Гендерний баланс у безпеці США, ЄС та України: кому з кого брати приклад

09/ 03/ 2021

Героїні інтервю: Тетяна Андріанова (Україна), голова комітету корпоративної безпеки групи компаній «Октава», координатор Women in Security при ASIS Ukraine Кортні Аданте (Нью-Йорк), президент компанії TENEO RISK ADVISORY Лінн де Вріс (Нідерланди), CPP, PCI, фахівець із безпеки та конфіденційності компанії DUTCHRISK Як відомо, Україна, як й інші країни-члени ООН, має міжнародні зобовязання щодо забезпечення рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків, які працюють у сфері безпеки. Так, Резолюція 1325 «Про жінок, мир і безпеку», прийнята ООН у 2000 році, стала діючим інструментом, який змінив концепцію сфери безпеки та переформатував питання прав жінок у цій сфері. Але незважаючи на всі міжнародні та внутрішньодержавні програми, гендерний баланс у багатьох країнах залишає бажати кращого. Ми взяли інтервю у трьох жінок –представниць індустрії безпеки з Америки, Європейського Союзу та України – щоб порівняти, які існують проблеми гендерної нерівності, культурні та традиційні стереотипи, а також обмеження для жінок у професійному розвитку в їхніх країнах. У якій сфері безпеки ви працюєте? Кортні Аданте: Я – президент консультативного відділу безпеки компанії Teneo Risk Advisory, ми консультуємо клієнтів рівня C-Suite з питань фізичної, кібер- і корпоративної безпеки, а також проводимо розслідування та перевірку біографічних даних. Лінн де Вріс: Я працюю консультантом та інструктором з безпеки та конфіденційності. Тетяна Андріанова: Я за професією – юрист, і практикую у сфері корпоративної безпеки, а саме займаюся інформаційною, юридичною, адміністративною та кадровою безпекою великого українського холдингу «Октава Капітал», до якого входять понад десяток бізнесів різних індустрій – від розплідників рослин до кіберзахисту. Які питання гендерної нерівності в сфері безпеки актуальні у вашій країні (в країнах ЄС)? Лінн де Вріс: На традиційному ринку управління безпекою все ще переважають так звані старички, серед яких переважно – чоловіки. Однак вже простежується тенденція, за якою молоді жінки свідомо вибирають вивчення менеджменту безпеки. На жаль, вони часто постають перед труднощами при виході на ринок безпеки після завершення навчання, і зазвичай вони йдуть з ринку, навіть не встигнувши належним чином почати свою карєру. З іншого боку, інформаційна безпека та конфіденційність набагато різноманітніші – і тут для жінок більше шансів для реалізації. Тетяна Андріанова: Віднедавна в нашій країні сприйняття представника корпоративної безпеки було обмежено напрямком фізичної безпеки (охорона обєктів, збереження матеріальних цінностей тощо). Зрозуміло, там, де мова йде про фізичну безпеку, ця професія з огляду на фізіологічні особливості сприймається «не жіночою». Коли поняття «корпоративної безпеки» розширило свою функціональність (кадровою, юридичною, інформаційною безпеками), з трансформацією змісту поняття почало змінюватися ставлення до профілю представника безпеки (зараз таке сприйняття знаходиться на перехідному періоді). Кортні Аданте: У США єдина реальна проблема полягає в тому, що у нас просто не вистачає жінок-професіоналів у сфері безпеки, та недостатньо жінок – власниць бізнесом у цій сфері. Чи існують культурні та традиційні стереотипи, що сфера безпеки не підходить для жінок? Чи стикалися ви особисто з проявами таких стереотипів (приклади)? Кортні Аданте: Я вважаю, якщо громадяни США говорять про безпеку, то вони автоматично уявляють збройні сили, війну, розвідку, підводні човни, спорядження, піхоту, війська, охорону, активну службу в дійсно небезпечних місцях світу – тому, зрозуміло, вважають, що жінки не місце у цій сфері, і точно самостійно вони не виявлять бажання перебувати в таких суворих умовах. У моїй практиці не раз траплялося, що під час нарад із чоловіками, які продавали наші послуги або забезпечували консультації в сфері безпеки, клієнти-чоловіки частіше прислухаються саме до чоловіків. Тетяна Андріанова: Не можу заперечувати існування стереотипів щодо «жіночих» і «не жіночих» професій у нашій країні – особливо, в такій традиційно «чоловічій індустрії», як сфера безпеки. Але, на щастя, спостерігається стрімкий відхід від застарілих поглядів у суспільстві. Це відбувається як завдяки природній еволюції, коли все непотрібне і застаріле відмирає, так і за допомогою ряду державних і громадських заходів, які покликані знизити гендерну нерівність у нашій країні. Лінн де Вріс: Індустрія безпеки дійсно, як і раніше, розглядається як сфера, що переважно підходить чоловікам, адже існує загальна думка, підтверджена картинками в Google, що охоронець володіє жорстким чоловічим типажем. Насправді це вже давно не так, особливо з тих пір, як у традиційну функцію безпеки в багатьох організаціях інтегровано гостинність, де навички міжособистісного спілкування стають все важливішими. Те ж стосується і сфери управління безпекою. Завдання полягає в тому, щоб змінити це застаріле уявлення та продемонструвати, що сектор набагато різноманітніший – і час позбавлятися від його консервативності. Я зіткнулася із ситуацією під час підбору нових співробітників: часто кандидати-жінки навіть не подають свої заявки. Тому варто приділяти увагу різноманітності кадрових кампаній. Я не маю на увазі, що це повинно привести до виключення кандидатів якоїсь статі, але ми повинні забезпечити рівні можливості, що допоможуть вибрати кращого фахівця для роботи, незалежно від того чоловік це чи жінка. Який відсоток жінок у вашій армії та правоохоронних органах? Як цей показник змінювався за останні роки? Лінн де Вріс: В армії тільки 10% складають жінки, а в поліції – 34%. Наразі армія проводить активні кампанії із залучення більшості жінок і боротьби зі стереотипним уявленням про те, що армія – тільки для чоловіків. Що стосується приватної охоронної галузі – у ній близько 25% співробітників жіночої статі. Кортні Аданте: Жінки в правоохоронних органах США складають приблизно 13%, в армії ж – 14% мобілізованих та 16% – офіцери. Тетяна Андріанова: Ще зовсім нещодавно українська армія була традиційно однією з найконсервативніших щодо перебування на службі жінок, і зовсім не була готова до цього. Але війна на Сході внесла свої корективи, та за останні роки спостерігається досить позитивна динаміка зростання відсотка жінок в українській армії та поліції. За статистикою на 2020 рік в українській армії служить 12% жінок, а серед поліцейських – близько 22% жінок. Чи існують обмеження для жінок по займанню будь-яких посад у сфері безпеки (офіційні або негласні)? Тетяна Андріанова: Особисто я не відчуваю обмежень у своїй професійній реалізації в бізнес-секторі, а також у громадській діяльності в сфері безпеки. Але в реальності гендерна рівність виглядає так: поки в сфері освіти працює 70% жінок, у топ-менеджменті держави – практично немає жінок. Більшість керівних посад обіймають чоловіки, і немає жодної жінки-генерала. Кортні Аданте: Звичайно, обмеження існують, але для військових все постійно змінюється. Лінн де Вріс: Це дуже залежить від сектора – наприклад, в охороні чоловічої вязниці логічно мати охоронця-чоловіка й аналогічно в жіночій вязниці. Такі правила існують не тільки з міркувань безпеки, але й задля уникнення незручних ситуацій. Я вважаю, що обмеження такого типу – можемо називати їх функціональною дискримінацією – необхідні. Як правило, більшість вакансій у сфері безпеки відкриті як для кандидатів-чоловіків, так і для жінок. Чи існує різниця в заробітній платі чоловіків і жінок, які працюють у цій галузі? Кортні Аданте: Складно дати відповідь, тому що все залежить від конкретної компанії та займаної посади. Тетяна Андріанова: Зарплати як і в приватному, так і в державному секторах залежать від рівня посади, а не від статевої приналежності, але, зазвичай, високі позиції займають в основному чоловіки. На жаль, незважаючи на високий рівень освіченості українок, вони недостатньо представлені на вищих рівнях секторів праці, в суспільному житті та політиці. Хотілося б, щоб рівень займаної посади та зарплати в бізнес-секторі залежав виключно від професійних якостей і амбіцій фахівця. Лінн де Вріс: Заробітна плата охоронців зазвичай регулюється колективними трудовими угодами, тому відмінності між чоловіками і жінками немає. На жаль, нерегульовані зарплати показують різницю: чоловіки, як правило, заробляють більше, ніж їх колеги-жінки. І що показово, різниця зростає відповідно до збільшення старшинства функцій. Чи стикаєтеся ви з ситуаціями гендерної дискримінації у вашій професійній діяльності і як ви реагуєте на них? Тетяна Андріанова: Я давно є спікером курсу з корпоративної безпеки для спеціалістів, і щоразу, коли виходжу виступати перед новою аудиторією – по обличчям, питанням і реакціям слухачів помітна емоція недовіри до того, що жінка може навчити чомусь корисному в цій сфері. Під час курсу, коли аудиторія втягується, ми розбираємо практичні кейси, вступаємо в дискусії, і ставлення змінюється на очах. Кортні Аданте: Найкраще, що я можу зробити і роблю в цьому напрямку – вказую своїм колегам-чоловікам, коли ситуації дискримінації відбувалися на зустрічах з клієнтами – це допомагає їм відстежити подібні ситуації та виправити їх. Лінн де Вріс: Чесно кажучи, я сама не стикалася з гендерною дискримінацією, але мені доводилося чути недоречні коментарі з боку колег-чоловіків. У таких випадках я завжди намагаюся зберігати холоднокровність – ігнорувати недоречний коментар або давати дотепну відповідь. Я відмовляюся доставляти їм задоволення бачити, як я злюся або засмучуюсь, як би важко мені це не було. Якби я зіткнулася з дискримінацією, наприклад під час співбесіди – просила б надати пояснення. Але навіть якщо в подальшому мені запропонують цю роботу, я не захочу працювати в компанії, яка підтримує дискримінацію за статевою ознакою або будь-якого іншого фактору.

Героїні інтерв’ю:

Тетяна Андріанова (Україна), голова комітету корпоративної безпеки групи компаній «Октава», координатор Women in Security при ASIS Ukraine

Кортні Аданте (Нью-Йорк), президент компанії TENEO RISK ADVISORY

Лінн де Вріс (Нідерланди), CPP, PCI, фахівець із безпеки та конфіденційності компанії DUTCHRISK

Як відомо, Україна, як й інші країни-члени ООН, має міжнародні зобов’язання щодо забезпечення рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків, які працюють у сфері безпеки.

Так, Резолюція 1325 «Про жінок, мир і безпеку», прийнята ООН у 2000 році, стала діючим інструментом, який змінив концепцію сфери безпеки та переформатував питання прав жінок у цій сфері.

Але незважаючи на всі міжнародні та внутрішньодержавні програми, гендерний баланс у багатьох країнах залишає бажати кращого. Ми взяли інтерв’ю у трьох жінок –представниць індустрії безпеки з Америки, Європейського Союзу та України – щоб порівняти, які існують проблеми гендерної нерівності, культурні та традиційні стереотипи, а також обмеження для жінок у професійному розвитку в їхніх країнах.

У якій сфері безпеки ви працюєте?

Кортні Аданте: Я – президент консультативного відділу безпеки компанії Teneo Risk Advisory, ми консультуємо клієнтів рівня C-Suite з питань фізичної, кібер- і корпоративної безпеки, а також проводимо розслідування та перевірку біографічних даних.

Лінн де Вріс: Я працюю консультантом та інструктором з безпеки та конфіденційності.

Тетяна Андріанова: Я за професією – юрист, і практикую у сфері корпоративної безпеки, а саме займаюся інформаційною, юридичною, адміністративною та кадровою безпекою великого українського холдингу «Октава Капітал», до якого входять понад десяток бізнесів різних індустрій – від розплідників рослин до кіберзахисту.

Які питання гендерної нерівності в сфері безпеки актуальні у вашій країні (в країнах ЄС)?

Лінн де Вріс: На традиційному ринку управління безпекою все ще переважають так звані старички, серед яких переважно – чоловіки. Однак вже простежується тенденція, за якою молоді жінки свідомо вибирають вивчення менеджменту безпеки. На жаль, вони часто постають перед труднощами при виході на ринок безпеки після завершення навчання, і зазвичай вони йдуть з ринку, навіть не встигнувши належним чином почати свою кар’єру. З іншого боку, інформаційна безпека та конфіденційність набагато різноманітніші – і тут для жінок більше шансів для реалізації.

Тетяна Андріанова: Віднедавна в нашій країні сприйняття представника корпоративної безпеки було обмежено напрямком фізичної безпеки (охорона об’єктів, збереження матеріальних цінностей тощо). Зрозуміло, там, де мова йде про фізичну безпеку, ця професія з огляду на фізіологічні особливості сприймається «не жіночою». Коли поняття «корпоративної безпеки» розширило свою функціональність (кадровою, юридичною, інформаційною безпеками), з трансформацією змісту поняття почало змінюватися ставлення до профілю представника безпеки (зараз таке сприйняття знаходиться на перехідному періоді).

Кортні Аданте: У США єдина реальна проблема полягає в тому, що у нас просто не вистачає жінок-професіоналів у сфері безпеки, та недостатньо жінок – власниць бізнесом у цій сфері.

Чи існують культурні та традиційні стереотипи, що сфера безпеки не підходить для жінок? Чи стикалися ви особисто з проявами таких стереотипів (приклади)?

Кортні Аданте: Я вважаю, якщо громадяни США говорять про безпеку, то вони автоматично уявляють збройні сили, війну, розвідку, підводні човни, спорядження, піхоту, війська, охорону, активну службу в дійсно небезпечних місцях світу – тому, зрозуміло, вважають, що жінки не місце у цій сфері, і точно самостійно вони не виявлять бажання перебувати в таких суворих умовах.

У моїй практиці не раз траплялося, що під час нарад із чоловіками, які продавали наші послуги або забезпечували консультації в сфері безпеки, клієнти-чоловіки частіше прислухаються саме до чоловіків.

Тетяна Андріанова: Не можу заперечувати існування стереотипів щодо «жіночих» і «не жіночих» професій у нашій країні – особливо, в такій традиційно «чоловічій індустрії», як сфера безпеки. Але, на щастя, спостерігається стрімкий відхід від застарілих поглядів у суспільстві. Це відбувається як завдяки природній еволюції, коли все непотрібне і застаріле відмирає, так і за допомогою ряду державних і громадських заходів, які покликані знизити гендерну нерівність у нашій країні.

Лінн де Вріс: Індустрія безпеки дійсно, як і раніше, розглядається як сфера, що переважно підходить чоловікам, адже існує загальна думка, підтверджена картинками в Google, що охоронець володіє жорстким чоловічим типажем. Насправді це вже давно не так, особливо з тих пір, як у традиційну функцію безпеки в багатьох організаціях інтегровано гостинність, де навички міжособистісного спілкування стають все важливішими. Те ж стосується і сфери управління безпекою. Завдання полягає в тому, щоб змінити це застаріле уявлення та продемонструвати, що сектор набагато різноманітніший – і час позбавлятися від його консервативності.

Я зіткнулася із ситуацією під час підбору нових співробітників: часто кандидати-жінки навіть не подають свої заявки. Тому варто приділяти увагу різноманітності кадрових кампаній. Я не маю на увазі, що це повинно привести до виключення кандидатів якоїсь статі, але ми повинні забезпечити рівні можливості, що допоможуть вибрати кращого фахівця для роботи, незалежно від того чоловік це чи жінка.

Який відсоток жінок у вашій армії та правоохоронних органах? Як цей показник змінювався за останні роки?

Лінн де Вріс: В армії тільки 10% складають жінки, а в поліції – 34%. Наразі армія проводить активні кампанії із залучення більшості жінок і боротьби зі стереотипним уявленням про те, що армія – тільки для чоловіків. Що стосується приватної охоронної галузі – у ній близько 25% співробітників жіночої статі.

Кортні Аданте: Жінки в правоохоронних органах США складають приблизно 13%, в армії ж – 14% мобілізованих та 16% – офіцери.

Тетяна Андріанова: Ще зовсім нещодавно українська армія була традиційно однією з найконсервативніших щодо перебування на службі жінок, і зовсім не була готова до цього. Але війна на Сході внесла свої корективи, та за останні роки спостерігається досить позитивна динаміка зростання відсотка жінок в українській армії та поліції. За статистикою на 2020 рік в українській армії служить 12% жінок, а серед поліцейських – близько 22% жінок.

Чи існують обмеження для жінок по займанню будь-яких посад у сфері безпеки (офіційні або негласні)?

Тетяна Андріанова: Особисто я не відчуваю обмежень у своїй професійній реалізації в бізнес-секторі, а також у громадській діяльності в сфері безпеки. Але в реальності гендерна рівність виглядає так: поки в сфері освіти працює 70% жінок, у топ-менеджменті держави – практично немає жінок. Більшість керівних посад обіймають чоловіки, і немає жодної жінки-генерала.

Кортні Аданте: Звичайно, обмеження існують, але для військових все постійно змінюється.

Лінн де Вріс: Це дуже залежить від сектора – наприклад, в охороні чоловічої в’язниці логічно мати охоронця-чоловіка й аналогічно в жіночій в’язниці. Такі правила існують не тільки з міркувань безпеки, але й задля уникнення незручних ситуацій. Я вважаю, що обмеження такого типу – можемо називати їх функціональною дискримінацією – необхідні. Як правило, більшість вакансій у сфері безпеки відкриті як для кандидатів-чоловіків, так і для жінок.

Чи існує різниця в заробітній платі чоловіків і жінок, які працюють у цій галузі?

Кортні Аданте: Складно дати відповідь, тому що все залежить від конкретної компанії та займаної посади.

Тетяна Андріанова: Зарплати як і в приватному, так і в державному секторах залежать від рівня посади, а не від статевої приналежності, але, зазвичай, високі позиції займають в основному чоловіки. На жаль, незважаючи на високий рівень освіченості українок, вони недостатньо представлені на вищих рівнях секторів праці, в суспільному житті та політиці. Хотілося б, щоб рівень займаної посади та зарплати в бізнес-секторі залежав виключно від професійних якостей і амбіцій фахівця.

Лінн де Вріс: Заробітна плата охоронців зазвичай регулюється колективними трудовими угодами, тому відмінності між чоловіками і жінками немає. На жаль, нерегульовані зарплати показують різницю: чоловіки, як правило, заробляють більше, ніж їх колеги-жінки. І що показово, різниця зростає відповідно до збільшення старшинства функцій.

Чи стикаєтеся ви з ситуаціями гендерної дискримінації у вашій професійній діяльності і як ви реагуєте на них?

Тетяна Андріанова: Я давно є спікером курсу з корпоративної безпеки для спеціалістів, і щоразу, коли виходжу виступати перед новою аудиторією – по обличчям, питанням і реакціям слухачів помітна емоція недовіри до того, що жінка може навчити чомусь корисному в цій сфері. Під час курсу, коли аудиторія втягується, ми розбираємо практичні кейси, вступаємо в дискусії, і ставлення змінюється на очах.

Кортні Аданте: Найкраще, що я можу зробити і роблю в цьому напрямку – вказую своїм колегам-чоловікам, коли ситуації дискримінації відбувалися на зустрічах з клієнтами – це допомагає їм відстежити подібні ситуації та виправити їх.

Лінн де Вріс: Чесно кажучи, я сама не стикалася з гендерною дискримінацією, але мені доводилося чути недоречні коментарі з боку колег-чоловіків. У таких випадках я завжди намагаюся зберігати холоднокровність – ігнорувати недоречний коментар або давати дотепну відповідь. Я відмовляюся доставляти їм задоволення бачити, як я злюся або засмучуюсь, як би важко мені це не було.

Якби я зіткнулася з дискримінацією, наприклад під час співбесіди – просила б надати пояснення. Але навіть якщо в подальшому мені запропонують цю роботу, я не захочу працювати в компанії, яка підтримує дискримінацію за статевою ознакою або будь-якого іншого фактору.