fbpx
Розмір літер 1x
Колір сайту
Зображення
Додатково
Міжрядковий інтервал
Міжсимвольний інтервал
Шрифт
Убудовані елементи (відео, карти тощо)
 

Новий трудовий кодекс. Чого чекає бізнес

14/ 02/ 2020
  Ігор Гоцик. Керівник Департаменту з представництва інтересів компаній-членів Європейської Бізнес Асоціації. Наразі в країні точаться дискусії щодо змін до трудового законодавства. Європейська Бізнес Асоціація активно долучається до процесу обговорень, адже необхідність модернізації трудових відносин в Україні та заміна радянського КЗпП сучасним трудовим законодавством назріла в країні вже давно. Так, відповідно до останнього перепису, кількість населення України становить 37 млн, з яких 16,5 млн людей працездатного віку. З них, приблизно, половина зайнято офіційно. Однак, наприклад, кількість фрілансерів та осіб, задіяних в інші сучасні види зайнятості - важко порахувати. Адже вони офіційно ніде не визначені. Тож наразі і на питання реформування трудового законодавство важливо дивитись більш сучасно, широко та комплексно. Що ж саме для бізнесу важливо в оновленому трудовому законодавстві? По-перше, зараз трудове законодавство регулюється Кодексом законів про працю, основи якого були закладені у 1971 році, зі змінами, звичайно. Але все ж базисом є адміністративно-команда система і, фактично, робота працівника на одному місці протягом усього життя. Тобто, такі аспекти як звільнення, відрядження, система відпусток, тощо — повністю орієнтовані на потреби та інтереси працівника. Але давайте відверто. Чи почувається зараз працівник захищеним при трудових відносинах? В цілому так, за умови, що роботодавець готовий працевлаштовувати працівника у правовому полі і діяти відповідно до положень законодавства. Коли роботодавець не готовий брати на себе тягар працевлаштування працівника через складність процедур, зарегульованість законодавства, тощо — очевидно, в таких ситуація захищеність працівника, м’яко кажучи, під питанням Однак, якщо розглядати випадки, коли роботодавець не готовий брати на себе тягар працевлаштування працівника через складність процедур, зарегульованість законодавства, тощо — очевидно, в таких ситуація захищеність працівника, м’яко кажучи, під питанням. Адже працівник має бути забезпеченим гарантіями та компенсаціями у разі звільнення, скорочення штату, переведення на іншу посаду, тощо — чого немає за умови існування тіньової зайнятості. Тобто, без офіційного працевлаштування немає базових соціальних гарантій, інструментів захисту прав. Водночас, рішенням вартим уваги може бути передбачити законодавчо орієнтири для обох сторін. Так, наприклад, законопроєкт № 2708, який наразі перебуває на розгляді в Парламенті, окреслює, що центром відносин між роботодавцем і працівником стає трудовий договір, який можна укласти як у письмовому, так і в електронному вигляді. Запроваджується 7 видів трудових договорів. Крім того, положення цього законопроекту закладають 13 обов’язкових умов трудового договору, які є орієнтирами для працівника щодо його трудової функції. І у випадку їх порушення, працівник матиме право на дострокове розірвання договору та грошову компенсацію. Варто зауважити, що пропоноване законодавство у сфері праці звужується до рамкового регулювання та надає більшу свободу і паритет відносин між працівником і роботодавцем. По-друге, однозначно, немає жодних сумнівів у необхідності існування профспілок як інструменту колективного представництва і захисту інтересів працівників. Водночас, мова йде саме про захист працівників, а не намагання блокувати рішення роботодавця, зокрема, щодо звільнення працівника, або здійснення інспекційних перевірок роботодавця. Адже, в реаліях, за словами бізнесу, ці два пункти створюють дуже широке коло для зловживань. Тож бізнес пропонує лібералізувати кооперацію в діяльності роботодавець-профспілка. Рішенням може бути надання функції інформувати, консультувати та надавати дієвий захист працівникам, права яких порушив роботодавець, а також опікуватись питанням професійного розвитку працівників, спрямовувати кошти на їх навчання, як це відбувається у всьому цивілізованому світі. По-третє, врегулювати питання в контексті паперової роботи та зарегульованості процедур. На жаль, чинне законодавство все ще вимагає великої кількості звітності та різного роду паперової комунікації між бізнесом та державою. Мова йде про військкомати, державну статистику, звітність до фіскальних органів та органів соціального захисту, тощо. Надмірна кількість документів, які в більшості своїй не несуть важливої функції, все ще залишається одним із тягарів для бізнесу в частині адміністративних витрат. Тож важливо поступово рухатись в ногу з часом, діджиталізовуючи процеси. Так, наприклад, цікавою бізнес вважає ідею існування електронних трудових книг, спрощення класифікатору професій — і надання йому рекомендованого характеру, тощо. Водночас, все ж враховуючи особливості деяких індустрій — важливо передбачити ці особливості і в трудовому законодавстві. Йдеться, наприклад, про необхідність, врегулювати питання ризиків перекваліфікації цивільно-правових договорів у трудові відносини, чітке визначення всіх понять та регулювань — аби в подальшому уникнути плутанини, тощо. Сподіваємось, цього року все ж вдасться ухвалити сучасний та конкурентний документ, який зберігатиме баланс у захисті прав як роботодавця, так і працівника. Та, в цілому, створить умови для розвитку легального ринку праці в країні, аби тінь відійшла в минуле. Джерело: Новое время
Ігор Гоцик Керівник Департаменту з представництва інтересів компаній-членів Європейської Бізнес Асоціації
Наразі в країні точаться дискусії щодо змін до трудового законодавства. Європейська Бізнес Асоціація активно долучається до процесу обговорень, адже необхідність модернізації трудових відносин в Україні та заміна радянського КЗпП сучасним трудовим законодавством назріла в країні вже давно.

Так, відповідно до останнього перепису, кількість населення України становить 37 млн, з яких 16,5 млн людей працездатного віку. З них, приблизно, половина зайнято офіційно. Однак, наприклад, кількість фрілансерів та осіб, задіяних в інші сучасні види зайнятості – важко порахувати. Адже вони офіційно ніде не визначені.

Тож наразі і на питання реформування трудового законодавство важливо дивитись більш сучасно, широко та комплексно.

Що ж саме для бізнесу важливо в оновленому трудовому законодавстві?

По-перше, зараз трудове законодавство регулюється Кодексом законів про працю, основи якого були закладені у 1971 році, зі змінами, звичайно. Але все ж базисом є адміністративно-команда система і, фактично, робота працівника на одному місці протягом усього життя. Тобто, такі аспекти як звільнення, відрядження, система відпусток, тощо — повністю орієнтовані на потреби та інтереси працівника.

Але давайте відверто. Чи почувається зараз працівник захищеним при трудових відносинах? В цілому так, за умови, що роботодавець готовий працевлаштовувати працівника у правовому полі і діяти відповідно до положень законодавства.

Коли роботодавець не готовий брати на себе тягар працевлаштування працівника через складність процедур, зарегульованість законодавства, тощо — очевидно, в таких ситуація захищеність працівника, м’яко кажучи, під питанням

Однак, якщо розглядати випадки, коли роботодавець не готовий брати на себе тягар працевлаштування працівника через складність процедур, зарегульованість законодавства, тощо — очевидно, в таких ситуація захищеність працівника, м’яко кажучи, під питанням. Адже працівник має бути забезпеченим гарантіями та компенсаціями у разі звільнення, скорочення штату, переведення на іншу посаду, тощо — чого немає за умови існування тіньової зайнятості. Тобто, без офіційного працевлаштування немає базових соціальних гарантій, інструментів захисту прав.

Водночас, рішенням вартим уваги може бути передбачити законодавчо орієнтири для обох сторін. Так, наприклад, законопроєкт № 2708, який наразі перебуває на розгляді в Парламенті, окреслює, що центром відносин між роботодавцем і працівником стає трудовий договір, який можна укласти як у письмовому, так і в електронному вигляді. Запроваджується 7 видів трудових договорів. Крім того, положення цього законопроекту закладають 13 обов’язкових умов трудового договору, які є орієнтирами для працівника щодо його трудової функції. І у випадку їх порушення, працівник матиме право на дострокове розірвання договору та грошову компенсацію.

Варто зауважити, що пропоноване законодавство у сфері праці звужується до рамкового регулювання та надає більшу свободу і паритет відносин між працівником і роботодавцем.

По-друге, однозначно, немає жодних сумнівів у необхідності існування профспілок як інструменту колективного представництва і захисту інтересів працівників.

Водночас, мова йде саме про захист працівників, а не намагання блокувати рішення роботодавця, зокрема, щодо звільнення працівника, або здійснення інспекційних перевірок роботодавця. Адже, в реаліях, за словами бізнесу, ці два пункти створюють дуже широке коло для зловживань.

Тож бізнес пропонує лібералізувати кооперацію в діяльності роботодавець-профспілка. Рішенням може бути надання функції інформувати, консультувати та надавати дієвий захист працівникам, права яких порушив роботодавець, а також опікуватись питанням професійного розвитку працівників, спрямовувати кошти на їх навчання, як це відбувається у всьому цивілізованому світі.

По-третє, врегулювати питання в контексті паперової роботи та зарегульованості процедур. На жаль, чинне законодавство все ще вимагає великої кількості звітності та різного роду паперової комунікації між бізнесом та державою. Мова йде про військкомати, державну статистику, звітність до фіскальних органів та органів соціального захисту, тощо. Надмірна кількість документів, які в більшості своїй не несуть важливої функції, все ще залишається одним із тягарів для бізнесу в частині адміністративних витрат.

Тож важливо поступово рухатись в ногу з часом, діджиталізовуючи процеси. Так, наприклад, цікавою бізнес вважає ідею існування електронних трудових книг, спрощення класифікатору професій — і надання йому рекомендованого характеру, тощо.

Водночас, все ж враховуючи особливості деяких індустрій — важливо передбачити ці особливості і в трудовому законодавстві. Йдеться, наприклад, про необхідність, врегулювати питання ризиків перекваліфікації цивільно-правових договорів у трудові відносини, чітке визначення всіх понять та регулювань — аби в подальшому уникнути плутанини, тощо.

Сподіваємось, цього року все ж вдасться ухвалити сучасний та конкурентний документ, який зберігатиме баланс у захисті прав як роботодавця, так і працівника. Та, в цілому, створить умови для розвитку легального ринку праці в країні, аби тінь відійшла в минуле.

Джерело: Новое время

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Стартуй в Telegram боті
Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальними мережами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: