровʼяні тільця, які забезпечують її донесення до уражених органів. Така собі метафора, але ідея зрозуміла – адвокати є важливою ланкою корумпованої системи. Адвокат є посередником, вдаючись до нечесних практик, вбиває двох зайців одним пострілом: не сильно напружується над правовими позиціями, бо перекладає цю роботу на корумпованого суддю – спільника; ділить з суддею «легкий» гонорар. Головне – не попастися. 

До суддів, прокурорів й адвокатів як до представників єдиної професії правника мають застосовуватися заходи регулярного оцінювання і перевірки на професійну придатність. Найслабші за результатами таких оцінювань мають залишати професію і звільняти місце новим обличчям. Бо юриспруденція не гумова і сюди не варто йти усім, хто не впорався з математикою.  

Суддя – прокурор – адвокат мають утворювати систему стримувань і противаг, кожен у своїй ролі знижуючи до нуля шанси на корупцію. 

Пряник

Страх, секс і гроші – найпотужніші мотиватори. Серед цих трьох гроші виглядають найбільш універсальним і досяжним «пряником».

Система органів державної влади загалом і судів та прокуратури зокрема є недофінансованою. Ми не можемо очікувати доброчесності від тих, кого фінансово принижуємо. Винагорода суддів, прокурорів і працівників цих інституцій має відповідати винагороді їхніх колег у розвинених країнах.

Юриспруденція є інтелектуальною працею. Тому з роботи суду слід виключити усе, що можна виконувати механічно або делегувати. Для початку варто переглянути критерії доступу до правосуддя. Нескладні категорії справ можуть бути виведені з-під юрисдикції судів; розгляд інших (наприклад, перерахунок пенсій, стягнення у сфері житлово-комунальних послуг) – автоматизований; касаційні фільтри мають запрацювати реально, а не номінально після фактичного розгляду справи і лише під час ухвалення рішення за результатами касаційного перегляду.

Є також стійке відчуття, що у сфері забезпечення правосуддя кінь діджиталізації лише починає валятися. Це усе разом дозволить без втрат зменшити кількість працівників судової системи і забезпечити тих, хто залишиться, гідною винагородою. 

Фон

Постійним фоном реформ, направлених на утвердження верховенства права, має бути програма правничої освіти і просвіти. Це необхідно, щоб на шлях до верховенства права став кожен.

Корупція в Україні є набутим культурним феноменом. Ментальний злам міг відбутися через викорінення у період радянської окупації інституту приватної власності: власність зобов’язує, а коли десятиліттями живеш без відчуття цього обовʼязку, то забуваєш, як це самостійно відповідати за себе і шукаєш, хто б допоміг. 

Усе написане вище про судову реформу умисно спрощене і має на меті донести кілька висновків по сабджу:

  • судова реформа – це про злам підходів і світоглядів у різних сферах, а не лише у судовій системі;
  • судова реформа у її вихолощеному вигляді, без урахування необхідності скоординованих змін в інших сферах (прокуратура, адвокатура, правнича освіта тощо), приречена на провал;
  • судова реформа – це вибір кожного дотримуватися чесних практик, обрати безкінечний шлях воїна до верховенства права. 

Ми як суспільство пройшли шлях трансформацій від стану, коли помаранчева стрічка у громадському транспорті була проявом бунтарства, до самопожертви кращих з кращих у війні проти РФ. Ми як суспільство суттєво еволюціонували.

Наша судова система також зазнала змін на краще, якщо порівнювати стан тепер з тим, що було 20 років тому. Але ми лише наблизилися до початку шляху, який потрібно почати йти. Ми будемо рухатися швидше, коли усвідомимо масштаб змін і необхідність участі кожного у їх впровадженні.

Погнали!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Стартуй в Telegram боті
Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальними мережами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: