Покращено умови взаємного виконання судових рішень між Україною та Європейським Союзом

05/ 05/ 2023

24 квітня 2023 року Рада Європейського Союзу схвалила встановлення договірних відносин між ЄС та Україною в рамках Гаазької конвенції про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах (надалі – «Конвенція»). Конвенція зобов’язує держави-учасниці визнавати та виконувати судові рішення, ухвалені в цивільнихта комерційних справах в інших державах-учасницях. При цьому Конвенція не поширюється на податкові, митні чи адміністративні справи та містить широкий перелік окремих питань, до яких вона не застосовується. Нагадаємо, що Конвенція була укладена в доповнення до Конвенції про угоди про вибір суду 2005 року та підписана на Гаазькій конференції з міжнародного приватного права 2 липня 2019 року. У свою чергую, Україна ратифікувала Конвенцію 1 липня 2022 року – документ набуде чинності для України 1 вересня 2023 року. Зазначається, що ЄС не вбачає фундаментальних перешкод, пов’язаних, зокрема, з незалежністю та ефективністю судової системи, боротьбою з корупцією чи дотриманням основоположних прав, які могли б перешкодити ЄС вступити в договірні відносини з Україною. Конвенція передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає виконанню в державі його ухвалення, визнається та виконується в іншій договірній державі відповідно до положень самої Конвенції. Відмова ж у визнанні та виконанні може мати місце лише на підставах, визначених Конвенцією. Жодного перегляду судового рішення по суті у запитуваній державі не допускається. При чому, Конвенцією допускається відкладення чи відмова у визнанні або виконанні, якщо рішення є предметом перегляду в державі ухвалення або якщо не закінчився строк, протягом якого рішення може бути переглянуте у загальному порядку. Така відмова не перешкоджає подальшому зверненню з метою визнання або виконання судового рішення. Конвенція передбачає широкий перелік підстав визнання та виконання рішення, вимог до останнього, а також документів, що надаються стороною разом з клопотанням про визнання або виконання. Водночас, Конвенція містить вичерпні підстави відмови у визнанні та виконанні. Відповідно до Конвенції мирові угоди, затверджені судом договірної держави або укладені під час провадження у суді, і які є такими, що підлягають виконанню у такий самий спосіб, що й судове рішення в державі ухвалення, виконуються у такий самий спосіб, що й судове рішення. Важливо також зазначити, що Конвенція не перешкоджає визнанню та виконанню судових рішень згідно з національним законодавством держав-учасниць. Визначено, що процедура визнання, надання дозволу на виконання або реєстрації з метою звернення до виконання, а також виконання судового рішення регулюються законодавством запитуваної держави. Таким чином, очікується позитивний вплив Конвенції на стан виконання іноземних судових рішень в Україні, пожвавлення економічних зв’язків з країнами ЄС та посилення подальшої інтеграції України до європейського правового простору.

Конвенція зобов’язує держави-учасниці визнавати та виконувати судові рішення, ухвалені в цивільнихта комерційних справах в інших державах-учасницях. При цьому Конвенція не поширюється на податкові, митні чи адміністративні справи та містить широкий перелік окремих питань, до яких вона не застосовується.

Нагадаємо, що Конвенція була укладена в доповнення до Конвенції про угоди про вибір суду 2005 року та підписана на Гаазькій конференції з міжнародного приватного права 2 липня 2019 року. У свою чергую, Україна ратифікувала Конвенцію 1 липня 2022 року – документ набуде чинності для України 1 вересня 2023 року.

Зазначається, що ЄС не вбачає фундаментальних перешкод, пов’язаних, зокрема, з незалежністю та ефективністю судової системи, боротьбою з корупцією чи дотриманням основоположних прав, які могли б перешкодити ЄС вступити в договірні відносини з Україною.

Конвенція передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає виконанню в державі його ухвалення, визнається та виконується в іншій договірній державі відповідно до положень самої Конвенції. Відмова ж у визнанні та виконанні може мати місце лише на підставах, визначених Конвенцією. Жодного перегляду судового рішення по суті у запитуваній державі не допускається.

При чому, Конвенцією допускається відкладення чи відмова у визнанні або виконанні, якщо рішення є предметом перегляду в державі ухвалення або якщо не закінчився строк, протягом якого рішення може бути переглянуте у загальному порядку. Така відмова не перешкоджає подальшому зверненню з метою визнання або виконання судового рішення. Конвенція передбачає широкий перелік підстав визнання та виконання рішення, вимог до останнього, а також документів, що надаються стороною разом з клопотанням про визнання або виконання. Водночас, Конвенція містить вичерпні підстави відмови у визнанні та виконанні.

Відповідно до Конвенції мирові угоди, затверджені судом договірної держави або укладені під час провадження у суді, і які є такими, що підлягають виконанню у такий самий спосіб, що й судове рішення в державі ухвалення, виконуються у такий самий спосіб, що й судове рішення.

Важливо також зазначити, що Конвенція не перешкоджає визнанню та виконанню судових рішень згідно з національним законодавством держав-учасниць. Визначено, що процедура визнання, надання дозволу на виконання або реєстрації з метою звернення до виконання, а також виконання судового рішення регулюються законодавством запитуваної держави.

Таким чином, очікується позитивний вплив Конвенції на стан виконання іноземних судових рішень в Україні, пожвавлення економічних зв’язків з країнами ЄС та посилення подальшої інтеграції України до європейського правового простору.