Тенденції майбутнього лідерського розвитку

13/ 12/ 2017

Автор: Вітаутас Бучюнас, співзасновник і керуючий партнер компанії U-Integral, Інтегральний КоучТМ, консультант з еволюції організацій через розвиток людей, коуч перших осіб, банкір і топ-менеджер з 20-річним досвідом роботи в мультикультурному середовищі, професійний член рад директорів (Baltic Institute of Corporate Governance). Сьогодні багато говорять про майбутнє, ринок праці, покоління Y та Z з їх цінностями та очікуваннями, нові вимоги до роботодавців, роботизацію, штучний інтелект, вимираючі професії, зміни в освіті, самоорганізацію, новітні тренди в організаційному розвитку, еволюцію корпоративних культур, лідерів нового часу. Усе це вимагає від людей надзвичайної гнучкості та зміни звичних способів мислення, щоденного розвитку, адже обставини та умови для прийняття рішень змінюються ще в процесі роздумів над ними. Світ, в якому ми живемо, стрімко змінюється та змушує пристосовуватися до своєї мінливості. VUCA-світ - volatility, uncertainty, complexity, ambiguity - це наша реальність, хаотичність - нова зона комфорту. Знання та навички, потрібні сьогодні, не матимуть цінності вже за кілька років. Щоб залишатися ефективними та бігти в ногу із часом, варто враховувати тренди, які визначають навички, необхідні лідеру майбутнього, з більш складним та адаптивним мисленням, яке відповідає складності завдань, що стоять перед ним. Тренд #1. Вертикальний розвиток. Доведено, що людина розвивається протягом усього життя. Здебільшого ми звикли говорити про здобуття знань, умінь, навичок, компетенцій - те, що називається горизонтальним розвитком, що можна перейняти від іншої, більш досвідченої людини, прийоми, які можна використати, коли проблема чітко ідентифікується. Проте одного горизонтального руху недостатньо для зростання особистості. Не менш важливим є вертикальний вимір - розвиток свідомості людини, розуміння принципів світоустрою, еволюція мислення та дій, знаходження нових сенсів життя, досягнення цілісності. Це ніби апгрейд операційної системи до більш просунутої замість завантаження додаткового ПО. Вертикальний розвиток відбувається поетапно, як рух сходами, від ранніх до вищих щаблів. Однак саме на ранніх стадіях розвитку лишаються 80% дорослого населення планети. За досягнення вищих стадій, мислення лідерів набуває більшої складності, але водночас і витонченості, й, відповідно, вони стають здатні діяти у більш складному середовищі, помічати та з’єднувати точки у різнопланових сценаріях і будувати комплексні стратегії. І якщо перед нами мінливе, складне і непередбачуване майбутнє, то перевагу отримають ті компанії, лідери яких знаходяться на вищих рівнях розвитку. Саме недостатність складності мислення змушує людей почуватися застресованими, збентеженими та перевантаженими. Тренд #2. Відповідальність за власний розвиток лежить на індивіді. Розвиток відбувається тільки через самостійне усвідомлення його необхідності й задоволення внутрішньої потреби. Це не той випадок, коли поштовх може йти від HR-департаменту, коуча чи будь-якої третьої сторони. Це свідоме взяття відповідальності за власний прогрес. Сидячи на пасажирському сидінні поруч з інструктором з водіння, керувати машиною не навчишся. Проте, це не означає, що інструктор не потрібен. В цьому разі він має іншу роль - не експерта, а партнера по роздумах. Через запитання він супроводжує і спрямовує процес, визначає фокус, персоналізує процес під потреби конкретного індивіда без “програми дій” чи визначених термінів роботи з гарантією результату і дипломом про досягнення. Девелопменталістстька практика - це не подія, а процес тривалістю в життя. Теорія потреб Клейтона Альдерфера показала, що природа потреби зростання особистості суттєво відрізняється від інших потреб. У випадку з благоустроєм та стосунками, чим більше задовольняється наша потреба, тим менше ми хочемо, в той час як коли йдеться про зростання і розвиток, чим більше ми досягаємо, тим більше хочемо йти далі. Тренд #3. Перехід від індивідуального до колективного лідерства. А от в управлінні все навпаки. Традиційна ієрархія вже не працює, вертикаль стає горизонталлю. Лідер - це вже не той, хто вище сидить, а той, хто здатен давати кермо будь-кому в команді, підтримувати зв’язки, слухати і давати зворотній зв’язок, бути щирим, випробовувати нові формати взаємодії, давати свободу та відкриватися новим ідеям. Питання “хто лідер?” трансформується на “які умови потрібно створити для лідерства у команді?”. У сучасному світі одній людині вже занадто складно ідентифікувати проблему і знайти її рішення. Виклики сучасності закликають до колаборації з усіма стейкхолдерами, кожен з яких володіє своїм аспектом і перспективою реальності та адаптується і зростає в процесі знаходження рішення. Завдяки таким колабораціям відбувається обмін інформацією, розробка планів, взаємний вплив і прийняття рішень. Лідерство стає мережевим. Часто найкраще створюється не геніями в момент осяяння, а завдяки великій кількості точок соціальних взаємозв’язків, які утворюють мережу і в якій ідеї знаходять нові шляхи реалізації. Замість ролі лідерство стає процесом, без ментальних і географічних меж. Неважливо, хто лідер - важливо, що потрібно і як цього досягти. Тренд #4. Інноваційність у розвитку лідерства. Не існує готових простих рішень, програм, моделей розвитку лідерства для задоволення потреб майбутнього. Проте немає і меж для експериментів та обміну ідеями. Технології та інтернет дають поштовх та платформу для змін. Виграє той, хто буде адаптивним та прийме зміни замість того, щоб протистояти їм. Нові девелопменталістські процеси будуть відбуватися точково, маленькими кроками, починаючи з окремих дій інноваторів у межах компаній, які відчувають необхідність і неминучість змін. І ці люди мають бути готові до спроб та помилок, щоб отримати базу для подальших дій. Можливо, майбутнє залишає аж надто багато запитань, але що нам точно потрібно зробити - це прийняти його невизначеність, не зупинятись і бути готовими до впровадження нових лідерських практик, якщо ми хочемо лишатися затребуваними та отримувати задоволення від життя. Просто не буде, але результат того вартий.

Сьогодні багато говорять про майбутнє, ринок праці, покоління Y та Z з їх цінностями та очікуваннями, нові вимоги до роботодавців, роботизацію, штучний інтелект, вимираючі професії, зміни в освіті, самоорганізацію, новітні тренди в організаційному розвитку, еволюцію корпоративних культур, лідерів нового часу. Усе це вимагає від людей надзвичайної гнучкості та зміни звичних способів мислення, щоденного розвитку, адже обставини та умови для прийняття рішень змінюються ще в процесі роздумів над ними.

Світ, в якому ми живемо, стрімко змінюється та змушує пристосовуватися до своєї мінливості. VUCA-світ – volatility, uncertainty, complexity, ambiguity – це наша реальність, хаотичність – нова зона комфорту. Знання та навички, потрібні сьогодні, не матимуть цінності вже за кілька років. Щоб залишатися ефективними та бігти в ногу із часом, варто враховувати тренди, які визначають навички, необхідні лідеру майбутнього, з більш складним та адаптивним мисленням, яке відповідає складності завдань, що стоять перед ним.

Тренд #1. Вертикальний розвиток.

Доведено, що людина розвивається протягом усього життя. Здебільшого ми звикли говорити про здобуття знань, умінь, навичок, компетенцій – те, що називається горизонтальним розвитком, що можна перейняти від іншої, більш досвідченої людини, прийоми, які можна використати, коли проблема чітко ідентифікується. Проте одного горизонтального руху недостатньо для зростання особистості. Не менш важливим є вертикальний вимір – розвиток свідомості людини, розуміння принципів світоустрою, еволюція мислення та дій, знаходження нових сенсів життя, досягнення цілісності. Це ніби апгрейд операційної системи до більш просунутої замість завантаження додаткового ПО. Вертикальний розвиток відбувається поетапно, як рух сходами, від ранніх до вищих щаблів. Однак саме на ранніх стадіях розвитку лишаються 80% дорослого населення планети. За досягнення вищих стадій, мислення лідерів набуває більшої складності, але водночас і витонченості, й, відповідно, вони стають здатні діяти у більш складному середовищі, помічати та з’єднувати точки у різнопланових сценаріях і будувати комплексні стратегії. І якщо перед нами мінливе, складне і непередбачуване майбутнє, то перевагу отримають ті компанії, лідери яких знаходяться на вищих рівнях розвитку. Саме недостатність складності мислення змушує людей почуватися застресованими, збентеженими та перевантаженими.

Тренд #2. Відповідальність за власний розвиток лежить на індивіді.

Розвиток відбувається тільки через самостійне усвідомлення його необхідності й задоволення внутрішньої потреби. Це не той випадок, коли поштовх може йти від HR-департаменту, коуча чи будь-якої третьої сторони. Це свідоме взяття відповідальності за власний прогрес. Сидячи на пасажирському сидінні поруч з інструктором з водіння, керувати машиною не навчишся. Проте, це не означає, що інструктор не потрібен. В цьому разі він має іншу роль – не експерта, а партнера по роздумах. Через запитання він супроводжує і спрямовує процес, визначає фокус, персоналізує процес під потреби конкретного індивіда без “програми дій” чи визначених термінів роботи з гарантією результату і дипломом про досягнення. Девелопменталістстька практика – це не подія, а процес тривалістю в життя. Теорія потреб Клейтона Альдерфера показала, що природа потреби зростання особистості суттєво відрізняється від інших потреб. У випадку з благоустроєм та стосунками, чим більше задовольняється наша потреба, тим менше ми хочемо, в той час як коли йдеться про зростання і розвиток, чим більше ми досягаємо, тим більше хочемо йти далі.

Тренд #3. Перехід від індивідуального до колективного лідерства.

А от в управлінні все навпаки. Традиційна ієрархія вже не працює, вертикаль стає горизонталлю. Лідер – це вже не той, хто вище сидить, а той, хто здатен давати кермо будь-кому в команді, підтримувати зв’язки, слухати і давати зворотній зв’язок, бути щирим, випробовувати нові формати взаємодії, давати свободу та відкриватися новим ідеям. Питання “хто лідер?” трансформується на “які умови потрібно створити для лідерства у команді?”.

У сучасному світі одній людині вже занадто складно ідентифікувати проблему і знайти її рішення. Виклики сучасності закликають до колаборації з усіма стейкхолдерами, кожен з яких володіє своїм аспектом і перспективою реальності та адаптується і зростає в процесі знаходження рішення. Завдяки таким колабораціям відбувається обмін інформацією, розробка планів, взаємний вплив і прийняття рішень. Лідерство стає мережевим. Часто найкраще створюється не геніями в момент осяяння, а завдяки великій кількості точок соціальних взаємозв’язків, які утворюють мережу і в якій ідеї знаходять нові шляхи реалізації. Замість ролі лідерство стає процесом, без ментальних і географічних меж. Неважливо, хто лідер – важливо, що потрібно і як цього досягти.

Тренд #4. Інноваційність у розвитку лідерства.

Не існує готових простих рішень, програм, моделей розвитку лідерства для задоволення потреб майбутнього. Проте немає і меж для експериментів та обміну ідеями. Технології та інтернет дають поштовх та платформу для змін. Виграє той, хто буде адаптивним та прийме зміни замість того, щоб протистояти їм. Нові девелопменталістські процеси будуть відбуватися точково, маленькими кроками, починаючи з окремих дій інноваторів у межах компаній, які відчувають необхідність і неминучість змін. І ці люди мають бути готові до спроб та помилок, щоб отримати базу для подальших дій.

Можливо, майбутнє залишає аж надто багато запитань, але що нам точно потрібно зробити – це прийняти його невизначеність, не зупинятись і бути готовими до впровадження нових лідерських практик, якщо ми хочемо лишатися затребуваними та отримувати задоволення від життя. Просто не буде, але результат того вартий.