Розкриття банківської таємниці по-новому. Чи чекати бізнесу арешту рахунків?

17/ 03/ 2020

Прослухати онлайн Зупинити   Галина Зелінська. Бухгалтер, податковий експерт Accountor Ukraine У лютому 2020 року Національний банк України спростив процедуру розкриття банківської таємниці відповідно до норм Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів. Нагадаємо, раніше банк мав право розкрити інформацію про своїх клієнтів лише на підставі рішення суду. Сьогодні банки можуть надавати інформацію за письмовим запитом державного органу без відповідного рішення суду. Хто має доступ до банківської таємниці? 1. Органи прокуратури, СБУ, Державне бюро розслідувань, Нацполіція, НАБУ, Антимонопольний комітет; 2. Державна податкова служба; 3. Держфінмоніторинг; 4. Органи державної виконавчої служби; 5. Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку; 6. Інший банк — у випадках, передбачених законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; 7. Агентство з розшуку та менеджменту активів; 8. Владі інших країн, якщо вона буду розшукувати в Україні людей або компанії, які допомагають їх резидентам приховувати від оподаткування доходи. Як отримати інформацію? Будь-який чиновник за своєю примхою не може вимагати від банку закриту інформацію. Для цього необхідно виконати всі процедури, і головна з них – правильне і належним чином оформлення запиту на отримання інформації: Запит має бути оформлений на бланку державного органу встановленої форми або надіслано в електронному вигляді; Документ повинен бути засвідчений підписом керівника державного органу (чи його заступника), а не зацікавленого в разкритті інформації чиновника; Підстави для отримання відомостей мають буди чітко та детально описані та містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації. При невиконанні будь-якого з пунктів, банки мають право відмовляти у розкритті даних про рахунки клієнтів. Банківська таємниця і бізнес – чого чекати? Щоб дізнатися більше про рухи за рахунком і суму залишку коштів на ньому, треба мати чіткі підстави. Наприклад, повинно бути порушено справу про несплату податків, або про відмивання грошей або фінансування тероризму. Також необхідні постанови уповноважених організацій або постанови судів про розкриття банківської таємниці щодо простої людини або підприємства. Як показує практика, найчастіше з подібними заявами до судів звертаються податкові органи в рамках перевірок. Дуже часто люди і бізнес навіть не знають, що банк вже здав їх фінансову інформацію податковій або іншим державним органам. Або дізнаються про це із запізненням. Розкриття банківської таємниці — це лише початок. Найчастіше за нею слідує блокування коштів на рахунку, його арешт або навіть списання коштів на користь, наприклад, людини, яка виграла позов або державного бюджету. Це відбувається у безспірному режимі: так часто роблять податкові органи і судові виконавці. В таких випадках завжди потрібна відповідна постанова суду.

Галина Зелінська

Бухгалтер, податковий експерт Accountor Ukraine

У лютому 2020 року Національний банк України спростив процедуру розкриття банківської таємниці відповідно до норм Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів”. Нагадаємо, раніше банк мав право розкрити інформацію про своїх клієнтів лише на підставі рішення суду. Сьогодні банки можуть надавати інформацію за письмовим запитом державного органу без відповідного рішення суду.

Хто має доступ до банківської таємниці?

1. Органи прокуратури, СБУ, Державне бюро розслідувань, Нацполіція, НАБУ, Антимонопольний комітет;
2. Державна податкова служба;
3. Держфінмоніторинг;
4. Органи державної виконавчої служби;
5. Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку;
6. Інший банк — у випадках, передбачених законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
7. Агентство з розшуку та менеджменту активів;
8. Владі інших країн, якщо вона буду розшукувати в Україні людей або компанії, які допомагають їх резидентам приховувати від оподаткування доходи.

Як отримати інформацію?

Будь-який чиновник за своєю примхою не може вимагати від банку закриту інформацію. Для цього необхідно виконати всі процедури, і головна з них – правильне і належним чином оформлення запиту на отримання інформації:

• Запит має бути оформлений на бланку державного органу встановленої форми або надіслано в електронному вигляді;
• Документ повинен бути засвідчений підписом керівника державного органу (чи його заступника), а не зацікавленого в разкритті інформації чиновника;
• Підстави для отримання відомостей мають буди чітко та детально описані та містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

При невиконанні будь-якого з пунктів, банки мають право відмовляти у розкритті даних про рахунки клієнтів.

Банківська таємниця і бізнес – чого чекати?

Щоб дізнатися більше про рухи за рахунком і суму залишку коштів на ньому, треба мати чіткі підстави. Наприклад, повинно бути порушено справу про несплату податків, або про відмивання грошей або фінансування тероризму. Також необхідні постанови уповноважених організацій або постанови судів про розкриття банківської таємниці щодо простої людини або підприємства. Як показує практика, найчастіше з подібними заявами до судів звертаються податкові органи в рамках перевірок.

Дуже часто люди і бізнес навіть не знають, що банк вже здав їх фінансову інформацію податковій або іншим державним органам. Або дізнаються про це із запізненням.

Розкриття банківської таємниці — це лише початок. Найчастіше за нею слідує блокування коштів на рахунку, його арешт або навіть списання коштів на користь, наприклад, людини, яка виграла позов або державного бюджету. Це відбувається у безспірному режимі: так часто роблять податкові органи і судові виконавці. В таких випадках завжди потрібна відповідна постанова суду.