State support is just about money?

07/ 06/ 2019
Дмитро Кирилюк Координатор Комітету виробників ветеринарних препаратів
Сільське господарство України розвивається швидкими темпами. Саме аграрний сектор є одним із основних джерел валюти. Так, за результатами 2018 року Україна експортувала товарів і послуг більше, ніж на $47 млрд, з яких $18,8 млрд займає саме продукція сільського господарства. А це близько 40%. Про важливість аграрного сектору зараз не говорить хіба-що лінивий.

Разом з тим, більшість дискусій щодо подальшого розвитку та державної підтримки сільського господарства сходяться переважно на виділенні фінансів. Наприклад, на 2019 рік виділено близько 6 млрд грн державної підтримки. І кожного року Мінагрополітики та учасники ринку ведуть дискусії щодо обсягів виділення коштів та можливостей для їх освоєння.

Разом з тим, стратегія розвитку сільського господарства розвинутих країн полягає не лише у виділенні коштів. Паралельно з цим триває робота над створенням нових та гармонізацією вже існуючих стандартів якості, оптимізацією державного контролю, відкриттям нових ринків для нових продуктів тощо. Безумовно, фінансова частина є важливою складовою. Але без зрозумілих та прозорих правил гри успіху досягти значно важче. Мають бути розроблені та впроваджені стандарти якості та безпечності продукції, визначена відповідальність за порушення тощо. І цьому аспекті Україні дійсно потрібно більш активно працювати.

А тепер кілька прикладів

М’ясо птиці є одним із лідерів по обсягам експорту до країн ЄС з України. Продукція українських птахівників проходить всі перевірки уповноважених органів ЄС. Але, на жаль, на сьогодні експортери продукції птахівництва штучно обмежені у можливостях виробництва, адже далеко не всі передові технології виробництва в нас доступні. До прикладу, технології вакцинування та найкращі ветеринарні практики в Україні просто не є дозволеними. Уповноважені державні органи не встигають опрацьовувати зміни в ЄС, не кажучи вже про те, щоб адаптувати ці технології в Україні.

Так, зараз весь світ стурбований надмірним використанням антибіотиків в тваринництві. Разом з тим, Україна поки що не може впровадити передовий світовий досвід. Найкращі ветеринарні практики раціонального використання антибіотиків просто не дозволені в Україні.

Логічно, виникає питання — чому

З одного боку, міжнародні компанії, які є світовими лідерами по розробці ліків для тварин і птиці, докладають значних зусиль для можливості інтеграції України в світ. З іншого ж, уповноважені державні органи висловлюють сумніви щодо необхідності таких засобів в країні.

І тут звертаю увагу на дуже важливу річ. З кожним роком дієвих антибіотиків на українському ринку стає все менше, багато антибіотиків викликають звикання і через кілька років ми можемо зіткнутись із ситуацією, коли, здавалося б, хороші препарати не допомагають подолати хворобу. А все дуже просто — тому, що організм звик до препарату.

Тож бізнес підтримує необхідність посилення регулювання за використанням антибіотиків. Це дасть доступ українським тваринникам до нових систем і процедур лікування та нового покоління ліків, які вже давно і успішно використовуються в розвинених країнах, наприклад, «живих» вакцин, автогенних вакцин. Тож дуже важливо розробити дієву систему нагляду за використанням антибіотиків — запроваджувати протоколи лікування тварин, які передбачають обмеження застосування антибіотиків, розробити інструкції для вивезення біологічних зразків з метою розробки ліків останнього покоління (автогенних вакцин).

Інша проблема — поширення сальмонельозу в птахівництві. Хвороба, небезпечна як для птиці, так і для людей. У світі значну увагу приділяють тому, щоб якомога швидше вакцинувати птицю або з перших днів життя, або ж батьківського поголів’я. Власне, тоді м’ясо птиці, яйця будуть вільними від сальмонельозу. В Україні, на жаль, чинне законодавство дозволяє вакцинувати птицю лише на третьому тижні життя. Це підвищує ризик ураження птиці сальмонельозом. Крім того, ставить виробників у глухий кут, адже потрібно або підвищувати затрати на утримання птиці в декілька разів, або використовувати не дозволені в Україні препарати невідомого виробництва.

Незважаючи на запити від птахівників та міжнародних ветеринарних компаній, на жаль, державні органи все ще топчуться на місці, створюючи додаткові робочі групи, які обговорюють одне й те ж по кільканадцять разів.

Минулого року закінчились програми по контролю сальмонельозу у птиці. Вони передбачали своєчасне проведення моніторингу захворювання у птиці, продуктах птахівництва. Комітет виробників ветеринарних препаратів Європейської Бізнес асоціації надав свої пропозиції Мінагрополітики та Держпродспоживслужбі щодо вдосконалення та поновлення дії програми на наступний період, адже вони мають на меті знизити ризики поширення сальмонельозу в Україні шляхом вакцинації птиці.

Тож сподіваємось, пропозиції від бізнесу буде враховано. А роль державних регулюючих органів в сільському господарстві полягатиме не лише в розподілі коштів, але і в роботі над запровадженням нових та оновлених правил, процедур виробництва та реалізації продукції. Це дозволить підвищувати безпечність продукції як для внутрішнього споживача, так і відкривати нові міжнародні можливості.

Джерело: AgroPolit

If you have found a spelling error, please, notify us by selecting that text and pressing Ctrl+Enter.

Read articles. Share in social networks
0 Shares

Add comment

E-mail is already registered on the site. Please use the Login form or enter another.

You entered an incorrect username or password

Sorry, you must be logged in to post a comment.

Spelling error report

The following text will be sent to our editors: