fbpx
Розмір літер 1x
Колір сайту
Зображення
Додатково
Міжрядковий інтервал
Міжсимвольний інтервал
Шрифт
Убудовані елементи (відео, карти тощо)
 

Набуло чинності нове законодавство про дистанційну працю

04/ 03/ 2021
  4 лютого 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон № 4051 (далі – Закон), який набув чинності 27 лютого 2021 року. Закон врегульовує використання дистанційної та надомної праці, а також гнучкого режиму робочого часу. Дистанційна робота Законом закріплено можливість працівника працювати дистанційно, тобто, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. При дистанційній роботі: обовязковим є укладення трудового договору у письмовій формі; виняток встановлено лише на час загрози поширення епідемій та для інших надзвичайних ситуацій, коли достатнім є оформлення наказу роботодавця; працівник самостійно відповідає за безпечність умов праці на своєму робочому місці, однак роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних інструктажів; працівник працюватиме за власним розпорядком роботи на розсуд самого працівника (винятки можуть встановлюватися у трудовому договорі); роботодавець повинен забезпечити працівника засобами роботи та відшкодовувати працівникові відповідні витрати, якщо інше не передбачено трудовим договором; працівник може вимагати тимчасового переходу на дистанційну роботу у випадку вчинення щодо нього дій на робочому місці, що мають ознаки дискримінації чи сексуального домагання. Також режим дистанційної роботи може встановлюватися для працівників з дітьми; працівники з дистанційним режимом роботи нестимуть повну матеріальну відповідальність за збереження обладнання роботодавця. Закон допускає поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Надомна робота Закон передбачає окреме регулювання для надомної праці, тобто роботи, яка виконується працівником поза приміщенням роботодавця, проте з фіксованого робочого місця (місце проживання або інше визначене приміщення). Для надомній роботі: обовязковим є укладення трудового договору у письмовій формі; виняток встановлено лише на час загрози поширення епідемій та для інших надзвичайних ситуацій, коли достатнім є оформлення наказу роботодавця; робоче місце працівника є фіксованим та зазвичай може змінюватися лише за погодженням з роботодавцем; роботодавець до початку роботи повинен обстежити житлово-побутові умови працівника; працівник працюватиме за звичайним режимом роботи роботодавця (винятки можуть встановлюватися у трудовому договорі); роботодавець повинен забезпечити працівника засобами роботи та відшкодовувати працівникові відповідні витрати, якщо інше не передбачено трудовим договором; працівники нестимуть повну матеріальну відповідальність за збереження обладнання роботодавця. Гнучкий режим робочого часу Закон також передбачив окреме регулювання для гнучкого режиму робочого часу. За такого режиму робочий день буде поділений на: фіксований час, протягом якого працівник обовязково повинен знаходитись на робочому місці; та змінний час (як правило, час початку та/або закінчення роботи), протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи. При цьому працівник повинен відпрацьовувати норму робочого часу протягом встановленого облікового періоду (тиждень, місяць тощо). Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися: на прохання працівника; з ініціативи роботодавця в порядку зміни істотних умов праці з завчасним повідомленням за два місяці; з ініціативи роботодавця на час загрози поширення епідемій та для інших надзвичайних ситуацій без попереднього повідомлення. Закон допускає переведення працівників на режим загального робочого часу з виробничих потреб та як дисциплінарний захід. Для отримання додаткової інформації просимо звертатися до радника Asters Інеси Летич.

4 лютого 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон № 4051 (далі – “Закон“), який набув чинності 27 лютого 2021 року. Закон врегульовує використання дистанційної та надомної праці, а також гнучкого режиму робочого часу.

Дистанційна робота

Законом закріплено можливість працівника працювати дистанційно, тобто, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. При дистанційній роботі:

  • обов’язковим є укладення трудового договору у письмовій формі; виняток встановлено лише на час загрози поширення епідемій та для інших надзвичайних ситуацій, коли достатнім є оформлення наказу роботодавця;
  • працівник самостійно відповідає за безпечність умов праці на своєму робочому місці, однак роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних інструктажів;
  • працівник працюватиме за власним розпорядком роботи на розсуд самого працівника (винятки можуть встановлюватися у трудовому договорі);
  • роботодавець повинен забезпечити працівника засобами роботи та відшкодовувати працівникові відповідні витрати, якщо інше не передбачено трудовим договором;
  • працівник може вимагати тимчасового переходу на дистанційну роботу у випадку вчинення щодо нього дій на робочому місці, що мають ознаки дискримінації чи сексуального домагання. Також режим дистанційної роботи може встановлюватися для працівників з дітьми;
  • працівники з дистанційним режимом роботи нестимуть повну матеріальну відповідальність за збереження обладнання роботодавця.

Закон допускає поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця.

Надомна робота

Закон передбачає окреме регулювання для надомної праці, тобто роботи, яка виконується працівником поза приміщенням роботодавця, проте з фіксованого робочого місця (місце проживання або інше визначене приміщення). Для надомній роботі:

  • обов’язковим є укладення трудового договору у письмовій формі; виняток встановлено лише на час загрози поширення епідемій та для інших надзвичайних ситуацій, коли достатнім є оформлення наказу роботодавця;
  • робоче місце працівника є фіксованим та зазвичай може змінюватися лише за погодженням з роботодавцем;
  • роботодавець до початку роботи повинен обстежити житлово-побутові умови працівника;
  • працівник працюватиме за звичайним режимом роботи роботодавця (винятки можуть встановлюватися у трудовому договорі);
  • роботодавець повинен забезпечити працівника засобами роботи та відшкодовувати працівникові відповідні витрати, якщо інше не передбачено трудовим договором;
  • працівники нестимуть повну матеріальну відповідальність за збереження обладнання роботодавця.

Гнучкий режим робочого часу

Закон також передбачив окреме регулювання для гнучкого режиму робочого часу. За такого режиму робочий день буде поділений на:

  • фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен знаходитись на робочому місці; та
  • змінний час (як правило, час початку та/або закінчення роботи), протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи.

При цьому працівник повинен відпрацьовувати норму робочого часу протягом встановленого облікового періоду (тиждень, місяць тощо).

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

  • на прохання працівника;
  • з ініціативи роботодавця в порядку зміни істотних умов праці з завчасним повідомленням за два місяці;
  • з ініціативи роботодавця на час загрози поширення епідемій та для інших надзвичайних ситуацій без попереднього повідомлення.

Закон допускає переведення працівників на режим загального робочого часу з виробничих потреб та як дисциплінарний захід.

Для отримання додаткової інформації просимо звертатися до радника Asters Інеси Летич.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Стартуй в Telegram боті
Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: