Бізнес закликає доопрацювати реформу промислового забруднення

27/ 12/ 2022

Завтра, 28 грудня, Екокомітет ВРУ розглядатиме законопроєкти у сфері контролю промислового забруднення. Мова йде про проєкти №6004, №6004-1 та №6004-2. Окрім цього вперше буде презентовано та розглянуто доопрацьований законопроєкт, умовно назвемо його №6004-д, який є консолідованою версією вищезгаданих документів. Усі ці документи спрямовані на імплементацію положень Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди. Так, підприємства будуть отримувати єдиний інтегрований дозвіл, який замінить звичні три дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на спецводокористування (а також скидання в системи централізованого водовідведення) та управління відходами. Окрім цього на заміну чинним екологічним нормативам прийдуть висновки найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) разом з новими рекомендованими технологіями та визначеними на їх основі допустимими обсягами промислового забруднення. Європейська Бізнес Асоціація вітає розробку законопроєкту №6004-д і врахування попередніх пропозицій та зауважень, зокрема, у частині встановлення перехідного періоду для енергетичного сектору відповідно до Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ), провадження висновків НДТМ не раніше ніж через 4 роки після закінчення воєнного стану тощо. Позитивним моментом є наявність пропозиції щодо механізму фінансування та державної підтримки підприємств, що впроваджують НДТМ. Втім доцільно було б передбачити окремий порядок надання такої допомоги на рівні Кабміну. Разом з тим, законопроєкт №6004-д все ще містить двозначні моменти, які потребують доопрацювання. По-перше, у разі відсутності НДТМ інтегрований дозвіл пропонується видавати відповідно до найкращих доступних технологій та методів управління, які Міндовкілля визначає на основі критеріїв, аналогічних для визначення НДТМ, та екологічних нормативів. Таким чином, Міндовкілля фактично отримує право користуватись вимогами висновків НДТМ до моменту їх затвердження. Окрім цього, оператор, який здійснює будівництво установки, НДТМ щодо якої не затверджено на момент подачі ним заяви про отримання інтегрованого дозволу, не розумітиме, чи відповідає його обладнання вимогам НДТМ, визначеним Міндовкілля відповідно до критеріїв. По-друге, передбачається, що ініціатором оновлення умов інтегрованого дозволу може бути Міндовкілля, а оператор зобов’язаний прийняти цю ініціативу, інакше його дозвіл може бути анульований Міндовкіллям в позасудовому порядку. При цьому, не зрозуміло, якими мають бути строки здійснення цих змін. Таким чином, у бізнесу виникають побоювання, що оператору можуть бути встановлені строки, в які неможливо (технічно, фізично, з інших причин) виконати вимоги щодо внесення змін до інтегрованого дозволу. Окрім цього, такий підхід не відповідає Директиві 2010/75/ЄС, за якою оператору установки потрібно подати всю інформацію, необхідну для цілей перегляду умов дозволу. По-третє, для установок, які економічно недоцільно або неможливо модернізувати, та які мають обмежений строк експлуатації – до 10 років, інтегрований дозвіл базуватиметься на поточних нормативах викидів, а не на НДТМ. При цьому умови дозволу для підприємств енергетичного сектору визначаються відповідно до НПСВ, а для інших галузей встановлюється строк не більше 10 років з моменту введення в дію Закону, тобто приблизно 2034 рік. Для значної кількості підприємств строк у 10 років є критично малим і потребує суттєвого збільшення, наприклад до 20 років, або ж встановлення терміну окремо кожному оператору (без встановлення можливого терміну), виходячи з індивідуальних особливостей і з урахуванням: впливу війни;тяжкого фінансового стану української промисловості; відсутності можливості залучення фінансування; строків модернізації, відповідно до інвестиційного плану підприємства; та необхідності будівництва абсолютно нових установок, а не оновлення існуючих. Також існує ризик, що екологічні нормативи, які будуть діяти на момент введення в дію законопроєкту, будуть не поточними, а перспективними, тобто такими, на які підприємство має вийти через певну кількість років. Це, фактично, призведе до необхідності капітальних інвестицій для досягнення перспективних технологічних нормативів, навіть попри плани закриття таких об’єктів після цього, що також виглядає економічно не доцільним. Відтак, логічно, щоб поточні технологічні нормативи були продовжені до моменту вступу в дію НДТМ. По-четверте, висновки НДТМ набирають чинності не раніше 2028 року, а максимальний строк відступу становить 7 років з моменту введення в дію НДТМ, тобто не раніше 2035 року. Таким чином, не зовсім логічно отримувати інтегрований дозвіл в особливому порядку для установок, які мають обмежений строк експлуатації, так як такий строк є меншим, ніж строк введення НДТМ разом з відступом. По-п’яте, пропоновані вимоги до моніторингу викидів та моніторингу забруднення земель і підземних вод дещо суперечать чинному законодавству про охорону атмосферного повітря. Вирішити ситуацію можна, включивши моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря у склад державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, а її регулювання визначити окремим порядком. Тож, сподіваємось, що діалог між бізнесом та владою буде продовжено, а законопроєкт №6004-д – доопрацьовано, а вже опісля винесено на голосування у ВРУ.

Завтра, 28 грудня, Екокомітет ВРУ розглядатиме законопроєкти у сфері контролю промислового забруднення. Мова йде про проєкти №6004, №6004-1 та №6004-2.

Окрім цього вперше буде презентовано та розглянуто доопрацьований законопроєкт, умовно назвемо його №6004-д, який є консолідованою версією вищезгаданих документів.

Усі ці документи спрямовані на імплементацію положень Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди. Так, підприємства будуть отримувати єдиний інтегрований дозвіл, який замінить звичні три дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на спецводокористування (а також скидання в системи централізованого водовідведення) та управління відходами. Окрім цього на заміну чинним екологічним нормативам прийдуть висновки найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) разом з новими рекомендованими технологіями та визначеними на їх основі допустимими обсягами промислового забруднення.

Європейська Бізнес Асоціація вітає розробку законопроєкту №6004-д і врахування попередніх пропозицій та зауважень, зокрема, у частині встановлення перехідного періоду для енергетичного сектору відповідно до Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ), провадження висновків НДТМ не раніше ніж через 4 роки після закінчення воєнного стану тощо.

Позитивним моментом є наявність пропозиції щодо механізму фінансування та державної підтримки підприємств, що впроваджують НДТМ. Втім доцільно було б передбачити окремий порядок надання такої допомоги на рівні Кабміну.

Разом з тим, законопроєкт №6004-д все ще містить двозначні моменти, які потребують доопрацювання.

По-перше, у разі відсутності НДТМ інтегрований дозвіл пропонується видавати відповідно до найкращих доступних технологій та методів управління, які Міндовкілля визначає на основі критеріїв, аналогічних для визначення НДТМ, та екологічних нормативів. Таким чином, Міндовкілля фактично отримує право користуватись вимогами висновків НДТМ до моменту їх затвердження. Окрім цього, оператор, який здійснює будівництво установки, НДТМ щодо якої не затверджено на момент подачі ним заяви про отримання інтегрованого дозволу, не розумітиме, чи відповідає його обладнання вимогам НДТМ, визначеним Міндовкілля відповідно до критеріїв.

По-друге, передбачається, що ініціатором оновлення умов інтегрованого дозволу може бути Міндовкілля, а оператор зобов’язаний прийняти цю ініціативу, інакше його дозвіл може бути анульований Міндовкіллям в позасудовому порядку. При цьому, не зрозуміло, якими мають бути строки здійснення цих змін. Таким чином, у бізнесу виникають побоювання, що оператору можуть бути встановлені строки, в які неможливо (технічно, фізично, з інших причин) виконати вимоги щодо внесення змін до інтегрованого дозволу. Окрім цього, такий підхід не відповідає Директиві 2010/75/ЄС, за якою оператору установки потрібно подати всю інформацію, необхідну для цілей перегляду умов дозволу.

По-третє, для установок, які економічно недоцільно або неможливо модернізувати, та які мають обмежений строк експлуатації – до 10 років, інтегрований дозвіл базуватиметься на поточних нормативах викидів, а не на НДТМ. При цьому умови дозволу для підприємств енергетичного сектору визначаються відповідно до НПСВ, а для інших галузей встановлюється строк не більше 10 років з моменту введення в дію Закону, тобто приблизно 2034 рік. Для значної кількості підприємств строк у 10 років є критично малим і потребує суттєвого збільшення, наприклад до 20 років, або ж встановлення терміну окремо кожному оператору (без встановлення можливого терміну), виходячи з індивідуальних особливостей і з урахуванням: впливу війни;тяжкого фінансового стану української промисловості; відсутності можливості залучення фінансування; строків модернізації, відповідно до інвестиційного плану підприємства; та необхідності будівництва абсолютно нових установок, а не оновлення існуючих.

Також існує ризик, що екологічні нормативи, які будуть діяти на момент введення в дію законопроєкту, будуть не поточними, а перспективними, тобто такими, на які підприємство має вийти через певну кількість років. Це, фактично, призведе до необхідності капітальних інвестицій для досягнення перспективних технологічних нормативів, навіть попри плани закриття таких об’єктів після цього, що також виглядає економічно не доцільним. Відтак, логічно, щоб поточні технологічні нормативи були продовжені до моменту вступу в дію НДТМ.

По-четверте, висновки НДТМ набирають чинності не раніше 2028 року, а максимальний строк відступу становить 7 років з моменту введення в дію НДТМ, тобто не раніше 2035 року. Таким чином, не зовсім логічно отримувати інтегрований дозвіл в особливому порядку для установок, які мають обмежений строк експлуатації, так як такий строк є меншим, ніж строк введення НДТМ разом з відступом.

По-п’яте, пропоновані вимоги до моніторингу викидів та моніторингу забруднення земель і підземних вод дещо суперечать чинному законодавству про охорону атмосферного повітря. Вирішити ситуацію можна, включивши моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря у склад державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, а її регулювання визначити окремим порядком.

Тож, сподіваємось, що діалог між бізнесом та владою буде продовжено, а законопроєкт №6004-д – доопрацьовано, а вже опісля винесено на голосування у ВРУ.