fbpx
Розмір літер 1x
Колір сайту
Зображення
Додатково
Міжрядковий інтервал
Міжсимвольний інтервал
Шрифт
Убудовані елементи (відео, карти тощо)
 

Як провести реформу в сфері промислового забруднення та врахувати європейські практики?

15/ 07/ 2021
  Ольга Бойко. Координатор Комітету промислової екології та сталого розвитку. Щоразу презентація доопрацьованої версії законопроекту №4167 супроводжується запевненням у тому, що документ є збалансованим, враховує інтереси усіх зацікавлених сторін, не містить корупційних ризиків та гідний бути підтриманим у першому читанні. Але чомусь документ вже двічі не знайшов достатньої підтримки у сесійній залі. Окрім того, дивно спостерігати, як деякі урядовці, парламентарі та екоактивісти намагаються спростувати зауваження бізнес-спільноти, зокрема у тому, що пропонований законопроект імплементує європейські норми лише частково, або ж зовсім ними нехтує. Ми вирішили детально розібрати наші зауваження та підкріпили їх усіми посиланнями на офіційні джерела інформації, які легко погуглити за потреби. Сфера дії законопроекту. У законопроекті №4167 присутні види діяльності, що не входять до переліку, передбаченого додатком І до Директиви 2010/75/ЄС  про промислові викиди і для яких відсутні затверджені Європейською Комісією висновки найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ). Наприклад, «підземні гірничі роботи і зв’язані з ними операції, відкритий видобуток корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 гектарів». Цікаво, щоподібне зауваження було озвучено вже під час першого етапу громадського обговорення законопроекту у колишньому Мінекоенерго у грудні 2019 року, але тоді за офіційною причиноюйого не врахували, бо відповідне рішення було прийнято за результатами узгодження Концепції реалізації державної політики у сфері промислового забруднення. При цьому документу, який би це підтверджував, ми не знайшли, та й у офіційному тексті Концепції немає про це ні слова. Чому ж тоді так вперто просувають цей вид діяльності? Очевидно, Міндовкілля намагається таким чином впровадити вимоги Протоколу про реєстри викидів та перенесення забруднювачів (Протокол про РЗПЗ), який мав з’явитись ще у 2017 році та зробити інформацію про викиди доступною для громадськості до кінця 2019 року. Але цього не сталось, проти України було порушено справу у Комітеті з дотримання Протоколу про РЗПЗ.  До слова, у Концепції також немає вимоги щодо впровадження Протоколу. Часові рамки переходу на європейські екологічні норми Законодавча ініціатива №4167 виділяє загалом близько 13 років на впровадження НДТМ українськими промисловцями, але НДТМ потрібно впровадити уже у 2028 році. Водночас, основним завданням Директиви 2010/75/ЄС не є впровадження певного рівня нормативів викидів або скидів, а зміна підходу – введення інтегрованого дозволу з метою запобігання перенесення забруднення та поступовий перехід на НДТМ. Додатком ХХХ до Угоди про асоціацію з ЄС визначені чіткі строки для впровадження рамкового законодавства про промислове забруднення. Натомість графік запровадження НДТМ для існуючих установок має бути визначено Радою асоціації. Наразі конкретних термінів щодо впровадження НДТМ не передбачено, а тому поспіх у цьому питанні без оцінки можливостей такого впровадження та ймовірних наслідків є не зовсім обґрунтованим та доволі ризикованим для національної економіки. Більше того, країни ЄС здійснювали поступовий перехід на нові екологічні норми. Польща впроваджувала НДТМ протягом 20 років, Словаччина – протягом 17 років. Деякі країни ЄС, враховуючи структуру своєї економіки, встановлювали різні виключення при впровадженні НДТМ, зокрема, Польща, Словаччина, Угорщина до цього часу дозволяють для своїх підприємств відхилення від європейських норм викидів. Так, у Словаччині відповідно до § 24 Закону Словацької Республіки «Про комплексне запобігання та контроль забруднення навколишнього середовища та про внесення змін до деяких актів» №39/2013 для відступу в загальному порядку не передбачено обмежень щодо конкретного строку, на які він надається. У Польщі, за результатами дослідження Польського інституту хімічної обробки вугілля щодо виконання висновків НДТМ на польських коксохімічних заводах, яке здійснювалось у 2018 році, було виявлено необхідність подовження строків провадження НДТМ 49 про викиди від коксових батарей до 31 грудня 2022 року, при цьому в Польщі Директива 2010/75/ЄС як така була імплементована ще в 2013 році. Щодо систем автоматизованого моніторингу викидів. Законопроект №4167 передбачає встановлення автоматизованого обладнання для моніторингу викидів деяких забруднюючих речовин. Ця інформація має в режимі реального часу передаватись до дозвільного органу та оприлюднюватись через інтернет. Європейська Бізнес Асоціація підтримує ідею автоматизованого моніторингу джерел викидів, адже це сприятиме постійному контролю підприємств-забруднювачів без ініціювання додаткової перевірки, найбільш точному способу обліку обсягів викидів забруднюючих речовин, зокрема для коректного розрахунку розмірів сплати екологічного податку. Це також допоможе розподілити відповідальність за забруднення атмосферного повітря та вдосконалювати методики розсіювання забруднюючих речовин. Водночас, відповідно до статті 16 Директиви 2010/75/ЄС вимоги до моніторингу повинні ґрунтуватися на висновках НДТМ та застосовуватись для визначеного переліку установок. Окрім цього, чинні підходи до вимірювання граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №309, не відповідають нормам статті 37 Директиви 2010/75/ЄС. Так, не враховуються особливості технологічного процесу на підприємствах, зокрема випадки виходу з ладу очисного обладнання, можливість усунути несправність протягом 24 годин. Окрім того, різниться і специфіка оцінювання відповідності гранично допустимим обсягам викидів. Відповідно до пункту 1 частини 4 Додатку V Директиви, за основу відповідності граничним обсягам викидів беруться щомісячні осереднені значення, протягом дня допускається перевищення середніх значень гранично допустимих обсягів викидів не більше ніж на 10%, 95% погодинних середніх значень за рік мають не перевищувати 200% відповідних гранично допустимих обсягів викидів. В Україні ж визначення відповідності значення осереднених результатів здійснюється за добу і перевищення установленого нормативу граничнодопустимого викиду не допускається. При цьому 3% усіх середніх значень, виміряних за 20-хвилинний інтервал мають не перевищувати 1,2 встановленого значення нормативу гранично допустимого викиду. Таким чином, європейський підхід до безперервного моніторингу викидів дозволяє підприємствам у разі необхідності відкоригувати технологічний процес, а також здійснити безпечну зупинку у випадку проблем з технологічним або очисним обладнанням. У випадку введення обов’язку моніторингу за умови діючого законодавства, при будь-яких випадкових змінах у технологічному або очисному обладнанні, які призводять до мінімального перевищення нормативів гранично допустимих обсягів викидів, підприємства будуть зобов’язані сплачувати штрафні санкції, що може подеколи призвести до зупинки підприємств, а це в свою чергу потенційно впливатиме на зменшення надходжень до місцевих бюджетів та може обумовлювати відтік інвестицій з країни. Саме тому доцільно спочатку гармонізувати вітчизняні вимоги до моніторингу з європейськими і лише потім зобов’язувати підприємства забезпечувати безперервний моніторинг викидів «на трубі». Відкритість процесу створення НДТМ та видачі інтегрованого дозволу. Законопроект №4167 пропонує повністю передати Міндовкіллю процес створення, затвердження, а також визначення економічної доцільності впровадження НДТМ на підприємствах. Аргументується таке наділення дискреційними повноваженнями відповідністю вимогам Директиви. Але чи дійсно у країнах ЄС один орган може вирішувати долю цілих секторів економіки? По-перше, у Директиві 2010/75/ЄС зазначено, що довідкові документи щодо НДТМ слід складати, переглядати та, за необхідності, оновлювати шляхом обміну інформацією зі стейкхолдерами прозорим та доступним способом через форум, детальна процедура організації якого викладена в окремій статті 13 Директиви 2010/75/ЄС. По-друге, у 2020 році Організація економічного співробітництва та розвитку в четвертому звіті в рамках проекту обміну досвідом та допомоги з впровадженням НДТМ, вчергове рекомендує створювати багатосторонні технічні робочі групи, що сприяє якісній адаптації європейських стандартів з урахуванням технологічних спроможностей на підприємствах кожної окремої країни. Наприклад, у Швеції ще у 1969 році було створено Національну ліцензійну раду із захисту довкілля (The National Licensing Board for Environmental Protection, згодом назву змінено на Екологічний апеляційний суд), яка займалась видачою дозволів підприємствам, які можуть спричинити найбільшу шкоду навколишньому середовищу. До складу органу входили близько тридцяти учасників, у тому числі юристи, науковці, представники промисловості та екологічних громадських організацій. Процес ліцензування включав декілька етапів: 1) зустріч оператора установок з технічними спеціалістами Ради, під час якої він описував ресурси підприємства, виробничі процеси, кількість працівників, види та обсяги викидів, а також екологічні пріоритети компанії та можливості контролю викидів. Після цього технічний комітет надає свої рекомендації щодо НДТМ з урахуванням поточних обставин та витрат, необхідних на встановлення нового технологічного обладнання. Не поодинокими були й випадки, коли граничні нормативи викидів були менш суворими, аніж ті, що передбачаються НДТМ. Також розповсюдженою є практика, коли оператор може звернутись до суду з апеляцією щодо встановлених умов дозволу. Відтак, це той досвід, який Україні також доречно взяти до уваги. Державна підтримка впровадження НДТМ. В ЄС досягненню поточного рівня викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та СО2передувало більше 30 років впровадження природоохоронних проектів, яке значною мірою було профінансовано за рахунок державної допомоги. У 1970-х роках Єврокомісія ухвалила меморандум про державну підтримку компаній у питаннях довкілля, а у 1994 розробила перші рекомендації. Саме тому під час впровадження перших нормативів викидів у 80-х роках підприємства мали не тільки достатньо часу, але й доступ до державного фінансування. Джерелами фінансування заходів з екомодернізації, були, зокрема, закордонна допомога, державна допомога за рахунок надходжень від екологічних платежів, державна допомога за рахунок перехідних оплат, податкові пільги, кредити (банки, інвестиційні фонди), дотації з державного бюджету. Загалом, починаючи з 2000 року за напрямками «Захист навколишнього природного середовища», «Енергозбереження» та «Енергоефективність», у тому числі в рамках промислової екомодернізації, ЄС було підтримано 968, 31 та 18 проєктів відповідно6 на суму більш ніж 445 млрд євро . Вдалим прикладом використання коштів, які надходять від користувачів природними ресурсами та забруднювачів навколишнього середовища, є, за даними представників бізнесу, досвід Польщі. У Польщі кошти від сплати за користування природними ресурсами, екоподатки, штрафи за забруднення довкілля та доходи з продажу квот на викиди СО2спрямовуються у спеціальні фонди та використовуються виключно на фінансування природоохоронних заходів на державному та місцевому рівнях. Близько 100% коштів, що нагромаджуються у фондах, використовуються на фінансування природоохоронних заходів на державному та місцевому рівнях. Фонди займаються дофінансуванням проєктів, зокрема з екомодернізації підприємств, за рахунок отриманих надходжень та залучення фінансових засобів ЄС, а також видають пільгові кредити (поворотну допомогу). У Чехії у 2012 році було звужено базу оподаткування викидів забруднюючих речовин до 4 речовин замість 9 (викиди твердих частинок, діоксиду сірки, оксиди азоту та летючі органічні сполуки). Однак ставки відповідного податку було підвищено приблизно на 37% з подальшим щорічним зростанням. Водночас, з 1 січня 2017 року підприємства, що впроваджують НДТМ, звільнені від сплати цих податків. За оцінками Європейської Бізнес Асоціації, попередня вартість впровадження НДТМ в енергетичному секторі складатиме близько 4 млрд євро, в металургійному – близько 5 млрд євро. При цьому, наприклад, чинні європейські НДТМ щодо нормативів викидів для коксохімічного виробництва встановлені з урахуванням технологій, які використовуються в ЄС, і є не зовсім досяжними для українських коксохімічних підприємств, які будувалися за іншими проектами. Повторно хочемо наголосити, що Європейська Бізнес Асоціація послідовно відстоює необхідність введення євроінтеграційних реформ, зокрема у сфері захисту довкілля. Окрім цього завжди надає свою експертизу та коментарі до усіх законодавчих ініціатив. Сподіваємось, і пропозиції Асоціації щодо законопроекту №4167 все ж будуть враховані. Джерело: GreenDeal
Ольга Бойко Координатор Комітету промислової екології та сталого розвитку
Щоразу презентація доопрацьованої версії законопроекту №4167 супроводжується запевненням у тому, що документ є збалансованим, враховує інтереси усіх зацікавлених сторін, не містить корупційних ризиків та гідний бути підтриманим у першому читанні. Але чомусь документ вже двічі не знайшов достатньої підтримки у сесійній залі.

Окрім того, дивно спостерігати, як деякі урядовці, парламентарі та екоактивісти намагаються спростувати зауваження бізнес-спільноти, зокрема у тому, що пропонований законопроект імплементує європейські норми лише частково, або ж зовсім ними нехтує.

Ми вирішили детально розібрати наші зауваження та підкріпили їх усіми посиланнями на офіційні джерела інформації, які легко погуглити за потреби.

Сфера дії законопроекту

У законопроекті №4167 присутні види діяльності, що не входять до переліку, передбаченого додатком І до Директиви 2010/75/ЄС  про промислові викиди і для яких відсутні затверджені Європейською Комісією висновки найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ). Наприклад, «підземні гірничі роботи і зв’язані з ними операції, відкритий видобуток корисних копалин з поверхні ділянки, що перевищує 25 гектарів». Цікаво, щоподібне зауваження було озвучено вже під час першого етапу громадського обговорення законопроекту у колишньому Мінекоенерго у грудні 2019 року, але тоді за офіційною причиноюйого не врахували, бо відповідне рішення було прийнято за результатами узгодження Концепції реалізації державної політики у сфері промислового забруднення. При цьому документу, який би це підтверджував, ми не знайшли, та й у офіційному тексті Концепції немає про це ні слова.

Чому ж тоді так вперто просувають цей вид діяльності? Очевидно, Міндовкілля намагається таким чином впровадити вимоги Протоколу про реєстри викидів та перенесення забруднювачів (Протокол про РЗПЗ), який мав з’явитись ще у 2017 році та зробити інформацію про викиди доступною для громадськості до кінця 2019 року. Але цього не сталось, проти України було порушено справу у Комітеті з дотримання Протоколу про РЗПЗ.  До слова, у Концепції також немає вимоги щодо впровадження Протоколу.

Часові рамки переходу на європейські екологічні норми

Законодавча ініціатива №4167 виділяє загалом близько 13 років на впровадження НДТМ українськими промисловцями, але НДТМ потрібно впровадити уже у 2028 році. Водночас, основним завданням Директиви 2010/75/ЄС не є впровадження певного рівня нормативів викидів або скидів, а зміна підходу – введення інтегрованого дозволу з метою запобігання перенесення забруднення та поступовий перехід на НДТМ. Додатком ХХХ до Угоди про асоціацію з ЄС визначені чіткі строки для впровадження рамкового законодавства про промислове забруднення. Натомість графік запровадження НДТМ для існуючих установок має бути визначено Радою асоціації. Наразі конкретних термінів щодо впровадження НДТМ не передбачено, а тому поспіх у цьому питанні без оцінки можливостей такого впровадження та ймовірних наслідків є не зовсім обґрунтованим та доволі ризикованим для національної економіки.

Більше того, країни ЄС здійснювали поступовий перехід на нові екологічні норми. Польща впроваджувала НДТМ протягом 20 років, Словаччина – протягом 17 років. Деякі країни ЄС, враховуючи структуру своєї економіки, встановлювали різні виключення при впровадженні НДТМ, зокрема, Польща, Словаччина, Угорщина до цього часу дозволяють для своїх підприємств відхилення від європейських норм викидів. Так, у Словаччині відповідно до § 24 Закону Словацької Республіки «Про комплексне запобігання та контроль забруднення навколишнього середовища та про внесення змін до деяких актів» №39/2013 для відступу в загальному порядку не передбачено обмежень щодо конкретного строку, на які він надається.

У Польщі, за результатами дослідження Польського інституту хімічної обробки вугілля щодо виконання висновків НДТМ на польських коксохімічних заводах, яке здійснювалось у 2018 році, було виявлено необхідність подовження строків провадження НДТМ 49 про викиди від коксових батарей до 31 грудня 2022 року, при цьому в Польщі Директива 2010/75/ЄС як така була імплементована ще в 2013 році.

Щодо систем автоматизованого моніторингу викидів

Законопроект №4167 передбачає встановлення автоматизованого обладнання для моніторингу викидів деяких забруднюючих речовин. Ця інформація має в режимі реального часу передаватись до дозвільного органу та оприлюднюватись через інтернет. Європейська Бізнес Асоціація підтримує ідею автоматизованого моніторингу джерел викидів, адже це сприятиме постійному контролю підприємств-забруднювачів без ініціювання додаткової перевірки, найбільш точному способу обліку обсягів викидів забруднюючих речовин, зокрема для коректного розрахунку розмірів сплати екологічного податку. Це також допоможе розподілити відповідальність за забруднення атмосферного повітря та вдосконалювати методики розсіювання забруднюючих речовин.

Водночас, відповідно до статті 16 Директиви 2010/75/ЄС вимоги до моніторингу повинні ґрунтуватися на висновках НДТМ та застосовуватись для визначеного переліку установок. Окрім цього, чинні підходи до вимірювання граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №309, не відповідають нормам статті 37 Директиви 2010/75/ЄС. Так, не враховуються особливості технологічного процесу на підприємствах, зокрема випадки виходу з ладу очисного обладнання, можливість усунути несправність протягом 24 годин.

Окрім того, різниться і специфіка оцінювання відповідності гранично допустимим обсягам викидів. Відповідно до пункту 1 частини 4 Додатку V Директиви, за основу відповідності граничним обсягам викидів беруться щомісячні осереднені значення, протягом дня допускається перевищення середніх значень гранично допустимих обсягів викидів не більше ніж на 10%, 95% погодинних середніх значень за рік мають не перевищувати 200% відповідних гранично допустимих обсягів викидів. В Україні ж визначення відповідності значення осереднених результатів здійснюється за добу і перевищення установленого нормативу граничнодопустимого викиду не допускається. При цьому 3% усіх середніх значень, виміряних за 20-хвилинний інтервал мають не перевищувати 1,2 встановленого значення нормативу гранично допустимого викиду.

Таким чином, європейський підхід до безперервного моніторингу викидів дозволяє підприємствам у разі необхідності відкоригувати технологічний процес, а також здійснити безпечну зупинку у випадку проблем з технологічним або очисним обладнанням. У випадку введення обов’язку моніторингу за умови діючого законодавства, при будь-яких випадкових змінах у технологічному або очисному обладнанні, які призводять до мінімального перевищення нормативів гранично допустимих обсягів викидів, підприємства будуть зобов’язані сплачувати штрафні санкції, що може подеколи призвести до зупинки підприємств, а це в свою чергу потенційно впливатиме на зменшення надходжень до місцевих бюджетів та може обумовлювати відтік інвестицій з країни. Саме тому доцільно спочатку гармонізувати вітчизняні вимоги до моніторингу з європейськими і лише потім зобов’язувати підприємства забезпечувати безперервний моніторинг викидів «на трубі».

Відкритість процесу створення НДТМ та видачі інтегрованого дозволу

Законопроект №4167 пропонує повністю передати Міндовкіллю процес створення, затвердження, а також визначення економічної доцільності впровадження НДТМ на підприємствах. Аргументується таке наділення дискреційними повноваженнями відповідністю вимогам Директиви. Але чи дійсно у країнах ЄС один орган може вирішувати долю цілих секторів економіки?

По-перше, у Директиві 2010/75/ЄС зазначено, що довідкові документи щодо НДТМ слід складати, переглядати та, за необхідності, оновлювати шляхом обміну інформацією зі стейкхолдерами прозорим та доступним способом через форум, детальна процедура організації якого викладена в окремій статті 13 Директиви 2010/75/ЄС. По-друге, у 2020 році Організація економічного співробітництва та розвитку в четвертому звіті в рамках проекту обміну досвідом та допомоги з впровадженням НДТМ, вчергове рекомендує створювати багатосторонні технічні робочі групи, що сприяє якісній адаптації європейських стандартів з урахуванням технологічних спроможностей на підприємствах кожної окремої країни.

Наприклад, у Швеції ще у 1969 році було створено Національну ліцензійну раду із захисту довкілля (The National Licensing Board for Environmental Protection, згодом назву змінено на Екологічний апеляційний суд), яка займалась видачою дозволів підприємствам, які можуть спричинити найбільшу шкоду навколишньому середовищу. До складу органу входили близько тридцяти учасників, у тому числі юристи, науковці, представники промисловості та екологічних громадських організацій. Процес ліцензування включав декілька етапів: 1) зустріч оператора установок з технічними спеціалістами Ради, під час якої він описував ресурси підприємства, виробничі процеси, кількість працівників, види та обсяги викидів, а також екологічні пріоритети компанії та можливості контролю викидів. Після цього технічний комітет надає свої рекомендації щодо НДТМ з урахуванням поточних обставин та витрат, необхідних на встановлення нового технологічного обладнання. Не поодинокими були й випадки, коли граничні нормативи викидів були менш суворими, аніж ті, що передбачаються НДТМ. Також розповсюдженою є практика, коли оператор може звернутись до суду з апеляцією щодо встановлених умов дозволу. Відтак, це той досвід, який Україні також доречно взяти до уваги.

Державна підтримка впровадження НДТМ

В ЄС досягненню поточного рівня викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та СО2передувало більше 30 років впровадження природоохоронних проектів, яке значною мірою було профінансовано за рахунок державної допомоги. У 1970-х роках Єврокомісія ухвалила меморандум про державну підтримку компаній у питаннях довкілля, а у 1994 розробила перші рекомендації. Саме тому під час впровадження перших нормативів викидів у 80-х роках підприємства мали не тільки достатньо часу, але й доступ до державного фінансування.

Джерелами фінансування заходів з екомодернізації, були, зокрема, закордонна допомога, державна допомога за рахунок надходжень від екологічних платежів, державна допомога за рахунок перехідних оплат, податкові пільги, кредити (банки, інвестиційні фонди), дотації з державного бюджету. Загалом, починаючи з 2000 року за напрямками «Захист навколишнього природного середовища», «Енергозбереження» та «Енергоефективність», у тому числі в рамках промислової екомодернізації, ЄС було підтримано 968, 31 та 18 проєктів відповідно6 на суму більш ніж 445 млрд євро .

Вдалим прикладом використання коштів, які надходять від користувачів природними ресурсами та забруднювачів навколишнього середовища, є, за даними представників бізнесу, досвід Польщі. У Польщі кошти від сплати за користування природними ресурсами, екоподатки, штрафи за забруднення довкілля та доходи з продажу квот на викиди СО2спрямовуються у спеціальні фонди та використовуються виключно на фінансування природоохоронних заходів на державному та місцевому рівнях. Близько 100% коштів, що нагромаджуються у фондах, використовуються на фінансування природоохоронних заходів на державному та місцевому рівнях. Фонди займаються дофінансуванням проєктів, зокрема з екомодернізації підприємств, за рахунок отриманих надходжень та залучення фінансових засобів ЄС, а також видають пільгові кредити (поворотну допомогу).

У Чехії у 2012 році було звужено базу оподаткування викидів забруднюючих речовин до 4 речовин замість 9 (викиди твердих частинок, діоксиду сірки, оксиди азоту та летючі органічні сполуки). Однак ставки відповідного податку було підвищено приблизно на 37% з подальшим щорічним зростанням. Водночас, з 1 січня 2017 року підприємства, що впроваджують НДТМ, звільнені від сплати цих податків.

За оцінками Європейської Бізнес Асоціації, попередня вартість впровадження НДТМ в енергетичному секторі складатиме близько 4 млрд євро, в металургійному – близько 5 млрд євро. При цьому, наприклад, чинні європейські НДТМ щодо нормативів викидів для коксохімічного виробництва встановлені з урахуванням технологій, які використовуються в ЄС, і є не зовсім досяжними для українських коксохімічних підприємств, які будувалися за іншими проектами.

Повторно хочемо наголосити, що Європейська Бізнес Асоціація послідовно відстоює необхідність введення євроінтеграційних реформ, зокрема у сфері захисту довкілля. Окрім цього завжди надає свою експертизу та коментарі до усіх законодавчих ініціатив. Сподіваємось, і пропозиції Асоціації щодо законопроекту №4167 все ж будуть враховані.

Джерело: GreenDeal

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Стартуй в Telegram боті
Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: