Як виживає і працює бізнес під час війни. Історія Київгуми

25/ 05/ 2022

Андрій Острогруд. Генеральний директор ТОВ «Київгума» В минулому житті, коли слово «війна» асоціювалося тільки з Другою Світовою, «Київгума» постачала вироби власного виробництва з гуми, латексу, ПВХ, ТЕП і силікону до понад 30 країн світу. Щомісяця ми запускали виготовлення десятків нових виробів. Ми були єдиним українським виробником повного циклу галузі – з власним конструкторським відділом та інструментальним цехом. Тобто ми не тільки могли виготовити продукт на замовлення, ми могли й розробити креслення під вимоги замовника, і тут же, в стінах нашого інструментального цеху, зробити всі прес-форми. Наша команда налічувала майже 450 осіб у 33 службах. І кожен на своєму місці. Кожен упевнений у своєму «завтра». Ми будували плани – закуповували нове обладнання для оптимізації виробництва, проводили навчання. Готували свіжий випуск корпоративної газети, планували як будемо вітати наших співробітниць. І попри всі тривожні новини намагалися «втримати землю під ногами» наших людей принаймні тут, на роботі. Здається, світанок 24 лютого так і не настав. Заплановане і намріяне заслонила стіна з написом «ВІЙНА. Що буде далі не відомо». Того ж дня ми зупинили виробництво. Як і більшість українців, впевнені, що за день-два все вирішиться (бо не може у ХХІ столітті відбуватися таке насправді), домовилися, що кожен проведе вихідні з сім’єю, а до понеділка щось проясниться…Ну, а далі ви знаєте. З перших же днів щодня і мені, і моїм колегам телефонували клієнти і партнери з різних країн, висловлюючи свою підтримку. І ми це цінуємо. Адже за кожним бізнесом, в першу чергу, стоять люди. Протягом одного-двох днів ми просто роздали усі укомплектовані аптечки, які мали. І продовжували отримувати звідусіль дуже велику кількість запитів на аптечки. Тож розуміючи гостру потребу в засобах тактичної медицини, ми організували групу наших співробітників, яка змогла за декілька днів укомплектувати аптечки і передати на потреби ТрО та ЗСУ. Люди не просто працювали на підприємстві, декілька днів вони просто жили тут. І я особисто дуже вдячний працівникам за їхню роботу в такий нелегкий час! Головні труднощі. Якщо не брати до уваги, що в країні, і в безпосередній близькості до нашого підприємства відбувались бойові дії, то головні труднощі у нас виникли, по-перше, з організацією роботи підприємства. Адже на виробництві фізична присутність працівника є необхідною умовою роботи. Чимало наших співробітників, як і більшість українців, роз’їхалися у перші дні, шукаючи безпечнішого притулку. Але запустити лінію без оператора, чи полагодити обладнання без механіка, а чи зробити відвантаження без логіста, який підготує усі супровідні документи, неможливо. Тож ми почали організовуватися – хто на місці, а хто може когось замінити (стати чиїмись руками). По-друге, проблема з логістикою. Був період, коли ми просто не могли відвантажити товар, бо не могли знайти водія, згодного їхати з лівого на правий беріг Дніпра. По-третє, труднощі із завантаженням виробництва роботою. Адже війна не тільки змусила нас переосмислити цінності, в першу чергу, змінилися наші потреби. І чимало наших виробів просто стали незатребуваними, а перед нами постало питання як забезпечити людей роботою? Тож ми зосередили зусилля на виробництві наших серійних продуктів, які зараз мають попит. Стабільно продовжив працювати тільки наш цех по виготовленню фармацевтичної пробки. Роботу інших виробничих цехів ми зосередили на виготовленні засобів тактичної медицини – джгути Есмарха та Омега, оклюзійні пов’язки, назофаренгіальні трубки тощо. А також ми почали виробляти накладки для бронежилетів. І вже налагодили серійне виготовлення цього виробу. Тримаємо оборону на економічному фронті. Як і більшість українців, ми поступово пристосовуємося до життя і роботи в умовах війни. Я абсолютно впевнений, що поки наші мужні хлопці самовіддано і професійно боронять нашу державу на передовій, ми, тут в тилу, зобов’язані тримати економічний фронт. Зараз Київгума працює, забезпечуючи бюджет податками, людей роботою, а наших військових засобами тактичної медицини. Співпрацюємо і по можливості допомагаємо багатьом благодійним фондам. Серед них і Червоний Хрест, і БФ Сергія Притули, і БФ «Вільні ЮА» та інші. До речі, Тарас Тополя особисто приїздив до нас на підприємство, чим потішив наших співробітників. А ще, попри всі намагання ворога знекровити і знищити нас як націю, за період війни в Україні народилися вже десятки тисяч малюків. Тож ми також плануємо передати на благодійність партію подарункових наборів для догляду за немовлятами. Бо серед 4000 видів продукції нашої компанії є і вироби для дітей (пустушки, пляшечки, соски тощо). Вільна і квітуча Україна. Щиро вірю, що зараз усі українці об’єднані єдиною мрією про незалежну Україну. Заради такої мрії варто потрудитися. Тож попри всі обставини намагаємося рухатися в запланованому напрямку – робимо кроки у підвищенні енергоефективності підприємства, працюємо над розширенням виробничих можливостей. Трохи більше трьох місяців тому (а здається, ще в минулу епоху) ми інвестували в нове обладнання. Завдяки нашим ЗСУ ми маємо можливість працювати, тож намагаємося робити максимум з надією та перспективою на майбутнє.

Андрій Острогруд

Генеральний директор ТОВ «Київгума»

В минулому житті, коли слово «війна» асоціювалося тільки з Другою Світовою, «Київгума» постачала вироби власного виробництва з гуми, латексу, ПВХ, ТЕП і силікону до понад 30 країн світу. Щомісяця ми запускали виготовлення десятків нових виробів. Ми були єдиним українським виробником повного циклу галузі – з власним конструкторським відділом та інструментальним цехом. Тобто ми не тільки могли виготовити продукт на замовлення, ми могли й розробити креслення під вимоги замовника, і тут же, в стінах нашого інструментального цеху, зробити всі прес-форми.

Наша команда налічувала майже 450 осіб у 33 службах. І кожен на своєму місці. Кожен упевнений у своєму «завтра». Ми будували плани – закуповували нове обладнання для оптимізації виробництва, проводили навчання. Готували свіжий випуск корпоративної газети, планували як будемо вітати наших співробітниць. І попри всі тривожні новини намагалися «втримати землю під ногами» наших людей принаймні тут, на роботі.

Здається, світанок 24 лютого так і не настав

Заплановане і намріяне заслонила стіна з написом «ВІЙНА. Що буде далі не відомо». Того ж дня ми зупинили виробництво. Як і більшість українців, впевнені, що за день-два все вирішиться (бо не може у ХХІ столітті відбуватися таке насправді), домовилися, що кожен проведе вихідні з сім’єю, а до понеділка щось проясниться…Ну, а далі ви знаєте.

З перших же днів щодня і мені, і моїм колегам телефонували клієнти і партнери з різних країн, висловлюючи свою підтримку. І ми це цінуємо. Адже за кожним бізнесом, в першу чергу, стоять люди.

Протягом одного-двох днів ми просто роздали усі укомплектовані аптечки, які мали. І продовжували отримувати звідусіль дуже велику кількість запитів на аптечки. Тож розуміючи гостру потребу в засобах тактичної медицини, ми організували групу наших співробітників, яка змогла за декілька днів укомплектувати аптечки і передати на потреби ТрО та ЗСУ. Люди не просто працювали на підприємстві, декілька днів вони просто жили тут. І я особисто дуже вдячний працівникам за їхню роботу в такий нелегкий час!

Головні труднощі

Якщо не брати до уваги, що в країні, і в безпосередній близькості до нашого підприємства відбувались бойові дії, то головні труднощі у нас виникли, по-перше, з організацією роботи підприємства. Адже на виробництві фізична присутність працівника є необхідною умовою роботи. Чимало наших співробітників, як і більшість українців, роз’їхалися у перші дні, шукаючи безпечнішого притулку. Але запустити лінію без оператора, чи полагодити обладнання без механіка, а чи зробити відвантаження без логіста, який підготує усі супровідні документи, неможливо. Тож ми почали організовуватися – хто на місці, а хто може когось замінити (стати чиїмись руками).

По-друге, проблема з логістикою. Був період, коли ми просто не могли відвантажити товар, бо не могли знайти водія, згодного їхати з лівого на правий беріг Дніпра.

По-третє, труднощі із завантаженням виробництва роботою. Адже війна не тільки змусила нас переосмислити цінності, в першу чергу, змінилися наші потреби. І чимало наших виробів просто стали незатребуваними, а перед нами постало питання як забезпечити людей роботою? Тож ми зосередили зусилля на виробництві наших серійних продуктів, які зараз мають попит. Стабільно продовжив працювати тільки наш цех по виготовленню фармацевтичної пробки. Роботу інших виробничих цехів ми зосередили на виготовленні засобів тактичної медицини – джгути Есмарха та Омега, оклюзійні пов’язки, назофаренгіальні трубки тощо. А також ми почали виробляти накладки для бронежилетів. І вже налагодили серійне виготовлення цього виробу.

Тримаємо оборону на економічному фронті

Як і більшість українців, ми поступово пристосовуємося до життя і роботи в умовах війни. Я абсолютно впевнений, що поки наші мужні хлопці самовіддано і професійно боронять нашу державу на передовій, ми, тут в тилу, зобов’язані тримати економічний фронт. Зараз “Київгума” працює, забезпечуючи бюджет податками, людей роботою, а наших військових засобами тактичної медицини.

Співпрацюємо і по можливості допомагаємо багатьом благодійним фондам. Серед них і Червоний Хрест, і БФ Сергія Притули, і БФ «Вільні ЮА» та інші. До речі, Тарас Тополя особисто приїздив до нас на підприємство, чим потішив наших співробітників.

А ще, попри всі намагання ворога знекровити і знищити нас як націю, за період війни в Україні народилися вже десятки тисяч малюків. Тож ми також плануємо передати на благодійність партію подарункових наборів для догляду за немовлятами. Бо серед 4000 видів продукції нашої компанії є і вироби для дітей (пустушки, пляшечки, соски тощо).

Вільна і квітуча Україна

Щиро вірю, що зараз усі українці об’єднані єдиною мрією про незалежну Україну. Заради такої мрії варто потрудитися. Тож попри всі обставини намагаємося рухатися в запланованому напрямку – робимо кроки у підвищенні енергоефективності підприємства, працюємо над розширенням виробничих можливостей. Трохи більше трьох місяців тому (а здається, ще в минулу епоху) ми інвестували в нове обладнання. Завдяки нашим ЗСУ ми маємо можливість працювати, тож намагаємося робити максимум з надією та перспективою на майбутнє.