Право на справедливий суд

02/ 05/ 2023

Авторка: Віолетта Федорко, юрист Dynasty Law & Investment «Обрання неналежного та/або неефективного способу захисту є самостійною і самодостатньою підставою для відмови у позові», – до такого правового висновку вперше дійшла ВП ВС у постанові від 31.10.2018 по справі 367/6105/16-ц і його застосовували та продовжують застосовувати суди різних інстанцій, включно з касаційними, які також доклали зусиль для формування правової позиції щодо захисту права. Варто підкреслити, що суди застосовують вказаний висновок й тоді, коли позивач обрав спосіб захисту своїх порушених прав, який не лише передбачений законом чи договором, а й неодноразово застосовувався у конкретних спірних правовідносинах. Обґрунтовуючи це тим, що обраний спосіб захисту є неефективним, оскільки не підходить конкретному позивачу або існує інший спосіб, який на думку суду, є більш доцільним. Трапляються й випадки, коли справу ініційовано декілька років тому, рішення по справі ухвалено на користь позивача, а внаслідок різного тлумачення правових норм, касаційний суд відмовляє позивачу у задоволені позову, вказуючи, що правильно було б подати позов з іншим предметом. І немає гарантії, що цей правовий висновок не зміниться протягом року або більше. Враховуючи, що така невизначеність де-факто позбавляє заявників права на справедливий суд і свідчить про порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Уряд розробив законопроект з реєстровим №9127 від 20.03.2023, яким серед іншого пропонується доповнити ст. 5 ГПК та ЦПК України, а також КАС України таким змістом: «Позивач може обрати спосіб захисту, передбачений законом або договором, або інший спосіб, який не суперечить закону. Суд не може відмовити у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, якщо такий спосіб передбачений законом або договором». Виходячи зі змісту доповнення, прийняття вказаного акту може позитивно вплинути на захист прав людини в Україні та забезпечить імплементацію норм Конвенції. Що ще важливіше, це також зменшить тривалість та кількість судових проваджень щодо відновлення порушених прав осіб.

Авторка: Віолетта Федорко, юрист Dynasty Law & Investment

«Обрання неналежного та/або неефективного способу захисту є самостійною і самодостатньою підставою для відмови у позові», – до такого правового висновку вперше дійшла ВП ВС у постанові від 31.10.2018 по справі 367/6105/16-ц і його застосовували та продовжують застосовувати суди різних інстанцій, включно з касаційними, які також доклали зусиль для формування правової позиції щодо захисту права.

Варто підкреслити, що суди застосовують вказаний висновок й тоді, коли позивач обрав спосіб захисту своїх порушених прав, який не лише передбачений законом чи договором, а й неодноразово застосовувався у конкретних спірних правовідносинах. Обґрунтовуючи це тим, що обраний спосіб захисту є неефективним, оскільки не підходить конкретному позивачу або існує інший спосіб, який на думку суду, є більш доцільним.

Трапляються й випадки, коли справу ініційовано декілька років тому, рішення по справі ухвалено на користь позивача, а внаслідок різного тлумачення правових норм, касаційний суд відмовляє позивачу у задоволені позову, вказуючи, що правильно було б подати позов з іншим предметом. І немає гарантії, що цей правовий висновок не зміниться протягом року або більше.

Враховуючи, що така невизначеність де-факто позбавляє заявників права на справедливий суд і свідчить про порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Уряд розробив законопроект з реєстровим №9127 від 20.03.2023, яким серед іншого пропонується доповнити ст. 5 ГПК та ЦПК України, а також КАС України таким змістом: «Позивач може обрати спосіб захисту, передбачений законом або договором, або інший спосіб, який не суперечить закону. Суд не може відмовити у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, якщо такий спосіб передбачений законом або договором».

Виходячи зі змісту доповнення, прийняття вказаного акту може позитивно вплинути на захист прав людини в Україні та забезпечить імплементацію норм Конвенції. Що ще важливіше, це також зменшить тривалість та кількість судових проваджень щодо відновлення порушених прав осіб.