Як говорити та поводити себе з дітьми під час війни. 9 порад психолога

26/ 03/ 2022

Маріанна Актаєва. Психологиня в школі повного дня КМДШ. Коли сталося найстрашніше — війна — як усвідомити це батькам? Та ще складніше питання — як говорити зараз із дітьми, як їх відволікти та виявити зміни в поведінці, якщо такі відбулися? Ми сміливі і спробуємо розібратися. Почнемо з того, що першу допомогу дорослі надають спочатку собі. Це важливо. Не варто рятувати психіку дітей, вмиваючись сльозами. Пам’ятаємо просту психологічну істину: тіло говорить більше слів. Завжди. Тому, обіймайте дітей. Часто та багато. Це реальна демонстрація стабільності та підтримки. У шість років чи в шістнадцять — дитина найбільше бажає й потребує стабільності. Уважно слухайте питання дитини, дивіться в очі та відповідайте чесно те, що знаєте. Не варто брехати, інакше між вами та дитиною виникне недовіра, і вам, як батькам, брехня не принесе полегшення. Використовуйте слова «вірю», «сподіваюся», оскільки не все сьогодні ми можемо озвучувати фразою «обіцяю». З дітьми старшого віку говоримо чесно, зрозумілими словами: «я розумію, що тобі страшно, що в тебе багато запитань…». Для дітей, які чують вибухи, слова будуть одні, для тих, хто перебуває в більшій безпеці — інші. Намагайтеся керувати потоком інформації, який діти отримують і, наскільки можливо, мінімізуйте його (особливо це стосується молодших школярів). Пам’ятайте, що дітей лякає, коли емоції та міміка батьків кажуть одне, а слова інше. Не вчиняйте так. Чесно кажіть, що схвильовані, розгублені або сумуєте. Не лайтеся й не виливайте емоції на дітей. Так, емоції треба кудись подіти. Отож куди завгодно, але не на близьких. Зараз усім потрібна підтримка. Обов’язково мрійте та будуйте плани на майбутнє. Війна закінчиться, це факт! Продовжуватиметься життя, дивіться в нього. Психіка дітей не вміє жити одним днем, вони хочуть знати, що буде завтра чи влітку. Це і є життя. Якщо діти в істериці, замикаються в собі або спостерігається порушення харчування, безсоння — важливо звернутися до фахівців. Педіатри та психологи зараз надають допомогу кожному. Якщо ви бачите, що дитина мовчить, ігнорує спілкування, сумна, обов’язково запитуйте: «Я можу тобі допомогти? Ми можемо поговорити з тобою? Давай помалюємо разом» Дуже важливо захопити дітей рутиною. Вставати одночасно, робити якісь побутові справи, читати книги, грати. Для дитини важливо завжди мати в полі зору значущого дорослого. А краще двох. Малюнки зараз ваші помічники. За малюнками дуже чітко видно настрій дитини. Якщо вам складно зрозуміти дитячі малюнки чи настрій, що за ними ховається, можете надіслати їх психологам КМДШ. Допоможемо розібратися.

Маріанна Актаєва Психологиня в школі повного дня КМДШ

Коли сталося найстрашніше — війна — як усвідомити це батькам? Та ще складніше питання — як говорити зараз із дітьми, як їх відволікти та виявити зміни в поведінці, якщо такі відбулися? Ми сміливі і спробуємо розібратися.

Почнемо з того, що першу допомогу дорослі надають спочатку собі. Це важливо. Не варто рятувати психіку дітей, вмиваючись сльозами.
Пам’ятаємо просту психологічну істину: тіло говорить більше слів. Завжди. Тому, обіймайте дітей. Часто та багато. Це реальна демонстрація стабільності та підтримки. У шість років чи в шістнадцять — дитина найбільше бажає й потребує стабільності.
Уважно слухайте питання дитини, дивіться в очі та відповідайте чесно те, що знаєте. Не варто брехати, інакше між вами та дитиною виникне недовіра, і вам, як батькам, брехня не принесе полегшення. Використовуйте слова «вірю», «сподіваюся», оскільки не все сьогодні ми можемо озвучувати фразою «обіцяю». З дітьми старшого віку говоримо чесно, зрозумілими словами: «я розумію, що тобі страшно, що в тебе багато запитань…». Для дітей, які чують вибухи, слова будуть одні, для тих, хто перебуває в більшій безпеці — інші.
Намагайтеся керувати потоком інформації, який діти отримують і, наскільки можливо, мінімізуйте його (особливо це стосується молодших школярів).
Пам’ятайте, що дітей лякає, коли емоції та міміка батьків кажуть одне, а слова інше. Не вчиняйте так. Чесно кажіть, що схвильовані, розгублені або сумуєте. Не лайтеся й не виливайте емоції на дітей. Так, емоції треба кудись подіти. Отож куди завгодно, але не на близьких. Зараз усім потрібна підтримка.
Обов’язково мрійте та будуйте плани на майбутнє. Війна закінчиться, це факт! Продовжуватиметься життя, дивіться в нього. Психіка дітей не вміє жити одним днем, вони хочуть знати, що буде завтра чи влітку. Це і є життя.
Якщо діти в істериці, замикаються в собі або спостерігається порушення харчування, безсоння — важливо звернутися до фахівців. Педіатри та психологи зараз надають допомогу кожному. Якщо ви бачите, що дитина мовчить, ігнорує спілкування, сумна, обов’язково запитуйте: «Я можу тобі допомогти? Ми можемо поговорити з тобою? Давай помалюємо разом»
Дуже важливо захопити дітей рутиною. Вставати одночасно, робити якісь побутові справи, читати книги, грати. Для дитини важливо завжди мати в полі зору значущого дорослого. А краще двох.
Малюнки зараз ваші помічники. За малюнками дуже чітко видно настрій дитини. Якщо вам складно зрозуміти дитячі малюнки чи настрій, що за ними ховається, можете надіслати їх психологам КМДШ. Допоможемо розібратися.