Судовий індекс: Чи довіряє бізнес судам

27/ 03/ 2018

Щороку ми запитуємо у юристів, які працюють у членських компаніях Асоціації, про ситуацію в адміністративних та господарських судах. На початку цього року це відбулося вже вп’яте і ми попросили респондентів оцінити систему правосуддя за увесь 2017 рік. Загалом участь в Судовому Індексі взяли 54 юриста. Окрім фахівців-правників ми також запитали топ-менеджерів (139 у 1-му півріччі та 78 у 2-му півріччі 2017 року) в рамках інвестиційного індексу про їхню загальну оцінку судової системи в Україні. Переглянути презентацію Інтегральний показник Судового Індексу Асоціації за підсумками 2017 року становить 2,4 за п’ятибальною шкалою. Результат попереднього дослідження не суттєво, але відрізнявся – 2,43 з 5 можливих. Вочевидь, така динаміка (а точніше її відсутність) вказує на відсутність видимих кроків у реформуванні судової системи країни. Цим дослідженням ми хочемо звернути увагу влади на поточний стан справ і разом подумати над тим, що ми можемо зробити для його покращення. Тетяна Бережна. Старший юрист «Василь Кисіль та Партнери». Вирішення спору в місцевому адміністративному суді дуже часто залежить від конкретного судді: одні є дуже ретельними, вивчають кожен доказ, з’ясовують всі обставини справи, інші – не вникають у справу та пояснення сторін, не проявляють ініціативи і часто виносять необґрунтовані рішення. Найбільш яскравим прикладом з практики є податковий спір, у якому суд першої інстанції погодився з фіскальним органом, що юридичні послуги, які надавалися платнику податків юридичною фірмою у іншому спорі, були нереальними. На щастя, суд касаційної інстанції спростував цей безпідставний висновок і підтвердив право платника на податковий кредит і витрати – що цікаво, юристи в обох процесах були одні й ті ж. Хоча новий Верховний Суд у 2017 році пропрацював лише декілька днів, ми покладаємо великі надії на компетенцію і експертизу цього органу у 2018 році. Уже у лютому постановою у справі №802/1853 Верховний Суд такі сподівання більш ніж виправдав, встановивши, що факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.» Олег Кириєвський. Керівник практики вирішення спорів «Advice Group». Відсутність «прориву» в оцінюванні адміністративного судочинства у 2017 році свідчить про те, що бізнес розчарувався у своїх очікуваннях на швидку судову реформу. Оскільки нове процесуальне законодавство запрацювало тільки у кінці року, разом із початком діяльності нового Верховного Суду, зміни оцінки діяльності судів на краще можна очікувати найшвидше за результатами 2018 року. Можна також перелічити проблеми, які у судах першої та апеляційної інстанцій є досить вкоріненими та системними. Перш за все, це якість рішень. Їх недостатнє або вибіркове мотивування кожного дня позбавляє бізнес можливості бути почутим. При цьому вимога вмотивованості рішення містилась у процесуальному законодавстві й раніше. Тому важко стверджувати, що Верховний Суд зможе якось виправити проблему всього за один рік. Наступна стійка проблема – ставлення до процесу. Низка суддів сприймають положення про завдання адміністративного судочинства (захист від порушень з боку держави) як загальну декларацію. І з метою «з’ясування всіх обставин» фактично сприяють органу державної влади у доказуванні. Часто, це відбувається шляхом постійного «додаткового витребування» судом доказів. Хоча такі й без того мали бути поданні органом державної влади з огляду на тягар доказування. А він, у справах про визнання рішень та дій незаконними (це практично всі податкові та митні справи), покладений на державу.» Партнер дослідження

Загалом участь в Судовому Індексі взяли 54 юриста. Окрім фахівців-правників ми також запитали топ-менеджерів (139 у 1-му півріччі та 78 у 2-му півріччі 2017 року) в рамках інвестиційного індексу про їхню загальну оцінку судової системи в Україні.

Переглянути презентацію

Інтегральний показник Судового Індексу Асоціації за підсумками 2017 року становить 2,4 за п’ятибальною шкалою. Результат попереднього дослідження не суттєво, але відрізнявся – 2,43 з 5 можливих. Вочевидь, така динаміка (а точніше її відсутність) вказує на відсутність видимих кроків у реформуванні судової системи країни. Цим дослідженням ми хочемо звернути увагу влади на поточний стан справ і разом подумати над тим, що ми можемо зробити для його покращення.

Тетяна Бережна Старший юрист «Василь Кисіль та Партнери»

Вирішення спору в місцевому адміністративному суді дуже часто залежить від конкретного судді: одні є дуже ретельними, вивчають кожен доказ, з’ясовують всі обставини справи, інші – не вникають у справу та пояснення сторін, не проявляють ініціативи і часто виносять необґрунтовані рішення.

Найбільш яскравим прикладом з практики є податковий спір, у якому суд першої інстанції погодився з фіскальним органом, що юридичні послуги, які надавалися платнику податків юридичною фірмою у іншому спорі, були нереальними. На щастя, суд касаційної інстанції спростував цей безпідставний висновок і підтвердив право платника на податковий кредит і витрати – що цікаво, юристи в обох процесах були одні й ті ж.

Хоча новий Верховний Суд у 2017 році пропрацював лише декілька днів, ми покладаємо великі надії на компетенцію і експертизу цього органу у 2018 році. Уже у лютому постановою у справі №802/1853 Верховний Суд такі сподівання більш ніж виправдав, встановивши, що факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.»

Олег Кириєвський Керівник практики вирішення спорів «Advice Group»

Відсутність «прориву» в оцінюванні адміністративного судочинства у 2017 році свідчить про те, що бізнес розчарувався у своїх очікуваннях на швидку судову реформу.

Оскільки нове процесуальне законодавство запрацювало тільки у кінці року, разом із початком діяльності нового Верховного Суду, зміни оцінки діяльності судів на краще можна очікувати найшвидше за результатами 2018 року.

Можна також перелічити проблеми, які у судах першої та апеляційної інстанцій є досить вкоріненими та системними. Перш за все, це якість рішень. Їх недостатнє або вибіркове мотивування кожного дня позбавляє бізнес можливості бути почутим. При цьому вимога вмотивованості рішення містилась у процесуальному законодавстві й раніше. Тому важко стверджувати, що Верховний Суд зможе якось виправити проблему всього за один рік.

Наступна стійка проблема – ставлення до процесу. Низка суддів сприймають положення про завдання адміністративного судочинства (захист від порушень з боку держави) як загальну декларацію. І з метою «з’ясування всіх обставин» фактично сприяють органу державної влади у доказуванні. Часто, це відбувається шляхом постійного «додаткового витребування» судом доказів. Хоча такі й без того мали бути поданні органом державної влади з огляду на тягар доказування. А він, у справах про визнання рішень та дій незаконними (це практично всі податкові та митні справи), покладений на державу.»

Партнер дослідження