Вісім років очікувань: як відсутність Порядку компенсації інвестицій стримує розвиток портової інфраструктури

01/ 10/ 2021

Даря Січкар. Менеджер комітету з логістики. Минулого року Європейська Бізнес Асоціація вперше провела експертне дослідження загального стану розвитку транспортної інфраструктури в Україні – Інфраструктурний індекс. Результати цього дослідження продемонстрували, зокрема, підтримку бізнесу (67% експертів) такої форми інвестування в інфраструктурні проєкти як державно-приватне партнерство (ДПП), яка набуває все більшої популярності в Україні та активно підтримується державою. На переконання бізнесу, подальший розвиток системи ДПП, зокрема й концесій, може дозволити модернізувати та розширити інфраструктуру України в найбільш ефективний і найменш витратний спосіб для держави. Однак, на шляху до залучення нових інвестицій у розвиток портової інфраструктури досить давно стоїть одне гостре питання — нормативне врегулювання питання компенсації інвестицій, внесених у стратегічні обєкти портової інфраструктури. Вже досить тривалий час відсутній необхідний Порядок компенсації інвестицій, внесених в стратегічні обєкти портової інфраструктури, затвердження якого було передбачено ще статтею 27 Закону України «Про морські порти України» від 2013 року, тобто, вже минуло більше восьми років. Необхідність затвердження такого Порядку зумовлена критичним станом вітчизняної портової інфраструктури, яка потребує негайного та масштабного оновлення та капітальних вкладень, які, на жаль, держава забезпечити не може. Це вимагає коштів приватних інвесторів, які виявляють ініціативу та мають намір вкладати свої кошти у розвиток морських портів України, але не мають жодного нормативного механізму для повернення здійснених інвестицій. Прийняття цього Порядку в редакції, що дозволить досягти балансу державних та приватних інтересів, є стратегічним та надважливим питанням для відродження вітчизняної портової галузі, оскільки у такому випадку в Україні вперше за багато років запрацює прозорий та дієвий механізм залучення приватних інвестицій у портову інфраструктуру, що так потрібно сьогодні і державі, і самим інвесторам. Експерти Комітету з логістики розробили такий Порядок, але його редакція не в повній мірі задовольняє деякі відомства, зокрема Мінінфраструктури. Найбільше суперечностей між бізнесом та державою викликає частина положень, що стосуються питань компенсації вартості підводних гідротехнічних споруд, що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Закону «Про морські порти» та за згодою їх власників підлягатимуть передачі у державну власність на компенсаційній основі. У редакції Порядку, яку пропонує Мінінфраструктури та яка не влаштовує бізнес, передбачається, що компенсується не вартість підводної гідро-технічної споруди (ГТС), як зазначено в абзаці 3 пункту 5 Прикінцевих положень Закону «Про морські порти», а тільки лише ті кошти, що були витрачені на будівництво таких підводних ГТС. Законом України «Про морські порти України», на виконання та з урахуванням положень якого має бути розроблений та затверджений Порядок, чітко встановлено, що розмір коштів до компенсації визначається саме за результати проведеної незалежної оцінки. Така оцінка й повинна визначити розмір компенсації, що не обмежується розміром коштів витрачених на будівництво підводної ГТС. Іншою суперечливою нормою Порядку у редакції Мінінфраструктри є те, що компенсація вартості підводної ГТС здійснюється за рахунок отриманих власником такої ГТС портових зборів. У разі якщо власником підводної ГТС отримано коштів у більшому розмірі ніж вартість такої ГТС, що компенсується, такий надлишок коштів, отриманих від портових зборів, власник має перерахувати до Адміністрації морських портів України. Власники таких ГТС вважають це положення абсолютно протиправним, таким, що протирічить положенням Закону України «Про морські порти України», що не передбачають будь-яких перерахувань на користь Адміністрації коштів від портових зборів. Фактично, такі положення, з урахуванням належності коштів власнику підводної ГТС, передбачають безоплатну передачу підводної ГТС до державної власності. Закон України «Про морські порти України», встановлюючи право власника підводної ГТС на стягнення корабельного збору, тим самим визнає, що такі кошти є належними на праві власності власнику підводної ГТС. Так, зазначені кошти обмежені цільовим використанням, проте вони залишаються об’єктам права власності особи, наділеної правом на справляння корабельного збору. Вказані кошти є платою за послуги, що оплачуються портовими зборами, а отже є доходом особи, що надає такі послуги і відповідним чином оподатковуються податком на прибуток. Останнє додатково свідчить про те, що отримавши податок на прибуток від такого доходу держава підтверджує належність на праві власності коштів від портових зборів власнику підводної ГТС, що надає послуги із використання такої підводної ГТС та сплачує податок на прибуток від таких коштів. Це найкритичніші моменти у Порядку, які ще потребують узгодження. По суті, саме через них затягується процес прийняття самого Порядку. Компанії-члени Комітету з логістики Асоціації зазначають, що наразі, враховуючи нестабільну економічну ситуацію в країні та кризові умови, існує ймовірність того, що можливості підприємств державного сектору економіки будуть достатньо обмеженими, в тому числі й Адміністрації морських портів України, основним функціональним призначенням якого є розвиток стратегічної портової інфраструктури. Бізнес не раз декларував свою готовність інвестувати в стратегічні обєкти портової інфраструктури. Проте вказану готовність обмежує відсутність умов компенсації такого інвестування, враховуючи, що обєкти інвестування не передаються приватному інвестору у власність. Розробка проєкту Порядку компенсації інвестицій розпочалася ще в 2013 році. Вказаний проект у різних редакціях неодноразово публікувався для обговорення та в подальшому доопрацьовувався. Незважаючи на це, наразі проект Порядку компенсації інвестицій не погоджено та не винесено на розгляд Кабінету Міністрів України. Беручи до уваги нагальну необхідність ухвалення даного документу в умовах кризи та відсутності достатнього рівня інвестицій в розвиток стратегічної портової інфраструктури, ми очікуємо на прийняття Порядку компенсації інвестицій, розробленого експертами Комітету з логістики Європейської Бізнес Асоціації спільно із представниками Адміністрації морських портів та Мінінфраструктри, але який, на жаль, не публікується останнім для громадського обговорення. Джерело: журнал MINTRANS

Дар'я Січкар Менеджер комітету з логістики

Минулого року Європейська Бізнес Асоціація вперше провела експертне дослідження загального стану розвитку транспортної інфраструктури в Україні – Інфраструктурний індекс. Результати цього дослідження продемонстрували, зокрема, підтримку бізнесу (67% експертів) такої форми інвестування в інфраструктурні проєкти як державно-приватне партнерство (ДПП), яка набуває все більшої популярності в Україні та активно підтримується державою. На переконання бізнесу, подальший розвиток системи ДПП, зокрема й концесій, може дозволити модернізувати та розширити інфраструктуру України в найбільш ефективний і найменш витратний спосіб для держави.

Однак, на шляху до залучення нових інвестицій у розвиток портової інфраструктури досить давно стоїть одне гостре питання — нормативне врегулювання питання компенсації інвестицій, внесених у стратегічні об’єкти портової інфраструктури. Вже досить тривалий час відсутній необхідний Порядок компенсації інвестицій, внесених в стратегічні об’єкти портової інфраструктури, затвердження якого було передбачено ще статтею 27 Закону України «Про морські порти України» від 2013 року, тобто, вже минуло більше восьми років.

Необхідність затвердження такого Порядку зумовлена критичним станом вітчизняної портової інфраструктури, яка потребує негайного та масштабного оновлення та капітальних вкладень, які, на жаль, держава забезпечити не може. Це вимагає коштів приватних інвесторів, які виявляють ініціативу та мають намір вкладати свої кошти у розвиток морських портів України, але не мають жодного нормативного механізму для повернення здійснених інвестицій.

Прийняття цього Порядку в редакції, що дозволить досягти балансу державних та приватних інтересів, є стратегічним та надважливим питанням для відродження вітчизняної портової галузі, оскільки у такому випадку в Україні вперше за багато років запрацює прозорий та дієвий механізм залучення приватних інвестицій у портову інфраструктуру, що так потрібно сьогодні і державі, і самим інвесторам.

Експерти Комітету з логістики розробили такий Порядок, але його редакція не в повній мірі задовольняє деякі відомства, зокрема Мінінфраструктури. Найбільше суперечностей між бізнесом та державою викликає частина положень, що стосуються питань компенсації вартості підводних гідротехнічних споруд, що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Закону «Про морські порти» та за згодою їх власників підлягатимуть передачі у державну власність на компенсаційній основі.

У редакції Порядку, яку пропонує Мінінфраструктури та яка не влаштовує бізнес, передбачається, що компенсується не вартість підводної гідро-технічної споруди (ГТС), як зазначено в абзаці 3 пункту 5 Прикінцевих положень Закону «Про морські порти», а тільки лише ті кошти, що були витрачені на будівництво таких підводних ГТС.

Законом України «Про морські порти України», на виконання та з урахуванням положень якого має бути розроблений та затверджений Порядок, чітко встановлено, що розмір коштів до компенсації визначається саме за результати проведеної незалежної оцінки. Така оцінка й повинна визначити розмір компенсації, що не обмежується розміром коштів витрачених на будівництво підводної ГТС.

Іншою суперечливою нормою Порядку у редакції Мінінфраструктри є те, що компенсація вартості підводної ГТС здійснюється за рахунок отриманих власником такої ГТС портових зборів. У разі якщо власником підводної ГТС отримано коштів у більшому розмірі ніж вартість такої ГТС, що компенсується, такий надлишок коштів, отриманих від портових зборів, власник має перерахувати до Адміністрації морських портів України.

Власники таких ГТС вважають це положення абсолютно протиправним, таким, що протирічить положенням Закону України «Про морські порти України», що не передбачають будь-яких перерахувань на користь Адміністрації коштів від портових зборів. Фактично, такі положення, з урахуванням належності коштів власнику підводної ГТС, передбачають безоплатну передачу підводної ГТС до державної власності. Закон України «Про морські порти України», встановлюючи право власника підводної ГТС на стягнення корабельного збору, тим самим визнає, що такі кошти є належними на праві власності власнику підводної ГТС. Так, зазначені кошти обмежені цільовим використанням, проте вони залишаються об’єктам права власності особи, наділеної правом на справляння корабельного збору.

Вказані кошти є платою за послуги, що оплачуються портовими зборами, а отже є доходом особи, що надає такі послуги і відповідним чином оподатковуються податком на прибуток. Останнє додатково свідчить про те, що отримавши податок на прибуток від такого доходу держава підтверджує належність на праві власності коштів від портових зборів власнику підводної ГТС, що надає послуги із використання такої підводної ГТС та сплачує податок на прибуток від таких коштів.

Це найкритичніші моменти у Порядку, які ще потребують узгодження. По суті, саме через них затягується процес прийняття самого Порядку. Компанії-члени Комітету з логістики Асоціації зазначають, що наразі, враховуючи нестабільну економічну ситуацію в країні та кризові умови, існує ймовірність того, що можливості підприємств державного сектору економіки будуть достатньо обмеженими, в тому числі й Адміністрації морських портів України, основним функціональним призначенням якого є розвиток стратегічної портової інфраструктури.

Бізнес не раз декларував свою готовність інвестувати в стратегічні об’єкти портової інфраструктури. Проте вказану готовність обмежує відсутність умов компенсації такого інвестування, враховуючи, що об’єкти інвестування не передаються приватному інвестору у власність.

Розробка проєкту Порядку компенсації інвестицій розпочалася ще в 2013 році. Вказаний проект у різних редакціях неодноразово публікувався для обговорення та в подальшому доопрацьовувався. Незважаючи на це, наразі проект Порядку компенсації інвестицій не погоджено та не винесено на розгляд Кабінету Міністрів України.

Беручи до уваги нагальну необхідність ухвалення даного документу в умовах кризи та відсутності достатнього рівня інвестицій в розвиток стратегічної портової інфраструктури, ми очікуємо на прийняття Порядку компенсації інвестицій, розробленого експертами Комітету з логістики Європейської Бізнес Асоціації спільно із представниками Адміністрації морських портів та Мінінфраструктри, але який, на жаль, не публікується останнім для громадського обговорення.

Джерело: журнал MINTRANS