Країні потрібна реальна реформа у сфері промислового забруднення

07/ 07/ 2021

21 травня Верховна Рада України вдруге провалила у повторному першому читанні та відправила на доопрацювання проєкт Закону №4167 про реформу у сфері контролю промислового забруднення. Протягом місяця було зареєстровано ще два альтернативні законопроєкти - №4167-2 та №4167-3. Окрім цього, 17 червня було зареєстровано третю версію проєкту Закону №4167. Так, серед зауважень та пропозицій, надісланих Європейською Бізнес Асоціацією, у законопроєкті №4167 було враховано тільки можливість анулювання інтегрованого довкільного дозволу виключно на підставі рішення суду. Водночас, інші зауваження бізнесу так і залишились без принципових змін. По-перше, так і не було врегульовано питання виключення виду діяльності «підземні гірничі роботи і зв’язані з ними операції, відкритий видобуток корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 гектарів» з-під дії законопроєкту як такого, що не регулюється Директивою 2010/75/ЄС про промислові викиди і для якого відсутні висновки найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ). По-друге, хоч процедуру видачі, зупинення та анулювання інтегрованого довкільного дозволу і було приведено у відповідність до чинного законодавства, однак для отримання інтегрованого дозволу для операторів установок встановлюється порядок без вичерпних підстав відмови у видачі, анулювання, зупинення інтегрованого дозволу. Це, у свою чергу, може призвести до появи ризиків зловживань з боку дозвільних органів. По-третє, не вирішеним залишилось зауваження і щодо встановлення автоматизованого обладнання для моніторингу викидів забруднюючих речовин, які у режимі реального часу мають передаватись до дозвільного органу та оприлюднюватись через мережу Інтернет. У новій редакції законопроєкту №4167 з’явився запобіжник на період відсутності зв’язку між автоматизованим обладнанням установки та дозвільним органом. Проте, пропозиція встановлювати обладнання на всіх джерелах викидів продовжує суперечити Директиві 2010/75/ЄС, яка передбачає такі вимоги виключно в висновках НДТМ та лише для визначеного переліку установок. Окрім того, досі не розпочато процес приведення у відповідність чинних підходів до безперервного вимірювання граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел до положень Директиви 2010/75/ЄС, які є більше відображає реалії роботи бізнесу. По-четверте, законопроєкт все ще не узгоджується із Національним планом скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ), зокрема у частині недостатнього «перехідного періоду» для операторів установок в категорії «Енергетика», а також права здійснення діяльності в перехідний період на підставі діючих спецдозволів до закінчення їх терміну дії. У такому випадку існує ризик повного зупинення роботи енергетичного сектору, що може мати непоправні наслідки для економіки країни в цілому. По-п’яте, представники бізнесу, Мінекономіки, Мінфіну знову виглядають незалученими у процес розробки та затвердження НДТМ. Більше того, у тексті законопроєкту №4167 зявилось негативне положення, зокрема, щодо наділення Міндовкілля дискреційними повноваженнями, у частині розрахунку економічної доцільності введення НДТМ та прийняття рішення щодо надання відступу. На переконання бізнесу, НДТМ та будь-які економічні розрахунки мають затверджуватись виключно на рівні Кабінету Міністрів України, що дозволить забезпечити дотримання вимог Директиви з встановлення прозорих, недискримінаційних регуляторних правил. По-шосте, визначено чіткий строк введення в дію нових еконормативів відповідно до НДТМ – починаючи з 1 січня 2028 року. З огляду на досвід країн ЄС, деякі з яких й досі впроваджують НДТМ, такі терміни в поточній економічній ситуації виглядають нереалістично для України. По-сьоме, у проєкті Закону №4167 зберігається відсутність розуміння потенційних джерел фінансування екомодернізації або стимулів державної підтримки для підприємств, що впроваджуватимуть НДТМ. Пропонована вказівка для Кабміну щодо розробки державної цільової програми з екомодернізації в умовах дефіциту бюджету виглядає не достатньою для покриття витрат підприємств, які оцінюються у більш ніж 10 млрд доларів. Водночас, деякі слушні положення, які вирішують деякі вищезгадані зауваження, містяться у законопроєктах №4167-2 та №4167-3. Саме тому, бізнес пропонує консолідувати пропозиції альтернативних законопроєктів при доопрацюванні тексту проєкту Закону №4167. В інакшому випадку, Європейська Бізнес Асоціація не готова підтримати поточну редакцію цього проєкту Закону. Сподіваємось, консенсус буде знайдено і реальна, а не на папері, реформа контролю промислового забруднення в Україні таки відбудеться.

Протягом місяця було зареєстровано ще два альтернативні законопроєкти – №4167-2 та №4167-3. Окрім цього, 17 червня було зареєстровано третю версію проєкту Закону №4167.

Так, серед зауважень та пропозицій, надісланих Європейською Бізнес Асоціацією, у законопроєкті №4167 було враховано тільки можливість анулювання інтегрованого довкільного дозволу виключно на підставі рішення суду. Водночас, інші зауваження бізнесу так і залишились без принципових змін.

По-перше, так і не було врегульовано питання виключення виду діяльності «підземні гірничі роботи і зв’язані з ними операції, відкритий видобуток корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 гектарів» з-під дії законопроєкту як такого, що не регулюється Директивою 2010/75/ЄС про промислові викиди і для якого відсутні висновки найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ).

По-друге, хоч процедуру видачі, зупинення та анулювання інтегрованого довкільного дозволу і було приведено у відповідність до чинного законодавства, однак для отримання інтегрованого дозволу для операторів установок встановлюється порядок без вичерпних підстав відмови у видачі, анулювання, зупинення інтегрованого дозволу. Це, у свою чергу, може призвести до появи ризиків зловживань з боку дозвільних органів.

По-третє, не вирішеним залишилось зауваження і щодо встановлення автоматизованого обладнання для моніторингу викидів забруднюючих речовин, які у режимі реального часу мають передаватись до дозвільного органу та оприлюднюватись через мережу Інтернет. У новій редакції законопроєкту №4167 з’явився запобіжник на період відсутності зв’язку між автоматизованим обладнанням установки та дозвільним органом. Проте, пропозиція встановлювати обладнання на всіх джерелах викидів продовжує суперечити Директиві 2010/75/ЄС, яка передбачає такі вимоги виключно в висновках НДТМ та лише для визначеного переліку установок. Окрім того, досі не розпочато процес приведення у відповідність чинних підходів до безперервного вимірювання граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел до положень Директиви 2010/75/ЄС, які є більше відображає реалії роботи бізнесу.

По-четверте, законопроєкт все ще не узгоджується із Національним планом скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ), зокрема у частині недостатнього «перехідного періоду» для операторів установок в категорії «Енергетика», а також права здійснення діяльності в перехідний період на підставі діючих спецдозволів до закінчення їх терміну дії. У такому випадку існує ризик повного зупинення роботи енергетичного сектору, що може мати непоправні наслідки для економіки країни в цілому.

По-п’яте, представники бізнесу, Мінекономіки, Мінфіну знову виглядають незалученими у процес розробки та затвердження НДТМ. Більше того, у тексті законопроєкту №4167 з’явилось негативне положення, зокрема, щодо наділення Міндовкілля дискреційними повноваженнями, у частині розрахунку економічної доцільності введення НДТМ та прийняття рішення щодо надання відступу. На переконання бізнесу, НДТМ та будь-які економічні розрахунки мають затверджуватись виключно на рівні Кабінету Міністрів України, що дозволить забезпечити дотримання вимог Директиви з встановлення прозорих, недискримінаційних регуляторних правил.

По-шосте, визначено чіткий строк введення в дію нових еконормативів відповідно до НДТМ – починаючи з 1 січня 2028 року. З огляду на досвід країн ЄС, деякі з яких й досі впроваджують НДТМ, такі терміни в поточній економічній ситуації виглядають нереалістично для України.

По-сьоме, у проєкті Закону №4167 зберігається відсутність розуміння потенційних джерел фінансування екомодернізації або стимулів державної підтримки для підприємств, що впроваджуватимуть НДТМ. Пропонована вказівка для Кабміну щодо розробки державної цільової програми з екомодернізації в умовах дефіциту бюджету виглядає не достатньою для покриття витрат підприємств, які оцінюються у більш ніж 10 млрд доларів.

Водночас, деякі слушні положення, які вирішують деякі вищезгадані зауваження, містяться у законопроєктах №4167-2 та №4167-3. Саме тому, бізнес пропонує консолідувати пропозиції альтернативних законопроєктів при доопрацюванні тексту проєкту Закону №4167. В інакшому випадку, Європейська Бізнес Асоціація не готова підтримати поточну редакцію цього проєкту Закону.

Сподіваємось, консенсус буде знайдено і реальна, а не на папері, реформа контролю промислового забруднення в Україні таки відбудеться.