fbpx
Size of letters 1x
Site color
Image
Additionally
Line height
Letter spacing
Font
Embedded items (videos, maps, etc.)
 

Зміна цільового призначення земель в контексті останніх законодавчих змін

11/ 05/ 2018
  Олександр Буртовий, партнер ЮФ «Антіка» Василь Шеретько, старший юрист ЮФ «Антіка» Набуваючи права на земельну ділянку з метою її подальшого використання в індивідуальній або господарської діяльності, слід враховувати низку нюансів. Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на власний розсуд, однак лишень відповідно до її цільового призначення. Водночас, варто враховувати й інші особливості, продиктовані останніми законодавчими змінами. Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про землеустрій», цільовим призначенням земельної ділянки є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації з землеустрою в порядку, встановленому законодавством. Землі за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій (ст. 19 ЗК України): а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; д) землі рекреаційного призначення; е) землі історико-культурного призначення; є) землі лісового фонду; ж) землі водного фонду; з) землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії, які не були надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, можуть перебувати у запасі (ч. 2 ст. 19 ЗК України). Зміна цільового призначення земель може відбуватися як зі зміною категорії, так і без неї. Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо їх відведення (проект). Слід зазначити, що починаючи з 01 січня 2013 року (дня набрання чинності ЗУ «Про землеустрій»), зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності не вимагає жодних додаткових дозволів і попередньої згоди місцевих органів влади і, відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗК України, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Процедуру зміни цільового призначення земельної ділянки із зміною категорії можна умовно розділити на кілька етапів: 1) розробка проекту; 2) узгодження проекту уповноваженими органами влади; 3) затвердження проекту; 4) внесення змін до Державного земельного кадастру; 5) реєстрація в державному реєстрі прав. Слід зазначити, що цього року в питанні зміни цільового призначення земельних ділянок необхідно також враховувати наступне. Дія мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення продовжена на 2018 рік. У звязку з цим до набуття чинності закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається купівля-продаж або в інший спосіб відчуження чи зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок: що знаходяться у власності громадян і юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами (п. 15 Перехідних положень ЗК України). Крім того, ЗУ «Про оцінку впливу на навколишнє середовище» (п. 2 ч. 3 ст. 3) встановлює додаткові обмеження, що полягають у необхідності проведення оцінки впливу на навколишнє середовище при зміні цільового призначення земель сільськогосподарського призначення в разі, якщо нове призначення стосується хоча б до одного виду діяльності, зазначеного в частинах другій та третій статті 3, а також при зміні цільового призначення особливо цінних земель. Власне процедура оцінки впливу на навколишнє середовище передбачає низку заходів. А саме: 1) підготовку підприємством звіту з оцінки впливу на навколишнє середовище; 2) проведення громадського обговорення; 3) аналіз уповноваженим органом інформації, отриманої в ході проведення оцінки впливу; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку щодо оцінки впливу на навколишнє середовище; 5) облік висновків по оцінці впливу на навколишнє середовище в рішенні про проведення запланованої діяльності. Теоретично згаданий Закон мав би встановити виключний перелік випадків і підстав для проведення оцінки впливу на навколишнє середовище. Насправді ж положення Закону викладені в такий спосіб, що, за бажанням уповноважених органів, можуть мати хибне тлумачення. До прикладу, проведення оцінки впливу на навколишнє середовище відповідно до пп. 2, 10 ч. 3 ст. 3 Закону є обовязковим при зміні цільового призначення земель сільськогосподарського призначення для цілей: будівництва житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних або розважальних комплексів за межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; будівництва кінотеатрів з понад 6 екранами; будівництва (облаштування) автостоянок на площі не менше 1 гектара і більше ніж на 100 паркомісць. Подібні формулювання допускають неоднозначне тлумачення, що на практиці може послугувати підставою для виникнення суперечок і судових процесів.

Sorry, this entry is only available in Ukrainian.

If you have found a spelling error, please, notify us by selecting that text and pressing Ctrl+Enter.

Start
in the Telegram bot
Read articles. Share in social networks
0 Shares

Spelling error report

The following text will be sent to our editors: