Тримаємо курс на стандарти ЄС?

21/ 01/ 2020

Дмитро Кирилюк. Координатор Комітету виробників ветеринарних препаратів Європейської Бізнес Асоціації. За останні 5 років вартість експорту української аграрної продукції зросла майже на $5 млрд (з $16,7 млрд у 2014-му до понад $20 млрд у 2019-му), а птахівництво, вирощування рогатої худоби та свинарство є основними драйверами. Водночас, ринок країн ЄС є одним із найбільших споживчих ринків і багато країн світу гармонізують своє законодавство у відповідності до його вимог. Україна наразі зайняла впевнену позицію в цій ніші (в постачанні продукції птахівництва, наприклад, ми є другими після Бразилії), тож важливо не здавати позиції. Крім того, продукція тваринництва важлива і для внутрішнього ринку. Так, ВООЗ встановила раціональні норми споживання мяса, які становлять 80 кг/рік на людину. Сьогодні ж, за даними Держстату, українці споживають близько 55 кг м’яса на рік. Як бачимо, різниця між рекомендованими нормами споживання і фактичними складає майже 45%. Це значить, що середньостатистичний українець не може задовольнити в повній мірі свої харчові потреби та отримувати достатню кількість мікро та макро елементів. Що ж бізнес пропонує в цьому аспекті?. Природньо, що розвиток не відбувається швидко і просто. Однак якщо взяти приклад ЄС, то перехід на нові умови господарювання та вдосконалення технологій виробництва був, переважно, ініційований державою і займав досить багато часу. В Україні ж система працює навпаки – фермери розуміють, що без нових технологій годівлі, лікування та утримання тварин, вони не зможуть бути ефективними та прибутковими. А враховуючи факт, що державне регулювання галузі тваринництва є досить застарілим і обмежує застосування нових технологій, бізнес поступово перебирає на себе роль драйвера, аби стимулювати державний апарат до впровадженням змін та оновлення законодавства. Для України присутність на ринку ЄС є своєрідним індикатором до співпраці з іншими країнами. Так, саме птахівники були одними з перших, хто відкрив для тваринників ринок ЄС, пройшовши відповідні аудити та підтвердивши відповідність технологій вирощування птиці і виробництва яєць, м’яса міжнародним стандартам. Водночас досить непросто вести бізнес, коли неможливо використовувати європейські технології лікування, відсутній доступ до належної діагностики якості продукції, яка потрібна для співпраці з ЄС, тощо. Так, до прикладу, на порядку денному птахівництва виникла проблеми захворювання сальмонельозу, яку ігнорувати аж ніяк не можна. Адже йдеться про питання безпечності продукції тваринного походження для здоровя людей, а не лише можливість її експорту. Комітет виробників ветеринарних препаратів Європейської Бізнес Асоціації разом з основними виробниками продукції птахівництва ініціювали зміни в чинну Інструкцію лікування та профілактики сальмонельозу птиці, яка повністю відповідає чинному законодавству ЄС. Проте контролюючі органи створюють штучні перепони для її запровадження, надаючи офіційні відписки, наприклад, щодо недостатності державного фінансування. В той же час міжнародні компанії готові безкоштовно передати надати такі технології державній лабораторії. Саме тому цілком логічно і виникають питання щодо наявності контролю сальмонельозу в птахівництві та безпечність продукції загалом. Зміна ж чинної інструкції дозволить оптимізувати систему контролю і, таким чином, зменшити ризики появи сальмонельозу на птахофабриках. Другий за обсягами розвитку напрямок тваринництва – свинарство. Тут виробники та переробники свинини стикаються з 2 основними викликами – неконтрольованим поширенням вірусу африканської чуми та значними коливаннями цін на внутрішньому ринку. Щодо африканської чуми, в минулому році, наприклад, був виявлений випадок на західній Україні, де довелось знищити понад 100 тисяч голів на господарстві з іноземними інвестиціями. Тож як один з варіантів врегулювання ситуації – запровадження сучасних методів контролю біобезпеки на підприємствах, контроль за переміщенням тварин, розробка системи страхування поголів’я свиней та вихід на світові ринки, наприклад, Китай. Поєднання цих елементів дозволить мінімізувати ризики для бізнесу та стабілізувати ціни як для виробників, так і для споживачів на внутрішньому ринку. Якщо говорити в цифрах, то поголів’я свиней та корів в останні роки поступово знижується. Однак відмінність цих секторів від птахівництва полягає в тому, що відновлення поголів’я займає більше часу та грошових інвестицій – від 1 до 3 років. І хоча, з одного боку, ми маємо скорочення поголів’я, з іншого – все ж збільшення продуктивності (надоїв на корову, забійної ваги поросят, зменшення використання стимуляторів росту при відгодівлі, тощо). Це є підтвердженням того, що Україна в цьому плані відповідає загальним трендам і поступово переходить від кількісних розмірів ферм до якісних. Аналізуючи вимоги до якості молока, великим викликом для виробників та переробників є саме процедура перевірки його якості. До прикладу, існуючі державні стандарти на вміст антибіотиків більше фокусується не на тому, що саме виявлено у складі молока, а на тому, якою системою здійснюється перевірка. Водночас, результати не затвердженою державною системою не вважаються достовірними. Зі свого боку, бізнес все ж пропонує фокусуватись саме на якості перевірки, а не на тому, якою саме системою вона була здійснена. Тому очікуємо, що 2020 рік буде роком значних викликів для всієї галузі тваринництва. Сподіваюсь, що спільні зусилля бізнесу та органів державної влади дозволять не тільки стабілізувати внутрішній ринок продукції тваринництва, але й розширити географію експорту. Тож давайте не втратимо шанс на розвиток! Джерело: Журнал Бізнес

Дмитро Кирилюк Координатор Комітету виробників ветеринарних препаратів Європейської Бізнес Асоціації

За останні 5 років вартість експорту української аграрної продукції зросла майже на $5 млрд (з $16,7 млрд у 2014-му до понад $20 млрд у 2019-му), а птахівництво, вирощування рогатої худоби та свинарство є основними драйверами.

Водночас, ринок країн ЄС є одним із найбільших споживчих ринків і багато країн світу гармонізують своє законодавство у відповідності до його вимог. Україна наразі зайняла впевнену позицію в цій ніші (в постачанні продукції птахівництва, наприклад, ми є другими після Бразилії), тож важливо не здавати позиції.

Крім того, продукція тваринництва важлива і для внутрішнього ринку. Так, ВООЗ встановила раціональні норми споживання м’яса, які становлять 80 кг/рік на людину. Сьогодні ж, за даними Держстату, українці споживають близько 55 кг м’яса на рік.

Як бачимо, різниця між рекомендованими нормами споживання і фактичними складає майже 45%. Це значить, що середньостатистичний українець не може задовольнити в повній мірі свої харчові потреби та отримувати достатню кількість мікро та макро елементів.

Що ж бізнес пропонує в цьому аспекті?

Природньо, що розвиток не відбувається швидко і просто. Однак якщо взяти приклад ЄС, то перехід на нові умови господарювання та вдосконалення технологій виробництва був, переважно, ініційований державою і займав досить багато часу. В Україні ж система працює навпаки – фермери розуміють, що без нових технологій годівлі, лікування та утримання тварин, вони не зможуть бути ефективними та прибутковими. А враховуючи факт, що державне регулювання галузі тваринництва є досить застарілим і обмежує застосування нових технологій, бізнес поступово перебирає на себе роль драйвера, аби стимулювати державний апарат до впровадженням змін та оновлення законодавства.

Для України присутність на ринку ЄС є своєрідним індикатором до співпраці з іншими країнами. Так, саме птахівники були одними з перших, хто відкрив для тваринників ринок ЄС, пройшовши відповідні аудити та підтвердивши відповідність технологій вирощування птиці і виробництва яєць, м’яса міжнародним стандартам.

Водночас досить непросто вести бізнес, коли неможливо використовувати європейські технології лікування, відсутній доступ до належної діагностики якості продукції, яка потрібна для співпраці з ЄС, тощо.

Так, до прикладу, на порядку денному птахівництва виникла проблеми захворювання сальмонельозу, яку ігнорувати аж ніяк не можна. Адже йдеться про питання безпечності продукції тваринного походження для здоров’я людей, а не лише можливість її експорту.

Комітет виробників ветеринарних препаратів Європейської Бізнес Асоціації разом з основними виробниками продукції птахівництва ініціювали зміни в чинну Інструкцію лікування та профілактики сальмонельозу птиці, яка повністю відповідає чинному законодавству ЄС. Проте контролюючі органи створюють штучні перепони для її запровадження, надаючи офіційні відписки, наприклад, щодо недостатності державного фінансування. В той же час міжнародні компанії готові безкоштовно передати надати такі технології державній лабораторії.

Саме тому цілком логічно і виникають питання щодо наявності контролю сальмонельозу в птахівництві та безпечність продукції загалом. Зміна ж чинної інструкції дозволить оптимізувати систему контролю і, таким чином, зменшити ризики появи сальмонельозу на птахофабриках.

Другий за обсягами розвитку напрямок тваринництва – свинарство. Тут виробники та переробники свинини стикаються з 2 основними викликами – неконтрольованим поширенням вірусу африканської чуми та значними коливаннями цін на внутрішньому ринку. Щодо африканської чуми, в минулому році, наприклад, був виявлений випадок на західній Україні, де довелось знищити понад 100 тисяч голів на господарстві з іноземними інвестиціями.

Тож як один з варіантів врегулювання ситуації – запровадження сучасних методів контролю біобезпеки на підприємствах, контроль за переміщенням тварин, розробка системи страхування поголів’я свиней та вихід на світові ринки, наприклад, Китай. Поєднання цих елементів дозволить мінімізувати ризики для бізнесу та стабілізувати ціни як для виробників, так і для споживачів на внутрішньому ринку.

Якщо говорити в цифрах, то поголів’я свиней та корів в останні роки поступово знижується. Однак відмінність цих секторів від птахівництва полягає в тому, що відновлення поголів’я займає більше часу та грошових інвестицій – від 1 до 3 років. І хоча, з одного боку, ми маємо скорочення поголів’я, з іншого – все ж збільшення продуктивності (надоїв на корову, забійної ваги поросят, зменшення використання стимуляторів росту при відгодівлі, тощо). Це є підтвердженням того, що Україна в цьому плані відповідає загальним трендам і поступово переходить від кількісних розмірів ферм до якісних.

Аналізуючи вимоги до якості молока, великим викликом для виробників та переробників є саме процедура перевірки його якості. До прикладу, існуючі державні стандарти на вміст антибіотиків більше фокусується не на тому, що саме виявлено у складі молока, а на тому, якою системою здійснюється перевірка. Водночас, результати не затвердженою державною системою не вважаються достовірними. Зі свого боку, бізнес все ж пропонує фокусуватись саме на якості перевірки, а не на тому, якою саме системою вона була здійснена.

Тому очікуємо, що 2020 рік буде роком значних викликів для всієї галузі тваринництва. Сподіваюсь, що спільні зусилля бізнесу та органів державної влади дозволять не тільки стабілізувати внутрішній ринок продукції тваринництва, але й розширити географію експорту. Тож давайте не втратимо шанс на розвиток!

Джерело: Журнал “Бізнес”