fbpx
Size of letters 1x
Site color
Image
Additionally
Line height
Letter spacing
Font
Embedded items (videos, maps, etc.)
 

Education reform: how university students to gain knowledge about modern technology

16/ 08/ 2019
  Дмитро Кирилюк. Координатор комітету виробників ветеринарних препаратів. Завершилась вступна кампанія, наразі молодь активно пакує речі до університету або ж планує своє подальше життя без університету. І аграрний напрямок в даному випадку не виняток. Фахівці аграрної галузі на сьогодні можуть отримати освіту в Україні в близько 25 вищих навчальних закладах, з яких 9 університетів мають факультети ветеринарної медицини. Варто зауважити, що кількість студентів, які навчаються в цих університетах, є більш ніж достатньою для потреб сектору. Проте, на жаль, якість їх підготовки далеко не завжди відповідає потребам ринку. Зараз дуже багато розмірковують про якість української освіти, до речі, не лише в агросекторі. Кожен новий міністр приходить на посаду із намірами «реформувати сферу», що, як показує практика, успіхом увінчується далеко не завжди. Так, єдиною стабільністю в освітньому середовищі є поки те, що випускників, після завершення навчання, потрібно додатково навчати відповідно до сучасних реалій вже безпосередньо роботодавцям. І це не залежить від спеціальності – чи це популярні юридичні та економічні напрями підготовки, які зараз пропонує майже кожен університет, чи менш популярні аграрні спеціальності. Тож саме в цьому контексті й є важливою дискусія стосовно формату вищої освіти. І, на мою думку, проблема полягає в тому, що представники освітнього та бізнесового середовища говорять різними мовами. Про якість освіти спеціалістів аграрної галузі. Аграрна освіта – це, в першу чергу, практика. І тут, власне, й виникають питання застарілості та недосконалості – навчальних матеріалів, методів викладання тощо. До прикладу, підготовка механіків та комбайнерів в українських аграрних університетах переважно здійснюється на зразках, які були вироблені ще минулого сторіччя, або ж на техніці, яку на ринку сьогодні ніхто не хоче купувати через її неефективність. Якщо ж говорити про ветеринарну медицину, тут технології розвиваються ще більш швидкими темпами. Так, у програмі підготовки ветеринарних лікарів в університеті зараз є цілі розділи про переваги відгодівлі тварин з додаванням антибіотиків, тоді як у Європі це вже взагалі заборонена практика, і Україна на міжнародному рівні, до речі, також взяла на себе зобов’язання запровадити це. Тому сьогодні бізнес все активніше вирішує питання підготовки фахівців самостійно та за власний рахунок, відкриваючи власні центри професійної підготовки. Прикладами можуть бути програми професійного навчання ветеринарних лікарів на птахофабриках, програми навчання агрономів в аграрних холдингах тощо. Бізнес займається підготовкою працівників, адже держава не дуже хоче чути слова бізнесу про необхідність перегляду підготовки спеціалістів в університетах. Зі свого боку університети нарікають на недостатнє фінансування. І тут доречно зауважити, що бізнес все ж готовий підтримувати розвиток вищих навчальних закладів. Однак компанії однозначно виступають за ефективність підготовки студентів. Тож настав час представникам бізнесу та освітнього середовища починати говорити однією мовою і поступово скорочувати розрив між тим, як викладають аграрні спеціальності в університетах та які знання дійсно повинен отримати хороший спеціаліст-випускник. Що важливо для роботодавців?. Бізнес сьогодні шукає в університеті партнера, який зможе зрозуміти, які саме знання необхідні майбутньому фахівцю, та надати їх. Така співпраця, з одного боку, корисна університетам, адже вони можуть постійно вивчати ситуацію на ринку та змінювати свої навчальні програми під потреби ринку та його темпи розвитку. З іншого боку, майбутній роботодавець буде впевнений, що отримає через певний час фахівця саме з такими знаннями, які є необхідними. Крім того, є багато досліджень, які показують, що рівень освіти громадян корелює, наприклад, із інноваційним розвитком та економічним зростанням країни. Водночас бізнес готовий і чути потреби вищих навчальних закладів та в межах своїх можливостей підтримувати їх. З огляду на важливість взаємодії бізнесу і освітніх навчальних закладів, Комітет виробників ветеринарних препаратів ЄБА, до складу якого входять шість найбільших світових компаній виробників ветеринарних лікарських засобів, наразі розробляє Концепцію короткотермінових навчальних програм для ветеринарних лікарів, яка надасть можливість отримати доступ до знань передових міжнародних компаній. Навчальні програми реалізовуватимуться у співпраці з ВНЗ. Наразі хочеться подякувати потенційним університетам-партнерам, які вже надали згоду на співпрацю. Водночас дивно, що не всі вищі навчальні заклади розуміють наявну проблему та необхідність її вирішення. Так, наприклад, один з відомих аграрний університет відмовився від співпраці через те, що компанії пропонували підтримку в розробці практичних навчальних програм, своїх експертів, можливість проведення досліджень на своїх базах, а не перерахунок коштів університету. Однак сподіваюсь, що свідомих навчальних закладів буде все більше, адже це хороша можливість зрушити ситуацію з місця. Також запрошую представників Мінагрополітики та Держпродспоживслужби долучатись до взаємодії з університетами та спільно розвивати аграрну освіту в країні. Джерело: Mind.UA
Дмитро Кирилюк Координатор комітету виробників ветеринарних препаратів
Завершилась вступна кампанія, наразі молодь активно пакує речі до університету або ж планує своє подальше життя без університету. І аграрний напрямок в даному випадку не виняток.

Фахівці аграрної галузі на сьогодні можуть отримати освіту в Україні в близько 25 вищих навчальних закладах, з яких 9 університетів мають факультети ветеринарної медицини. Варто зауважити, що кількість студентів, які навчаються в цих університетах, є більш ніж достатньою для потреб сектору. Проте, на жаль, якість їх підготовки далеко не завжди відповідає потребам ринку.

Зараз дуже багато розмірковують про якість української освіти, до речі, не лише в агросекторі. Кожен новий міністр приходить на посаду із намірами «реформувати сферу», що, як показує практика, успіхом увінчується далеко не завжди. Так, єдиною стабільністю в освітньому середовищі є поки те, що випускників, після завершення навчання, потрібно додатково навчати відповідно до сучасних реалій вже безпосередньо роботодавцям. І це не залежить від спеціальності – чи це популярні юридичні та економічні напрями підготовки, які зараз пропонує майже кожен університет, чи менш популярні аграрні спеціальності.

Тож саме в цьому контексті й є важливою дискусія стосовно формату вищої освіти. І, на мою думку, проблема полягає в тому, що представники освітнього та бізнесового середовища говорять різними мовами.

Про якість освіти спеціалістів аграрної галузі

Аграрна освіта – це, в першу чергу, практика. І тут, власне, й виникають питання застарілості та недосконалості – навчальних матеріалів, методів викладання тощо. До прикладу, підготовка механіків та комбайнерів в українських аграрних університетах переважно здійснюється на зразках, які були вироблені ще минулого сторіччя, або ж на техніці, яку на ринку сьогодні ніхто не хоче купувати через її неефективність. Якщо ж говорити про ветеринарну медицину, тут технології розвиваються ще більш швидкими темпами. Так, у програмі підготовки ветеринарних лікарів в університеті зараз є цілі розділи про переваги відгодівлі тварин з додаванням антибіотиків, тоді як у Європі це вже взагалі заборонена практика, і Україна на міжнародному рівні, до речі, також взяла на себе зобов’язання запровадити це.

Тому сьогодні бізнес все активніше вирішує питання підготовки фахівців самостійно та за власний рахунок, відкриваючи власні центри професійної підготовки. Прикладами можуть бути програми професійного навчання ветеринарних лікарів на птахофабриках, програми навчання агрономів в аграрних холдингах тощо.

Бізнес займається підготовкою працівників, адже держава не дуже хоче чути слова бізнесу про необхідність перегляду підготовки спеціалістів в університетах. Зі свого боку університети нарікають на недостатнє фінансування. І тут доречно зауважити, що бізнес все ж готовий підтримувати розвиток вищих навчальних закладів. Однак компанії однозначно виступають за ефективність підготовки студентів.

Тож настав час представникам бізнесу та освітнього середовища починати говорити однією мовою і поступово скорочувати розрив між тим, як викладають аграрні спеціальності в університетах та які знання дійсно повинен отримати хороший спеціаліст-випускник.

Що важливо для роботодавців?

Бізнес сьогодні шукає в університеті партнера, який зможе зрозуміти, які саме знання необхідні майбутньому фахівцю, та надати їх. Така співпраця, з одного боку, корисна університетам, адже вони можуть постійно вивчати ситуацію на ринку та змінювати свої навчальні програми під потреби ринку та його темпи розвитку. З іншого боку, майбутній роботодавець буде впевнений, що отримає через певний час фахівця саме з такими знаннями, які є необхідними. Крім того, є багато досліджень, які показують, що рівень освіти громадян корелює, наприклад, із інноваційним розвитком та економічним зростанням країни. Водночас бізнес готовий і чути потреби вищих навчальних закладів та в межах своїх можливостей підтримувати їх.

З огляду на важливість взаємодії бізнесу і освітніх навчальних закладів, Комітет виробників ветеринарних препаратів ЄБА, до складу якого входять шість найбільших світових компаній виробників ветеринарних лікарських засобів, наразі розробляє Концепцію короткотермінових навчальних програм для ветеринарних лікарів, яка надасть можливість отримати доступ до знань передових міжнародних компаній. Навчальні програми реалізовуватимуться у співпраці з ВНЗ.

Наразі хочеться подякувати потенційним університетам-партнерам, які вже надали згоду на співпрацю. Водночас дивно, що не всі вищі навчальні заклади розуміють наявну проблему та необхідність її вирішення. Так, наприклад, один з відомих аграрний університет відмовився від співпраці через те, що компанії пропонували підтримку в розробці практичних навчальних програм, своїх експертів, можливість проведення досліджень на своїх базах, а не перерахунок коштів університету.

Однак сподіваюсь, що свідомих навчальних закладів буде все більше, адже це хороша можливість зрушити ситуацію з місця. Також запрошую представників Мінагрополітики та Держпродспоживслужби долучатись до взаємодії з університетами та спільно розвивати аграрну освіту в країні.

Джерело: Mind.UA

If you have found a spelling error, please, notify us by selecting that text and pressing Ctrl+Enter.

Start
in the Telegram bot
Read articles. Share in social networks

Spelling error report

The following text will be sent to our editors: