Чого чекати українському бізнесу від найбільшої «зеленої» реформи в Україні

04/ 01/ 2024

Станіслав Зінченко. Голова Комітету промислової екології та сталого розвитку ЕВА. Чого чекати українському бізнесу від найбільшої «зеленої» реформи в Україні — впровадження системи торгівлі викидами парникових газів? Що зараз відбувається в ЄС і як змінилася «зелена» політика через війну та енергокризу? Наразі ЄС не міняє своїх планів та амбіцій і навпаки підсилює зелений енергетичний перехід. Декілька важливих прикладів: 7 європейських країн (Франція, Німеччина, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург та Швейцарія) зобов’язалися закрити всі електростанції, що працюють на вугіллі та природному газі до 2035 року для декарбонізації своїх енергосистем; у 2023 році в ЄС потужності сонячних електростанцій зросли на 55,9 ГВт, тобто до 263 ГВт; у 2022 році виробництво біометану в Європі зросло майже на 20%, а виробництво комбінованого біогазу та біометану сягнуло 21 млрд м3, що становить 6% споживання природного газу в ЄС; тільки протягом 2023 року ЄС схвалив державну допомогу у формі грантів та субсидій у розмірі більше 10 млрд євро на декарбонізацію найбільших європейських металургійних компаній, зокрема ArcelorMittal, ThyssenKrupp, Salzgitter, Stahl-Holding-Saar. І це приклади лише з енергетики та сталевого сектору, а є ще багато інших програм і їх стає все більше. Інвестиції та фінансування інфраструктури, енергетики, промисловості за підтримки національних та європейського урядів у формі грантів, субсидій, спеціалізованих програм підсилюються і мають системний підхід. Від розробки планів в країнах ЄС вже давно перейшли до реалізації великих інвестиційних проєктів за підтримки Єврокомісії, урядів країн та місцевої влади. Які головні виклики стоять перед Україною в напрямку «зеленої» промислової політики? На жаль, в Україні не вистачає насамперед необхідної інституційної спроможності. ЄС будувала і розвивала інституції, механізми, інструменти, компетенції для реалізації зеленого енергетичного переходу протягом останніх 20-ти років. У нас Міністерство захисту довкілля концентрує на собі багато дозвільних процедур для господарської діяльності та має в пріоритеті саме захист довкілля та природних ресурсів. Інші міністерства, які не задіяні в процесі розробки та реалізації зеленої промислової політики, не мають таких функцій та компетенцій. Виклик для українського уряду – це напрацювати компетенції та створити діючі механізми, що дозволять нам приєднатися до аналогічних в Європейському Союзі. Одним з прикладів такого виклику є побудова ринку торгівлі викидами парникових газів або СТВ аналогічної за своїми принципами і дією за EU ETS. Міністр захисту довкілля стверджує, що Україна може вже у 2025-2026 рр. запустити торгівлю квотами, проте учасники ринку та експерти мають сумніви щодо цього. А навіщо Україні ця система і з якими цілями вона працює в ЄС? Запуск СТВ є вимогою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. З урахуванням перспективного членства України в Європейському Союзі, запуск СТВ стає обов’язковим. Ми вже втратили практично 4 роки, за які могли б готуватися до її розробки і запровадження. І зараз, як завжди, уряд буде включати «турборежим». EU ETS покриває викиди CO2 у 27 країнах ЄС та країнах Європейської асоціації вільної торгівлі (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія), електростанціях Північної Ірландії та з 2020 р. поєднана зі швейцарською СТВ. EU ETS працює за принципом «обмежуй і торгуй» (cap and trade). Тобто в системі встановлюється верхня межа на обсяг викидів, що постійно знижується у відповідності до цілей скорочення викидів. Підприємства, охоплені EU ETS, повинні щорічно переводити на певний рахунок таку кількість дозволів, яка повністю покриває викиди за звітний період. Простими словами – це система для генерування інвестиційних фондів для декарбонізації енергетики і промисловості. У 2022 р. EU ETS згенерувала €38,5 млрд доходів від продажу квот на викиди. В середньому на цілі протидії зміні клімату та пов’язані з енергетикою кліматичні цілі країни-члени спрямовували 74,4% отриманих доходів від продажу квот. З доходів EU ETS повністю фінансують роботу Innovation Fund та Modernization Fund, загальний бюджет яких €87 млрд. Ці фонди надають фінансування для проєктів декарбонізації. Кого це стосується в Україні? Які бізнеси та галузі будуть учасниками системи? Потенційними учасниками української СТВ є постачальники електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, металургійне виробництво, виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення, виробництво хімічних речовин і хімічної продукції, виробництво цементу, вапна та гіпсових сумішей, виробництво паперу та паперових виробів, виробництво скла та виробів зі скла. Перелік учасників СТВ може доповнюватися підприємствами з інших галузей з урахуванням їхніх річних обсягів парникових викидів. За оцінками GMK Center, українська СТВ могла би охопити близько 30% викидів парникових газів (за даними 2021 р.). Чи вірно, що в ЄС ціна 100 євро за викиди і всі її платять, та українські підприємства також будуть повинні її платити? Ні, це не так. Це класична маніпуляція! Більшість європейських підприємств з вуглецеємним виробництвом не сплачують за всі викиди, отримуючи безкоштовні квоти, які перевищують обсяги фактичних викидів протягом всіх років функціонування EU ETS. В металургії лише близько 6% викидів покривається за рахунок купівлі квот, тобто інша частина – це безкоштовні квоти. У цементній промисловості обсяги виділених безкоштовних квот зазвичай менше обсягів фактичних викидів. Наприклад, компанія CEMEX (Чехія) придбала 5% необхідних квот на ринку, HeidelbergCement Ennigerloh (Німеччина) – 25%, Cementos Balboa (Іспанія) – 38%. За рахунок видачі безкоштовних квот ЄС протидіє проблемі «витоку вуглецю», коли через високі ціни на викиди СО2 підприємства можуть вирішити перенести виробництво у країни з менш жорстким екологічним регулюванням. ЄС дбає про захист своєї економіки та промисловості та надає підтримку місцевим підприємствам. Саме так повинен робити і український уряд! Який стан реформи зараз в Україні? Яких змін очікувати найближчим часом? Міністр захисту довкілля Руслан Стрілець оголосив, що у тестовому режимі вона запрацює у 2025-у році, а повноцінно у 2026-му році. Чи зможе Україна за 2-3 роки запустити СТВ, якщо в ЄС створювали та удосконалювали її 17 років, і ще не закінчили її побудову? Наша експертна бізнес-спільнота впевнена, що СТВ можна запустити тільки після 3-х років повноцінного функціонування системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ). Міндовкілля ще не оприлюднило концепцію майбутньої СТВ, або її дорожню карту, тобто реальних термінів ми ще не бачимо. Проте, за нашими оцінками, Україна зможе запустити СТВ щонайменше за 12-15 років. Особисто я, дуже скептично ставлюся до «турборежимів» та «амбітних цілей». Тому що створення ринку торгівлі викидами в Україні та подальше приєднання до європейського – це довга і кропітка робота. Давайте подивимося як тяжко йде створення енергетичного ринку. Його створили і запустили, і що? За 2 роки все запрацювало? Ні! Досі йде діалог між бізнесом, державою та експертами. Запроваджують нові інструменти, намагаються налаштовувати систему – це процес кропіткий і він буде тривати довго. Так само і з створенням і запуском СТВ. Чому саме Міндовкілля займається цією реформою, якщо вона стосується енергетики та традиційної промисловості, тобто основи нашої економіки та експорту? Традиційно, всі питання зеленої трансформації економіки чомусь віддають в міністерство, яке навіть за своєю назвою має опікуватись захистом водних, лісових та інших природних ресурсів. Вважаю, що саме це і є однією з наших проблем. Тому маємо дуже низьку оцінку нашого прогресу від Єврокомісії - двійку. З нашої точки зору, потрібна активна участь Міністерства економіки, Міністерства енергетики Міністерства фінансів. Можливо розглянути створення спеціалізованого органу чи Міністерства «зеленої трансформації економіки», тому що спектр питань на 99% повязаний з економічними та ринковими механізмами. До речі, 61% викидів СО2 в промисловості припадає на енергетику (включно з транспортом), тому і було б логічним розробляти реформу на базі міністерств економіки і енергетики. Але головна проблема це не назва міністерства, а пріоритети та компетенції. В Міндовкілля працює близько 300 осіб і є навіть відділ з управління кліматичною політикою, де працює 13 спеціалістів. Але, здебільшого, діяльність Міністерства – це понад 70-ти дозвільних процедур та дуже велика кількість ліцензій. Може саме тому з 2018-го року нічого не робилося для розробки цієї важливої реформи. Що промисловим підприємства потрібно робити для того, щоб підготуватися до запуску СТВ? Будувати та розвивати нові європейські системи моніторингу та звітності щодо викидів на підприємстві, вивчати європейські стандарти звітності та роботу підприємств їхньої галузі в умовах EU ETS, шукати партнерів, що будуть допомагати з верифікацією викидів та навчати персонал, розвиваючи компетенцію. Вуглецевий податок на імпорт в ЄС та розвиток карбонових ринків в усьому світі ставлять нові питання до виробництва та експорту продукції і українська економіка повинна бути готовою до цього. Європейська Бізнес Асоціація та наш Комітет Промислової екології та сталого розвитку є дуже важливою експертною платформою для обговорення питань впровадження реформи з урядом та міністерствами. Ми консолідуємо практичну і корисну експертизу і відстоюємо інтереси бізнесу. Які можемо очікувати позитивні наслідки запровадження СТВ в Україні? Якщо система буде будуватися якісно та експертно, а не нашвидкуруч задля досягнення «турборезультатів», то головним позитивом буде долучення України до європейських фондів задля фінансування декарбонізації та зеленої трансформації промисловості. Але це за умови, якщо система, що будуватиметься в Україні, буде відповідати за своєю природою системі в ЄС. За нашими розрахунками, українська СТВ не зможе згенерувати достатньо коштів, для фінансування проєктів зеленої трансформації, тому що у нас дуже маленька економіка. Тому саме доступ до Європейських фондів і реалізація проектів декарбонізації на ключових підприємствах енергетики, металургії, цементної галузі та інших дасть можливість досягнути в Україні європейських стандартів. Україна, як кандидат в члени ЄС, має право на багато різних програм фінансування процесу своєї підготовки до вступу. Ми маємо надію, що представники уряду будуть відстоювати інтереси української економіки та забезпечать доступ українських промислових підприємств до зелених фондів ЄС. Інвестиції в зелену трансформацію української економіки дадуть можливість ЄС досягнути поставлених кліматичних цілей щодо зниження викидів вуглецю.

