Бізнес виступає проти запровадження державного регулювання цін на зерно

13/ 11/ 2020

Нещодавно у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт №4277, яким пропонується запровадити державне регулювання цін на зерно. Бізнес-спільнота Асоціації переконана, що його прийняття може нівелювати важливі здобутки у напрямку дерегуляції. Крім того, положення документу протирічать нормам чинного законодавства та стратегії розвитку держави в цілому. Україна виробляє близько 90 млн тонн зерна на рік, а минулого маркетингового року врожай склав рекордних 98 млн тонн. Оскільки на долю внутрішнього споживання приходиться близько 30 млн тонн, вочевидь, зернова галузь України є переважно експортоорієнтованою. Законопроєктом №4277 Уряду пропонується встановлювати мінімальну ціну транзакцій з зерном на внутрішньому ринку. Однак механізм встановлення мінімальної ціни є незрозумілим, адже рівень рентабельності виробників суттєво відрізняється залежно від місцевості, погодних умов, регіону та виробничих особливостей, методологія обрахування – відповідно. На практиці це може означати, що виробники в одному регіоні потенційно будуть працювати на межі рентабельності, а в іншому – мати надприбутки. До того ж, враховуючи експортну орієнтованість галузі, формула ціни на внутрішньому ринку базується, перш за все, на світових цінах. Тому регулювання цін потенційно може спричинити загальний негативний економічний ефект. Відкритим залишається питання, як мінімальна ціна враховуватиме фактор логістичних витрат. Адже якщо мінімальна ціна для сільгоспвиробників, розташованих віддалено від переробних потужностей, буде формуватися без урахування вартості зберігання та транспортування зерна, вони можуть потенційно втратити свій ринок і зазнати збитків. До того ж, не зрозуміло, як мінімальна ціна враховуватиме якісні показники зерна та насіння, зокрема, вологість, сорність та інші показники якості та безпеки. Ірина Душник. Виконавчий директор Комітету зернових та олійних культур Європейської Бізнес Асоціації. Варто зазначити, що вже більше десяти років спостерігається поступова відмова держави від політики здійснення цінового регулювання, яке є пережитком радянських часів. Цінові обмеження довели свою неефективність, оскільки вони не відображають реальні ринкові умови та мають негативні наслідки як для виробника, так і для споживача. Досвід минулих років та адміністративне втручання в ціноутворення в аграрній галузі призвели, як вважають експерти ринку, до зниження дохідності та мінімальної рентабельності виробників. Цінове регулювання спотворювало конкуренцію та дозволяло залишатися в бізнесі менш ефективним підприємствам з вищою собівартістю. Встановлення цін державою також мало негативний вплив на інвестиційну привабливість виробників тих товарів, ціни на які регулювалися, адже воно обмежувало рентабельність інвестицій. В свою чергу, це нерідко перешкоджало модернізації виробництва. Тож принципово важливо ретельно аналізувати напрямки державної політики в зерновому секторі, який є важливим для економіки України та гарантування фінансової стабільності держави, щоб не допустити впровадження практик, неефективність яких підтверджена часом та досвідом. Більш оперативно про новини Асоціації можна дізнатися на нашому Telegram-каналі – EBAUkraine.

Україна виробляє близько 90 млн тонн зерна на рік, а минулого маркетингового року врожай склав рекордних 98 млн тонн. Оскільки на долю внутрішнього споживання приходиться близько 30 млн тонн, вочевидь, зернова галузь України є переважно експортоорієнтованою.

Законопроєктом №4277 Уряду пропонується встановлювати мінімальну ціну транзакцій з зерном на внутрішньому ринку. Однак механізм встановлення мінімальної ціни є незрозумілим, адже рівень рентабельності виробників суттєво відрізняється залежно від місцевості, погодних умов, регіону та виробничих особливостей, методологія обрахування – відповідно.

На практиці це може означати, що виробники в одному регіоні потенційно будуть працювати на межі рентабельності, а в іншому – мати надприбутки. До того ж, враховуючи експортну орієнтованість галузі, формула ціни на внутрішньому ринку базується, перш за все, на світових цінах. Тому регулювання цін потенційно може спричинити загальний негативний економічний ефект.

Відкритим залишається питання, як мінімальна ціна враховуватиме фактор логістичних витрат. Адже якщо мінімальна ціна для сільгоспвиробників, розташованих віддалено від переробних потужностей, буде формуватися без урахування вартості зберігання та транспортування зерна, вони можуть потенційно втратити свій ринок і зазнати збитків. До того ж, не зрозуміло, як мінімальна ціна враховуватиме якісні показники зерна та насіння, зокрема, вологість, сорність та інші показники якості та безпеки.

Ірина Душник Виконавчий директор Комітету зернових та олійних культур Європейської Бізнес Асоціації

Варто зазначити, що вже більше десяти років спостерігається поступова відмова держави від політики здійснення цінового регулювання, яке є пережитком радянських часів. Цінові обмеження довели свою неефективність, оскільки вони не відображають реальні ринкові умови та мають негативні наслідки як для виробника, так і для споживача.

Досвід минулих років та адміністративне втручання в ціноутворення в аграрній галузі призвели, як вважають експерти ринку, до зниження дохідності та мінімальної рентабельності виробників. Цінове регулювання спотворювало конкуренцію та дозволяло залишатися в бізнесі менш ефективним підприємствам з вищою собівартістю. Встановлення цін державою також мало негативний вплив на інвестиційну привабливість виробників тих товарів, ціни на які регулювалися, адже воно обмежувало рентабельність інвестицій. В свою чергу, це нерідко перешкоджало модернізації виробництва.

Тож принципово важливо ретельно аналізувати напрямки державної політики в зерновому секторі, який є важливим для економіки України та гарантування фінансової стабільності держави, щоб не допустити впровадження практик, неефективність яких підтверджена часом та досвідом.

Більш оперативно про новини Асоціації можна дізнатися на нашому Telegram-каналі – EBAUkraine.