fbpx
Розмір літер 1x
Колір сайту
Зображення
Додатково
Міжрядковий інтервал
Міжсимвольний інтервал
Шрифт
Убудовані елементи (відео, карти тощо)
 

Як покращити платіжну інфраструктуру

06/ 06/ 2018
  Євгеній Веремійченко. Координатор комітету з електронних платежів Європейської Бізнес Асоціації. Багато українських міст вже реалізували проекти, які дозволяють здійснювати оплату за проїзд у міському транспорті за допомогою безконтактних платіжних карток. Вже декілька років слідкую за звітами Національного банку щодо розвитку українського ринку платіжних карток та втілення заходів, які можуть стимулювати його розвиток. Настав новий звітний період і НБУ оприлюднив статистику за перший квартал поточного року. Звіт досить детальний, тому не буду зупинятися на глибинному аналізі сухої статистики. Але порівнюючи дані станом на початок року з поточними, складається враження, що дивлюсь на одні й ті ж самі цифри: кількість власників платіжних карток, кількість активних платіжних карток, структура по регіонах практично не змінились і показали незначні коливання в плюс або мінус, які не позначились на загальній картині. Єдине з позитивних тенденцій: розвинулась інфраструктура – плюс 2,4% по кількості платіжних терміналів, а також збільшилась частка безготівкових розрахунків у загальній кількості операцій з використанням платіжних карток. Стабільність і точкове зростання за окремими показниками – це, безперечно, добре. Однак, рівень проникнення безготівкових платежів в Україні все ще залишається низьким і для зростання необхідно набрати вищі темпи. Прирости обсягів та кількості безготівкових розрахунків відбуваються без приросту кількості власників платіжних карток, тобто за рахунок одних і тих же користувачів. Просто внаслідок того, що хтось з них почав активніше використовувати картки для розрахунків. Який ще резерв до зростання вони мають лишається тільки здогадуватись. Ситуація, що склалася, на мою думку, має дві причини: Кількість власників платіжних карток не зростає, оскільки практично не розвивається інфраструктура для прийому безготівкових платежів (маю на увазі кількість платіжних терміналів). Аргумент споживача: Навіщо мені картка, якщо я не можу нею розрахуватися? Віддаю перевагу готівці; Інфраструктура для прийому безготівкових платежів не розвивається, оскільки не зростає кількість власників платіжних карток. Аргумент бізнесу: Навіщо мені установлювати термінал, якщо всі клієнти розраховуються готівкою?. Тобто, дві взаємопов’язані причини, які утворюють своєрідне замкнуте коло. Як можна його розітнути? Логічно, що або збільшивши кількість власників карток, або ж кількість терміналів. Про можливий шлях збільшення кількості власників платіжних карток я вже писав. Необхідно на законодавчому рівні закріпити обов’язок здійснювати виплати заробітної плати та соціальні виплати виключно на карткові рахунки. Прогнозовано, що людина яка матиме регулярні надходження на рахунок, рано чи пізно почне не лише знімати готівку в банкоматі, а й розраховуватися карткою. Це стимулюватиме попит на здійснення безготівкових розрахунків і змушуватиме бізнес більш активно встановлювати термінали аби залишатися конкурентоспроможним. Однак, розумію, що така пропозиція може бути неоднозначно сприйнята у суспільстві, що призведе до труднощів її імплементації. Люди зазвичай не люблять, коли їх підштовхують робити щось, що вони не хочуть або до чого ще не готові, а в нашому випадку додатково накладається шлейф упередженого ставлення до банківської системи з боку громадян. Натомість у питанні розвитку інфраструктури справи йдуть краще і, здається, по ідеальному для споживачів сценарію. Кількість терміналів, хоч і не шаленими темпами, але зростає. Тобто, з’являються ширші можливості для власників платіжних карток. Є переконання, що тенденція до приросту кількості терміналів має не лише зберегтися, але й набрати більші оберти. Варто звернути увагу на останні новини, щоб в цьому пересвідчитися. Багато українських міст вже реалізували проекти, які дозволяють здійснювати оплату за проїзд у міському транспорті за допомогою безконтактних платіжних карток. Серед них Дніпро, Львів, Житомир, Суми, Тернопіль, Мукачево. Київ також готується долучитися до цього списку. Роль подібних рішень у процесі розвитку безготівкової економіки важко переоцінити – транспортом користується значна кількість громадян і наявність можливості заплатити за проїзд карткою буде спонукати, рано чи пізно, зробити це, паралельно прививаючи звичку розраховуватися карткою і в інших місцях. Ще одним важливим фактором, який суттєво і не гіпотетично, а реально посприяє розвитку інфраструктури для прийому безготівкових платежів є анонсоване Укрпоштою встановлення платіжних терміналів у власних відділеннях. На першому етапі мова йде про близько 5 тис. терміналів, а це, не багато не мало, вже понад 2% від загальної кількості встановлених на сьогодні. І це лише одна компанія, і це лише перший етап. На наступних стадіях реалізації цієї ініціативи мова йде про ще більшу кількість терміналів і, що найголовніше, про те, що вони будуть встановлюватись в регіонах. Саме рух в регіони є вкрай важливою та позитивною тенденцією, адже проблема низького рівня розвитку інфраструктури характерна не для столиці чи обласних центів, а якраз для невеликих міст. Так склалося, що Укрпошта є там, де банківська система майже або взагалі не представлена. Як наслідок, частина населення відрізана від банківської системи і говорити про розвиток cashless за такої ситуації, звичайно, складно. Те, що там з’являться термінали забезпечить можливість доступу населення до отримання фінансових послуг та сприятиме популяризації безготівкових розрахунків як серед пересічних громадян, так і серед бізнесу. Хочеться сподіватися, що за підсумками ІІ кварталу матимемо більш суттєву динаміку та з оптимізмом і натхненням будемо дивитись у майбутнє. Безготівкове майбутнє! Джерело: Новое время
Євгеній Веремійченко Координатор комітету з електронних платежів Європейської Бізнес Асоціації
Багато українських міст вже реалізували проекти, які дозволяють здійснювати оплату за проїзд у міському транспорті за допомогою безконтактних платіжних карток.

Вже декілька років слідкую за звітами Національного банку щодо розвитку українського ринку платіжних карток та втілення заходів, які можуть стимулювати його розвиток. Настав новий звітний період і НБУ оприлюднив статистику за перший квартал поточного року. Звіт досить детальний, тому не буду зупинятися на глибинному аналізі сухої статистики. Але порівнюючи дані станом на початок року з поточними, складається враження, що дивлюсь на одні й ті ж самі цифри: кількість власників платіжних карток, кількість активних платіжних карток, структура по регіонах практично не змінились і показали незначні коливання в плюс або мінус, які не позначились на загальній картині. Єдине з позитивних тенденцій: розвинулась інфраструктура – плюс 2,4% по кількості платіжних терміналів, а також збільшилась частка безготівкових розрахунків у загальній кількості операцій з використанням платіжних карток.

Стабільність і точкове зростання за окремими показниками – це, безперечно, добре. Однак, рівень проникнення безготівкових платежів в Україні все ще залишається низьким і для зростання необхідно набрати вищі темпи. Прирости обсягів та кількості безготівкових розрахунків відбуваються без приросту кількості власників платіжних карток, тобто за рахунок одних і тих же користувачів. Просто внаслідок того, що хтось з них почав активніше використовувати картки для розрахунків. Який ще резерв до зростання вони мають лишається тільки здогадуватись.

Ситуація, що склалася, на мою думку, має дві причини:

  1. Кількість власників платіжних карток не зростає, оскільки практично не розвивається інфраструктура для прийому безготівкових платежів (маю на увазі кількість платіжних терміналів). Аргумент споживача: “Навіщо мені картка, якщо я не можу нею розрахуватися? Віддаю перевагу готівці”;
  2. Інфраструктура для прийому безготівкових платежів не розвивається, оскільки не зростає кількість власників платіжних карток. Аргумент бізнесу: “Навіщо мені установлювати термінал, якщо всі клієнти розраховуються готівкою?”.

Тобто, дві взаємопов’язані причини, які утворюють своєрідне замкнуте коло. Як можна його розітнути? Логічно, що або збільшивши кількість власників карток, або ж кількість терміналів.

Про можливий шлях збільшення кількості власників платіжних карток я вже писав. Необхідно на законодавчому рівні закріпити обов’язок здійснювати виплати заробітної плати та соціальні виплати виключно на карткові рахунки. Прогнозовано, що людина яка матиме регулярні надходження на рахунок, рано чи пізно почне не лише знімати готівку в банкоматі, а й розраховуватися карткою. Це стимулюватиме попит на здійснення безготівкових розрахунків і змушуватиме бізнес більш активно встановлювати термінали аби залишатися конкурентоспроможним. Однак, розумію, що така пропозиція може бути неоднозначно сприйнята у суспільстві, що призведе до труднощів її імплементації. Люди зазвичай не люблять, коли їх підштовхують робити щось, що вони не хочуть або до чого ще не готові, а в нашому випадку додатково накладається шлейф упередженого ставлення до банківської системи з боку громадян.

Натомість у питанні розвитку інфраструктури справи йдуть краще і, здається, по ідеальному для споживачів сценарію. Кількість терміналів, хоч і не шаленими темпами, але зростає. Тобто, з’являються ширші можливості для власників платіжних карток. Є переконання, що тенденція до приросту кількості терміналів має не лише зберегтися, але й набрати більші оберти. Варто звернути увагу на останні новини, щоб в цьому пересвідчитися.

Багато українських міст вже реалізували проекти, які дозволяють здійснювати оплату за проїзд у міському транспорті за допомогою безконтактних платіжних карток. Серед них Дніпро, Львів, Житомир, Суми, Тернопіль, Мукачево. Київ також готується долучитися до цього списку. Роль подібних рішень у процесі розвитку безготівкової економіки важко переоцінити – транспортом користується значна кількість громадян і наявність можливості заплатити за проїзд карткою буде спонукати, рано чи пізно, зробити це, паралельно прививаючи звичку розраховуватися карткою і в інших місцях.

Ще одним важливим фактором, який суттєво і не гіпотетично, а реально посприяє розвитку інфраструктури для прийому безготівкових платежів є анонсоване Укрпоштою встановлення платіжних терміналів у власних відділеннях. На першому етапі мова йде про близько 5 тис. терміналів, а це, не багато не мало, вже понад 2% від загальної кількості встановлених на сьогодні. І це лише одна компанія, і це лише перший етап. На наступних стадіях реалізації цієї ініціативи мова йде про ще більшу кількість терміналів і, що найголовніше, про те, що вони будуть встановлюватись в регіонах. Саме рух в регіони є вкрай важливою та позитивною тенденцією, адже проблема низького рівня розвитку інфраструктури характерна не для столиці чи обласних центів, а якраз для невеликих міст. Так склалося, що Укрпошта є там, де банківська система майже або взагалі не представлена. Як наслідок, частина населення відрізана від банківської системи і говорити про розвиток cashless за такої ситуації, звичайно, складно. Те, що там з’являться термінали забезпечить можливість доступу населення до отримання фінансових послуг та сприятиме популяризації безготівкових розрахунків як серед пересічних громадян, так і серед бізнесу.

Хочеться сподіватися, що за підсумками ІІ кварталу матимемо більш суттєву динаміку та з оптимізмом і натхненням будемо дивитись у майбутнє. Безготівкове майбутнє!

Джерело: Новое время

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Стартуй в Telegram боті
Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальними мережами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: