Законодавчі нововведення в сфері управління відходами видобувної галузі: чого насправді потребують надрокористувачі?

05/ 09/ 2023

Джерело: ГЕОЛОГІЧНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА Ірина Супрун. Засновниця та CEO Геологічної Інвестиційної Групи Питання поводження з відходами стоїть на порядку денному завжди, незалежно від ситуації в Україні. А постійне нехтування та тимчасове перекладання цієї проблеми може призвести до глобальних змін та природних катаклізмів. Поруч із цим, для того, щоб стати повноцінним членом ЄС Україна взяла на себе зобов’язання впровадити повноцінну переробку відходів видобувної галузі вже зараз. Не виключено, що уже найближчим часом в Україні з’являться нові проєктні документи, які необхідно буде створювати, погоджувати та виконувати надрокористувачу. Яка ситуація з відходами сьогодні? Відповідно до Директиви 2006/21/ЄС від 15 березня 2006 року та Директиви 2004/35/ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання перед Європейським Союзом щодо вирішення питань відходів. Але крім міжнародних зобов’язань, ми повинні пам’ятати, що від того, як ми поводимо себе сьогодні, в тому числі з відходами, залежатиме майбутнє наших поколінь. Відтак, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 117, було затверджено Національний план управління відходами до 2030 року. 9 липня цього року набув чинності Закон України “Про управління відходами”. Варто також відзначити, що він неодноразово повертався на доопрацювання, однак все ж таки реалізувався і тепер є рамковим у сфері відходів. Зокрема, даний Закон впроваджує сучасні європейські підходи до управління відходами, законодавчі та фінансові стимули для збільшення обсягів їх переробки та повторного використання. Водночас він встановлює розширену відповідальність виробника для певних видів відходів, що дозволить повністю фінансувати їх збирання та переробку за рахунок виробників, посилює контроль за управлінням небезпечними відходами та закладає підґрунтя для створення інформаційної системи управління відходами. Необхідно відзначити, що цей Закон є базовим для низки інших законопроєктів, які мають бути прийняті вже у найближчому майбутньому, адже проблема існує не тільки в питаннях побутових відходів. Серед таких проєктів законів вартують уваги: «Про упаковку та відходи упаковки», «Про батареї та акумулятори», «Про відходи електричного та електронного обладнання» та «Про відходи видобувної галузі». Проєкт Закону «Про відходи видобувної галузі» пропонує впровадити новий технічний проєктний документ, який необхідно буде створювати, погоджувати та виконувати надрокористувачу — План управління відходами. План управління відходами: екологічна складова Станом на сьогодні проводяться активні дискусії щодо того, чи отримають надрокористувачі – видобувники обов’язок розробляти План управління відходами, а також виникає ряд пов’язаних з цим документом питань: яким чином він буде корелюватись з проектом розробки родовища, оцінкою впливу на довкілля та гірничим відводом, які органи повинні бути залучені до погодження плану управління відходами, які контролюючі органи повинні стежити за виконанням вимог та стандартів, передбачених в плані управління відходами. Поки остаточного рішення немає, воно тільки очікує надрокористувачів, а відповідно вкрай необхідно, щоб до процесу обговорення нових вимог законодавства, були залучені надрокористувачі. В іншому випадку є ризик отримати норми законодавства, реалізація яких на практиці буде неможлива. Разом з тим, впровадження нового документу носить як позитивні, так і негативні сторони. Серед плюсів варто відзначити таке: в Україні появиться повноцінне та стандартизоване управління відходами на об’єкті, яке сприятиме покращенню стану довкілля, раціональному використанню надр, рекультивації ліцензійної ділянки після завершення видобувної діяльності. Адже ні для кого не таємниця, що до сьогодні рекультивацію об’єктів проводили лише совісні надрокористувачі, яких, на жаль, не так багато. Чому? Все просто: притягнути до відповідальності за не проведення рекультивації можна тільки діючого надрокористувача, а у зв’язку із тим, що роботи з проведення рекультивації є кінцевим видом робіт на ліцензійній ділянці — притягнути до відповідальності досі не вдалось нікого. Що ми отримали натомість? В Україні залишилась величезна кількість покинутих об’єктів надрокористування з відвалами, відходами, шламами та хвостосховищами, які потребують ліквідації та утилізації. Серед негативних моментів варто відзначити, що впровадження нового документа при провадженні видобувної діяльності понесе додаткові витрати часу та фінансів для надрокористувачів. Чи є це негативним моментом тільки для надрокористувача? – Навряд. Адже додаткова бюрократизація процесу видобування має шанс лише відлякати потенційних інвесторів та надрокористувачів. В такому випадку вже програє держава. Тому підхід до формування такого документу повинен бути збалансованим та враховувати інтереси всіх зацікавлених осіб. Водночас регулювання відходів (відвали, хвости, шлами) видобувної галузі неможливе без визначення їх статусу та режиму правового використання на законодавчому рівні. Частина цих об’єктів (відходів) має статус техногенних родовищ, проте не вся. І, відповідно, одного стандартизованого підходу з боку держави до таких продуктів переробки, які утворилися в результаті користування надрами, немає. Тому дуже важливо, щоб у новому законі “Про відходи видобувної галузі” це питання було врегульоване. Оскільки, крім виконання вимог Директив ЄС, про які ми згадували вище, у нас є ще питання визначення статусу відходів, які щодень приносять шкоду довкіллю. Лише тоді, коли буде зрозуміло, що продукти переробки, які утворилися в процесі видобувної діяльності, не потребують додаткового ліцензування, тобто вони не будуть окремими об’єктами надрокористування, а ними надрокористувач може розпоряджатися у визначеному державою порядком, проблема знайде своє вирішення. Загалом відходи видобувної галузі можна розділити на такі категорії: – відходи, які утворилися раніше і не належать зараз конкретному надрокористувачу. Або інший надрокористувач, який користується основним об’єктом, не має впливу та відповідальності за ці продукти. Вони залишаються проблемою місцевих громад, на території яких знаходяться. Водночас громади також не знають, що з ними робити, оскільки відсутня паспортизація таких об’єктів та законодавче врегулювання. – відходи, які видобувна галузь в Україні отримала у спадок від Радянського Союзу, та, які створюють досить великі екологічні проблеми сьогодні. – відходи, що утворюються в процесі діяльності діючих надрокористувачів. Бізнес в очікуванні визначення, які відходи у нас є та, який вони матимуть статус. Зрозуміло, що частина з них отримає статус техногенних родовищ і для цього обов’язково мають бути створені законодавчі умови залучення інвесторів у розробку таких складних та важких техногенних родовищ. Дуже важливо створити сприятливі інвестиційні умови в Україні, які створять можливість бізнесу вкладати в кошти в переробку відходів видобувної галузі і заодно утилізувати їх. Вкрай важливо, щоб у новому законі це вже було закладено. Пропозиції Варто зазначити, що сьогодні, коли країна перебуває у стані війни, залучення інвестора зведена до мінімуму. А впровадження додаткових зобов’язань та вимог до провадження планової діяльності може ще більше ускладнити залучення інвестицій в мінерально-сировинну базу України. Разом із тим, потрібно розуміти, що ставлення до екології в Україні завжди було далеким від досконалого, як наслідок – значний негативний вплив на довкілля. Крім того, проведення бойових дій на території нашої держави завдає шкоди навколишньому середовищу. Відповідно основним завданням творців законопроєкту “Про відходи видобувної галузі” зараз “не перегнути палицю”. На жаль, більшість надрокористувачів розглядають надра виключно як спосіб заробити, але мало хто з них готовий витрати частину зароблених коштів на рекультивацію ділянки надр чи управління відходами. Пріоритетним у законі має бути не впровадження нового проєктного документу – Плану управління відходами, а закріплення на законодавчому рівні визначеного статусу відходів видобувної галузі, обов’язку надрокористувачів проведення рекультивації та захоронення відходів після закінчення строку дії спеціального дозволу на користування надрами. Окрім того, доцільно передбачити відповідальність керівників підприємств-надрокористувачів за неналежне управління відходами та проведення рекультивації ділянки надр. Оскільки, лише зі зміною відповідальності, зокрема, запровадженням кримінальної відповідальності за нехтування правильним поводженням з відходами, матиме дієвий результат.

Джерело: ГЕОЛОГІЧНА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА

Ірина Супрун

Засновниця та CEO Геологічної Інвестиційної Групи

Питання поводження з відходами стоїть на порядку денному завжди, незалежно від ситуації в Україні. А постійне нехтування та тимчасове перекладання цієї проблеми може призвести до глобальних змін та природних катаклізмів.

Поруч із цим, для того, щоб стати повноцінним членом ЄС Україна взяла на себе зобов’язання впровадити повноцінну переробку відходів видобувної галузі вже зараз.

Не виключено, що уже найближчим часом в Україні з’являться нові проєктні документи, які необхідно буде створювати, погоджувати та виконувати надрокористувачу.

Яка ситуація з відходами сьогодні?

Відповідно до Директиви 2006/21/ЄС від 15 березня 2006 року та Директиви 2004/35/ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання перед Європейським Союзом щодо вирішення питань відходів.

Але крім міжнародних зобов’язань, ми повинні пам’ятати, що від того, як ми поводимо себе сьогодні, в тому числі з відходами, залежатиме майбутнє наших поколінь. Відтак, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 117, було затверджено Національний план управління відходами до 2030 року.

9 липня цього року набув чинності Закон України “Про управління відходами”. Варто також відзначити, що він неодноразово повертався на доопрацювання, однак все ж таки реалізувався і тепер є рамковим у сфері відходів.

Зокрема, даний Закон впроваджує сучасні європейські підходи до управління відходами, законодавчі та фінансові стимули для збільшення обсягів їх переробки та повторного використання. Водночас він встановлює розширену відповідальність виробника для певних видів відходів, що дозволить повністю фінансувати їх збирання та переробку за рахунок виробників, посилює контроль за управлінням небезпечними відходами та закладає підґрунтя для створення інформаційної системи управління відходами.

Необхідно відзначити, що цей Закон є базовим для низки інших законопроєктів, які мають бути прийняті вже у найближчому майбутньому, адже проблема існує не тільки в питаннях побутових відходів. Серед таких проєктів законів вартують уваги: «Про упаковку та відходи упаковки», «Про батареї та акумулятори», «Про відходи електричного та електронного обладнання» та «Про відходи видобувної галузі».

Проєкт Закону «Про відходи видобувної галузі» пропонує впровадити новий технічний проєктний документ, який необхідно буде створювати, погоджувати та виконувати надрокористувачу — План управління відходами.

План управління відходами: екологічна складова

Станом на сьогодні проводяться активні дискусії щодо того, чи отримають надрокористувачі – видобувники обов’язок розробляти План управління відходами, а також виникає ряд пов’язаних з цим документом питань: яким чином він буде корелюватись з проектом розробки родовища, оцінкою впливу на довкілля та гірничим відводом, які органи повинні бути залучені до погодження плану управління відходами, які контролюючі органи повинні стежити за виконанням вимог та стандартів, передбачених в плані управління відходами. Поки остаточного рішення немає, воно тільки очікує надрокористувачів, а відповідно вкрай необхідно, щоб до процесу обговорення нових вимог законодавства, були залучені надрокористувачі. В іншому випадку є ризик отримати норми законодавства, реалізація яких на практиці буде неможлива.

Разом з тим, впровадження нового документу носить як позитивні, так і негативні сторони.

Серед плюсів варто відзначити таке: в Україні появиться повноцінне та стандартизоване управління відходами на об’єкті, яке сприятиме покращенню стану довкілля, раціональному використанню надр, рекультивації ліцензійної ділянки після завершення видобувної діяльності. Адже ні для кого не таємниця, що до сьогодні рекультивацію об’єктів проводили лише совісні надрокористувачі, яких, на жаль, не так багато. Чому? Все просто: притягнути до відповідальності за не проведення рекультивації можна тільки діючого надрокористувача, а у зв’язку із тим, що роботи з проведення рекультивації є кінцевим видом робіт на ліцензійній ділянці — притягнути до відповідальності досі не вдалось нікого. Що ми отримали натомість? В Україні залишилась величезна кількість покинутих об’єктів надрокористування з відвалами, відходами, шламами та хвостосховищами, які потребують ліквідації та утилізації.

Серед негативних моментів варто відзначити, що впровадження нового документа при провадженні видобувної діяльності понесе додаткові витрати часу та фінансів для надрокористувачів. Чи є це негативним моментом тільки для надрокористувача? – Навряд. Адже додаткова бюрократизація процесу видобування має шанс лише відлякати потенційних інвесторів та надрокористувачів. В такому випадку вже програє держава.

Тому підхід до формування такого документу повинен бути збалансованим та враховувати інтереси всіх зацікавлених осіб.

Водночас регулювання відходів (відвали, хвости, шлами) видобувної галузі неможливе без визначення їх статусу та режиму правового використання на законодавчому рівні.

Частина цих об’єктів (відходів) має статус техногенних родовищ, проте не вся. І, відповідно, одного стандартизованого підходу з боку держави до таких продуктів переробки, які утворилися в результаті користування надрами, немає. Тому дуже важливо, щоб у новому законі “Про відходи видобувної галузі” це питання було врегульоване. Оскільки, крім виконання вимог Директив ЄС, про які ми згадували вище, у нас є ще питання визначення статусу відходів, які щодень приносять шкоду довкіллю. Лише тоді, коли буде зрозуміло, що продукти переробки, які утворилися в процесі видобувної діяльності, не потребують додаткового ліцензування, тобто вони не будуть окремими об’єктами надрокористування, а ними надрокористувач може розпоряджатися у визначеному державою порядком, проблема знайде своє вирішення.

Загалом відходи видобувної галузі можна розділити на такі категорії:

– відходи, які утворилися раніше і не належать зараз конкретному надрокористувачу. Або інший надрокористувач, який користується основним об’єктом, не має впливу та відповідальності за ці продукти. Вони залишаються проблемою місцевих громад, на території яких знаходяться. Водночас громади також не знають, що з ними робити, оскільки відсутня паспортизація таких об’єктів та законодавче врегулювання.

– відходи, які видобувна галузь в Україні отримала у спадок від Радянського Союзу, та, які створюють досить великі екологічні проблеми сьогодні.

– відходи, що утворюються в процесі діяльності діючих надрокористувачів.

Бізнес в очікуванні визначення, які відходи у нас є та, який вони матимуть статус. Зрозуміло, що частина з них отримає статус техногенних родовищ і для цього обов’язково мають бути створені законодавчі умови залучення інвесторів у розробку таких складних та важких техногенних родовищ.

Дуже важливо створити сприятливі інвестиційні умови в Україні, які створять можливість бізнесу вкладати в кошти в переробку відходів видобувної галузі і заодно утилізувати їх. Вкрай важливо, щоб у новому законі це вже було закладено.

Пропозиції

Варто зазначити, що сьогодні, коли країна перебуває у стані війни, залучення інвестора зведена до мінімуму. А впровадження додаткових зобов’язань та вимог до провадження планової діяльності може ще більше ускладнити залучення інвестицій в мінерально-сировинну базу України. Разом із тим, потрібно розуміти, що ставлення до екології в Україні завжди було далеким від досконалого, як наслідок – значний негативний вплив на довкілля. Крім того, проведення бойових дій на території нашої держави завдає шкоди навколишньому середовищу. Відповідно основним завданням творців законопроєкту “Про відходи видобувної галузі” зараз “не перегнути палицю”.

На жаль, більшість надрокористувачів розглядають надра виключно як спосіб заробити, але мало хто з них готовий витрати частину зароблених коштів на рекультивацію ділянки надр чи управління відходами.

Пріоритетним у законі має бути не впровадження нового проєктного документу – Плану управління відходами, а закріплення на законодавчому рівні визначеного статусу відходів видобувної галузі, обов’язку надрокористувачів проведення рекультивації та захоронення відходів після закінчення строку дії спеціального дозволу на користування надрами. Окрім того, доцільно передбачити відповідальність керівників підприємств-надрокористувачів за неналежне управління відходами та проведення рекультивації ділянки надр. Оскільки, лише зі зміною відповідальності, зокрема, запровадженням кримінальної відповідальності за нехтування правильним поводженням з відходами, матиме дієвий результат.