Anna Derevyanko: “A third of Ukrainian business lost up to $10 million during the war”

На сьогодні ЕВА є однією з наймасштабніших українських бізнес-спільнот – зокрема, активно сприяє розвитку співпраці між Україною та Євросоюзом.

Mind поспілкувався з очільницею ЕВА Анною Дерев’янко про роботу підприємців у воєнних реаліях, про виклики, нові можливості й рішення, залучення інвестицій в українську економіку під час війни та можливість діалогу бізнесу з владними структурами. А також ми подискутували стосовно перегляду податкових ставок (зокрема, військового збору) і про те, чи потребувала ділова спільнота ухваленого закону про «Клуб білого бізнесу».

Про іноземний та вітчизняний бізнес в умовах війни

– Як бізнес адаптувався до війни, активна фаза якої триває вже понад два з половиною роки й об’єктивно не має передумов для її завершення?

– На сьогодні EBA об’єднує понад 900 компаній – це найбільша спільнота іноземного бізнесу, що працює в Україні. Вони утримують більш як 2 млн робочих місць.

Можу констатувати, що бізнес пристосувався до воєнних умов. Перший шок від війни вже минув, причому давно, і бізнес пройшов уже кілька хвиль адаптації до нових умов.

Спочатку це була адаптація до бойових дій. У 2022 році постраждали всі сектори економіки: деякі компанії просіли на 70–80%, а в деяких бізнес зупинився взагалі на певний проміжок часу. Потім були нові шоки – масовані удари, блекаути, мобілізаційні посилення та проблеми з дефіцитом кадрів. Кожна така хвиля вимагає швидких рішень і значної гнучкості від бізнесу, аби знайти своє місце «під сонцем»: продовжувати операційну діяльність, створювати робочі місця, сплачувати податки тощо.  

Звісно, весь бізнес очікує якнайшвидшого закінчення війни, оскільки сьогоднішня невизначеність і відсутність миру дуже заважають розвитку.

– Можете навести кейси компаній-членів EBA, як вони розв’язували конкретні проблеми?

– Ми не можемо називати конкретні компанії без їхнього дозволу. Якщо говорити про сектори, то це сектор фармацевтики, охорони здоров’я, харчової промисловості. Українські банки в умовах війни тримаються – і настільки добре, що держава хоче обкласти їх додатковим податком вдруге.

Також сьогодні з’являється новий сектор – оборонний, який зростає (зокрема, виробництво дронів тощо).

З іншого боку, секторам логістики, будівництва й інфраструктури зараз складно.

Але ключова проблема багатьох бізнесів – це наявність людського капіталу.  Міжнародному бізнесу, наприклад, простіше, адже в нього більше підтримки від своїх штаб-квартир, на яку він може спиратися у критичні моменти. Вітчизняний же бізнес здебільшого може розраховувати лише на себе.

У нас є аналітика щодо кількості компаній, які зараз працюють в Україні, їх продуктивності тощо. У повному обсязі наразі працюють 64% опитаних членських компаній асоціації. З обмеженнями – 36%, серед найбільш розповсюджених обмежень – нестача кваліфікованих працівників / мобілізація (75%), обмеження географії діяльності (60%) і призупинення роботи на час повітряних тривог (46%).

Бізнес зберігає фінансову стійкість, втім дещо погіршив оцінку фінансових резервів у порівнянні з початком 2024 року. Більше половини, а саме 53% компаній, мають резерви на рік і більше (раніше – 65%), 32% – на пів року, 15% – на кілька місяців, 1% не має жодних резервів.

Втрати бізнесу від війни продовжують зростати. Станом на середину 2024 року для 26% опитаних компаній асоціації вони становлять до $1 млн. 31% повідомляє про втрати в діапазоні $1–10 млн, 17% – про втрати понад $10 млн. Жодних втрат не понесли тільки 14% опитаних нами компаній.  

Очевидно, що бізнес максимально шукає шляхи, як пристосуватися до нових умов, аби вижити.

– Наприкінці 2023 року ви зазначали, що, за опитуваннями EBA, «незважаючи на ситуацію на фронті, кількість бізнесменів, готових інвестувати в Україну, зросла вдвічі». Про яких інвесторів, масштаби інвестицій і галузі економіки йшлося?

– Зокрема йшлося про швейцарську компанію Nestle, яка інвестувала 45 млн євро в будівництво нового заводу на Волині й уже наприкінці року планує відкриття.

Американська тютюнова компанія Philip Morris теж відкрила нове виробництво у Львівській області у травні цього року, всього було проінвестовано 30 млн євро.

Транснаціональна компанія Unilever інвестує 20 млн євро в новітню фабрику в індустріальному парку «Біла Церква», будівництво розпочалося в березні цього року.

Також німецька компанія Bayer інвестує 60 млн євро в розширення свого виробництва насіння в Житомирській області.

Про проблеми залучення інвесторів в Україну

– Чи працює EBA над залученням нових інвесторів в Україну й що вона для цього робить?

– З початком війни в нашій роботі з’явився новий вектор – восени 2022 року створено організацію Global Business for Ukraine, яка зареєстрована у Швейцарії та сприяє розвитку бізнесу. Її мета – зустрічатися з іноземними компаніями, які ще не працюють в Україні, та допомагати їм вийти на наш ринок уже зараз. На сьогодні Global Business for Ukraine нараховує 23 компанії-члени.

Окремі компанії вже зайшли в Україну або розширили присутність, яка була ще до повномасштабного вторгнення. Але більшість компаній ще приглядаються – збирають інформацію, знайомляться з іншими гравцями галузей, які їм цікаві, вивчають ринок. Наприклад, це активно робить EarlyBird.

До того ж є приклади українських компаній, залучених у Global Business for Ukraine, які цікавляться виходом на міжнародні ринки. Прикладом є інвестиційний стартап CheckEye, який цього року почав працювати в Німеччині.   

Ми не чекаємо закінчення війни, а вже зараз розповідаємо міжнародному бізнесу, які тут є можливості (бо дуже часто підприємці за кордоном думають, що зараз життя в Україні зупинилося).

І вже є перші результати – прихід нових бізнесів в Україну: наприклад, швейцарська компанія Global Clearance Solutions, яка займається розмінуванням. Вона продає тут машини для розмінування і відкрила центр по ремонту цих машин. Сподіваюся, що, коли такі компанії, як GCS, бачитимуть, що в Україні є підґрунтя для розширення їхньої діяльності, вони відкриватимуть тут і виробництва також.

– У чому зараз основна проблема для входу нових іноземних компаній в Україну для будівництва виробничих потужностей?

– Багато хто з іноземних інвесторів був би готовим серйозно вкладати в Україну. Але постає одразу питання – наскільки сьогодні українці платоспроможні та чи готова наша економіка абсорбувати нових гравців на ринку, які вироблятимуть тут продукцію і захочуть її тут же продавати? Адже будь-який бізнес передбачає, що варто виробити продукцію і продати її.

Наприклад, дуже часто доводиться чути заклики щодо заходу в Україну автомобільних компаній. Але питання в тому, чи зможе вітчизняний ринок абсорбувати таку кількість вироблених автівок? У багатьох автомобільних компаній уже є заводи на території сусідніх із нами країн, які виробляють певний обсяг продукції. Тому навіщо їм заходити на ринок, який не в змозі абсорбувати всю кількість вироблених авто, а зможе купувати лише 10%?

Ще важливий нюанс. Чи створила Україна умови для того, щоб інвестор хотів зайти до нас – верховенство права, нульове толерування корупції, рівні правила гри для всіх тощо? Якщо цього немає, то ми можемо скільки завгодно хотіти отримати масштабні інвестиції у виробництво, але їх не буде.

Якщо немає жодних гарантій від держави, якщо є нечесна конкуренція чи якщо хтось сплачує податки, а хтось ухиляється і за це його не карають – хіба прийдуть в Україну інвестиції? І це комплексне питання.

Тобто держава має створити зрозумілі умови й чесні правила гри, які будуть привабливими для інвесторів. І, якщо інвестори, в першу чергу ті, що вже працюють в Україні, бачитимуть кардинальні зміни на краще – що до підприємців ніхто не приходить з несподіваними перевірками й не цькує їх, «не смикає за кишеню» з метою одержання хабарів тощо, тоді інвестиційна привабливість нашої країни значно зросте. Адже про всі ці історії та скандали з хабарями й проявами української корупції на різних рівнях, іноземні підприємці розмовляють між собою – і не лише в Україні, а й за її межами.

Про нюанси комунікації бізнесу й держави

– Ще наприкінці першого року війни (у грудні 2022-го) ви зазначали, що EBA «бракує діалогу з владою». Більш ніж за два роки військових дій щось змінилося у спілкуванні з владою на краще?

– Треба віддати належне, дійсно, діалог між бізнес-спільнотою та владою є. Торік ми передали на розгляд влади близько 230 колективних ініціатив і 73% із них було вирішено на користь бізнесу.

Якщо говорити про індивідуальні запити (скарги бізнесу на податкову, державні органи, питання мобілізації та бронювання), то майже зі 170 кейсів на користь підприємців вирішено 93%. Зокрема понад 1000 робітників членів нашої Асоціації було заброньовано, і ми очікуємо від влади розв’язання питання економічного бронювання.

Тобто діалог є, змінилася його тональність, і стало краще, ніж було до війни. Проте нам ще є куди розвиватись і над чим працювати.

До прикладу, здивувала ідея уряду – створити Міністерство з повернення українців з-за кордону. Слід розуміти, що люди самі повернуться, якщо бачитимуть, що тут є безпека, кращі умови праці тощо.

Мені здається, що не треба створювати якісь штучні речі: слід просто розв’язувати нагальні на сьогодні питання, зокрема такі, як економічне бронювання. Тому що без бізнесу й грошей війну виграти практично неможливо – без належного економічного тилу ми не зможемо втримати військовий фронт. А фінансова підтримка Заходу в певний момент може різко закінчитися. Тому нам слід розраховувати лише на свої сили – економіку. А економіка – це бізнес.

Про реакцію бізнесу на податкові нововведення

– Чи підтримуєте ви збільшення податкового навантаження, яке розглядається зараз у парламенті? З одного боку, існує величезний дефіцит бюджету , з іншого – низька економічна активність штовхне бізнес у «тінь».

– Я теж вважаю, що такий крок штовхне бізнес у «тінь». І багато хто з членів нашої асоціації теж так думає. Члени EBA розуміють, що треба підтримувати оборонку й ЗСУ, і сплачують податки в держбюджет, але слід зробити так, щоб усі платили податки, щоб усі були в рівних умовах. Адже досить значна кількість операційної діяльності бізнесу в «тіні» – за різними оцінками, від 35% до 60% економіки може перебувати в «тіні».

Тому було б добре побороти «тінь» і скерувати правоохоронні органи не на боротьбу з «білим» бізнесом, а щоб вони закривали дірки в тіньовому бізнесі. Звісно, це складніше, бо треба стати на «горло власній пісні». Якщо ж продовжувати доїти прозорий бізнес, він може зовсім загнутися. Адже витримувати конкуренцію з тими, хто не платить податки, – складно. Ми навіть не проти підвищення податків, але їх повинні платити всі.

Ба більше, не слід «банити» певний сектор бізнесу за успішний розвиток. Ще торік почали селективно обирати галузь, на яку накладається серйозний розмір оподаткування – і це не сприймається бізнесом позитивно. Це доволі тривожний тренд.

– Ви зазначили, що члени EBA не проти підвищення податків, якщо платитимуть всі без винятку. Якою є прийнятна межа такого підвищення?

– Рівень податків в Україні не супервисокий. Якщо порівнювати наші ставки з іншими країнами світу, то в нас не патова ситуація і є куди зростати.

Проте наша асоціація завжди наголошувала, що в Україні високі зарплатні податки – 40%. Тому багато підприємців не сплачують «білі» зарплати. Але ж у європейських країнах така сама ситуація: зокрема, у Бельгії, Іспанії, Німеччині тощо (хіба що у Швейцарії, у деяких кантонах, зарплатні податки нижчі). Однак там платять податки всі – бо інакше неможливо. А в Україні виплата зарплати «у конвертах» – це норма, і підприємці знають, що покарання за такий злочин буде нульовим. Відповідно цим користуються.

Тому, щоб побороти цю ситуацію, слід суттєво зменшити зарплатні податки, а не навпаки. Прийнятною межею було б 20–25%. Проте Мінфін стверджує, що такі поступки все одно не сприятимуть тому, що всі платитимуть податки державі. І я погоджуюсь – частка правди в цьому є. Тому що один із нюансів, який бентежить прозорий бізнес (у контексті податків), полягає не у ставках, а в якості адміністрування, у легкості сплати й заповнення звітів, а також у постійній зміні податкових правил.

Якщо підсумувати: по-перше, в Україні повинна бути дієва правоохоронна система, яка забезпечить усьому бізнесу рівні правила гри (на жаль, тут ми не бачимо суттєвого поліпшення); по-друге, має нормально працювати судова система, аби бізнесу було зрозуміло, що судова гілка влади – надійний арбітр (на жаль, цього наразі не спостерігається).

– Як бізнес ставиться до ідеї збільшення ПДВ замість військового збору?

– ПДВ – це податок із нашого споживання. І навіть якщо розглядати цей крок як тимчасовий, то певний період часу ми зменшуватимемо своє споживання, адже ціни зростуть (при збільшенні ПДВ або збільшують ціни на товари, або бізнес зменшуватиме свою рентабельність, або ж зростатиме відсоток контрабанди).

Тобто хтось має заплатити цей податок – або споживач, або продавець. Тому, на мій погляд, воєнний збір у цьому разі є більш логічним. Хоча й 5%-й воєнний збір і тимчасове підвищення ПДВ – не надто позитивні речі.

До речі, у бізнес-середовищі ще немає чіткого розуміння щодо 5% воєнного збору – чи має сплачувати його роботодавець (за рахунок своєї рентабельності), чи робітник. Але члени EBA вважають, що рішення слід шукати в тіньовій ніші бізнесу, де люди взагалі не платять податки.

І прозорий бізнес, сумлінно сплачуючи податки державі, очікує, що правоохоронний сектор захищатиме рівні правила гри на ринку. Інакше навіщо платити податки, якщо держава «не працює»?

Про доцільність «Клубу білого бізнесу»

– Майже два місяці тому набрав чинності закон про «Клуб білого бізнесу». Можливо, вже є зворотний зв’язок від членів EBA, наскільки норми цього закону є дієвими та чи забезпечують вони, дійсно, імунітет від надмірного тиску з боку ДПС?

– Поки що не забезпечують – як були питання з податковою, так і залишаються. Зокрема це невідшкодування ПДВ, відмова у реєстрації податкових накладних, неправомірно проведені перевірки та їхні висновки. Також є скарги від компаній, що податкова «губить» надіслані податкові звіти й виписує величезні штрафи.

Тобто проблеми достатньо різноманітні. Але наша команда працює над тим, аби вибудувати максимально цивілізований діалог між компаніями й фіскальними органами / владою. Проте ми не чарівники.

Загалом проблема України в тому, що ми як суспільство не вміємо виконувати закони. Як сказав ще до війни один із відомих українських банкірів Володимир Лавренчук під час дискусії на тему, який закон змінити, щоб бізнесу жилося краще: «Треба спочатку навчитися виконувати закони. Навчимося виконувати закони, потім можна їх змінювати».

І дійсно, навіщо створювати нові закони, якщо вони не працюватимуть – так само як і попередні? Плюс мають нормально працювати з тіньовим сектором правоохоронні органи й судова гілка влади. І тоді нам не треба буде створювати «Клуб білого бізнесу», бо бізнес і так буде захищений законом.

– Тобто цей закон – ні про що?

– Можливо, він і про щось. Але «білий» бізнес про це не просив. Ми просили лише нормального ставлення – щоб законні інтереси бізнесу поважали, щоб всі мали рівні правила гри, щоб зменшився розмір тіньового бізнесу й щоб усі платили податки в рівних частках. І якщо все це влада зробить, то й не потрібно буде нічого видумувати й додатково адмініструвати.

Про свавілля з боку митниці

– Яка основна проблема зараз із митницею та як EBA працює із запитами компаній?

– Часто митники коригують митну вартість, через що бізнес звертається з апеляціями й опиняється в судах. Але переважна більшість таких судових суперечок вирішується на користь бізнесу. У підсумку постає питання – навіщо це робиться? Митниця має виконувати закон.

Митна вартість може коригуватися, коли, наприклад, компанії отримують знижки за кордоном (у разі розпродажів, залишків неліквідних товарів тощо). І, коли при цьому митна вартість коригується в бік збільшення – відповідно український споживач отримає товар не зі знижками, а за більшою ціною.

Проблема в тому, що наразі українська митниця виконує фіскальну функцію, як і податкова служба. І поки в митників буде завдання збирати якомога більше коштів у державну казну, порозуміння з бізнесом не станеться. Ми усвідомлюємо, що зараз перед ними стоїть таке завдання.

І тут ми знову повертаємося до ключового постулату нашого інтерв’ю: не має бути контрабанди й «тіні». Адже, коли на ринку України є можливість збувати товари, які зайшли на нього без мита й ПДВ, їх обсяг зростатиме. Тому, якщо будуть створені умови, за яких контрабанда  стане неможливою, вона зникне як явище.