Чи працює в Україні державний ринковий нагляд?

25/ 01/ 2018

Метою державного ринкового нагляду є недопущення реалізації продукції, яка загрожує суспільним інтересам, та нагляд за відповідністю продукції вимогам законодавства. В Україні ці відносини регулює закон Про ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції. У країнах-членах Європейського Союзу є аналогічні закони, а нагляд за відповідністю продукції вимогам європейських директив є нормальною цивілізованою практикою. В Україні органи ринкового нагляду повинні перевіряти відповідність продукції вимогам технічних регламентів, які розробляються на основі директив та регламентів ЄС. Наразі в Україні прийнято понад 50 регламентів, які встановлюють вимоги до електропобутових товарів, мийних засобів, медичних виробів, ліфтів. Мабуть, кожен з нас хоч б раз бачив на одному з цих товарів так званий трилисник або знак відповідності технічним регламентам. Наявність знаку свідчить, що виробник самостійно або із залученням сертифікаційного органу застосував ту чи іншу процедуру оцінки відповідності і тепер декларує відповідність товару чинним в Україні вимогам. Особливості ринкового нагляду в Україні. Органи ринкового нагляду повинні перевіряти характеристики товарів. Наприклад, відбирати зразки та проводити експертизи, аби переконатися, що продукт безпечний і відповідає вимогам регламентів. Особливість діяльності українських органів ринкового нагляду у тому, що часто замість експертизи інспектори зосереджуються на пошуку формальних вад. Наприклад, знак нанесений криво, номер призначеного органу біля знаку написаний у неправильному форматі, або знак нанесений на упаковку, а не на сам товар. Серед інших популярних порушень — неповний перелік документів, які підлягають перевірці. Чинна редакція закону не встановлює чіткого переліку документів і дозволяє вимагати документи, які не існують. Наприклад, креслення на папері, які не завжди використовуються на виробництві, або документацію, яка часто містить ноу-хау і є комерційною таємницею. Крім того, закон передбачає перевірку усієї технічної документації, передбаченої тим чи іншим технічним регламентом. З цим положенням теж виникають проблеми, оскільки регламенти зазвичай дають виробнику кілька способів доведення відповідності продукції. Далі на основі таких порушень компанії просять заплатити штрафи та усунути недоліки, а деякі особливо принципові інспектори можуть вирішити, що продукт небезпечний, і вимагати вилучити весь модельний ряд з обігу. В результаті компанії змушені захищати свої права в судах, а це досить тривалий та затратний процес. Такі судові процеси створюють несприятливий інвестиційний клімат в нашій державі і шкодять її репутації. З таким прискіпливим ставленням стикаються переважно офіційні компанії, які легко знайти та притягти до відповідальності за якісь дрібниці заміть того, аби шукати та перевіряти ті субєкти господарювання, які перебувають в тіні. Останні часто не лише не сплачують податки, а й особливо не переймаються питаннями відповідності. Таких недобросовісних субєктів ідентифікувати та притягнути до відповідальності складніше. Мабуть, через це їх часто взагалі не перевіряють. Як покращити ситуацію. Частково вирішити проблеми у сфері державного ринкового нагляду допоможе ухвалення проекту закону №5450-1, який усуває низку можливостей для зловживань. Зокрема, він вилучає положення, які дають можливість інспекторам вимагати нескінченний перелік документів, та дозволяє субєктам господарювання оскаржувати рішення посадових осіб органів ринкового нагляду не лише в судовому порядку, а й до вищого органу. Крім того, у 2017 році при Мінекономрозвитку активно працювала робоча група із залученням зацікавлених державних органів та представників бізнесу, яка напрацювала максимально збалансовані пропозиції до другого читання даного проекту закону. На завершення хочу зазначити, що більшість проблем ринкового нагляду повязана навіть не з недосконалістю законодавчої бази, а з людським фактором. Адже навіть бездоганні норми законодавства можна трактувати по-різному. Сподіваюся, в Україні настануть часи, коли метою перевірок будуть не стягнення штрафів до державного бюджету чи отримання особистої вигоди, а допомога бізнесу максимально ефективно виконати вимоги законодавства. Джерело: Економічна правда

Метою державного ринкового нагляду є недопущення реалізації продукції, яка загрожує суспільним інтересам, та нагляд за відповідністю продукції вимогам законодавства.

В Україні ці відносини регулює закон “Про ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”.

У країнах-членах Європейського Союзу є аналогічні закони, а нагляд за відповідністю продукції вимогам європейських директив є нормальною цивілізованою практикою.

В Україні органи ринкового нагляду повинні перевіряти відповідність продукції вимогам технічних регламентів, які розробляються на основі директив та регламентів ЄС.

Наразі в Україні прийнято понад 50 регламентів, які встановлюють вимоги до електропобутових товарів, мийних засобів, медичних виробів, ліфтів.

Мабуть, кожен з нас хоч б раз бачив на одному з цих товарів так званий трилисник або знак відповідності технічним регламентам. Наявність знаку свідчить, що виробник самостійно або із залученням сертифікаційного органу застосував ту чи іншу процедуру оцінки відповідності і тепер декларує відповідність товару чинним в Україні вимогам.

Особливості ринкового нагляду в Україні

Органи ринкового нагляду повинні перевіряти характеристики товарів. Наприклад, відбирати зразки та проводити експертизи, аби переконатися, що продукт безпечний і відповідає вимогам регламентів. Особливість діяльності українських органів ринкового нагляду у тому, що часто замість експертизи інспектори зосереджуються на пошуку формальних вад.

Наприклад, знак нанесений криво, номер призначеного органу біля знаку написаний у неправильному форматі, або знак нанесений на упаковку, а не на сам товар. Серед інших популярних порушень — неповний перелік документів, які підлягають перевірці.

Чинна редакція закону не встановлює чіткого переліку документів і дозволяє вимагати документи, які не існують. Наприклад, креслення на папері, які не завжди використовуються на виробництві, або документацію, яка часто містить ноу-хау і є комерційною таємницею.

Крім того, закон передбачає перевірку усієї технічної документації, передбаченої тим чи іншим технічним регламентом. З цим положенням теж виникають проблеми, оскільки регламенти зазвичай дають виробнику кілька способів доведення відповідності продукції.

Далі на основі таких порушень компанії просять заплатити штрафи та усунути недоліки, а деякі особливо принципові інспектори можуть вирішити, що продукт небезпечний, і вимагати вилучити весь модельний ряд з обігу. В результаті компанії змушені захищати свої права в судах, а це досить тривалий та затратний процес. Такі судові процеси створюють несприятливий інвестиційний клімат в нашій державі і шкодять її репутації.

З таким прискіпливим ставленням стикаються переважно офіційні компанії, які легко знайти та притягти до відповідальності за якісь дрібниці заміть того, аби шукати та перевіряти ті суб’єкти господарювання, які перебувають в тіні.

Останні часто не лише не сплачують податки, а й особливо не переймаються питаннями відповідності. Таких недобросовісних суб’єктів ідентифікувати та притягнути до відповідальності складніше. Мабуть, через це їх часто взагалі не перевіряють.

Як покращити ситуацію

Частково вирішити проблеми у сфері державного ринкового нагляду допоможе ухвалення проекту закону №5450-1, який усуває низку можливостей для зловживань.

Зокрема, він вилучає положення, які дають можливість інспекторам вимагати нескінченний перелік документів, та дозволяє суб’єктам господарювання оскаржувати рішення посадових осіб органів ринкового нагляду не лише в судовому порядку, а й до вищого органу.

Крім того, у 2017 році при Мінекономрозвитку активно працювала робоча група із залученням зацікавлених державних органів та представників бізнесу, яка напрацювала максимально збалансовані пропозиції до другого читання даного проекту закону.

На завершення хочу зазначити, що більшість проблем ринкового нагляду пов’язана навіть не з недосконалістю законодавчої бази, а з людським фактором. Адже навіть бездоганні норми законодавства можна трактувати по-різному.

Сподіваюся, в Україні настануть часи, коли метою перевірок будуть не стягнення штрафів до державного бюджету чи отримання особистої вигоди, а допомога бізнесу максимально ефективно виконати вимоги законодавства.

Джерело: Економічна правда