fbpx

While environmental risks are being discussed in Davos, Ukraine is still drowning in garbage

24/ 01/ 2020
Тетяна Широченко Координатор регуляторного комітету Європейської Бізнес Асоціації
Опублікований маніфест Давосу-2020 торкається ряду важливих питань. При цьому, вперше за 50 років існування форуму п’ять найбільших світових ризиків є екологічними. Зокрема, йдеться про кліматичні катастрофи, втрати біорізноманіття та руйнування наземних і водних екосистем.

В той же час, в Україні – країні з надзвичайно родючим чорноземом, 94% відходів потрапляють на сміттєзвалища, забруднюючи воду, ґрунти та повітря, негативно впливаючи і на наше здоров’я.

Для розуміння картини, щорічно, в Україні утворюється близько 9 млн тон побутових відходів, і тільки 6% цих відходів перероблюється. Такий мізерний відсоток переробки не може не лякати. Для прикладу, в країнах ЄС цей показник становить близько 40%.

Повчитися у Німеччини

Лідируючою країною в галузі переробки вважається Німеччина. Ні одна європейська країна не переробляє і повторно не використовує стільки ж відходів як Німеччина, а частка повернення сміття в корисний обіг у цій країні становить 66%, за інформацією Німецького інституту економіки.

І якщо в Україні лише зараз задумались, що робити із відходами, в Німеччині «розумне» поводження з відходами стартувало майже 30 років тому. Так, у 1991 році федеральний уряд Німеччини розробив приписи щодо упаковки, закон покладав на кожного виробника відповідальність за його продукт і після споживання. Окрім того, представники промисловості створили акціонерну компанію «Дуальна система Німеччини», перед якою стояло завдання впровадити в загальнодержавному масштабі програму «Der Grune Punkt»(«Зелена крапка»).

На той момент, це була унікальна система, аналогів якої не було в жодній іншій країні світу. А вже сьогодні знак «зеленої крапки» використовується у більше ніж 30 країнах світу та ставиться на упаковці товарів, виробники яких входять в систему розширеної відповідальності виробника, яка забезпечує збирання відходів упаковки, після споживання продуктів, які були в неї упаковані.

«Сміттєва поліція» Швейцарії

Ще один лідер з утилізації та переробки відходів — Швейцарія. Вже у 2000 році у країні були заборонені сміттєві полігони, тому сьогодні більш як 50% всього сміття йде на переробку. В країні переробляється 60% паперу, також ця країна тримає першість у світі за кількістю зданих пляшок — більше 90% тари повертається на заводи по вторинній переробці скла, за інформацією Präsenz Schweiz. Металеві банки використовуються повторно, окремо здаються РЕТ-пляшки, старі електричні прилади, побутова техніка, будівельне сміття.

Жителі Швейцарії можуть відмовитися від сортування, проте за кожен кілограм відходів потрібно буде заплатити. На кожен пакет наклеюється спеціальна марка, що засвідчує сплату. До речі, викинути сміття будь-де не вийде, оскільки в країні навіть існує так звана «сміттєва поліція», яка за допомогою сучасних технологій аналізує залишене не в тому місці або без оплати податку сміття, знаходить і штрафує порушника.

Однак, Німеччина та Швейцарія — не єдині країни, що взяли за основу систему розширеної відповідальності виробника. На сьогодні, більшість країн Європи імплементували РВВ в своє законодавство, наприклад, Нідерланди, Австрія, Швеція, Словенія, Бельгія, тощо.

Спалювання не панацея

Досвід європейських країн показує, що пріоритетним напрямом поводження з відходами є їх переробка, а захоронення та спалення мають максимально обмежуватись.

Навіть у зверненні Європейського екологічного бюро у 2017 році до українського парламенту наголошувалося, що отримання енергії з твердих побутових відходів (тобто спалювання) не підлягає заохоченню державою.

Окрім того, в Європі існує ініціатива «Zero waste», в рамках якої відбувається заохочення до впровадження перших трьох етапів ієрархії поводження з відходами. Головним меседжем якої є: Не спалити, не захоронити. Учасники ініціативи спільно працюють для зменшення кількості відходів та впровадження перших сходинок ієрархії поводження з відходами. Адже, чим ефективнішими будуть перші три кроки управління відходами, тим менше відходів спалюватиметься і потраплятиме на сміттєзвалища.

Світло в кінці тунелю для України

Певні позитивні кроки в цьому напрямку в Україні вже були зроблені. Так, у 2017 році урядом було схвалено Національну стратегію управління відходами, в яку закладено дотримання ієрархії поводження з відходами та імплементацію принципу розширеної відповідальності виробника. Крім того, розроблено рамковий законопроєкт про управління відходами та йде робота над секторальним проєктами законів (щодо батарейок, небезпечних відходів тощо).

Однак, поки робота триває, ситуація з відходами загострюється. Кількість неофіційних сміттєзвалищ в країні у 5 разів більша за кількість офіційних, тобто, близько 30 тис і щороку зростає.

Тож важливо врешті приділити цьому увагу, напевно, вперше за часів незалежності України — закласти основу європейської системи управління відходами в Україні.

І тут варто працювати в двох напрямках. З одного боку, прийняти відповідні закони, аби розширена відповідальність виробника була закріплена на нормативно-правовому рівні. З іншого боку, привчати громадян до сортування сміття, роз’яснювати та показувати як це правильно робити. І якщо для реалізації першого пункту варто прийняти кілька законопроєктів (наприклад, вже зараз у Верховній Раді є цілком конструктивний документ № 2207−1, який відповідає директивам ЄС), то для імплементації другого аспекту потрібно значно більше часу, зусиль та ентузіазму. Але як все буде відбуватись на практиці – покаже час.

Джерело: Новое время

If you have found a spelling error, please, notify us by selecting that text and pressing Ctrl+Enter.

Start
in the Telegram bot
Read articles. Share in social networks
0 Shares

Spelling error report

The following text will be sent to our editors: