Документальні перевірки 2025: правове регулювання та рекомендації для бізнесу

18/ 07/ 2025

Прослухати онлайн Зупинити   Автор: Євген Ясинський, Керівник практики податкового права Приходько та партнери У своїй практиці ми все частіше стикаємося з клієнтами, які звертаються до нас саме через призначення документальних перевірок. Більшість із них — підприємці, які навіть за умови добросовісної роботи стикаються з ризиками штрафів або донарахувань через формальні порушення чи технічні помилки. Керівник практики податкового права «Приходько та Партнери» Євген Ясинський неодноразово супроводжував бізнес під час як планових, так і позапланових документальних перевірок, допомагаючи уникнути негативних наслідків. Тому на основі практичного досвіду ми підготували огляд ключових аспектів перевірок, їх правового регулювання та рекомендацій, як бізнесу ефективно до них підготуватися. Предмет документальної перевірки. Предмет цього типу перевірок є досить широким та стосується одразу кількох аспектів діяльності бізнесу, а саме: своєчасності, повноти нарахування та достовірності сплати передбачених законодавством податків і зборів; дотримання валютного законодавства; дотримання іншого законодавства, перевірка виконання якого перебуває у компетенції представників ДПС; дотримання вимог стосовно укладання трудових договорів; оформлення трудових відносин. А тепер торкнемося окремих видів перевірок. Основна відмінність між фактичними та камеральними перевірками. Щодо фактичної перевірки, то податківці здійснюють її за місцем фактичної діяльності суб’єкта господарювання. Наприклад, це може бути магазин чи кіоск. Під час цієї перевірки основною мірою слідкують за дотриманням законодавства щодо обігу готівки та порядком проведення розрахунково-касових операцій. Також може братися до уваги те, чи має платник податків необхідні для роботи ліцензії та посвідчення. У тому числі, це стосується обігу підакцизних товарів. І не менш важливо згадати про дотримання роботодавцем норм трудового законодавства. Що стосується камеральної перевірки, то проводять її винятково у приміщенні ДПС. В рамках цієї перевірки дивляться на цифри, вказані у податкових деклараціях та розрахунках коригування. Таким чином, метою цієї перевірки є виявлення помилок у звітності. Основні підстави призначення документальних планових та позапланових перевірок. Як планові, так і позапланові перевірки проводяться у випадку наявності підстав, передбачених Податковим кодексом. Різниця полягає в тому, що перший тип цих перевірок відбувається у відповідності до плану-графіку, що складається на рік. Другий тип перевірок є актуальним тоді, коли до податківців надійшла інформація щодо порушення норм податкового законодавства. Якщо говорити про підстави для проведення таких перевірок, то вони є наступними: отримання представниками ДПС інформації про те, що платник податків порушує норми чинного законодавства; ненадання пояснень і їх документального підтвердження на запит ДПС; звернення платника податків; оскарження ним акта перевірки чи податкового повідомлення-рішення; необхідність у перевірці обставин, котрі не було досліджено під час попередньої перевірки; отримання даних про те, що нерезидент веде діяльність без взяття на облік; звернення контролюючого органу вищого рівня, надіслане під час процедури адміністративного оскарження. Далі слід приділити увагу порядку і термінам проведення перевірки. Порядок повідомлення платника про перевірку та її проведення. Не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку перевірки податківці мають повідомити платника податків про її проведення. Повідомлення відбувається шляхом вручення або надсилання платнику податків письмового повідомлення про дату початку перевірки. Чинне податкове законодавство передбачає наступні терміни для проведення документальної планової перевірки: 30 робочих днів для великих платників податків; 10 робочих днів для малого бізнесу; 20 робочих днів для усіх інших платників податків. Щодо термінів позапланових перевірок, то вони є дещо меншими: 15 робочих днів для великих підприємств; 5 робочих днів для малого бізнесу; 10 робочих днів для усіх інших платників податків. Обидва різновиди перевірки можуть бути продовжені у випадку, якщо для того будуть підстави. Максимальні терміни цього продовження визначені Податковим кодексом. У випадку, якщо за результатами перевірки не виявлено порушень законодавства, складається довідка. Якщо вони виявлені, складається відповідний акт. Залученість підприємства в перевірку. Така залученість може виявлятися у наступних діях з боку платника податків: подання пояснень та документів у відповідь на запити; подання заперечень та скарг, якщо платник незгоден з рішеннями чи діями представників ДПС. Варто відзначити, що рішення уповноважених представників ДПС можна оскаржити наступними шляхами: адміністративним – до вищого органу ДПС; судовим – через подання позову до адміністративного суду. Судове оскарження: строк звернення та загальні вимоги. Якщо для адміністративного оскарження передбачено 10-денний строк, то на звернення до суду виділяється більше часу, а саме: 3 місяці у випадку, якщо платник податків використав адміністративний спосіб; 6 місяців, якщо згаданий спосіб оскарження не було використано. Важливо, аби позовна заява була складена аргументовано, чітко та без розмитих формулювань. Кожен аргумент, викладений у ній, повинен мати документальне підтвердження. Саме тому в процесі оскарження є важливою допомога кваліфікованого податкового юриста, котрий посприяє грамотному складанню заяви та збору супровідних документів.

Автор: Євген Ясинський, Керівник практики податкового права “Приходько та партнери”

У своїй практиці ми все частіше стикаємося з клієнтами, які звертаються до нас саме через призначення документальних перевірок. Більшість із них — підприємці, які навіть за умови добросовісної роботи стикаються з ризиками штрафів або донарахувань через формальні порушення чи технічні помилки.

Керівник практики податкового права «Приходько та Партнери» Євген Ясинський неодноразово супроводжував бізнес під час як планових, так і позапланових документальних перевірок, допомагаючи уникнути негативних наслідків. Тому на основі практичного досвіду ми підготували огляд ключових аспектів перевірок, їх правового регулювання та рекомендацій, як бізнесу ефективно до них підготуватися.

Предмет документальної перевірки

Предмет цього типу перевірок є досить широким та стосується одразу кількох аспектів діяльності бізнесу, а саме:

• своєчасності, повноти нарахування та достовірності сплати передбачених законодавством податків і зборів;
• дотримання валютного законодавства;
• дотримання іншого законодавства, перевірка виконання якого перебуває у компетенції представників ДПС;
• дотримання вимог стосовно укладання трудових договорів;
• оформлення трудових відносин.

А тепер торкнемося окремих видів перевірок.

Основна відмінність між фактичними та камеральними перевірками

Щодо фактичної перевірки, то податківці здійснюють її за місцем фактичної діяльності суб’єкта господарювання. Наприклад, це може бути магазин чи кіоск. Під час цієї перевірки основною мірою слідкують за дотриманням законодавства щодо обігу готівки та порядком проведення розрахунково-касових операцій. Також може братися до уваги те, чи має платник податків необхідні для роботи ліцензії та посвідчення. У тому числі, це стосується обігу підакцизних товарів. І не менш важливо згадати про дотримання роботодавцем норм трудового законодавства.

Що стосується камеральної перевірки, то проводять її винятково у приміщенні ДПС. В рамках цієї перевірки дивляться на цифри, вказані у податкових деклараціях та розрахунках коригування. Таким чином, метою цієї перевірки є виявлення помилок у звітності.

Основні підстави призначення документальних планових та позапланових перевірок

Як планові, так і позапланові перевірки проводяться у випадку наявності підстав, передбачених Податковим кодексом. Різниця полягає в тому, що перший тип цих перевірок відбувається у відповідності до плану-графіку, що складається на рік. Другий тип перевірок є актуальним тоді, коли до податківців надійшла інформація щодо порушення норм податкового законодавства.

Якщо говорити про підстави для проведення таких перевірок, то вони є наступними:

• отримання представниками ДПС інформації про те, що платник податків порушує норми чинного законодавства;
• ненадання пояснень і їх документального підтвердження на запит ДПС;
• звернення платника податків;
• оскарження ним акта перевірки чи податкового повідомлення-рішення;
• необхідність у перевірці обставин, котрі не було досліджено під час попередньої перевірки;
• отримання даних про те, що нерезидент веде діяльність без взяття на облік;
• звернення контролюючого органу вищого рівня, надіслане під час процедури адміністративного оскарження.

Далі слід приділити увагу порядку і термінам проведення перевірки.

Порядок повідомлення платника про перевірку та її проведення

Не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку перевірки податківці мають повідомити платника податків про її проведення. Повідомлення відбувається шляхом вручення або надсилання платнику податків письмового повідомлення про дату початку перевірки.

Чинне податкове законодавство передбачає наступні терміни для проведення документальної планової перевірки:

• 30 робочих днів для великих платників податків;
• 10 робочих днів для малого бізнесу;
• 20 робочих днів для усіх інших платників податків.

Щодо термінів позапланових перевірок, то вони є дещо меншими:

• 15 робочих днів для великих підприємств;
• 5 робочих днів для малого бізнесу;
• 10 робочих днів для усіх інших платників податків.

Обидва різновиди перевірки можуть бути продовжені у випадку, якщо для того будуть підстави. Максимальні терміни цього продовження визначені Податковим кодексом.

У випадку, якщо за результатами перевірки не виявлено порушень законодавства, складається довідка. Якщо вони виявлені, складається відповідний акт.

Залученість підприємства в перевірку

Така залученість може виявлятися у наступних діях з боку платника податків:

• подання пояснень та документів у відповідь на запити;
• подання заперечень та скарг, якщо платник незгоден з рішеннями чи діями представників ДПС.

Варто відзначити, що рішення уповноважених представників ДПС можна оскаржити наступними шляхами:

• адміністративним – до вищого органу ДПС;
• судовим – через подання позову до адміністративного суду.

Судове оскарження: строк звернення та загальні вимоги

Якщо для адміністративного оскарження передбачено 10-денний строк, то на звернення до суду виділяється більше часу, а саме:

• 3 місяці у випадку, якщо платник податків використав адміністративний спосіб;
• 6 місяців, якщо згаданий спосіб оскарження не було використано.

Важливо, аби позовна заява була складена аргументовано, чітко та без розмитих формулювань. Кожен аргумент, викладений у ній, повинен мати документальне підтвердження. Саме тому в процесі оскарження є важливою допомога кваліфікованого податкового юриста, котрий посприяє грамотному складанню заяви та збору супровідних документів.