Досвід США у регулюванні лобіювання та його актуальність для України

06/ 05/ 2026

23 квітня Комітет з логістики Європейської Бізнес Асоціації за участі Комітету з лобіювання та прозорої політики провів експертну дискусію «Лобіювання у США: досвід американської системи для України». Дискусія була присвячена практичним аспектам функціонування системи лобіювання у Сполучених Штатах: як воно регулюється, які вимоги до прозорості застосовуються та які елементи американського досвіду можуть бути корисними для України в процесі формування власної системи регулювання лобіювання. Запрошеними спікерами заходу стали Адріан Арнакіс, старша віцепрезидентка з питань державних справ Асоціації американських залізниць, та Девон Лідз, менеджер з питань відносин із Конгресом та PAC. Ключовим тезисом дискусії стало те, що в США лобіювання розглядається як легітимна діяльність. Воно сприймається як форма комунікації, завдяки якій бізнес, галузеві асоціації, експерти, громадяни та інші зацікавлені сторони надають посадовим особам фахову експертизу та інформацію про потенційні наслідки тих чи інших політичних рішень. Американський підхід ґрунтується на конституційному захисті свободи слова: «Презумпція полягає в тому, що слово є вільним і що ви можете ним користуватися». Водночас це не означає, що лобіювання є необмеженим або нерегульованим — навпаки, регулювання має бути збалансованим і спрямованим на забезпечення прозорості. У цьому контексті Адріан звернулася до одного з найпоширеніших хибних уявлень про лобіювання: «Насправді лобіювання — це справді передача знань та експертизи від однієї людини до іншої». Лобіювання допомагає особам, які ухвалюють рішення, отримати інформацію, якої вони можуть не мати, особливо коли йдеться про складні технічні або галузево-специфічні питання. Учасники також обговорили історичний розвиток регулювання лобіювання у Сполучених Штатах. Зокрема, Закон про розкриття інформації щодо лобіювання 1995 року, покликаний уточнити, хто вважається лобістом, яка діяльність підлягає регулюванню та яка інформація має бути розкрита, а також Закон про чесне лідерство та відкрите урядування, який додатково зміцнив прозорість та суспільну довіру до процесу вироблення політики. Практична частина дискусії була зосереджена на критеріях, що зумовлюють виникнення вимог щодо розкриття інформації про лобіювання в США. До них належать: сума витрат на лобіювання протягом кварталу, два і більше лобістських контакти та частка робочого часу працівника, присвячена лобіюванню. Учасники також обговорили, як організації відстежують ці показники на практиці. Водночас було зазначено, що не кожна фахова взаємодія з посадовими особами автоматично кваліфікується як лобіювання. Наприклад, технічні експерти можуть брати участь у зустрічах з метою надання фактичної або галузевої інформації, не вважаючись лобістами, якщо вони не відстоюють конкретного політичного рішення. Це розмежування важливе і для України, адже ефективне вироблення політики потребує доступу до практичної експертизи бізнесу та галузевих фахівців. Адріан Арнакіс і Девон Лідз пояснили, що AAR дотримується обережного підходу до розкриття інформації: «Ми краще повідомимо про щось, навіть якщо це не є обовязковим, ніж навпаки». За словами спікерів, такий підхід допомагає організаціям знижувати комплаєнс-ризики та демонструвати відкритість у взаємодії з органами публічної влади. Окрема частина дискусії була присвячена професійним стандартам для лобістів. У США відсутні обовязкові державні вимоги щодо конкретної освіти, сертифікації або іспитів для лобістів. Натомість важливу роль відіграють практична експертиза, знання конкретного сектору, розуміння процесів вироблення політики, внутрішня організаційна політика та добровільні професійні стандарти. Адріан Арнакіс наголосила, що формальні вимоги не повинні звужувати коло людей, здатних надавати цінну експертизу: «Можливо, важливіше не те, що ви закінчили університет, а те, що ви маєте реальну експертизу в тій сфері, якою займаєтесь». Девон Лідз підтримав цю думку, зазначивши, що чимало людей без формальної технічної освіти можуть мати глибокі практичні знання своєї галузі: «Деякі з них набагато краще за нас знають, яким є щоденна робота на місцях, — а це цінний досвід і цінні знання». Важливою темою стали й вимоги до звітності. У США лобісти та організації подають регулярні звіти щодо питань і законодавчих пропозицій, стосовно яких вони здійснюють лобіювання, а також щодо відповідних витрат. Існує два основних типи звітів: піврічні звіти про політичні внески та щоквартальні звіти про лобістську діяльність. Американська система не вимагає від організацій деталізувати витрати за кожним окремим питанням чи зустріччю. Загалом система звітності в США є ширшою, ніж в Україні: замість переліку кожної окремої зустрічі з конкретним чиновником організації можуть звітувати про те, що здійснювали лобіювання в Палаті представників, Сенаті або відповідних органах виконавчої влади. Дискусія також торкнулася відповідальності за недостовірну звітність або ненадання інформації. У разі порушень вимог щодо розкриття інформації система нерідко допускає виправлення помилок після їх виявлення. Однак навмисні порушення, проблеми з реєстрацією іноземних агентів або неналежне використання політичних коштів можуть мати значно серйозніші наслідки. Для України цей досвід є особливо актуальним, оскільки національна система регулювання лобіювання перебуває на стадії формування. Учасники дійшли спільної думки: важливо не механічно копіювати іноземні моделі, а адаптувати найкращі практики до українського контексту та знайти баланс між прозорістю, ефективністю та реалістичними вимогами до комплаєнсу для бізнесу. Європейська Бізнес Асоціація продовжить фаховий діалог щодо розвитку прозорих та ефективних механізмів взаємодії бізнесу з органами публічної влади, а також вивчення міжнародного досвіду, корисного для вдосконалення системи лобіювання та адвокації в Україні.

23 квітня Комітет з логістики Європейської Бізнес Асоціації за участі Комітету з лобіювання та прозорої політики провів експертну дискусію «Лобіювання у США: досвід американської системи для України».

Дискусія була присвячена практичним аспектам функціонування системи лобіювання у Сполучених Штатах: як воно регулюється, які вимоги до прозорості застосовуються та які елементи американського досвіду можуть бути корисними для України в процесі формування власної системи регулювання лобіювання.

Запрошеними спікерами заходу стали Адріан Арнакіс, старша віцепрезидентка з питань державних справ Асоціації американських залізниць, та Девон Лідз, менеджер з питань відносин із Конгресом та PAC.

Ключовим тезисом дискусії стало те, що в США лобіювання розглядається як легітимна діяльність. Воно сприймається як форма комунікації, завдяки якій бізнес, галузеві асоціації, експерти, громадяни та інші зацікавлені сторони надають посадовим особам фахову експертизу та інформацію про потенційні наслідки тих чи інших політичних рішень.

Американський підхід ґрунтується на конституційному захисті свободи слова: «Презумпція полягає в тому, що слово є вільним і що ви можете ним користуватися». Водночас це не означає, що лобіювання є необмеженим або нерегульованим — навпаки, регулювання має бути збалансованим і спрямованим на забезпечення прозорості.

У цьому контексті Адріан звернулася до одного з найпоширеніших хибних уявлень про лобіювання:

«Насправді лобіювання — це справді передача знань та експертизи від однієї людини до іншої».

Лобіювання допомагає особам, які ухвалюють рішення, отримати інформацію, якої вони можуть не мати, особливо коли йдеться про складні технічні або галузево-специфічні питання.

Учасники також обговорили історичний розвиток регулювання лобіювання у Сполучених Штатах. Зокрема, Закон про розкриття інформації щодо лобіювання 1995 року, покликаний уточнити, хто вважається лобістом, яка діяльність підлягає регулюванню та яка інформація має бути розкрита, а також Закон про чесне лідерство та відкрите урядування, який додатково зміцнив прозорість та суспільну довіру до процесу вироблення політики.

Практична частина дискусії була зосереджена на критеріях, що зумовлюють виникнення вимог щодо розкриття інформації про лобіювання в США. До них належать: сума витрат на лобіювання протягом кварталу, два і більше лобістських контакти та частка робочого часу працівника, присвячена лобіюванню. Учасники також обговорили, як організації відстежують ці показники на практиці.

Водночас було зазначено, що не кожна фахова взаємодія з посадовими особами автоматично кваліфікується як лобіювання. Наприклад, технічні експерти можуть брати участь у зустрічах з метою надання фактичної або галузевої інформації, не вважаючись лобістами, якщо вони не відстоюють конкретного політичного рішення. Це розмежування важливе і для України, адже ефективне вироблення політики потребує доступу до практичної експертизи бізнесу та галузевих фахівців.

Адріан Арнакіс і Девон Лідз пояснили, що AAR дотримується обережного підходу до розкриття інформації:

«Ми краще повідомимо про щось, навіть якщо це не є обов’язковим, ніж навпаки».

За словами спікерів, такий підхід допомагає організаціям знижувати комплаєнс-ризики та демонструвати відкритість у взаємодії з органами публічної влади.

Окрема частина дискусії була присвячена професійним стандартам для лобістів. У США відсутні обов’язкові державні вимоги щодо конкретної освіти, сертифікації або іспитів для лобістів. Натомість важливу роль відіграють практична експертиза, знання конкретного сектору, розуміння процесів вироблення політики, внутрішня організаційна політика та добровільні професійні стандарти.

Адріан Арнакіс наголосила, що формальні вимоги не повинні звужувати коло людей, здатних надавати цінну експертизу:

«Можливо, важливіше не те, що ви закінчили університет, а те, що ви маєте реальну експертизу в тій сфері, якою займаєтесь».

Девон Лідз підтримав цю думку, зазначивши, що чимало людей без формальної технічної освіти можуть мати глибокі практичні знання своєї галузі:

«Деякі з них набагато краще за нас знають, яким є щоденна робота на місцях, — а це цінний досвід і цінні знання».

Важливою темою стали й вимоги до звітності. У США лобісти та організації подають регулярні звіти щодо питань і законодавчих пропозицій, стосовно яких вони здійснюють лобіювання, а також щодо відповідних витрат. Існує два основних типи звітів: піврічні звіти про політичні внески та щоквартальні звіти про лобістську діяльність. Американська система не вимагає від організацій деталізувати витрати за кожним окремим питанням чи зустріччю. Загалом система звітності в США є ширшою, ніж в Україні: замість переліку кожної окремої зустрічі з конкретним чиновником організації можуть звітувати про те, що здійснювали лобіювання в Палаті представників, Сенаті або відповідних органах виконавчої влади.

Дискусія також торкнулася відповідальності за недостовірну звітність або ненадання інформації. У разі порушень вимог щодо розкриття інформації система нерідко допускає виправлення помилок після їх виявлення. Однак навмисні порушення, проблеми з реєстрацією іноземних агентів або неналежне використання політичних коштів можуть мати значно серйозніші наслідки.

Для України цей досвід є особливо актуальним, оскільки національна система регулювання лобіювання перебуває на стадії формування. Учасники дійшли спільної думки: важливо не механічно копіювати іноземні моделі, а адаптувати найкращі практики до українського контексту та знайти баланс між прозорістю, ефективністю та реалістичними вимогами до комплаєнсу для бізнесу.

Європейська Бізнес Асоціація продовжить фаховий діалог щодо розвитку прозорих та ефективних механізмів взаємодії бізнесу з органами публічної влади, а також вивчення міжнародного досвіду, корисного для вдосконалення системи лобіювання та адвокації в Україні.