fbpx
Розмір літер 1x
Колір сайту
Зображення
Додатково
Міжрядковий інтервал
Міжсимвольний інтервал
Шрифт
Убудовані елементи (відео, карти тощо)
 

Збори аукціонерів

14/ 01/ 2019
  Автор: компанія ЮА Абсолют Нові вимоги до реалізації майна боржника у рамках справ про банкрутство є прогресивною мірою, проте її ефективність залежить від формування єдиної позиції Верховного Суду в питаннях проведення таких аукціонів     У січні 2013 році вступила в силу нова редакція ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і привнесла багато змін до застарілих механізмів банкрутства. Зокрема, докорінно було змінено процедуру продажу майна боржника – продаж тільки у порядку аукціону, особливості якого регламентовані Законом. За 5 років роботи нової редакції Закону про банкрутство, судова практика оскарження результатів аукціонів діаметрально змінювала свій напрям: позиція з того чи іншого питання часто залежала від конкретного складу колегії Вищого господарського суду. Але, у 2018 році ситуація змінилася. Верховний суд сформував кілька нових позицій, що регламентують підстави для скасування аукціонів, які ми й розглянемо. Підстави для скасування результатів аукціону умовно можна розділити на три основні елементи: 1)     Порушення правил підготовки аукціону: формування ліквідаційної маси, отримання згоди забезпеченого кредитора, залучення організатора аукціону, оцінка майна, публікація оголошення про продаж, допуск до участі в аукціоні; 2)      Порушення правил проведення аукціону: узгодження складу майна з комітетом кредиторів (у разі продажу майна частинами), допуск до місця проведення аукціону, зниження початкової вартості, порядок проведення аукціону; 3)      Порушення правил оформлення результатів аукціону: наповнення протоколу про проведення аукціону, оплата майна, порядок передачі майна покупцю, оформлення нерухомості (договір купівлі-продажу і/ або свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні). Важливо розуміти, що порушення будь-якого із зазначених елементів тягне за собою визнання недійсними результатів аукціону у цілому. У той же час, неодноразово зустрічається позиція Верховного суду, згідно з якою, порушення повинно вплинути на результати аукціону тобто само по собі порушення правил проведення аукціону – не безумовна підстава для скасування його результатів(постанова ВС від 19.07.2018 р. у справі №914 / 3461/14, постанова ВС від 31.05.2018 у справі №904 /7433/15). Межі гнучкості Нова позиція була сформульована й щодо умов проведення аукціону. Так, на думку Верховного суду, правила проведення аукціону діляться на дві категорії: імперативні і диспозитивні. Імперативні правила – правила проведення аукціону, безапеляційно встановлені законом. Наприклад, до таких правил належить визначення початкової вартості цілісного майнового комплексу боржника як суми всіх визнаних судом кредиторських вимог. Диспозитивні правила – правила, щодо яких законодавець застосував формулювання «якщо інше не встановлено договором про організацію аукціону». До таких правил можна віднести: відсоток зниження початкової вартості на повторному і другому повторному аукціонах, термін проведення наступного аукціону, можливість зниження початкової вартості під час аукціону. Подібні умови обовязково повинні бути передбачені договором про організацію аукціону. Наприклад, правило про зниження початкової вартості аукціону на кожному наступному аукціоні на 20% не є імперативним й сторони договору про організацію аукціону (ліквідатор та організатор) можуть передбачити зниження початкової вартості на повторному аукціоні нема на 20%, а на 50% – такий аукціон не суперечитиме Закону. Ми вітаємо такий підхід до правил проведення аукціону, оскільки він зменшує зайвий формалізм процедури та заохочує свободу дії арбітражного керуючого, що, на нашу думку, сприяє як зменшенням термінів процедури, так і збільшення її ефективності. Ефективність продажу Ліквідатор самостійно (після 1-го аукціону з продажу ЦМК) вибирає спосіб подальшого продажу майна. Можна продовжувати продаж ЦМК (повторний, 2-й повторний аукціон), якщо ліквідатор вважатиме, що такий спосіб дозволить реалізувати майно за максимально високою ціною, або перейти до продажу майна частинами. Але, у будь-якому випадку, обраний ліквідатором спосіб реалізації повинен бути ефективним – таким, що забезпечить продаж за максимальною вартістю, виходячи з особливостей майна. Працює наступна логіка: навіть у найгіршому випадку, продаж майна боржника як ЦМК, за мінімальною вартістю (за 1 грн.) – менш ефективна ніж продаж того-ж майна частинами, кожна з яких буде продана за мінімальною вартістю (наприклад, три лоти по 1 грн. кожен). Така позиція була висловлена Верховою судом у постановах від 21.06.2018 у справі №914/701/17 та від 08.05.2018 у справі №904/6275/15. Що написано пером... Вартий окремої уваги й сам договір про організацію аукціону. Його умови, а частіше їх відсутність (і це важливо), служать підставою для скасування результатів аукціону. Договір в обовязковому порядку повинен містити всі умови майбутнього аукціону, включно: перелік майна, яке продається; початкову вартість майна на кожному з аукціонів; крок аукціону; умови зниження початкової вартості і т.д. З огляду на викладене, здається досить логічною позиція Верховного суду від 07.03.2018 у справі №24/5005/10848/2012: отримання згоди забезпеченого кредитора на продаж заставного майна має передувати вибору організатора аукціону. Повязано це з тим, що узгоджені з забезпеченим кредитором, умови продажу застави повинні обумовлюватися у договорі про організацію аукціону. І в такому випадку ще більш логічним здаються численні висновки ВС щодо рамок й кількості необхідних дозволів заставного кредитора – досить однієї згоди на продаж без навязування умов такого продажу. Варто зауважити, що судова практика скасування аукціонів з причин відсутності у справі відповідного договору, або відсутності в ньому «невідємних» умов – дуже поширена, отже, цьому питанню варто приділяти особливу увагу при підготовці до проведення аукціону. Краще менше та більше Цікава ситуація складається й з позицією ВС щодо вартості майна. В даному питанні Верховний суд вирішив не відступати від традицій ВГСУ і єдину позицію також не сформулював. У постановах від 17.05.2018 р. у справі №905/3594/15 та від 12.06.2018 р. у справі №905/1084/16 Верховний суд висловив прогресивну позицію про те, що вартість майна формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор не впливає. Але, у постанові від 08.05.2018 р. у справі №22/63б була описана діаметрально протилежна позиція: продаж майна за «мізерною» вартістю, яка унеможливлює хоча б часткове погашення вимог забезпеченого кредитора – порушення правил проведення аукціону. При цьому, суд виходив не з конкретних порушень, які призвели до заниження реальної вартості, а з порушення загальних принципів і цілей ліквідаційної процедури – задоволення вимог кредиторів. Ми впевнені, що не дивлячись на прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, дана стаття у доступному для огляду майбутньому не втратить свою актуальність. Кодекс хоч й передбачає нову процедуру продажу майна боржника, в основу якої закладені принципи прозорості та ефективності, однак, навряд чи не відобразиться вантаж напрацьованої практики на формуванні нової позиції ВС. Реалізація майна «по-новому» буде здійснюватися у рамках справи про банкрутство, що має на увазі більшу кількість учасників, які рідко доходять згоди у питанні продажу майна боржника (особливо у частині вартості такого продажу). Такі розбіжності неминуче призведуть до суперечок, розгляд яких, на першому етапі буде здійснюватися з оглядкою на напрацьовану практику.

Автор: компанія ЮА “Абсолют”

Нові вимоги до реалізації майна боржника у рамках справ про банкрутство є прогресивною мірою, проте її ефективність залежить від формування єдиної позиції Верховного Суду в питаннях проведення таких аукціонів

 

 

У січні 2013 році вступила в силу нова редакція ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і привнесла багато змін до застарілих механізмів банкрутства. Зокрема, докорінно було змінено процедуру продажу майна боржника – продаж тільки у порядку аукціону, особливості якого регламентовані Законом.

За 5 років роботи нової редакції Закону про банкрутство, судова практика оскарження результатів аукціонів діаметрально змінювала свій напрям: позиція з того чи іншого питання часто залежала від конкретного складу колегії Вищого господарського суду. Але, у 2018 році ситуація змінилася. Верховний суд сформував кілька нових позицій, що регламентують підстави для скасування аукціонів, які ми й розглянемо.

Підстави для скасування результатів аукціону умовно можна розділити на три основні елементи:

1)     Порушення правил підготовки аукціону: формування ліквідаційної маси, отримання згоди забезпеченого кредитора, залучення організатора аукціону, оцінка майна, публікація оголошення про продаж, допуск до участі в аукціоні;

2)      Порушення правил проведення аукціону: узгодження складу майна з комітетом кредиторів (у разі продажу майна частинами), допуск до місця проведення аукціону, зниження початкової вартості, порядок проведення аукціону;

3)      Порушення правил оформлення результатів аукціону: наповнення протоколу про проведення аукціону, оплата майна, порядок передачі майна покупцю, оформлення нерухомості (договір купівлі-продажу і/ або свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні).

Важливо розуміти, що порушення будь-якого із зазначених елементів тягне за собою визнання недійсними результатів аукціону у цілому. У той же час, неодноразово зустрічається позиція Верховного суду, згідно з якою, порушення повинно вплинути на результати аукціону тобто само по собі порушення правил проведення аукціону – не безумовна підстава для скасування його результатів(постанова ВС від 19.07.2018 р. у справі №914 / 3461/14, постанова ВС від 31.05.2018 у справі №904 /7433/15).

Межі гнучкості

Нова позиція була сформульована й щодо умов проведення аукціону. Так, на думку Верховного суду, правила проведення аукціону діляться на дві категорії: імперативні і диспозитивні.

Імперативні правила – правила проведення аукціону, безапеляційно встановлені законом. Наприклад, до таких правил належить визначення початкової вартості цілісного майнового комплексу боржника як суми всіх визнаних судом кредиторських вимог.

Диспозитивні правила – правила, щодо яких законодавець застосував формулювання «якщо інше не встановлено договором про організацію аукціону». До таких правил можна віднести: відсоток зниження початкової вартості на повторному і другому повторному аукціонах, термін проведення наступного аукціону, можливість зниження початкової вартості під час аукціону. Подібні умови обов’язково повинні бути передбачені договором про організацію аукціону.

Наприклад, правило про зниження початкової вартості аукціону на кожному наступному аукціоні на 20% не є імперативним й сторони договору про організацію аукціону (ліквідатор та організатор) можуть передбачити зниження початкової вартості на повторному аукціоні нема на 20%, а на 50% – такий аукціон не суперечитиме Закону.

Ми вітаємо такий підхід до правил проведення аукціону, оскільки він зменшує зайвий формалізм процедури та заохочує свободу дії арбітражного керуючого, що, на нашу думку, сприяє як зменшенням термінів процедури, так і збільшення її ефективності.

Ефективність продажу

Ліквідатор самостійно (після 1-го аукціону з продажу ЦМК) вибирає спосіб подальшого продажу майна. Можна продовжувати продаж ЦМК (повторний, 2-й повторний аукціон), якщо ліквідатор вважатиме, що такий спосіб дозволить реалізувати майно за максимально високою ціною, або перейти до продажу майна частинами. Але, у будь-якому випадку, обраний ліквідатором спосіб реалізації повинен бути ефективним – таким, що забезпечить продаж за максимальною вартістю, виходячи з особливостей майна.

Працює наступна логіка: навіть у найгіршому випадку, продаж майна боржника як ЦМК, за мінімальною вартістю (за 1 грн.) – менш ефективна ніж продаж того-ж майна частинами, кожна з яких буде продана за мінімальною вартістю (наприклад, три лоти по 1 грн. кожен).

Така позиція була висловлена Верховою судом у постановах від 21.06.2018 у справі №914/701/17 та від 08.05.2018 у справі №904/6275/15.

Що написано пером...

Вартий окремої уваги й сам договір про організацію аукціону. Його умови, а частіше їх відсутність (і це важливо), служать підставою для скасування результатів аукціону.

Договір в обов’язковому порядку повинен містити всі умови майбутнього аукціону, включно:

  • перелік майна, яке продається;
  • початкову вартість майна на кожному з аукціонів;
  • крок аукціону;
  • умови зниження початкової вартості і т.д.

З огляду на викладене, здається досить логічною позиція Верховного суду від 07.03.2018 у справі №24/5005/10848/2012: отримання згоди забезпеченого кредитора на продаж заставного майна має передувати вибору організатора аукціону.

Пов’язано це з тим, що узгоджені з забезпеченим кредитором, умови продажу застави повинні обумовлюватися у договорі про організацію аукціону. І в такому випадку ще більш логічним здаються численні висновки ВС щодо рамок й кількості необхідних дозволів заставного кредитора – досить однієї згоди на продаж без нав’язування умов такого продажу.

Варто зауважити, що судова практика скасування аукціонів з причин відсутності у справі відповідного договору, або відсутності в ньому «невід’ємних» умов – дуже поширена, отже, цьому питанню варто приділяти особливу увагу при підготовці до проведення аукціону.

Краще менше та більше

Цікава ситуація складається й з позицією ВС щодо вартості майна. В даному питанні Верховний суд вирішив не відступати від традицій ВГСУ і єдину позицію також не сформулював. У постановах від 17.05.2018 р. у справі №905/3594/15 та від 12.06.2018 р. у справі №905/1084/16 Верховний суд висловив прогресивну позицію про те, що вартість майна формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ліквідатор не впливає. Але, у постанові від 08.05.2018 р. у справі №22/63б була описана діаметрально протилежна позиція: продаж майна за «мізерною» вартістю, яка унеможливлює хоча б часткове погашення вимог забезпеченого кредитора – порушення правил проведення аукціону. При цьому, суд виходив не з конкретних порушень, які призвели до заниження реальної вартості, а з порушення загальних принципів і цілей ліквідаційної процедури – задоволення вимог кредиторів.

Ми впевнені, що не дивлячись на прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, дана стаття у доступному для огляду майбутньому не втратить свою актуальність. Кодекс хоч й передбачає нову процедуру продажу майна боржника, в основу якої закладені принципи прозорості та ефективності, однак, навряд чи не відобразиться вантаж напрацьованої практики на формуванні нової позиції ВС. Реалізація майна «по-новому» буде здійснюватися у рамках справи про банкрутство, що має на увазі більшу кількість учасників, які рідко доходять згоди у питанні продажу майна боржника (особливо у частині вартості такого продажу). Такі розбіжності неминуче призведуть до суперечок, розгляд яких, на першому етапі буде здійснюватися з оглядкою на напрацьовану практику.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Стартуй в Telegram боті
Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальними мережами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: