Фінансування для України: чому ми втрачаємо понад 4,5 млрд євро на «зелену» трансформацію економіки

Останні два роки демонструють нерозривний зв’язок України та європейської спільноти. 23 червня 2022 року Україна здобула статус кандидата на вступ до Євросоюзу, а вже 14 листопада року, що минув, ЄС заявив про початок переговорів з Україною.

Досвід інших країн свідчить, що вступ до Євросоюзу зазвичай потребує від країн-кандидатів значних зусиль і часу, особливо у справі економічних та регуляторних перетворень. Отже, вітчизняну економіку чекають глибокі трансформації, пов’язані з впровадженням вимог і стандартів ЄС.

«Зелений» енергетичний перехід та досягнення вуглецевої нейтральності – одні з найбільш суттєвих питань, які завжди потребували значних фінансових ресурсів. А в умовах війни, разом із постійними обстрілами й логістичними обмеженнями, ціна кожного «зеленого» проєкту для бізнесу зростає в рази.

Бізнес-спільнота вивчила потенційні можливості фінансової допомоги Україні на шляху євроінтеграції. Якими порадами в повсякденній регуляторній діяльності та в перемовинах із ЄС бізнес рекомендує скористатись уряду, розповіла Mind координаторка Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації Ольга Бойко.

1. Доступ до програм фінансування для країн – кандидатів на вступ до ЄС

З 1989 року в ЄС існують спеціальні інструменти допомоги перед набуттям членства (передвступні програми). Їхня основна мета – допомогти реструктуризувати найбільш проблемні сектори та регіони відповідно до вимог і стандартів ЄС.

Передвступні програми – це навчальний майданчик, на якому органи місцевого самоврядування, громадянське суспільство та бізнес набувають навичок використання коштів фондів ЄС; такі програми вимагають від учасників власного внеску та швидкого впровадження сучасних управлінських компетенцій.

Наприклад, Польща свого часу отримала доступ до трьох передвступних програм, у рамках яких одержала допомогу на 5,8 млрд євро:

1. Програма PHARE (Polish Hungary Assistance for Restructuring their Economies). Протягом 1990–2006 років Польща отримала з цього фонду приблизно 4 млрд євро. Зокрема, у 1990–1996 роках середні щорічні надходження становили 198 млн євро (це майже 0,2% ВВП Польщі 1995 року). Кошти надавались як безповоротні гранти та спрямовувалися на інфраструктуру (будівництво доріг, каналізаційних споруд тощо), розвиток приватного сектору, підтримку підприємств, захист довкілля, реформування державного управління та державних інституцій, зростання соціального захисту й зайнятості населення, охорону здоров’я.
2. Програма SAPARD (Special Accession Program for Agriculture and Rural Development), з якої Польща одержувала протягом 2000–2006 років 170 млн євро щорічно. Ці кошти були призначені для модернізації сільськогосподарських ферм, переробки агропродовольчої продукції та інфраструктури сільської місцевості.
3. Програма ISPA (Instrument for Structural Policies for Pre-Accession), з якої Польща отримала сумарно 600 млн євро у 1990–2003 роках на реалізацію органами місцевого самоврядування великих інвестиційних проєктів у сфері розвитку інфраструктури, охорони довкілля та транспортних мереж.

Від 2007 року Єврокомісія виділяє кошти через Інструмент передвступної підтримки (Instrument for Pre-Accession Assistance, IPA). У 2007–2013 роках бюджет цього інструменту становив 11,5 млрд євро, у 2014–2020 роках – 12,8 млрд євро, у 2021–2027 роках – майже 14,2 млрд євро. Серед отримувачів цих коштів – Албанія, Боснія і Герцеговина, Косово, Чорногорія, Північна Македонія, Сербія, Туреччина. Водночас Україна, яка має статус кандидата на вступ до ЄС із червня 2022 року, у цьому переліку не представлена. І це треба змінити.

2. Збереження лінії фінансування в рамках угоди про асоціацію

У ЄС обсяги та напрями фінансування представлені багаторічною фінансовою програмою (Multiannual Financial Framework, MFF). Сюди входять фінансові інструменти для країн-членів, країн-кандидатів, а також партнерських регіонів чи окремих держав поза межами ЄС. У 2021 році було погоджено MFF на 2021–2027 роки.

У рамках MFF для України як підписанта угоди про асоціацію з ЄС було схвалено окремий семирічний план (Multi-annual Indicative Programme, MIP). Він фокусується на сталому економічному розвитку, верховенстві права та безпеці, екологічній і кліматичній стійкості, цифровій трансформації, а також стійкому, гендерно рівному, справедливому та інклюзивному суспільстві. На ці реформи у 2021 році ЄС виділив Україні 141 млн євро. Проте вже навесні 2022 року ці кошти були перенаправлені на Програму ЄС з екстреної підтримки України внаслідок російської збройної агресії.

3. Включення підтримки «зеленого» переходу в Ukraine Facility

У червні 2023 року Єврокомісія опублікувала проєкт Регламенту щодо запуску механізму для України (Ukraine Facility). Документом пропонується створити новий інструмент фінансування відновлення, відбудови та модернізації України шляхом надання 50 млрд євро фінансової допомоги у 2024–2027 роках. 17 жовтня 2023-го проєкт Регламенту щодо Ukraine Facility пройшов перше читання в Європарламенті.

По суті, Ukraine Facility – одне з оновлень у рамках MFF ЄС, яке мало б доповнювати чинні механізми підтримки України на шляху до ЄС. Передбачається, що 78% коштів буде спрямовано до державного бюджету для забезпечення макрофінансової стабільності, а 16% піде на створення інвестиційного інструменту для покриття ризиків у пріоритетних галузях. На підтримку реформ й економічних перетворень, потрібних для євроінтеграції, зокрема і в частині захисту довкілля та клімату, виділять лише 5%, або 2,5 млрд євро.

Водночас, за задумом ЄС, Ukraine Facility замінить деякі інші програми підтримки. Як наслідок, Україна не лише не одержить на «зелену» трансформацію 923 млн євро в рамках MIP, а й також може забути про 3,5 млрд євро допомоги, на яку претендувала б завдяки IPA до 2027 року.

Також у процесі реалізації спільних проєктів Єврокомісія отримає позитивний сигнал щодо кроків нашої держави на шляху гармонізації економічних і кліматичних цілей України та ЄС. А досвід європейських інституцій щодо підтримки «зеленої» трансформації економіки сприятиме розвитку аналогічних інструментів фінансування в Україні.

4. Звільнення від cплати прикордонного вуглецевого коригування (Carbon Border Adjustment Mechanism, СВАМ)

У травні цього року ЄС схвалив Регламент про СВАМ. З 1 жовтня почав діяти перехідний період СВАМ, протягом якого імпортер лише звітує про викиди СО2, закладені в імпорт товарів, які підлягають оподаткуванню за CBAM, без стягування відповідної плати.

З 1 січня 2026 року механізм запрацює повністю, а саме: виробник товару, що підпадає під СВАМ, при його імпорті до ЄС має заплатити за викиди СО2, що вивільнилися внаслідок його виробництва, купуючи відповідну кількість сертифікатів СВАМ за ринковою ціною, сформованою на ринку торгівлі квотами на викиди парникових газів ЄС (EU ETS).

СВАМ пошириться спочатку на залізо та сталь, алюміній, цемент, органічні хімічні речовини, добрива, електроенергію і водень. А до 2030 року, як очікується, СВАМ має покривати всі сектори, які нині є учасниками EU ETS. Тобто сплачувати податок будуть виробники скла, целюлози й паперу, а також представники авіа- та морського транспорту.

ЄС ще до війни визначав Україну як одну з тих країн, що найбільше постраждає від СВАМ. За різними оцінками, додаткове навантаження на імпорт з України щороку становитиме від 300 млн євро до 1,2 млрд євро. У теперішніх умовах таке фінансове навантаження буде непідйомним для економіки України, яка ледь дихає.

5. Цільове використання коштів від екоподатку на викиди СО2

За даними Держказначейства, 2021 року Україна отримала 1,18 млрд грн від екоподатку на викиди CO2. У 2022-му цей показник сягнув 1,63 млрд грн, а за січень – вересень 2023-го – 1,48 млрд грн.

Навесні цього року в рамках держбюджету було створено спеціальний розділ «Державний фонд декарбонізації та енергоефективної трансформації». Саме туди вже з 2024 року буде спрямовано 100% надходжень від сплати екоподатку на викиди СО2. Гроші з Фонду декарбонізації планують використовувати на реалізацію заходів і державних цільових програм у сфері енергоефективності, збільшення використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, скорочення викидів вуглецю, а також на компенсацію, відшкодування, здешевлення зобов’язань фізичних і юридичних осіб за кредитними та лізинговими договорами в цих напрямах.

У цьому контексті, окрім оперативної розробки документа, що дозволить використовувати кошти від екоподатку за викиди СО2, доцільно, як і в ЄС, передбачити їхнє спрямування на реалізацію найперспективніших проєктів декарбонізації в основних вуглецеємних галузях промисловості. Наприклад, це може бути підтримка у вигляді грантів, пільгового кредитування та інших інструментів для зниження викидів наявних промислових підприємств  і для будівництва нових «зелених» потужностей. Завдяки доповненню екоподатку на викиди СО2 системою його цільового використання Україна зможе створити приблизно таку саму систему фінансування декарбонізації, яка діє у ЄС, де за рахунок продажу квот на викиди CO2 наповнюються відповідні цільові фонди декарбонізації.

Що Україна може змінити вже зараз?

З першого погляду може здатися, що все йде за планом – Україна здобула статус кандидата і от-от матиме доступ до окремого фонду фінансової допомоги на впровадження євроінтеграційних реформ.

Але насправді для України закривається шлях майже до 10 млрд євро допомоги для країн-кандидатів і багаторічної програми підтримки, з яких 4,5 млрд євро спрямовані виключно на фінансування «зеленої» трансформації. Ці кошти Україна могла б отримувати уже з 2024 року.

Ситуацію також погіршує неможливість цільового використання надходжень від екоподатку на викиди СО2 в розмірі 36 млн євро щороку.

А додатковими щорічними платежами розміром 300 млн євро податку на вуглець при імпорті продукції до ЄС у рамках СВАМ Україна, очевидно, буде змушена ще й оплатити «зелену» трансформацію європейських підприємств.

З одного боку, все можна зрозуміти, адже при очікуваних майже 40 млрд євро дефіциту бюджету 2024 року навіть якщо Україна буде отримувати щорічно 12,5 млрд євро в рамках того ж Ukraine Facility, ці кошти будуть спрямовані на розв’язання нагальних потреб країни, що воює, де «зелений» перехід й екологічна модернізація точно не в пріоритеті.

З іншого – «зелену» адженду ніхто не відміняв і до України висувають такі самі умови, як і до решти країн світу, мешканці яких про життя у період війни знають лише з новин.

Маємо щиру надію, що позицію бізнес-спільноти, яка вистояла й уже два роки продовжує надавати значну економічну підтримку Україні та наповнювати бюджет ЄС, буде почуто.

Джерело: Mind