MANEZH. Маркізи. Під покровом рятівної тіні

Настала весна і ми задумались над тим, як захистити від яскравого сонця вікна, балкони та відкриті тераси. Простіше й економніше встановити над ними тканинні навіси – маркізи. Але що ми про них знаємо?

Вважається, що перші тканинні навіси, що стали прообразом сучасних маркіз, з’явилися ще в Стародавньому Єгипті й Сирії. Вперше вони згадуються в давньоєгипетських рукописах I с. до н. е. як «тканинні циновки», що затіняють ринкові прилавки. Дійсно, першими їх освоїли торговці, змушені захищати себе і свій товар від палючої спеки або негоди таким нехитрим способом.

Фото: Готель Saline, ресторан Leutheuser і магазин одягу Sturm на північній стороні Мічиган-авеню, місто Сейлайн, штат Мічиган, 1950-ті

Спочатку подібні конструкції були досить примітивні: простий дерев’яний каркас і натягнута на нього тканина. Найчастіше вони мали стаціонарний характер. Переносні ж варіанти тентів використовували правителі й знать: ними, наприклад, прикрашали колісниці й місця відпочинку в садах і парках багатьох будинків, використовували під час прогулянок на конях або слонах, як в Африці чи Індії, і навіть під час військових походів.

Антична цивілізація не тільки взяла на озброєння даний ефективний спосіб захисту від палючого сонця, а й значно розширила сферу застосування тканинних навісів. Варто зауважити, що маркізи були загальним атрибутом усіх римських театрів і амфітеатрів, оскільки розпещена публіка вимагала не тільки захопливого видовища, а й комфортного середовища. Серед найвідоміших таких конструкцій – веларіум (лат. velarium) над Колізеєм. Його підтримував дерев’яний каркас з 240 (!) щогл. До слова, місця їх установки можна виявити й сьогодні. Вважається, що будували й обслуговували його моряки з Мізенума (тоді – «штаб-квартира» військово-морського флоту Стародавнього Риму): вони були єдиними, хто мав достатню кваліфікацію в роботі з такелажем і вітрилами.

Не ясно, чи мали полотна веларіума якісь певні відтінки, але відомо, що маркізи в римських театрах фарбували в різні кольори, в тому числі в фіолетовий, червоний і жовтий. У дерев’яному амфітеатрі Нерона, згорілому під час знаменитої римської пожежі, що знищила значну частину міста, використовувалися шовкові маркізи, прикрашені тканинним зображенням імператора, що керував колісницею. Таким чином, кольорові або декоровані маркізи мали місце. Проте, тканини, використовувані в них, швидко приходили в непридатність й потребували регулярної заміни. Як правило, це була або парусина, або льон або бавовна.

За однією з версій маркіза, якою ми її знаємо, з’явилася у XV с. з легкої руки – не дивуйтеся – венеціанського маркіза Франческо Борджіа. Кажуть, під приводом захисту молочної білизни шкіри своєї коханої АдельгейдиБадольо від яскравого сонця, маркіз наказав прикрити вікна свого палаццо спеціальними навісами з тканини. Відтоді тенти над вікнами придбали величезну популярність, а своєю назвою вони зобов’язані його титулу (від італ. Marchese – маркіз).

Хрещатик на дореволюційній поштовій листівці, 1910 р. Тоді на розі Хрещатика і Прорізної був будинок страхового товариства «Росія» з кондитерською «Жорж» на першому поверсі

Довгий час маркізи залишалися малодоступними для більшості людей. Перші з них були далекі від досконалості й мали короткий термін служби, бо полотно, яке використовувалося для їх виготовлення, під впливом сонця втрачало свою привабливість і міцність. Їх недовговічність і висока ціна значно знижували інтерес покупців.

Широке поширення вони отримали лише в XIX ст., Коли в містах стали з’являтися великі громадські простори й будівлі. На піку популярності вони були в Північній Америці, де в цей час з ростом економіки стали відкриватися численні торгові лавки, магазини, готелі, кафе і ресторани.

Ресторан Cafe de Paris, Мінськ. Ковшова маркіза арочної форми TONDO. Реалізація – MANEZH

У той час маркізи складалися з дерев’яних або чавунних стовпів, встановлених уздовж краю тротуару і з’єднаних передньою поперечиною. Верхній кінець полотна кріпився до фасаду за допомогою цвяхів або ж пришнуровувався до спеціальної голівки, прикріпленої болтами до стіни. Інший кінець полотна (виступаючий) був задрапован або зашнурован на передню планку, причому край часто звисав вниз. Металеві стовпчики багатих маркіз прикрашали філігранню, а верх – наконечниками копій, кулями або іншими деталями.

Невід’ємним атрибутом міського середовища маркізи стали після Громадянської війни в США, а поява першого пароплава змусила парусинові фабрики шукати нові ринки збуту. Так поступово розвинулася ціла індустрія маркіз і тентів, що пропонувала безліч варіантів рамних конструкцій і тканин, адаптуючись як для вітрин, так і для вікон та дверей. До кінця XIX с. з’являються перші маркізи, що складаються: вони отримали подовжені «руки», що кріпилися на петлях до фасаду, які або опускалися, щоб висунути навіс, або підіймалися, щоб прибрати його, використовуючи просту систему мотузок і шківів.

Наш Київ, що пережив все XIX с. в епоху бурхливого будівництва і розвитку, не залишився в стороні від моди на маркізи. Наприклад, на початку 1910-х рр. на розі Хрещатика і Прорізної знаходився будинок страхового товариства «Росія» зі знаменитою кондитерською «Жорж» на першому поверсі, рясно прикрашена зовні білосніжними маркізами. На початку XX ст. поруч з Бессарабською площею, де завжди шумів базар, перебував Національний готель, галерею другого поверху над входом якого теж покривали маркізи. На вулиці Миколаївській в той час розташовувався квітковий магазин «Флора», куди доставляли квіти з самої Ніцци, – його вітрини захищали від сонця смугасті маркізи, як і вікна готелю «Континенталь», що знаходився поруч.

Радикальний виток в історії тканинних навісів трапився в 1967 р, коли французька компанія Somfy вперше випустила мотор для маркіз. Так почалася епоха їх автоматизації, і поступово зі звичайного тканинного тенту маркізи перетворилися в сучасні високотехнологічні автоматичні системи захисту від сонця, що доповнюються різними функціями (сонячною і вітровою автоматикою, датчиками дощу, освітленням і т. д.), а також інтеграцією в систему «розумний будинок”.

Сучасні маркізи відрізняються практичністю використовуваного матеріалу, надійністю конструкцій і легкістю в управлінні й крім усього іншого мають надзвичайно широку кольорову палітру, що відкриває для архітектора майже безмежні можливості при роботі над дизайном.

Клубний готель М1, Одеса. Ліктьова маркіза відкритого типу «Стандарт». Реалізація – MANEZH

Вони мають свої переваги в порівнянні з іншими навісами. Тканина для виготовлення таких тентів має водонепроникну основу, має стійкість до ультрафіолету й інших кліматичних впливів. Положення тенту регулюється, а його монтаж не викликає труднощів, як і подальше розбирання. Мають зовні привабливий і стильний дизайн. І якщо раніше вони частіше застосовувалися для торгових площ, громадських закладів та будинків, то останнім часом їх популярність і затребуваність в житловому будівництві різко зросла.

Типи маркіз зустрічаються найрізноманітніші: ковшеві, ліктьові, горизонтальні, вертикальні, Маркизолетти (балконні маркізи), складні, стаціонарні, закритого (касетні) або відкритого типу, з ручним або автоматичним управлінням. Спробуємо розібратися в цьому трохи докладніше.

Одна з найбільш знайомих нам маркіз – ковшова. Досить воскресити в пам’яті образ улюбленого паризького бістро або брендового салону в Галереї Вітторіо Еммануеле II в Мілані. Це витончений півсферичний купол над дверними і віконними проємами. Як правило, каркас такої маркізи містити кілька опорних дуг із загальним механізмом обертання. Поряд із захистом від сонця і дощу вона часто служить елементом естетичного оформлення фасадів будівель, а також ефективним зовнішнім рекламним носієм: згадайте – на них завжди витончено виведено назву або зображений логотип.

Ресторан Lviv Croissants, Львів. Балконна маркіза «Італія». Реалізація – MANEZH

Компанія MANEZH, як один з провідних українських фахівців у сфері зовнішніх сонцезахисних систем, пропонує три варіанти виконання такої системи: маркіза з прямокутною формою (BASE), маркіза з арковою формою (TONDO) і маркіза з усіченою арковою формою (TONDO-BASE). Спеціальна конструкція дозволяє забезпечити виробу необхідну міцність і якісний натяг тканини. Крім того, можна вибрати складаний або стаціонарний варіант системи.

Інший поширений вид – ліктьова маркіза. Це складна конструкція, де полотно висувається і тримається за допомогою «ліктів», що згинаються – металевих балок, з’єднаних шарнірами або іншим видом рухомого з’єднання. Буває відкритого (тканину при закритті намотується на валик, як в рулонних шторах) або закритого типу (тканина ховається в спеціальну касету). Це найуніверсальніший засіб затінення терас і балконів. В асортименті MANEZH їх великий вибір, наприклад, серія системи «Стандарт», в тому числі з перехресними ліктями, а також модель «Поні» (ліктьова маркіза закритого типу) для затінення терас і балконів малих розмірів.

Ліктьова маркіза відкритого типу над терасою одного з приватних будинків

Якщо необхідно затінити значну площу, то тут незамінною стане ліктьова маркіза відкритого типу «Гігант» від компанії MANEZH. Вона являє собою великогабаритну конструкцію, призначену головним чином для затінення терас дуже великих розмірів. Вона спирається на дві несучі сталеві балки квадратного перетину 40 x 40 мм, а завдяки застосуванню потужних алюмінієвих ліктів і ліктьових кронштейнів виносить вперед своє полотно на 6 м. Надійно фіксують маркізу спеціальні стінові кронштейни під дві несучі балки. Додаткова центральна опора труби навоя компенсує можливе провисання в маркізах великої ширини, а значить, тканина в ній добре і рівномірно натягнута. Кут нахилу можна легко регулювати, а управляється така маркіза виключно за допомогою електроприводу.

Балконні маркізи, у яких «лікті» працюють у вертикальній площині – це Маркизолетти. Зовні виглядає це так, немов хтось «відставив» нижній край натягнутого полотна від вікна або стіни. Конструкція такої маркізи дозволяє опустити передню балку разом з тканиною до вертикального рівня. Це стильне рішення для захисту від сонця не тільки балконів, але і віконних, дверних проємів малих і середніх розмірів. Спеціально розроблена конструкція маркізи утримує верхню частину тканини у вертикальній площині, а пересувні алюмінієві плечі регулюють кут нахилу нижньої частини тканини. Якщо вибудувати в ряд кілька таких модулів з загальними несучими направляючими, то легко збільшити ширину всієї системи й покрити більшу площу.

Заклад Moloko Bar, Одеса. Балконна маркіза «Італія». Реалізація – MANEZH

Приблизно з середини 60-х парусинову тканину в маркізах (зазвичай з бавовняного волокна) замінюють на акриломісні матеріали й поліестер, а сьогодні використовують найбільш інноваційні тканини останнього покоління, що відбивають до 90% сонячного випромінювання, стійкі до різних видів забруднення, вигоряння й атмосферного впливу. До слова, лабораторні дослідження показали, що температура під маркізами може бути майже на 20 градусів нижче, ніж поза нею.

Маркіза над входом до Чиказького театру з написом на честь його 90-річчя, Чикаго, Іллінойс, 2011р

Про жорсткі маркізи

«Маркіза – легкий, критий залізом або склом ковпак, іноді влаштовується над вхідними дверима будівель, наприклад театрів, і захищає їх від дощу і снігу, а також парусиновий або полотняний навіс над вікном, з зовнішньої його сторони, який можна за допомогою шнурів і маленьких блоків тримати підібраним догори в похмуру погоду і розпускати в ясну для того, щоб сонячні промені не проникали в кімнату», – таке визначення цьому простому на перший погляд архітектурному елементу дає енциклопедичний словник Брокгауза й Ефрона. А значить, традиційно вони можуть мати або жорстку, або гнучку структуру.

Маркіза в стилі ар-нуво над входом в будівлю штаб-квартири французького видання Ouest-France в Ренні

Перший варіант можна бачити в кращих зразках архітектури французького модерну, наприклад, маркіза над входом в будівлю колишнього театру і концерт-холу «Алькасар» (сьогодні муніципальна бібліотека) в Марселі або вілли Мажореля в Нансі. Якщо опинитеся на Таймс-сквер у Нью-Йорку або на Бродвеї, то побачите ще один вид жорстких маркіз – змагання один з одним в оригінальності дизайну і красі підсвічуванні дашків над входом в театри, кінотеатри й мюзик-холи, що з’явилися ще в золоту еру кінематографу, і сьогодні рясніють яскравими спалахами букв назв шоу й імен артистів першої величини.