fbpx
Розмір літер 1x
Колір сайту
Зображення
Додатково
Міжрядковий інтервал
Міжсимвольний інтервал
Шрифт
Убудовані елементи (відео, карти тощо)
 

Бізнес та громадськість закликають владу до екологічних та кліматичних реформ

12/ 10/ 2021
    Глобальний тренд на зелену трансформацію економіки як шлях до сталого розвитку формує нові вимоги перед усіма підприємствами – як включеними в глобальні ланцюги створення вартості, так і тими, що працюють на внутрішньому ринку. Україні потрібна зелена промислова політика, що об’єднає нормуючі та стимулюючі методи задля забезпечення екологічної модернізації промисловості. Законодавча база має постійно вдосконалюватись та бути основою для економічного зростання, а також підвищення соціальних та екологічних стандартів. 4 жовтня 2021 року на платформі Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації відбувся круглий стіл, присвячений реформуванню екологічної політики та законодавства. Світлана Михайловська, Заступник директора з представництва компаній-членів Європейської Бізнес Асоціації, модератор заходу, відкриваючи круглий стіл зауважила, що сучасні реалії вимагають від відповідального бізнесу не лише слідкувати за європейськими екологічними трендами, але й відігравати певну проактивну роль у формуванні державної політики у сфері захисту довкілля та протидії зміні клімату як національного, так і міжнародного рівня. Станіслав Зінченко, Голова Комітету промислової екології та сталого розвитку ЕВА, Директор ГМК-Центр, та Ольга Бойко, Координатор Комітету промислової екології та сталого розвитку ЕВА зробили коротку презентацію Білої книги екологічних реформ. Зокрема, пан Зінченко пояснив, що в основі підходу до підготовки книги – європейський досвід та пропозиції щодо його імплементації в Україні через пропозиції до конкретних нормативно-правових документів. Також він наголосив, що кожну ініціативу було принципово важливо розкрити у форматі one page – одна проблема – одне рішення – одна сторінка.  Нам вдалось зібрати експертизу компаній-членів Комітету, юридичних радників та створити системний документ з реформування екологічної політики України. Звісно, ця Книга – переважно реакція бізнесу на законодавчі ініціативи Верховної Ради України та Міндовкілля. Однак, вона містить і низку наших пропозицій та бачення щодо розвитку тих напрямків, де ще немає законодавчого поля. Відтак, у Книги є 2 статуси: по-перше, це свого роду handbook для підприємств, які не мають можливості відстежувати усі законодавчі зміни та оцінити наслідки тієї чи іншої ініціативи для конкретного підприємства. По-друге, це – практичне керівництво до дій для законодавців – для депутатів ВРУ та регіонального рівня, які можуть одразу зрозуміти, як на екологічні ініціативи дивиться бізнес.   Ольга Бойко звернула увагу учасників на взаємозв’язок пропозицій бізнесу та європейського досвіду: «У книзі ми сформували своє бачення у вигляді конкретних завдань для Верховної Ради України та для Кабміну. У сьогоднішній презентації ми намагалися показати, що усі наші пропозиції мають певне походження: вони або присутні в законодавчих документах Європейського Союзу, або напрацьовані роками практики країн Європейського союзу. Деякі позиції просто-напросто мають враховувати український контекст, з огляду на те, що Україна не є членом ЄС, а також має іншу структуру економіки та організації суспільства». Друга сесія заходу була присвячена баченню держави щодо реалізації екологічних реформ. Про нагальність переходу від сировинної економіки до виробництва продукції з високою доданою вартістю, а також про роль державної допомоги в розвитку промисловості розповів Олексій Устенко, голова підкомітету з питань рентних платежів, екологічного податку та оподаткування АПК Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики. Наприклад, щоб стимулювати переробку насіння соняшнику в Україні було введено мито на експорт насіння соняшнику. Це сприяло, зокрема активному розвитку переробки та появі маслоекстракційного бізнесу, завдяки чому сьогодні Україна перша в світі за експортом соняшникову олії. Доцільно згадати й про податок на додану вартість, який дозволили аграріям зберігати на рахунках та інвестувати у модернізацію виробництва, що дало потужний поштовх для розвитку вітчизняного сільського господарства, яке стало локомотивом нашої економіки. «Так само ми маємо робити і для нашої промисловості, адже європейська політика стає все більш жорсткою і умовно з середини 2020-х років ми вимушені будемо платити великі податки та мита в ЄС в рамках турботи про екологію. А тому ми маємо надати нашим товаровиробникам, нашим підприємцям можливість вкладати кошти в екологічну модернізацію. Тому у податковій політиці мають бути якісь стимули – навіть якщо це будуть втрати на рік-два для бюджету – які потім допоможуть збільшити податкові надходження через збільшення виробництва. Нам потрібна програма «Велика індустріалізація», і я вважаю, що до кінця року нам вдасться прийняти хоча б у першому читанні відповідні ініціативи.» На думку Вікторії Гриб, члена Комітету ВРУ з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, основна проблема України на шляху до декарбонізації полягає у відсутності загальної стратегії. Так, кожне міністерство відповідає за свій вузький напрямок та не дивиться на можливі наслідки. Наприклад, для Міндовкілля важливо досягти певного рівня екологічних показників, без урахування того, як це буде впливати на загальний економічний стан. Те ж саме можна сказати і про різні комітети ВРУ. «Якщо ми будемо сьогодні підвищувати податки, і вони продовжуватимуть іти в загальний фонд бюджету і використовуватись на інші, не пов’язані з екологією потреби, це не допоможе досягти скорочення викидів. Тому я пропоную сьогодні розглядати усі екологічні ініціативи, у тому числі з огляду на їхній вплив на економіку. А при прийнятті певних міжнародних зобов’язань у сфері захисту довкілля, потрібно зважати у першу чергу на наші економічні інтереси», - наголосила Вікторія. Людмила Буймістер, голова підкомітету з питань розвитку конкуренції та рівних умов для бізнесу Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку поділилась роздумами щодо євроінтеграційних зобов’язань України та можливостей для українського бізнесу: «Ми наразі не бачимо від Уряду рішучої позиції щодо участі у Європейському зеленому курсі. На мій погляд, чим краще буде представлена позиція промисловості у цих переговорах, тим кращі результати ми можемо отримати і тим швидше ми зможемо виконати екомодернізацію, до якої ми усі так прагнемо. Нам достатньо показати європейцям свій шлях до встановленої мети, і при цьому залишатись послідовними. Деіндустріалізація – це хрест на довгостроковому майбутньому нашої держави та нашої економіки, особливо в контексті вже існуючої імпортозалежності в Україні». У третій сесії галузеві експерти обговорили найбільш актуальні екологічні законодавчі ініціативи. Олександр Лимар, експерт з управління відходами в Українському інституті майбутнього підкреслив, що відсутність представників Екологічного комітету ВРУ на заході може характеризувати в цілому ставлення до екологічних проблем, у тому числі й до питання управління відходами. На думку пана Лимаря, основною причиною дисфункції системи управління побутовими відходами в Україні є відсутність вартості сортування та переробки в тарифі на поводження з відходами. Для ефективної реформи сфери управління відходами необхідно здійснити 5 кроків: внести зміни до Закону «про місцеве самоврядування», до Податкового кодексу, до Закону про «ЖКП», і тільки потім вводити поетапну реєстраційну та дозвільну системи для підприємств, задіяних у сфері управління відходами. При цьому пропонований законопроєкт «Про управління відходами» не є панацеєю, адже зосереджується переважно на розширеній відповідальності виробника, що покриє лише 20% усіх продукованих відходів в Україні. Інсайдами щодо результатів запуску системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів розповів Владислав Антипов, генеральний директор ТОВ «Центр екології та розвитку нових технологій». Станом на сьогодні електронний реєстр не працює, плани моніторингу подаються, але поки що вони не погоджені. Значною проблемою є також недостатня кількість персоналу для опрацювання усіх документів. Як зазначає пан Антипов, СТВ є більш гнучким інструментом, аніж податок на викиди СО2, адже надасть більше можливостей бізнесу для екомодернізації бізнесу та зменшить тиск з боку державних органів. Водночас створення цієї системи є більш складним процесом для законотворців, порівняно з простим підвищенням податкових ставок. Відповідаючи на питання щодо безкоштовних квот та їх можливої ціни в рамках СТВ, він привів приклад європейських металургів, яким вдається навіть заробити на СТВ і за рахунок цього безболісно та успішно здійснювати екомодернізацію. Пан Антипов запропонував визначити стратегічні галузі промисловості та виділяти на них певну кількість безкоштовних парникових квот. Ціна ж може регулюватись емісією – чим більше квот буде, тим нижча буде ціна. Однак, вигідним для всіх буде створення механізму, справедливого для всіх галузей. Далі Кирило Криволап, виконавчий директор Центру економічного відновлення, радник Премєр-міністра України поділився логікою, що лягла в основу підготовки оновленого Національно визначеного внеску до Паризької угоди. За оцінкою пана Криволапа, у фінальній версії документ вийшов достатньо компромісним: ціль 35% дозволяє нам потрапити у «клуб цивілізованих країн», але в розділі 6 документу є декілька обов’язкових умов для реалізації цієї мети, зокрема торгівельна підтримка з боку міжнародних партнерів, створення спільних кліматичних фондів, збереження транзиту газу, подолання енергетичної бідності. Що ж до секторальних планів, то в енергетичній сфері це – перехід на ВДЕ, RAB-тариф для модернізації мереж, а також підвищення ролі біомаси. В транспортній сфері – це інвестиції комунальних підприємств у автотранспорт, а також розумне регулювання імпорту автомобілів. У промисловості основними проблемами залишаються реформа екоподатку, аграрна сфера з огляду на збільшення використання добрив та управління відходами. Наразі ведеться робота над створенням дорожньої карти для НВВ, яка, можливо, буде оформлена у вигляді стратегії зеленої трансформації. Також завданням є залучення у процес декарбонізації інших міністерств, а провідну роль має офіс Віце-прем’єра з євроінтеграції. Володимир Панченко, доктор економічних наук, партнер компанії KSP Strategies вважає, що запорукою успішного проходження законопроєктів про промислове забруднення та як наслідок запровадження відповідної реформи стануть достатні терміни переходу на нові екологічні стандарти, а також свобода у виборі технологій для екомодернізації. Інакше схожі ініціативи виглядають радше як лобіювання певних іноземних виробників. Світлана Берзіна, голова громадської ради при Міністерстві захисту довкілля і природних ресурсів України, президент ВГО «Жива планета» проінформувала учасників про стан розгляду законопроєкту 3091. У фінальній редакції документу ймовірно були враховані важливі зауваження громадськості, зокрема у частині запобігання корупційним ризикам. Однак, тексту до законопроєкту поки що ніхто не бачив. Окрім цього пані Берзіна зазначила, що не підтримує зареєстровані у ВРУ законопроєкти у сфері промислового забруднення і вважає за необхідне створити робочу групу, яка б розрахувала економічний вплив реформи, а також яка б розробляла довідник висновків найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) з урахуванням вітчизняних інтересів та технологічних напрацювань. Олександр Сущенко, координатор групи проєктів з енергетики та охорони довкілля, ПРООН бачить налагодження взаємодії з фінансовим ринком як вихід із ситуації, спричиненої взяттям амбіційних кліматичних цілей з боку уряду та відсутністю навіть потенціних внутрішніх фінансових джерел для їх реалізації. Зокрема, потрібно створювати умови для появи нових бізнес-моделей, виховувати проєктних менеджерів, які будуть готові збирати пакети документів для залучення фінансування, подальшого моніторингу та звітності за результати. До того ж, на думку пана Сущенка, потрібно заповнити той вакуум, який створився після прийняття кліматичних амбіцій, у тому числі прописати покроковий шлях до зеленої трансформації. ПРООН наразі у вигляді пілоту допомагає аграріям рахувати викиди парникових газів у розрізі SCOPE 1,2,3, а також оцінювати ризики в рамках ESG. І на завершення заходу, Ольга Полуніна, експерт аналітичного центру DiXi Group презентувала дорожню карту ОВД для видобувного сектору. Серед основних труднощів – багато процедур ОВД та дозволів, недостатньо методичний підхід до висновків та звітів ОВД, кваліфікація виконавців ОВД тощо. У якості рекомендацій пані Полуніна назвала 3 ключові напрямки: об’єднання декількох ОВД в одну процедуру, розробка методичних рекомендацій з ОВД для видобувного сектору, а також визначення на законодавчому рівні поняття «глибоке буріння», для якого потрібно проводити ОВД. Європейська Бізнес Асоціація виражає подяку усім учасникам дискусії та сподівається, що вже невдовзі усі озвучені пропозиції щодо екологічних реформ будуть втілені у життя.
01/

 

Глобальний тренд на зелену трансформацію економіки як шлях до сталого розвитку формує нові вимоги перед усіма підприємствами – як включеними в глобальні ланцюги створення вартості, так і тими, що працюють на внутрішньому ринку. Україні потрібна зелена промислова політика, що об’єднає нормуючі та стимулюючі методи задля забезпечення екологічної модернізації промисловості. Законодавча база має постійно вдосконалюватись та бути основою для економічного зростання, а також підвищення соціальних та екологічних стандартів.

4 жовтня 2021 року на платформі Комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації відбувся круглий стіл, присвячений реформуванню екологічної політики та законодавства.

Світлана Михайловська, Заступник директора з представництва компаній-членів Європейської Бізнес Асоціації, модератор заходу, відкриваючи круглий стіл зауважила, що сучасні реалії вимагають від відповідального бізнесу не лише слідкувати за європейськими екологічними трендами, але й відігравати певну проактивну роль у формуванні державної політики у сфері захисту довкілля та протидії зміні клімату як національного, так і міжнародного рівня.

Станіслав Зінченко, Голова Комітету промислової екології та сталого розвитку ЕВА, Директор ГМК-Центр, та Ольга Бойко, Координатор Комітету промислової екології та сталого розвитку ЕВА зробили коротку презентацію Білої книги екологічних реформ. Зокрема, пан Зінченко пояснив, що в основі підходу до підготовки книги – європейський досвід та пропозиції щодо його імплементації в Україні через пропозиції до конкретних нормативно-правових документів. Також він наголосив, що кожну ініціативу було принципово важливо розкрити у форматі one page – одна проблема – одне рішення – одна сторінка.  Нам вдалось зібрати експертизу компаній-членів Комітету, юридичних радників та створити системний документ з реформування екологічної політики України. Звісно, ця Книга – переважно реакція бізнесу на законодавчі ініціативи Верховної Ради України та Міндовкілля. Однак, вона містить і низку наших пропозицій та бачення щодо розвитку тих напрямків, де ще немає законодавчого поля. Відтак, у Книги є 2 статуси: по-перше, це свого роду handbook для підприємств, які не мають можливості відстежувати усі законодавчі зміни та оцінити наслідки тієї чи іншої ініціативи для конкретного підприємства. По-друге, це – практичне керівництво до дій для законодавців – для депутатів ВРУ та регіонального рівня, які можуть одразу зрозуміти, як на екологічні ініціативи дивиться бізнес.  

Ольга Бойко звернула увагу учасників на взаємозв’язок пропозицій бізнесу та європейського досвіду: «У книзі ми сформували своє бачення у вигляді конкретних завдань для Верховної Ради України та для Кабміну. У сьогоднішній презентації ми намагалися показати, що усі наші пропозиції мають певне походження: вони або присутні в законодавчих документах Європейського Союзу, або напрацьовані роками практики країн Європейського союзу. Деякі позиції просто-напросто мають враховувати український контекст, з огляду на те, що Україна не є членом ЄС, а також має іншу структуру економіки та організації суспільства».

Друга сесія заходу була присвячена баченню держави щодо реалізації екологічних реформ.

Про нагальність переходу від сировинної економіки до виробництва продукції з високою доданою вартістю, а також про роль державної допомоги в розвитку промисловості розповів Олексій Устенко, голова підкомітету з питань рентних платежів, екологічного податку та оподаткування АПК Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики. Наприклад, щоб стимулювати переробку насіння соняшнику в Україні було введено мито на експорт насіння соняшнику. Це сприяло, зокрема активному розвитку переробки та появі маслоекстракційного бізнесу, завдяки чому сьогодні Україна перша в світі за експортом соняшникову олії. Доцільно згадати й про податок на додану вартість, який дозволили аграріям зберігати на рахунках та інвестувати у модернізацію виробництва, що дало потужний поштовх для розвитку вітчизняного сільського господарства, яке стало локомотивом нашої економіки. «Так само ми маємо робити і для нашої промисловості, адже європейська політика стає все більш жорсткою і умовно з середини 2020-х років ми вимушені будемо платити великі податки та мита в ЄС в рамках турботи про екологію. А тому ми маємо надати нашим товаровиробникам, нашим підприємцям можливість вкладати кошти в екологічну модернізацію. Тому у податковій політиці мають бути якісь стимули – навіть якщо це будуть втрати на рік-два для бюджету – які потім допоможуть збільшити податкові надходження через збільшення виробництва. Нам потрібна програма «Велика індустріалізація», і я вважаю, що до кінця року нам вдасться прийняти хоча б у першому читанні відповідні ініціативи.»

На думку Вікторії Гриб, члена Комітету ВРУ з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, основна проблема України на шляху до декарбонізації полягає у відсутності загальної стратегії. Так, кожне міністерство відповідає за свій вузький напрямок та не дивиться на можливі наслідки. Наприклад, для Міндовкілля важливо досягти певного рівня екологічних показників, без урахування того, як це буде впливати на загальний економічний стан. Те ж саме можна сказати і про різні комітети ВРУ. «Якщо ми будемо сьогодні підвищувати податки, і вони продовжуватимуть іти в загальний фонд бюджету і використовуватись на інші, не пов’язані з екологією потреби, це не допоможе досягти скорочення викидів. Тому я пропоную сьогодні розглядати усі екологічні ініціативи, у тому числі з огляду на їхній вплив на економіку. А при прийнятті певних міжнародних зобов’язань у сфері захисту довкілля, потрібно зважати у першу чергу на наші економічні інтереси», – наголосила Вікторія.

Людмила Буймістер, голова підкомітету з питань розвитку конкуренції та рівних умов для бізнесу Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку поділилась роздумами щодо євроінтеграційних зобов’язань України та можливостей для українського бізнесу: «Ми наразі не бачимо від Уряду рішучої позиції щодо участі у Європейському зеленому курсі. На мій погляд, чим краще буде представлена позиція промисловості у цих переговорах, тим кращі результати ми можемо отримати і тим швидше ми зможемо виконати екомодернізацію, до якої ми усі так прагнемо. Нам достатньо показати європейцям свій шлях до встановленої мети, і при цьому залишатись послідовними. Деіндустріалізація – це хрест на довгостроковому майбутньому нашої держави та нашої економіки, особливо в контексті вже існуючої імпортозалежності в Україні».

У третій сесії галузеві експерти обговорили найбільш актуальні екологічні законодавчі ініціативи.

Олександр Лимар, експерт з управління відходами в Українському інституті майбутнього підкреслив, що відсутність представників Екологічного комітету ВРУ на заході може характеризувати в цілому ставлення до екологічних проблем, у тому числі й до питання управління відходами. На думку пана Лимаря, основною причиною дисфункції системи управління побутовими відходами в Україні є відсутність вартості сортування та переробки в тарифі на поводження з відходами. Для ефективної реформи сфери управління відходами необхідно здійснити 5 кроків: внести зміни до Закону «про місцеве самоврядування», до Податкового кодексу, до Закону про «ЖКП», і тільки потім вводити поетапну реєстраційну та дозвільну системи для підприємств, задіяних у сфері управління відходами. При цьому пропонований законопроєкт «Про управління відходами» не є панацеєю, адже зосереджується переважно на розширеній відповідальності виробника, що покриє лише 20% усіх продукованих відходів в Україні.

Інсайдами щодо результатів запуску системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів розповів Владислав Антипов, генеральний директор ТОВ «Центр екології та розвитку нових технологій». Станом на сьогодні електронний реєстр не працює, плани моніторингу подаються, але поки що вони не погоджені. Значною проблемою є також недостатня кількість персоналу для опрацювання усіх документів. Як зазначає пан Антипов, СТВ є більш гнучким інструментом, аніж податок на викиди СО2, адже надасть більше можливостей бізнесу для екомодернізації бізнесу та зменшить тиск з боку державних органів. Водночас створення цієї системи є більш складним процесом для законотворців, порівняно з простим підвищенням податкових ставок. Відповідаючи на питання щодо безкоштовних квот та їх можливої ціни в рамках СТВ, він привів приклад європейських металургів, яким вдається навіть заробити на СТВ і за рахунок цього безболісно та успішно здійснювати екомодернізацію. Пан Антипов запропонував визначити стратегічні галузі промисловості та виділяти на них певну кількість безкоштовних парникових квот. Ціна ж може регулюватись емісією – чим більше квот буде, тим нижча буде ціна. Однак, вигідним для всіх буде створення механізму, справедливого для всіх галузей.

Далі Кирило Криволап, виконавчий директор Центру економічного відновлення, радник Прем’єр-міністра України поділився логікою, що лягла в основу підготовки оновленого Національно визначеного внеску до Паризької угоди. За оцінкою пана Криволапа, у фінальній версії документ вийшов достатньо компромісним: ціль 35% дозволяє нам потрапити у «клуб цивілізованих країн», але в розділі 6 документу є декілька обов’язкових умов для реалізації цієї мети, зокрема торгівельна підтримка з боку міжнародних партнерів, створення спільних кліматичних фондів, збереження транзиту газу, подолання енергетичної бідності. Що ж до секторальних планів, то в енергетичній сфері це – перехід на ВДЕ, RAB-тариф для модернізації мереж, а також підвищення ролі біомаси. В транспортній сфері – це інвестиції комунальних підприємств у автотранспорт, а також розумне регулювання імпорту автомобілів. У промисловості основними проблемами залишаються реформа екоподатку, аграрна сфера з огляду на збільшення використання добрив та управління відходами. Наразі ведеться робота над створенням дорожньої карти для НВВ, яка, можливо, буде оформлена у вигляді стратегії зеленої трансформації. Також завданням є залучення у процес декарбонізації інших міністерств, а провідну роль має офіс Віце-прем’єра з євроінтеграції.

Володимир Панченко, доктор економічних наук, партнер компанії KSP Strategies вважає, що запорукою успішного проходження законопроєктів про промислове забруднення та як наслідок запровадження відповідної реформи стануть достатні терміни переходу на нові екологічні стандарти, а також свобода у виборі технологій для екомодернізації. Інакше схожі ініціативи виглядають радше як лобіювання певних іноземних виробників.

Світлана Берзіна, голова громадської ради при Міністерстві захисту довкілля і природних ресурсів України, президент ВГО «Жива планета» проінформувала учасників про стан розгляду законопроєкту 3091. У фінальній редакції документу ймовірно були враховані важливі зауваження громадськості, зокрема у частині запобігання корупційним ризикам. Однак, тексту до законопроєкту поки що ніхто не бачив. Окрім цього пані Берзіна зазначила, що не підтримує зареєстровані у ВРУ законопроєкти у сфері промислового забруднення і вважає за необхідне створити робочу групу, яка б розрахувала економічний вплив реформи, а також яка б розробляла довідник висновків найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) з урахуванням вітчизняних інтересів та технологічних напрацювань.

Олександр Сущенко, координатор групи проєктів з енергетики та охорони довкілля, ПРООН бачить налагодження взаємодії з фінансовим ринком як вихід із ситуації, спричиненої взяттям амбіційних кліматичних цілей з боку уряду та відсутністю навіть потенціних внутрішніх фінансових джерел для їх реалізації. Зокрема, потрібно створювати умови для появи нових бізнес-моделей, виховувати проєктних менеджерів, які будуть готові збирати пакети документів для залучення фінансування, подальшого моніторингу та звітності за результати. До того ж, на думку пана Сущенка, потрібно заповнити той вакуум, який створився після прийняття кліматичних амбіцій, у тому числі прописати покроковий шлях до зеленої трансформації. ПРООН наразі у вигляді пілоту допомагає аграріям рахувати викиди парникових газів у розрізі SCOPE 1,2,3, а також оцінювати ризики в рамках ESG.

І на завершення заходу, Ольга Полуніна, експерт аналітичного центру DiXi Group презентувала дорожню карту ОВД для видобувного сектору. Серед основних труднощів – багато процедур ОВД та дозволів, недостатньо методичний підхід до висновків та звітів ОВД, кваліфікація виконавців ОВД тощо. У якості рекомендацій пані Полуніна назвала 3 ключові напрямки: об’єднання декількох ОВД в одну процедуру, розробка методичних рекомендацій з ОВД для видобувного сектору, а також визначення на законодавчому рівні поняття «глибоке буріння», для якого потрібно проводити ОВД.

Європейська Бізнес Асоціація виражає подяку усім учасникам дискусії та сподівається, що вже невдовзі усі озвучені пропозиції щодо екологічних реформ будуть втілені у життя.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Стартуй в Telegram боті
Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: