“Сірий імпорт”. Що це таке та які ризики він становить для кінцевого спожива

03/ 10/ 2016

Сергій Максимов, Директор компанії BSH Pobutova Technika В сфері побутової техніки я працюю вже понад 20 років, тому можу судити і розповідати про тему, базуючись на власних знаннях та досвіді. Україна, як держава, займає дуже вигідне географічне положення, маючи прямі кордони з багатьма країнами ЄС. Увесь цей час на вітчизняному ринку була присутня контрабанда – товар, завезений взагалі без сплати будь-яких податків та зборів, який також називають «чорним імпортом», а також «сірий імпорт» - товар, завезений в Україну за нижчою вартістю, від якої держава отримала лише невелику частину сплачених податків та зборів. Близько 10 років тому вся наша індустрія електроніки та побутової техніки перейшла, як у нас прийнято говорити, на бізнес-модель DDP, тобто всі великі міжнародні гравці відкрили замість звичних представництв повноцінні українські торгові компанії і стали самі виступати в якості імпортерів техніки своїх брендів. Це була точка неповернення, після чого на нашому ринку склалась принципово інша ситуація. Зараз нам, представникам великого міжнародного бізнесу, інколи доводиться чути докори від високих державних чиновників: мовляв, ми досі практикуємо бізнес в офшорі, корумпуємо наших клієнтів маркетинговими кредит-нотами, які виставляються десь у штаб-квартирі, інших країнах, в іншій валюті тощо. Проте в рамках роботи українських підприємств з іноземними інвестиціями це неможливо в принципі. Мені б дуже хотілося донести до вищих ешелонів управління нашою країною дві основні думки. По-перше: бізнес-практики 90-х років стали неможливими в наших штаб-квартирах та інших країнах через те, що за цей час змінилось міжнародне та європейське розуміння і законодавство стосовно корупції та антимонопольних дій на ринку. По-друге: Україна гармонізувала своє національне законодавство у цьому відношенні, і ми, як національні оператори, вже 10 років, з самого початку нашої оперативної діяльності, дотримуємось цих встановлених правил. Так от, якщо говорити про нашу індустрію електроніки та побутової техніки, то понад 80% ринку перейшло тоді на DDP. Чому я вирішив висвітлити саме цей момент? На жаль, іноді ми зустрічаємося з думкою, причому не тільки у пересічних громадян, але й у високих чиновників, що саме описані вище причини ведуть до різниці в ціні між «сірим імпортом» і товаром, який пропонують торгові представництва великих міжнародних компаній. Відповідно, на їхню думку саме ціна «сірого імпорту» є «справедливою» для кінцевого покупця. Але це не так. Подальші статті в цій серії більш докладно зупиняться на тому, як і чому відбувається руйнування value chain. З переходом на модель DDP, термін «сірий імпорт» більшою мірою втратив свою актуальність. Явище зникло, а слово лишилось. Зараз заниженням інвойсів під час ввезення займається скоріше невелика кількість операторів, в основному це не виробники безпосередньо, а українські дилери, яким деякі компанії, що виробляють електроніку, передали свої права з дистрибуції. Зараз все, що ми за звичкою називаємо «сірим імпортом», являє собою чисту контрабанду – тобто «чорний імпорт». Наша компанія три роки тому зареєструвала на митниці товарний знак Bosch. За процедурою це означає, що кожного разу, коли хто-небудь, крім нашої компанії, ввозить на територію України побутову техніку під брендом Bosch, ми повинні отримувати повідомлення. За три роки таке повідомлення ми отримали лише один раз – коли один дитячий будинок хотів завезти пральну машину б/у в кількості 1 штука. При цьому, компанія GfK показує нам дуже значний обсяг товару завезеного не нами. Згідно з даними дослідження частка контрабанди на ринку пласких панельних телевізорів становить 9-10%, холодильників і пральних машин - 10-15%, пилососів - 16-18%, телефонів, смартфонів і ноутбуків - 15-20%, планшетів - 20%, фотокамер - 20-25%. Чим ризикує споживач купуючи контрабандний товар? Звичайно, в першу чергу, це його ризики як приватної особи лишитися з приладом, який був призначений та сертифікований для інших ринків збуту, сам на сам у випадку проблем. Деякі важливі параметри, які не завжди помітні покупцю на перший погляд, можуть негативно позначитися на ресурсі роботи приладу. Наприклад, параметри електроживлення та вилка підключення приладу можуть відрізнятися від тих, що використовуються в Україні, а їх зміна може призвести до виходу приладу з ладу або короткого замикання – тобто, такий товар може нести небезпеку для користувача. Неправильне налаштування жорсткості води у пральній машині суттєво знижує ресурс роботи техніки. В контрабандній електроніці програмне забезпечення може працювати некоректно, до того ж, вибір мови налаштування часто обмежений мовами тих країн, для яких призначався прилад. Крім відсутності гарантійного обслуговування, досить часто покупець може зіштовхнутися з тим, що навіть платний ремонт може виявитися неможливим через те, що запчастини для такого приладу не постачаються в Україну, або ж відсутня необхідна документація для його ремонту. Окремо необхідно зазначити, що товар, який неофіційно завозиться в Україну, часто вже має суттєві/приховані недоліки викликані, наприклад, невідповідними умовами зберігання, або такий товар вже через технічні причини не був призначеним для подальшого продажу. В деяких випадках можливий збіг модельного ряду, коли контрабандист завозить модель, яка вже сертифікована офіційним представником виробника. Тут більш доречно говорити про те, що споживач в глобальному сенсі заохочує таким чином корупцію в державі. Кожен прилад проданий шляхом контрабанди - це невиплачені пенсії та зарплати працівникам соціальної сфери, недобудовані дороги, невиплачені кредити, порушений ланцюг створення доданої вартості. У статті інформ-агенства ТСН від 06.07.2016 йдеться про те, що частка тіньового імпорту в 2015 році становила 15%, в грошовому еквіваленті ця цифра становить 1,2 млрд грн. Як же перевірити, чи є придбана техніка ввезеною законним шляхом та чи має вона всі необхідні сертифікації? Наприклад, «БСХ Побутова Техніка» надає таку можливість. Дізнатися деталі про товар достатньо просто, варто лише ввести унікальний код товару LSS, який нанесено на оригінальній упаковці, на спеціальному сайті www.code-check.com.ua Вважаю, що бізнес-спільнота повинна вжити певні заходи для того, щоб підняти рівень свідомості нашого споживача. Можливо, для цього навіть слід виділяти невеликі медіа-бюджети для PR-активностей. На державному ж рівні вихід із ситуації вбачаю у посиленні контролю на митниці, удосконаленні українського законодавства у сфері захисту вітчизняного ринку від нелегального імпорту, а також у введенні значних штрафів за порушення законодавства.

Сергій Максимов, Директор компанії BSH Pobutova Technika

В сфері побутової техніки я працюю вже понад 20 років, тому можу судити і розповідати про тему, базуючись на власних знаннях та досвіді. Україна, як держава, займає дуже вигідне географічне положення, маючи прямі кордони з багатьма країнами ЄС. Увесь цей час на вітчизняному ринку була присутня контрабанда – товар, завезений взагалі без сплати будь-яких податків та зборів, який також називають «чорним імпортом», а також «сірий імпорт» – товар, завезений в Україну за нижчою вартістю, від якої держава отримала лише невелику частину сплачених податків та зборів.

Близько 10 років тому вся наша індустрія електроніки та побутової техніки перейшла, як у нас прийнято говорити, на бізнес-модель DDP, тобто всі великі міжнародні гравці відкрили замість звичних представництв повноцінні українські торгові компанії і стали самі виступати в якості імпортерів техніки своїх брендів.

Це була точка неповернення, після чого на нашому ринку склалась принципово інша ситуація. Зараз нам, представникам великого міжнародного бізнесу, інколи доводиться чути докори від високих державних чиновників: мовляв, ми досі практикуємо бізнес в офшорі, корумпуємо наших клієнтів маркетинговими кредит-нотами, які виставляються десь у штаб-квартирі, інших країнах, в іншій валюті тощо. Проте в рамках роботи українських підприємств з іноземними інвестиціями це неможливо в принципі. Мені б дуже хотілося донести до вищих ешелонів управління нашою країною дві основні думки. По-перше: бізнес-практики 90-х років стали неможливими в наших штаб-квартирах та інших країнах через те, що за цей час змінилось міжнародне та європейське розуміння і законодавство стосовно корупції та антимонопольних дій на ринку. По-друге: Україна гармонізувала своє національне законодавство у цьому відношенні, і ми, як національні оператори, вже 10 років, з самого початку нашої оперативної діяльності, дотримуємось цих встановлених правил. Так от, якщо говорити про нашу індустрію електроніки та побутової техніки, то понад 80% ринку перейшло тоді на DDP. Чому я вирішив висвітлити саме цей момент? На жаль, іноді ми зустрічаємося з думкою, причому не тільки у пересічних громадян, але й у високих чиновників, що саме описані вище причини ведуть до різниці в ціні між «сірим імпортом» і товаром, який пропонують торгові представництва великих міжнародних компаній. Відповідно, на їхню думку саме ціна «сірого імпорту» є «справедливою» для кінцевого покупця. Але це не так. Подальші статті в цій серії більш докладно зупиняться на тому, як і чому відбувається руйнування value chain. З переходом на модель DDP, термін «сірий імпорт» більшою мірою втратив свою актуальність. Явище зникло, а слово лишилось. Зараз заниженням інвойсів під час ввезення займається скоріше невелика кількість операторів, в основному це не виробники безпосередньо, а українські дилери, яким деякі компанії, що виробляють електроніку, передали свої права з дистрибуції.

Зараз все, що ми за звичкою називаємо «сірим імпортом», являє собою чисту контрабанду – тобто «чорний імпорт». Наша компанія три роки тому зареєструвала на митниці товарний знак Bosch. За процедурою це означає, що кожного разу, коли хто-небудь, крім нашої компанії, ввозить на територію України побутову техніку під брендом Bosch, ми повинні отримувати повідомлення. За три роки таке повідомлення ми отримали лише один раз – коли один дитячий будинок хотів завезти пральну машину б/у в кількості 1 штука. При цьому, компанія GfK показує нам дуже значний обсяг товару завезеного не нами. Згідно з даними дослідження частка контрабанди на ринку пласких панельних телевізорів становить 9-10%, холодильників і пральних машин – 10-15%, пилососів – 16-18%, телефонів, смартфонів і ноутбуків – 15-20%, планшетів – 20%, фотокамер – 20-25%.

Чим ризикує споживач купуючи контрабандний товар? Звичайно, в першу чергу, це його ризики як приватної особи лишитися з приладом, який був призначений та сертифікований для інших ринків збуту, сам на сам у випадку проблем. Деякі важливі параметри, які не завжди помітні покупцю на перший погляд, можуть негативно позначитися на ресурсі роботи приладу. Наприклад, параметри електроживлення та вилка підключення приладу можуть відрізнятися від тих, що використовуються в Україні, а їх зміна може призвести до виходу приладу з ладу або короткого замикання – тобто, такий товар може нести небезпеку для користувача. Неправильне налаштування жорсткості води у пральній машині суттєво знижує ресурс роботи техніки. В контрабандній електроніці програмне забезпечення може працювати некоректно, до того ж, вибір мови налаштування часто обмежений мовами тих країн, для яких призначався прилад. Крім відсутності гарантійного обслуговування, досить часто покупець може зіштовхнутися з тим, що навіть платний ремонт може виявитися неможливим через те, що запчастини для такого приладу не постачаються в Україну, або ж відсутня необхідна документація для його ремонту. Окремо необхідно зазначити, що товар, який неофіційно завозиться в Україну, часто вже має суттєві/приховані недоліки викликані, наприклад, невідповідними умовами зберігання, або такий товар вже через технічні причини не був призначеним для подальшого продажу.

В деяких випадках можливий збіг модельного ряду, коли контрабандист завозить модель, яка вже сертифікована офіційним представником виробника. Тут більш доречно говорити про те, що споживач в глобальному сенсі заохочує таким чином корупцію в державі. Кожен прилад проданий шляхом контрабанди – це невиплачені пенсії та зарплати працівникам соціальної сфери, недобудовані дороги, невиплачені кредити, порушений ланцюг створення доданої вартості. У статті інформ-агенства ТСН від 06.07.2016 йдеться про те, що частка тіньового імпорту в 2015 році становила 15%, в грошовому еквіваленті ця цифра становить 1,2 млрд грн.

Як же перевірити, чи є придбана техніка ввезеною законним шляхом та чи має вона всі необхідні сертифікації? Наприклад, «БСХ Побутова Техніка» надає таку можливість. Дізнатися деталі про товар достатньо просто, варто лише ввести унікальний код товару LSS, який нанесено на оригінальній упаковці, на спеціальному сайті www.code-check.com.ua

Вважаю, що бізнес-спільнота повинна вжити певні заходи для того, щоб підняти рівень свідомості нашого споживача. Можливо, для цього навіть слід виділяти невеликі медіа-бюджети для PR-активностей. На державному ж рівні вихід із ситуації вбачаю у посиленні контролю на митниці, удосконаленні українського законодавства у сфері захисту вітчизняного ринку від нелегального імпорту, а також у введенні значних штрафів за порушення законодавства.