Новий Кодекс України з процедури банкрутства з точки зору фінансування та боргової реструктуризації

11/ 11/ 2019

Листопад 2019 року – 21 жовтня 2019 року був введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою України 18 жовтня 2018 року (“Кодекс”). Кодекс замінив собою Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 року, який діяв раніше. Кодекс викликав чималі протиріччя в Україні, та до останнього моменту не було зрозуміло, чи почне Кодекс діяти 21 жовтня 2019 року, чи введення його у дію буде відкладено. 

Відкриття провадження у справі про банкрутство

Після введення Кодексу в дію кредитору стало набагато простіше відкрити провадження у справі про банкрутство боржника порівняно з попереднім законодавством. Так, кредитори можуть почати провадження у справі про банкрутство, як тільки боржник не виконає своє платіжне зобов’язання у визначений строк незалежно від суми та тривалості прострочення. Господарський суд повинен відкрити провадження, якщо немає підстав для відмови у відкритті, а саме: (а) вимоги кредитора (кредиторів) були задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду, або (б) вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Згідно з попереднім законодавством провадження у справі про банкрутство могло бути відкрите тільки за заявою кредитора, чиї вимоги були підтверджені (а) судовим рішенням, що набрало законної сили, та (б) постановою про відкриття виконавчого провадження. Через те, що кредитор міг роками намагатися отримати остаточне судове рішення для відкриття провадження у справі про банкрутство, міжнародні кредитори лише зрідка вдавалися до банкрутства для стягнення боргу з українських позичальників.

Трирічний строк для визнання правочинів недійсними

Відповідно до Кодексу господарський суд може визнати недійсними правочини боржника, які були вчинені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, та відповідають критеріям, зазначеним нижче.

Підстави для визнання правочинів недійсними

Господарський суд може визнати правочин боржника недійсним за заявою арбітражного керуючого або кредитора, зокрема, якщо боржник:

  • взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним, або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
  • взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони; або
  • взяв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог, що призвело до збитків боржника або кредиторів.

Спрощені вимоги до відкриття провадження у справі про банкрутство разом з вищезазначеними широко сформульованими підставами для визнання правочинів недійсними та довший строк для подання відповідних заяв потенційно можуть спонукати кредиторів змінити підхід до оцінки запропонованого забезпечення щодо нових інвестиційних проектів. Зокрема, міжнародні кредитори можуть переглянути, наскільки є доцільним погоджуватися на забезпечення або поруку (що необмежена за розміром) від української операційної компанії, що не є боржником або емітентом у транзакціях, пов’язаних із залученням кредитів або випуском облігацій.

Додатково до вищезазначеного Кодекс дозволяє визнати недійсними будь-які правочини, вчинені між боржником та заінтересованою особою, що включає усіх пов’язаних осіб боржника. Таким чином, Кодекс створює загрозу для всіх багатосторонніх фінансових документів, сторонами яких є два або більше українських боржника, що, наприклад, знаходяться під спільним контролем однієї холдингової компанії. 

Пропуск строку для подання заяви більше не є критичним

В минулому вимоги кредиторів, заявлені після закінчення 30-денного строку, встановленого для їх подання, погашалися в більш пізню чергу, ніж вимоги інших незабезпечених кредиторів, заявлені вчасно. Згідно з Кодексом вимоги, заявлені після закінчення встановленого для їх подання строку, не переносяться до більш пізньої черги, а погашаються відповідно до встановленої черговості. Втім, кредитор, який пропустив строк для заявлення вимог, може брати участь на зборах та комітеті кредиторів лише з правом дорадчого голосу.

Відповідальність керівника у разі незвернення до суду із заявою про відкриття провадження

Кодекс запроваджує солідарну відповідальність керівника боржника за порушення вимог щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника протягом одного місяця з моменту, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. У разі виявлення такого порушення, про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до керівника боржника. Оскільки відповідно до Кодексу керівник боржника несе солідарну відповідальність, фактично кредитор може звернутися до керівника з вимогою щодо сплати боргу на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Солідарна відповідальність керівників, запроваджена Кодексом, існуватиме разом з іншими видами майнової відповідальності керівників та учасників (акціонерів) за банкрутство боржника за українським законодавством. Згідно з Кодексом, у разі банкрутства боржника з вини керівника, інших посадових осіб та учасників (акціонерів) боржника, на них може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями у разі недостатності майна боржника. Також, відповідно до Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” від 6 лютого 2018 року, члени виконавчого органу товариства або його керівник (за відсутності колегіального органу) можуть нести субсидіарну відповідальність за боргами боржника в банкрутстві, якщо вони не скликали загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня зниження чистих активів товариства більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року.

Регулювання довірчої власності у банкрутстві

Майже одночасно з введенням в дію Кодексу в Україні був запроваджений новий спосіб забезпечення зобов’язань – довірча власність. У зв’язку з цим до Кодексу були внесені деякі нові положення з метою створення спеціального режиму для довірчої власності, зокрема наступні:

  • довірчий власник не є забезпеченим кредитором і, таким чином, до нього не застосовуються положення щодо забезпечених кредиторів;
  • об’єкт довірчої власності не може бути включено до ліквідаційної маси довірчого власника або довірчого засновника; та
  • дія мораторію, запровадженого у зв’язку з процедурою банкрутства боржника, не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо звернення стягнення на об’єкт довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник.

_________

У разі виникнення будь-яких додаткових питань звертайтесь до:

Андрія Нікіфорова, радника, andriy.nikiforov@kinstellar.com, або

Ганни Калініченко, старшого юриста, ganna.kalinichenko@kinstellar.com,

або відвідайте наш сайт.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: