Україна може приєднатись до ринку вуглецю ЄС протягом 12 років, якщо враховуватиме досвід ЄС

Про це представники бізнесу та профільні експерти говорили 12 вересня під час заходу Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації «Європейський досвід для впровадження СТВ в Україні».

«А отже нам потрібно адаптуватись до європейських правил і стати повноцінним гравцем. І Європейська Бізнес Асоціація взяла на себе лідерство у цьому питанні, адже компанії-члени Асоціації сповідують ті ж цінності, що і бізнес в ЄС – роблять усе можливе для протидії зміни клімату, процвітання на засадах сталого розвитку та впровадження проєктів з екомодернізації. Саме тому і було створено дослідження про концепцію СТВ в Україні.» – зазначив у вступному слові Станіслав Зінченко, директор GMK Center, голова Комітету Промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації.

Європейський досвід є ключовим у побудові української СТВ, оскільки Україна прагне приєднатися до Європейського Союзу. Так, Андрій Глущенко, аналітик ГМК-Центр, виділив основні елементи СТВ ЄС та пояснив як працює система. Підприємства, що є учасниками СТВ, мають переводити на спеціальний рахунок таку кількість квот, яка повністю покриватиме їх викиди СО₂ за звітний рік. Частину квот підприємства можуть отримати безкоштовно, якщо це передбачено діючими правилами. Іншу частину квот доводиться купувати на первинному чи на вторинному ринку. На первинному ринку можна купити квоти на аукціоні, який проводиться від імені держави. На вторинному ринку підприємство може придбати квоти у інших підприємств, наприклад, якщо у них є надлишок. Як раз угоди на первинному і вторинному ринках дозволяють визначити ціну на СО₂, яка, на відміну від вуглецевого податку, не є фіксованою і визначається суто ринком.

Водночас, як зазначив пан Глущенко, вуглецеве ціноутворення позволяє подолати лише один бар’єр для впровадження низьковуглецевих продуктів – це їх вища ціна. Адже підвищує ціни на традиційні вуглецевоємні продукти, тим самим збільшується конкурентоспроможність низьковуглецевих продуктів. Але інші бар’єри, зокрема технологічний та інвестиційний бар’єр шляхом виключно підвищення ціни на викиди СО2 не вирішити.

Післявоєнне перезавантаження економіки України має відбуватись виключно на засадах зеленого переходу. Це – така ж запорука безпеки країни як армія та геополітика. СТВ, як центральний елемент кліматичної політики, відіграє ключову роль в успішній реалізації зеленого відновлення. Враховуючи перспективи євроінтеграції, українська СТВ має бути максимально наближеною за архітектурою до СТВ ЄС, але враховувати специфіку України, що включає високу вуглецеємність виробництва, експортоорієнтованість, нестачу власних фінансових ресурсів для декарбонізації та відсутність доступу до інструментів фінансування низьковуглецевих проектів, інституційну незрілість та корупційні ризики, а також вплив війни – постійно зростаючу суму збитків, нестабільну роботу енергетичної системи та обмежений доступ до дешевої низьковуглецевої електроенергії, брак спеціалістів з кліматичних питань, зокрема в державних органах тощо. Саме ці фактори лягли в основу побудови концепції СТВ в Україні, яку представила Ольга Бойко, координатор Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації.

Загальний термін переходу до СТВ ЄС може відбутись протягом 12 років. Це навіть швидше, ніж європейська практика – ЄС йшов до своєї поточної моделі 17 років, але зміни все ще продовжуються. Україна має врахувати досвід ЄС, зокрема в частині передумов для побудови концепції СТВ – три роки працюючої системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ), а також кліматична ціль в рамках Третього Національно визначеного внеску України до Паризької угоди (НВВ-3). А також зберегти 3-етапний підхід, пройшовши тестовий період, присвячений опрацюванню процедур та вивченню функціонування ринку та ринкових процесів; етап таргетування економічно обґрунтованої ціни на викиди СО₂ з урахуванням рівня навантаження учасників СТВ вуглецевими платежами; поступовий перехід до європейського рівня цін для уникнення шоків для економіки від різкого зростання цін на СО₂.

На необхідності розробки і прийняття Закону про українську СТВ наголосила Наталя Кушко, старший співробітник European Roundtable on Climate Change and Sustainable Transition (ERCST). Особливу увагу вона звернула на потребу визначити уповноважені органи, які формуватимуть політику СТВ та імплементуватимуть її, а також на функціонування реєстру та його адміністрування. Як каже пані Кушко, в Україні немає зараз жодного схожого реєстру.

Марина Денисюк, старша проєктна менеджерка Офісу реформ Кабінету Міністрів України зауважила, що для витримки запропонованих строків впровадження СТВ потрібно якнайшвидше розробити та затвердити на рівні Уряду відповідну дорожню карту. Вона допоможе оцінити необхідні ресурси, розподілити повноваження, а також визначити наявність потреби у створенні додаткового органу для адміністрування СТВ. Це буде своєрідний сигнал для наших міжнародних партнерів, зокрема і у частині отриманні фінансування і на відновлення після забруднення і на цей напрямок, адже у рамках Ukrainian Facility (програма підтримки фінансування потреб відбудови України у розмірі 50 млрд євро на 2024-2027 рр, виділена Єврокомісією* – прим. редакції), цього немає.

Також пан Масюков звернув увагу на необхідність визначити, що слід розуміти під поняттям приєднання до СТВ ЄС – чи мається на увазі включення до складу СТВ ЄС, чи лінкування з СТВ ЄС, тобто допустимість існування національної СТВ, яка буде акцептована з боку ЄС, наприклад як у випадку Швейцарії. Це – проміжний варіант, якщо процес входження до ЄС буде тривалим.

Окремо пан Масюков розкрив тему масштабу охоплення СТВ в Україні. За його словами, МЗВ в Україні, як підготовчий етап формування базової інформації про викиди перед впровадженням СТВ, охоплює 10 видів діяльності. В ЄС до СТВ входить 30 видів діяльності. Тобто, 20 видів діяльності не збирають таку інформацію належним чином, у тому числі й через те, що не всі вони реалізуються в України, наприклад, у нас немає уловлювання та зберігання вуглецю. Але деякі види діяльності є, але системою МЗВ України у її поточному вигляді чомусь не охоплені. При цьому інформація про викиди в Україні почала збиратись у 2021 довоєнному році, а далі збирається у воєнний період, що не є традиційним підходом. Саме тому, оціночний підхід до встановлення значень викидів також може мати місце.

Володимир Бужан, керівник напрямку енергетика та клімат Центру економічного відновлення звернув увагу на те, як війна та енергетична криза показали неготовність ЄС та СТВ ЄС до шоків економіки. Ми бачили зупинку цементних, металургійних виробництв в різних країнах Європи та зростання використання вугілля на 13% в енергетичному міксі. Це мало свій вплив на простих споживачів і необхідність застосування безпрецедентних інструментів з боку ЄС на підтримку населення та промисловості. Також з боку ЄС посилюються вимоги до звітності у частині викидів СО2 для компаній, що мають значну присутність в ЄС.

Також він зауважив, що ефективність роботи СТВ ЄС зумовлена і цільовим спрямуванням коштів, отриманих в рамках СТВ. І окрім декарбонізації як такої, слід звертати увагу і на соціальні наслідки, які матиме зелена трансформація. «В ЄС у 2005-2018 рр промисловість скоротила свої викиди на 1%, енергетика – на 22%, зокрема через суттєве скорочення квот для вугільної генерації. При цьому в рамках другої фази СТВ ЄС, додаткове навантаження на витрати домогосподарств Румунії, Болгарії склав 18%, а Франції та Німеччини – 31%. Саме тому у процесі відновлення для України важливо отримання промисловістю доступу до тих коштів, які будуть акумульовані, а також питання запобігання соціальних ризиків унаслідок вугільної трансформації, закриття деяких галузей, а також створення нових, де буде менша кількість людей» – застеріг пан Бужан.

Щодо інституційної спроможності, пан Бужан притримується ідеї того, що розробку політик може здійснювати Міндовкілля, а безпосереднє впровадження доцільно передати Мінекономіки.

Загалом, найбільш дискусійними виявились питання щодо інституційної спроможності, в той час як експерти зійшлись у думках, що СТВ в Україні має впроваджуватись поетапно та з прив’язкою до економічного показника, щоб навантаження не перейшло на населення.