Станіслав Зінченко Голова Комітету промислової екології та сталого розвитку ЕВА

Чого чекати українському бізнесу від найбільшої «зеленої» реформи в Україні — впровадження системи торгівлі викидами парникових газів?

Що зараз відбувається в ЄС і як змінилася «зелена» політика через війну та енергокризу?

Наразі ЄС не міняє своїх планів та амбіцій і навпаки підсилює зелений енергетичний перехід.

Декілька важливих прикладів:

7 європейських країн (Франція, Німеччина, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург та Швейцарія) зобов’язалися закрити всі електростанції, що працюють на вугіллі та природному газі до 2035 року для декарбонізації своїх енергосистем;
у 2023 році в ЄС потужності сонячних електростанцій зросли на 55,9 ГВт, тобто до 263 ГВт;
у 2022 році виробництво біометану в Європі зросло майже на 20%, а виробництво комбінованого біогазу та біометану сягнуло 21 млрд м3, що становить 6% споживання природного газу в ЄС;
тільки протягом 2023 року ЄС схвалив державну допомогу у формі грантів та субсидій у розмірі більше 10 млрд євро на декарбонізацію найбільших європейських металургійних компаній, зокрема ArcelorMittal, ThyssenKrupp, Salzgitter, Stahl-Holding-Saar.

І це приклади лише з енергетики та сталевого сектору, а є ще багато інших програм і їх стає все більше. Інвестиції та фінансування інфраструктури, енергетики, промисловості за підтримки національних та європейського урядів у формі грантів, субсидій, спеціалізованих програм підсилюються і мають системний підхід. Від розробки планів в країнах ЄС вже давно перейшли до реалізації великих інвестиційних проєктів за підтримки Єврокомісії, урядів країн та місцевої влади.

Які головні виклики стоять перед Україною в напрямку «зеленої» промислової політики?

На жаль, в Україні не вистачає насамперед необхідної інституційної спроможності. ЄС будувала і розвивала інституції, механізми, інструменти, компетенції для реалізації зеленого енергетичного переходу протягом останніх 20-ти років. У нас Міністерство захисту довкілля концентрує на собі багато дозвільних процедур для господарської діяльності та має в пріоритеті саме захист довкілля та природних ресурсів. Інші міністерства, які не задіяні в процесі розробки та реалізації зеленої промислової політики, не мають таких функцій та компетенцій. Виклик для українського уряду – це напрацювати компетенції та створити діючі механізми, що дозволять нам приєднатися до аналогічних в Європейському Союзі. Одним з прикладів такого виклику є побудова ринку торгівлі викидами парникових газів або СТВ аналогічної за своїми принципами і дією за EU ETS. Міністр захисту довкілля стверджує, що Україна може вже у 2025-2026 рр. запустити торгівлю квотами, проте учасники ринку та експерти мають сумніви щодо цього.

А навіщо Україні ця система і з якими цілями вона працює в ЄС?

Запуск СТВ є вимогою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. З урахуванням перспективного членства України в Європейському Союзі, запуск СТВ стає обов’язковим. Ми вже втратили практично 4 роки, за які могли б готуватися до її розробки і запровадження. І зараз, як завжди, уряд буде включати «турборежим».

EU ETS покриває викиди CO2 у 27 країнах ЄС та країнах Європейської асоціації вільної торгівлі (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія), електростанціях Північної Ірландії та з 2020 р. поєднана зі швейцарською СТВ.

EU ETS працює за принципом «обмежуй і торгуй» (cap and trade). Тобто в системі встановлюється верхня межа на обсяг викидів, що постійно знижується у відповідності до цілей скорочення викидів.

Підприємства, охоплені EU ETS, повинні щорічно переводити на певний рахунок таку кількість дозволів, яка повністю покриває викиди за звітний період.

Простими словами – це система для генерування інвестиційних фондів для декарбонізації енергетики і промисловості. У 2022 р. EU ETS згенерувала €38,5 млрд доходів від продажу квот на викиди. В середньому на цілі протидії зміні клімату та пов’язані з енергетикою кліматичні цілі країни-члени спрямовували 74,4% отриманих доходів від продажу квот. З доходів EU ETS повністю фінансують роботу Innovation Fund та Modernization Fund, загальний бюджет яких €87 млрд. Ці фонди надають фінансування для проєктів декарбонізації.

Кого це стосується в Україні? Які бізнеси та галузі будуть учасниками системи?

Потенційними учасниками української СТВ є постачальники електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря, металургійне виробництво, виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення, виробництво хімічних речовин і хімічної продукції, виробництво цементу, вапна та гіпсових сумішей, виробництво паперу та паперових виробів, виробництво скла та виробів зі скла. Перелік учасників СТВ може доповнюватися підприємствами з інших галузей з урахуванням їхніх річних обсягів парникових викидів. За оцінками GMK Center, українська СТВ могла би охопити близько 30% викидів парникових газів (за даними 2021 р.).

Чи вірно, що в ЄС ціна 100 євро за викиди і всі її платять, та українські підприємства також будуть повинні її платити?

Ні, це не так. Це класична маніпуляція! Більшість європейських підприємств з вуглецеємним виробництвом не сплачують за всі викиди, отримуючи безкоштовні квоти, які перевищують обсяги фактичних викидів протягом всіх років функціонування EU ETS.

В металургії лише близько 6% викидів покривається за рахунок купівлі квот, тобто інша частина – це безкоштовні квоти. У цементній промисловості обсяги виділених безкоштовних квот зазвичай менше обсягів фактичних викидів. Наприклад, компанія CEMEX (Чехія) придбала 5% необхідних квот на ринку, HeidelbergCement Ennigerloh (Німеччина) – 25%, Cementos Balboa (Іспанія) – 38%.

За рахунок видачі безкоштовних квот ЄС протидіє проблемі «витоку вуглецю», коли через високі ціни на викиди СО2 підприємства можуть вирішити перенести виробництво у країни з менш жорстким екологічним регулюванням. ЄС дбає про захист своєї економіки та промисловості та надає підтримку місцевим підприємствам. Саме так повинен робити і український уряд!

Який стан реформи зараз в Україні? Яких змін очікувати найближчим часом?

Міністр захисту довкілля Руслан Стрілець оголосив, що у тестовому режимі вона запрацює у 2025-у році, а повноцінно у 2026-му році. Чи зможе Україна за 2-3 роки запустити СТВ, якщо в ЄС створювали та удосконалювали її 17 років, і ще не закінчили її побудову? Наша експертна бізнес-спільнота впевнена, що СТВ можна запустити тільки після 3-х років повноцінного функціонування системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів (МЗВ).

Міндовкілля ще не оприлюднило концепцію майбутньої СТВ, або її дорожню карту, тобто реальних термінів ми ще не бачимо. Проте, за нашими оцінками, Україна зможе запустити СТВ щонайменше за 12-15 років.

Особисто я, дуже скептично ставлюся до «турборежимів» та «амбітних цілей». Тому що створення ринку торгівлі викидами в Україні та подальше приєднання до європейського – це довга і кропітка робота. Давайте подивимося як тяжко йде створення енергетичного ринку. Його створили і запустили, і що? За 2 роки все запрацювало? Ні! Досі йде діалог між бізнесом, державою та експертами. Запроваджують нові інструменти, намагаються налаштовувати систему – це процес кропіткий і він буде тривати довго. Так само і з створенням і запуском СТВ.

Чому саме Міндовкілля займається цією реформою, якщо вона стосується енергетики та традиційної промисловості, тобто основи нашої економіки та експорту?

Традиційно, всі питання зеленої трансформації економіки чомусь віддають в міністерство, яке навіть за своєю назвою має опікуватись захистом водних, лісових та інших природних ресурсів. Вважаю, що саме це і є однією з наших проблем. Тому маємо дуже низьку оцінку нашого прогресу від Єврокомісії – двійку. З нашої точки зору, потрібна активна участь Міністерства економіки, Міністерства енергетики Міністерства фінансів. Можливо розглянути створення спеціалізованого органу чи Міністерства «зеленої трансформації економіки», тому що спектр питань на 99% пов’язаний з економічними та ринковими механізмами. До речі, 61% викидів СО2 в промисловості припадає на енергетику (включно з транспортом), тому і було б логічним розробляти реформу на базі міністерств економіки і енергетики.

Але головна проблема це не назва міністерства, а пріоритети та компетенції. В Міндовкілля працює близько 300 осіб і є навіть відділ з управління кліматичною політикою, де працює 13 спеціалістів. Але, здебільшого, діяльність Міністерства – це понад 70-ти дозвільних процедур та дуже велика кількість ліцензій. Може саме тому з 2018-го року нічого не робилося для розробки цієї важливої реформи.

Що промисловим підприємства потрібно робити для того, щоб підготуватися до запуску СТВ?

Будувати та розвивати нові європейські системи моніторингу та звітності щодо викидів на підприємстві, вивчати європейські стандарти звітності та роботу підприємств їхньої галузі в умовах EU ETS, шукати партнерів, що будуть допомагати з верифікацією викидів та навчати персонал, розвиваючи компетенцію. Вуглецевий податок на імпорт в ЄС та розвиток карбонових ринків в усьому світі ставлять нові питання до виробництва та експорту продукції і українська економіка повинна бути готовою до цього.

Європейська Бізнес Асоціація та наш Комітет Промислової екології та сталого розвитку є дуже важливою експертною платформою для обговорення питань впровадження реформи з урядом та міністерствами. Ми консолідуємо практичну і корисну експертизу і відстоюємо інтереси бізнесу.

Які можемо очікувати позитивні наслідки запровадження СТВ в Україні?

Якщо система буде будуватися якісно та експертно, а не нашвидкуруч задля досягнення «турборезультатів», то головним позитивом буде долучення України до європейських фондів задля фінансування декарбонізації та зеленої трансформації промисловості.

Але це за умови, якщо система, що будуватиметься в Україні, буде відповідати за своєю природою системі в ЄС. За нашими розрахунками, українська СТВ не зможе згенерувати достатньо коштів, для фінансування проєктів зеленої трансформації, тому що у нас дуже маленька економіка. Тому саме доступ до Європейських фондів і реалізація проектів декарбонізації на ключових підприємствах енергетики, металургії, цементної галузі та інших дасть можливість досягнути в Україні європейських стандартів.

Україна, як кандидат в члени ЄС, має право на багато різних програм фінансування процесу своєї підготовки до вступу. Ми маємо надію, що представники уряду будуть відстоювати інтереси української економіки та забезпечать доступ українських промислових підприємств до зелених фондів ЄС. Інвестиції в зелену трансформацію української економіки дадуть можливість ЄС досягнути поставлених кліматичних цілей щодо зниження викидів вуглецю.