fbpx
Розмір літер 1x
Колір сайту
Зображення
Додатково
Міжрядковий інтервал
Міжсимвольний інтервал
Шрифт
Убудовані елементи (відео, карти тощо)
 

Справа не в статі, а в тому, наскільки людина є професіоналом своєї справи, – Анна Дерев’янко, виконавчий директор ЕВА

28/ 07/ 2021
  Анна Деревянко. Виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації Які риси відрізняють успішних керівниць і чи впливають жінки СЕО на фінансові показники компаній? Пошуку відповідей на ці питання присвячено дослідження «Вплив політики турботи про благополуччя жінок в команді на ефективність бізнесу», яке проводить Європейська Бізнес Асоціація у партнерстві з Радою Жіночих Ініціатив і ХГНО «Сучасна жінка». У рамках дослідження проведено інтерв’ю з жінками, які керують найбільш успішними компаніями України, що входять до ЕВА. Перше інтерв’ю у цій серії – з Анною Дерев’янко, виконавчим директором ЕВА. Анно, як, на Вашу думку, чи має місце порушення прав жінок у сфері бізнесу? Середовище для розвитку у нас в країні досить прогресивне. Мені здається, жінки тут досить активні та при бажанні можуть досягати великих висот. Більше того, я як жінка не стикалася досі з проблемою «скляної стелі». Якщо ти хочеш, ти робиш і досягаєш успіху. Це великий плюс, мені здається, і можливість не тільки для жінок, а й для чоловіків, рухатися вперед. Основне завдання – бути професіоналом. Тому я б сказала так, що в бізнесі все більше і більше ми бачимо жінок на керівних посадах. Проте, коли, спілкуєшся з людьми, які стикаються з іншим, то розумієш, що так, такі питання існують, і над ними треба працювати. Але, знову таки, я противник якогось штучного створення елемента гендерної рівності. Я за свободу, за те, щоб і чоловіки, і жінки мали можливість для самореалізації та досягнення цілей, які вони перед собою ставлять. Українські компанії розробляють і впроваджують Політику гендерної рівності, Політику різноманітності й інклюзивності. Як на Ваш погляд, це вимога міжнародних компаній або вимога часу? Як правило, в штаб-квартирах є такі вимоги, мультинаціональні компанії, звичайно, також мають такого роду політики. Більше того, іноді це, скажімо, сучасні тенденції. Крім того, Україна взяла на себе відповідні зобовязання, отже, в тому числі уряд працює над популяризацією необхідних практик, які націлені на інклюзивність, гендерну рівність. Звісно, є світові тренди, які потрібно підхоплювати. Дійсно, ми всі люди і повинні мати рівні умови, можливості. Водночас, мені здається, що часто проблема знаходиться в головах людей. Адже, все ж, ми намагаємося адміністративно створити квоту для тієї чи іншої статі, або, наприклад, щоб якась тема була більш обговорюваною в суспільстві. Мені здається це штучним. Все-таки повинна бути конкуренція ідей, чесна боротьба, щоб наймудріший, більш підготовлений, цікавий, прогресивний, отримував просування. Як Ви розумієте гендерну рівність у бізнесі? Гендерна рівність говорить про те, що і жінки, і чоловіки мають можливість займати керівні посади, що зарплата людей не змінюється в залежності від статі, на робочому місці не зявляються якісь елементи насильства або якогось нетолерантного, неетичного ставлення. Чи є сфери, в яких можуть працювати лише жінки або лише чоловіки? Я взагалі проти того, щоб говорити «лише», тому що є різні чоловіки, є різні жінки. Є скіли, які ти можеш застосувати в тому чи іншому випадку. Я можу сказати, що жінки, як правило, більш гнучкі, можуть швидше адаптуватися. Але, мені здається, саме в комбінації чинників, в комбінації різних якостей виходить хороший результат. Я тут більше належу до тієї когорти людей, які не визнають обмежень в цьому плані. Чи може жінка входити до ТОП-менеджменту компанії? А в чому проблема? Якщо жінка хоче й у неї є можливості для цього, є знання, внутрішня впевненість. Чому їй мають відмовити у можливості керувати? Є маса жінок, які прекрасно справляються з роботою ТОП-менеджера і є прекрасними лідерами, за ними йдуть команди. Бізнес розвивається, розквітає. Такі ж ситуації є і з чоловіками. При цьому, бувають і випадки, коли чоловік або жінка керують бізнесом і він загниває. Тому, річ у тому, наскільки людина підготовлена, відкрита до нових знань, гнучка й адаптивна, наскільки вміє вловлювати тренди. Часто зазначають, що відсутність впевненості у жінок є бар’єром для заняття ТОП-позицій. Чи Ви погоджуєтесь з цим? Елемент впевненості існує й у чоловіків, й у жінок. Це притаманно всім гендерам. Але, знову ж таки, тут навязані стереотипи, що жінка більше повинна приділяти уваги господарству, займатися дітьми, а ось чоловік повинен бути добувачем, таким ось, дуже серйозним. Але є маса і жінок, які одночасно є і хорошими господинями, і хорошими мамами, і, при цьому, хорошими керівниками. Можливо все. Те ж саме можна сказати про чоловіків, які теж можуть поєднувати в собі різні ролі. Це елемент формування особистостей, трансформації менталітету. Я більше виступаю за самореалізацію, за відчуття гармонії і щастя. Якщо жінці подобається бути вдома, бути другою половинкою, яка піклується про побут, про дітей, про чоловіка - прекрасно. Але є маса жінок, яким цього статусу не завжди достатньо, Їй теж важливо бути успішною в бізнесі, на роботі. Навіщо обмежувати таких людей? І тут кожен повинен просто поглянути всередину себе і відповісти на питання: «Що мені приносить щастя?». Внутрішні страхи є, вони завжди будуть. Але чи можуть ці страхи та чи повинні вони обмежувати нас від тих дій, які ми маємо робити? Ні :) Тому, якщо ми всі продовжимо самореалізовуватися, просвітлюватися, то, в принципі, і невпевненість в якийсь момент сама поступово пройде. І, просуваючись вгору, ми будемо отримувати задоволення, що допоможе повірити в правильність нашого шляху. Як Ви вважаєте, що можуть робити компанії, щоб підтримати жінок і чоловіків, які у них працюють і мають дітей? Багато компаній вже впроваджують велику кількість ініціатив з підтримки. Крім того, пандемія внесла певні корективи в нашу щоденну роботу і наш щоденний ритм життя. І одна з них – гнучкий робочий графік, який дозволив, до речі, дуже багатьом працюючим мамам робити свою роботу і займатися своїми дітьми одночасно. У компаній же ніхто не скасовував націленість на прибуток, на здійснення своїх бізнес-процесів. З іншого боку, всі KPI та бізнес-процеси можуть бути реалізовані щасливими людьми. Тому, багато компаній надають працівникам гнучкий графік, додаткові вихідні. Деякі компанії навіть організовують дитячі садки, збори з дітьми в один із днів. Тобто, зрушення в цьому плані є, і чималі. Але дуже велику роль тут відіграє і роль керівника. Я сама мама і розумію необхідність такого графіку. Можливо, в інших компаніях – інший досвід у керівників і, відповідно, це теж накладає свій відбиток на організацію бізнес-процесів. Чи є певні відмінності у тому, як жінки і чоловіки керують компаніями або певними бізнес-процесами у компаніях? Мені здається, будь-яка людина може розвинути в собі ту чи іншу схильність, але тільки якщо вона хоче цього. Людина може бути прекрасним бухгалтером, але сам функціонал їй може не дуже подобатися, і через це вона почуває себе не у повній мірі щасливою. Тому, вчасно треба схаменутися, знайти себе і зрозуміти, що, можливо, вона займає чиєсь чуже місце. Можливо, на іншій позиції вона буде набагато, набагато успішнішою і щасливішою. Ви, напевно, помітили, що я вже багато разів повторюю слово «щастя» та «відчуття гармонії». Мені здається, що це є дуже важливим для людей. Тільки так ми зможемо потрохи змінювати і усвідомленість, і менталітет людей, і, можливо, по-іншому, з більшою терпимістю ставитися одне до одного. Це пов’язано з mindfulness, практиками особистого розвитку? Мені здається, так, тому що усвідомленість – дуже важливий елемент і для чоловіка, і для жінки. Які риси, на Вашу думку, відрізняють людей, які успішно управляють компаніями і є лідерками і лідерами? З того, що я бачу з моєї «дзвіниці», то це відкриті до знань люди. Вони намагаються постійно вчитися, вони готові до нових знань. Що ще? Відповідальність, дисциплінованість, і самовмотивованість. Знаєте, такі «люди-запальнички», які можуть і себе тримати в правильній кондиції, і дозволяти іншим дивитися на правильний приклад і надихатися цим. Є думка, яку озвучує бізнес, що компанія працює над політиками і процедурами, працює над розвитком бізнес-культури. Але також сильно впливає суспільство. Тобто коли працівники і працівниці приходять додому, на них впливають рідні, друзі і знайомі, які ретранслюють стереотипи. Як на Вашу думку, чи має компанія робити свій внесок у розвиток суспільства? Колись давно я проходила практику, тренінг «Сім навичок високоефективних людей». Там говорили про один концепт, який мені запамятався. Є такі кола впливу й відсутності впливу. І якщо ти концентруєшся на тому, що ти можеш змінити, на що ти можеш вплинути, то поступово твоє коло впливу стає більшим. Якщо ти будеш постійно концентруватися на тому, на що ти вплинути не можеш, ти будеш звужувати своє коло впливу, тому що кількість годин у добі – 24. Це правило я намагаюся використовувати в своєму житті. Рузвельт сказав свого часу – «Використовуй те, що ти можеш, максимально як ти можеш і там, де ти можеш». Тому що ми всі обмежені в своїх можливостях. Так, ти можеш хотіти змінити все що завгодно. Але ти можеш змінити тільки те, що ти можеш. Крім того, чим більше буде людей, які будуть – скажімо так – позбавлені стереотипів, які будуть прагнути до самоосвіти, тим швидше буде змінюватися суспільство. Ми не можемо змахнути чарівною паличкою і сказати: «А тепер суспільство інше!». Тому що суспільство складається з декількох поколінь: бабусі-дідусі, мами-тати, діти. Ось три як би елементи нашого дозрівання. Суспільство змінюється не так швидко. Звичайно, є стереотипи у людей старшого віку, у батьків, у дітей. Треба мати сміливість для того, щоб якісь, як тобі здається, некоректні ситуації-стереотипи не застосовувати, щоб йти своєю дорогою. Потрібно навчитися бути господарем свого життя і критично мислити, щоб дійсно створювати хоча б навколо себе те, що, тобі здавалося б, буде робити тебе щасливим. І світ буде змінюватись на краще. Під час пандемії компанії ніби зайшли додому до людей, а люди почали привносити особисте життя у життя компанії і з’явились більші очікування щодо поваги, уваги і людяності з боку компаній. Можливо. Мені здається, компанії в будь-якому випадку будуть змінюватися, вони вже міняються або навіть змінилися, будуть і далі трансформуватися. Зрозуміло, що стандартна офісна робота повністю не зникне, вона буде просто трансформовуватися. Але люди вже також не бажають повністю повертатися в офіс, наприклад, в Штатах, Британії, щоб просто заманити людей назад в офіси – влаштовують барбекю, джазові концерти, призи розігрують. Ситуація трохи перевернулась догори дном. Так, вона змінила наше нинішнє сприйняття, відбулася переоцінка цінностей. І люди вже по-іншому мислять щодо того, якою робота повинна бути, наскільки вона повинна бути зручною, наскільки вона до вподоби або заважає твоїм життєвим задачам. Можливо, ти дійсно можеш знайти роботу, яка є ближчою до тебе. Як в Парижі, наприклад. Там повністю змінюють облаштування міста і намагаються, щоб в кожній частині міста була піша доступність в рамках 15 хвилин до будь-чого, що необхідно людині для життя: охорона здоровя, освіта, робота, магазини і так далі і так далі, парки і все інше. Відповідно, мені здається, що пандемія змусила людей думати про себе більше. Про те, що ти хочеш робити в житті, що для тебе є зручним. І відповідно, в роботі ти будеш думати більше про те, як «співіснувати» з потенційним роботодавцем, наскільки це по дорозі тобі, чи ні. Можливо, не у всіх українських провінціях це буде мати місце. Але мені здається, той, хто схопить цей тренд, буде на гребені хвилі в плані успіху. Приклад про місто Париж – це про кооперацію міста і бізнесу. Коли є затори на дорогах, висока загазованість повітря, люди відчувають менше бажання добиратися на роботу і хочуть працювати вдома. Можливість зручно добиратися є важливим компонентом у будь-якому випадку, хочеш ти поїхати в кіно або хочеш ти поїхати на роботу. Якщо логістика в місті є ефективною, звичайно, тобі буде набагато простіше зробити цю вилазку. Якщо ні, то ти сто разів подумаєш. Париж і йому подібні міста – це ж про міста майбутнього, про нові підходи. І це питання лідерів, які думають про те, як побудувати місто-сад, наприклад. Так, з одного боку, зрілість має бути у містян, які погоджується на те, щоб частина вулиць, які були проїзними, стала, наприклад, пішими. З іншого боку, елемент зрілості в суспільстві. Тому що ось всі ці зміни суспільство повинно прийняти, підтримати та берегти. Якщо, наприклад, взяти українське суспільство і ту ж ситуацію з податками. Хтось сплачує податки, хтось ні. І той, хто не платить, каже: «Ось, живемо в поганій державі». Однак, на ситуацію можна подивитись і з іншої сторони. Ти спочатку заплати, а потім щось вимагай. Це палиця на два кінці, адже, так – зміни повинні відбуватися, і корупційні моменти, безумовно, є неприйнятними. Але ж і суспільство має допомагати ці зміни забезпечувати. Чи не так?

Анна Дерев'янко

Виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації

Які риси відрізняють успішних керівниць і чи впливають жінки СЕО на фінансові показники компаній? Пошуку відповідей на ці питання присвячено дослідження «Вплив політики турботи про благополуччя жінок в команді на ефективність бізнесу», яке проводить Європейська Бізнес Асоціація у партнерстві з Радою Жіночих Ініціатив і ХГНО «Сучасна жінка». У рамках дослідження проведено інтерв’ю з жінками, які керують найбільш успішними компаніями України, що входять до ЕВА. Перше інтерв’ю у цій серії – з Анною Дерев’янко, виконавчим директором ЕВА.

Анно, як, на Вашу думку, чи має місце порушення прав жінок у сфері бізнесу?

Середовище для розвитку у нас в країні досить прогресивне. Мені здається, жінки тут досить активні та при бажанні можуть досягати великих висот. Більше того, я як жінка не стикалася досі з проблемою «скляної стелі». Якщо ти хочеш, ти робиш і досягаєш успіху. Це великий плюс, мені здається, і можливість не тільки для жінок, а й для чоловіків, рухатися вперед. Основне завдання – бути професіоналом. Тому я б сказала так, що в бізнесі все більше і більше ми бачимо жінок на керівних посадах. Проте, коли, спілкуєшся з людьми, які стикаються з іншим, то розумієш, що так, такі питання існують, і над ними треба працювати. Але, знову таки, я противник якогось штучного створення елемента гендерної рівності. Я за свободу, за те, щоб і чоловіки, і жінки мали можливість для самореалізації та досягнення цілей, які вони перед собою ставлять.

Українські компанії розробляють і впроваджують Політику гендерної рівності, Політику різноманітності й інклюзивності. Як на Ваш погляд, це вимога міжнародних компаній або вимога часу?

Як правило, в штаб-квартирах є такі вимоги, мультинаціональні компанії, звичайно, також мають такого роду політики. Більше того, іноді це, скажімо, сучасні тенденції.

Крім того, Україна взяла на себе відповідні зобов’язання, отже, в тому числі уряд працює над популяризацією необхідних практик, які націлені на інклюзивність, гендерну рівність. Звісно, є світові тренди, які потрібно підхоплювати. Дійсно, ми всі люди і повинні мати рівні умови, можливості. Водночас, мені здається, що часто проблема знаходиться в головах людей. Адже, все ж, ми намагаємося адміністративно створити квоту для тієї чи іншої статі, або, наприклад, щоб якась тема була більш обговорюваною в суспільстві. Мені здається це штучним. Все-таки повинна бути конкуренція ідей, чесна боротьба, щоб наймудріший, більш підготовлений, цікавий, прогресивний, отримував просування.

Як Ви розумієте гендерну рівність у бізнесі?

Гендерна рівність говорить про те, що і жінки, і чоловіки мають можливість займати керівні посади, що зарплата людей не змінюється в залежності від статі, на робочому місці не з’являються якісь елементи насильства або якогось нетолерантного, неетичного ставлення.

Чи є сфери, в яких можуть працювати лише жінки або лише чоловіки?

Я взагалі проти того, щоб говорити «лише», тому що є різні чоловіки, є різні жінки. Є скіли, які ти можеш застосувати в тому чи іншому випадку. Я можу сказати, що жінки, як правило, більш гнучкі, можуть швидше адаптуватися. Але, мені здається, саме в комбінації чинників, в комбінації різних якостей виходить хороший результат. Я тут більше належу до тієї когорти людей, які не визнають обмежень в цьому плані.

Чи може жінка входити до ТОП-менеджменту компанії?

А в чому проблема? Якщо жінка хоче й у неї є можливості для цього, є знання, внутрішня впевненість. Чому їй мають відмовити у можливості керувати? Є маса жінок, які прекрасно справляються з роботою ТОП-менеджера і є прекрасними лідерами, за ними йдуть команди. Бізнес розвивається, розквітає. Такі ж ситуації є і з чоловіками. При цьому, бувають і випадки, коли чоловік або жінка керують бізнесом і він загниває. Тому, річ у тому, наскільки людина підготовлена, відкрита до нових знань, гнучка й адаптивна, наскільки вміє вловлювати тренди.

Часто зазначають, що відсутність впевненості у жінок є бар’єром для заняття ТОП-позицій. Чи Ви погоджуєтесь з цим?

Елемент впевненості існує й у чоловіків, й у жінок. Це притаманно всім гендерам. Але, знову ж таки, тут нав’язані стереотипи, що жінка більше повинна приділяти уваги господарству, займатися дітьми, а ось чоловік повинен бути добувачем, таким ось, дуже серйозним. Але є маса і жінок, які одночасно є і хорошими господинями, і хорошими мамами, і, при цьому, хорошими керівниками. Можливо все. Те ж саме можна сказати про чоловіків, які теж можуть поєднувати в собі різні ролі. Це елемент формування особистостей, трансформації менталітету.

Я більше виступаю за самореалізацію, за відчуття гармонії і щастя. Якщо жінці подобається бути вдома, бути другою половинкою, яка піклується про побут, про дітей, про чоловіка - прекрасно. Але є маса жінок, яким цього статусу не завжди достатньо, Їй теж важливо бути успішною в бізнесі, на роботі. Навіщо обмежувати таких людей? І тут кожен повинен просто поглянути всередину себе і відповісти на питання: «Що мені приносить щастя?».

Внутрішні страхи є, вони завжди будуть. Але чи можуть ці страхи та чи повинні вони обмежувати нас від тих дій, які ми маємо робити? Ні 🙂

Тому, якщо ми всі продовжимо самореалізовуватися, просвітлюватися, то, в принципі, і невпевненість в якийсь момент сама поступово пройде. І, просуваючись вгору, ми будемо отримувати задоволення, що допоможе повірити в правильність нашого шляху.

Як Ви вважаєте, що можуть робити компанії, щоб підтримати жінок і чоловіків, які у них працюють і мають дітей?

Багато компаній вже впроваджують велику кількість ініціатив з підтримки. Крім того, пандемія внесла певні корективи в нашу щоденну роботу і наш щоденний ритм життя. І одна з них – гнучкий робочий графік, який дозволив, до речі, дуже багатьом працюючим мамам робити свою роботу і займатися своїми дітьми одночасно.

У компаній же ніхто не скасовував націленість на прибуток, на здійснення своїх бізнес-процесів. З іншого боку, всі KPI та бізнес-процеси можуть бути реалізовані щасливими людьми. Тому, багато компаній надають працівникам гнучкий графік, додаткові вихідні. Деякі компанії навіть організовують дитячі садки, збори з дітьми в один із днів. Тобто, зрушення в цьому плані є, і чималі. Але дуже велику роль тут відіграє і роль керівника. Я сама мама і розумію необхідність такого графіку. Можливо, в інших компаніях – інший досвід у керівників і, відповідно, це теж накладає свій відбиток на організацію бізнес-процесів.

Чи є певні відмінності у тому, як жінки і чоловіки керують компаніями або певними бізнес-процесами у компаніях?

Мені здається, будь-яка людина може розвинути в собі ту чи іншу схильність, але тільки якщо вона хоче цього. Людина може бути прекрасним бухгалтером, але сам функціонал їй може не дуже подобатися, і через це вона почуває себе не у повній мірі щасливою. Тому, вчасно треба схаменутися, знайти себе і зрозуміти, що, можливо, вона займає чиєсь чуже місце. Можливо, на іншій позиції вона буде набагато, набагато успішнішою і щасливішою.

Ви, напевно, помітили, що я вже багато разів повторюю слово «щастя» та «відчуття гармонії». Мені здається, що це є дуже важливим для людей. Тільки так ми зможемо потрохи змінювати і усвідомленість, і менталітет людей, і, можливо, по-іншому, з більшою терпимістю ставитися одне до одного.

Це пов’язано з mindfulness, практиками особистого розвитку?

Мені здається, так, тому що усвідомленість – дуже важливий елемент і для чоловіка, і для жінки.

Які риси, на Вашу думку, відрізняють людей, які успішно управляють компаніями і є лідерками і лідерами?

З того, що я бачу з моєї «дзвіниці», то це відкриті до знань люди. Вони намагаються постійно вчитися, вони готові до нових знань. Що ще? Відповідальність, дисциплінованість, і самовмотивованість. Знаєте, такі «люди-запальнички», які можуть і себе тримати в правильній кондиції, і дозволяти іншим дивитися на правильний приклад і надихатися цим.

Є думка, яку озвучує бізнес, що компанія працює над політиками і процедурами, працює над розвитком бізнес-культури. Але також сильно впливає суспільство. Тобто коли працівники і працівниці приходять додому, на них впливають рідні, друзі і знайомі, які ретранслюють стереотипи. Як на Вашу думку, чи має компанія робити свій внесок у розвиток суспільства?

Колись давно я проходила практику, тренінг «Сім навичок високоефективних людей». Там говорили про один концепт, який мені запам’ятався. Є такі кола впливу й відсутності впливу. І якщо ти концентруєшся на тому, що ти можеш змінити, на що ти можеш вплинути, то поступово твоє коло впливу стає більшим. Якщо ти будеш постійно концентруватися на тому, на що ти вплинути не можеш, ти будеш звужувати своє коло впливу, тому що кількість годин у добі – 24. Це правило я намагаюся використовувати в своєму житті.

Рузвельт сказав свого часу – «Використовуй те, що ти можеш, максимально як ти можеш і там, де ти можеш». Тому що ми всі обмежені в своїх можливостях. Так, ти можеш хотіти змінити все що завгодно. Але ти можеш змінити тільки те, що ти можеш. Крім того, чим більше буде людей, які будуть – скажімо так – позбавлені стереотипів, які будуть прагнути до самоосвіти, тим швидше буде змінюватися суспільство.

Ми не можемо змахнути чарівною паличкою і сказати: «А тепер суспільство інше!». Тому що суспільство складається з декількох поколінь: бабусі-дідусі, мами-тати, діти. Ось три як би елементи нашого дозрівання. Суспільство змінюється не так швидко. Звичайно, є стереотипи у людей старшого віку, у батьків, у дітей. Треба мати сміливість для того, щоб якісь, як тобі здається, некоректні ситуації-стереотипи не застосовувати, щоб йти своєю дорогою. Потрібно навчитися бути господарем свого життя і критично мислити, щоб дійсно створювати хоча б навколо себе те, що, тобі здавалося б, буде робити тебе щасливим. І світ буде змінюватись на краще.

Під час пандемії компанії ніби зайшли додому до людей, а люди почали привносити особисте життя у життя компанії і з’явились більші очікування щодо поваги, уваги і людяності з боку компаній.

Можливо. Мені здається, компанії в будь-якому випадку будуть змінюватися, вони вже міняються або навіть змінилися, будуть і далі трансформуватися. Зрозуміло, що стандартна офісна робота повністю не зникне, вона буде просто трансформовуватися. Але люди вже також не бажають повністю повертатися в офіс, наприклад, в Штатах, Британії, щоб просто заманити людей назад в офіси – влаштовують барбекю, джазові концерти, призи розігрують.

Ситуація трохи перевернулась догори дном. Так, вона змінила наше нинішнє сприйняття, відбулася переоцінка цінностей. І люди вже по-іншому мислять щодо того, якою робота повинна бути, наскільки вона повинна бути зручною, наскільки вона до вподоби або заважає твоїм життєвим задачам. Можливо, ти дійсно можеш знайти роботу, яка є ближчою до тебе. Як в Парижі, наприклад. Там повністю змінюють облаштування міста і намагаються, щоб в кожній частині міста була піша доступність в рамках 15 хвилин до будь-чого, що необхідно людині для життя: охорона здоров’я, освіта, робота, магазини і так далі і так далі, парки і все інше.

Відповідно, мені здається, що пандемія змусила людей думати про себе більше. Про те, що ти хочеш робити в житті, що для тебе є зручним. І відповідно, в роботі ти будеш думати більше про те, як «співіснувати» з потенційним роботодавцем, наскільки це по дорозі тобі, чи ні. Можливо, не у всіх українських провінціях це буде мати місце. Але мені здається, той, хто схопить цей тренд, буде на гребені хвилі в плані успіху.

Приклад про місто Париж – це про кооперацію міста і бізнесу. Коли є затори на дорогах, висока загазованість повітря, люди відчувають менше бажання добиратися на роботу і хочуть працювати вдома.

Можливість зручно добиратися є важливим компонентом у будь-якому випадку, хочеш ти поїхати в кіно або хочеш ти поїхати на роботу. Якщо логістика в місті є ефективною, звичайно, тобі буде набагато простіше зробити цю вилазку. Якщо ні, то ти сто разів подумаєш.

Париж і йому подібні міста – це ж про міста майбутнього, про нові підходи. І це питання лідерів, які думають про те, як побудувати місто-сад, наприклад. Так, з одного боку, зрілість має бути у містян, які погоджується на те, щоб частина вулиць, які були проїзними, стала, наприклад, пішими. З іншого боку, елемент зрілості в суспільстві. Тому що ось всі ці зміни суспільство повинно прийняти, підтримати та берегти.

Якщо, наприклад, взяти українське суспільство і ту ж ситуацію з податками. Хтось сплачує податки, хтось ні. І той, хто не платить, каже: «Ось, живемо в поганій державі». Однак, на ситуацію можна подивитись і з іншої сторони. Ти спочатку заплати, а потім щось вимагай. Це палиця на два кінці, адже, так – зміни повинні відбуватися, і корупційні моменти, безумовно, є неприйнятними. Але ж і суспільство має допомагати ці зміни забезпечувати. Чи не так?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Стартуй в Telegram боті
Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: