Green steel production в Європі та Україні

21/ 11/ 2019

Станіслав Зінченко

директор GMK Center

Металургія стане «зеленою». У тому числі українська

28-30 листопада World Steel Dynamics і GMK Center провели найбільшу сталеву конференцію Європи цього року. Захід відвідали понад 180 осіб.

Головною ідеєю зустрічі був обмін думками і прогнозами про те, що чекає на сталеву індустрію в 2020-му і наступних роках: чи досягли ціни на сталь дна, чи вони падатимуть далі; що буде з поставками й цінами на залізну руду; чи послабиться світовий протекціонізм; які тренди стануть головними у світовій сталевій промисловості, які матеріали будуть використовувати в майбутньому, якими є плани виробників щодо переходу на безвуглецеве виробництво.

Ми почули різні думки, несподівані інсайди і фундаментальні прогнози. З того, що запам’яталося – припущення американських аналітиків про те, то секція 232, яка запустила по всьому світу хвилю протекціоністських заходів, незабаром може бути скасована. На її місце прийдуть класичні антидемпінгові заходи, які, по суті, «компенсують» нинішнє 25-відсоткове мито.

Найбільш обговорюваною і пам’ятною темою – як під час панельних виступів, так і в кулуарах заходу – була декарбонізація сталевого виробництва. Саме цим сьогодні живе «сталева» Європа, і саме до цього рухаємося всі ми.

Металургія стане «зеленою» та екологічною галуззю. Причому не в якійсь далекій перспективі, а в найближчому майбутньому.

Найбільший виробник сталі в світі, ArcelorMittal, обіцяє перейти на безвуглецеве виробництво до 2050 року, Liberty Steel – до 2030-го.

Як зазначив глава Liberty Group Санджив Гупта, на зміну промисловій і цифровій революції прийшла екологічна. Щоправда, не революція, а «еволюція» – так він оцінює процеси, що відбуваються у світовій промисловості. Майбутнє сталевої галузі – «зелене» виробництво, greensteel production.

Скажу більше – ніхто сталеливарників не питатиме, хочуть вони «зеленіти», чи ні. Якщо BMW хоче продавати «зелені» машини, це означає, що весь ланцюжок поставок для виробництва цього автомобіля, включно зі сталлю, має бути «зеленим». Якщо це важливо для клієнта, інвестори вкладатимуть у це кошти.

Директори найбільших сталевих компаній у кулуарах конференції відзначали: «Ми вже 10 років спостерігаємо за тим, як еволюціонує екологічна повістка. Металургія має швидко-швидко бігти, щоб встигнути за тим, чого досягли інші галузі. Вона має прискоритися. Вибору немає. Можливо, ми будемо менше заробляти, але станемо «зеленими».

Циркулярна економіка і промислове виробництво без викидів СО2 – це вже реальність. Загалом, жодне рішення, жодна інвестицій не буде імплементована без урахування такого чинника, як позбавлення викидів СО2 на виробництві. Як раніше враховували соціальні чинники, так тепер на перше місце ставлять чинники екологічні.

«Цей стандарт стане реальністю в Європі вже через кілька років. Ті, хто захочуть продавати сталь на європейському ринку, будуть змушені виробляти так само «зелену» сталь, як і європейські заводи. Європейська влада знайде метод і запровадить так званий carbon tax», – зазначив один з представників європейського консалтингу.

Інженерно і технологічно Європа до цього готова. Презентації таких компаній, як Tenova і Danielli, показали, що технології енергоефективності, зниження викидів СО2, виробництва чавуну з використанням біомаси, природного газу тощо вже є і вони активно впроваджуються. Підприємства до цього готові. Liberty Steel, ArcelorMittal, Metinvest, Voestalpine презентували свої підходи й активності на шляху до виробництва «зеленої» сталі. Стратегії прописані. І це, напевно, найголовніший і найцікавіший висновок для мене.

На щастя, провідні сталеві виробники України, ArcelorMittal Кривий Ріг і «Метінвест», теж стоять на цьому шляху. Про це свідчать і їхні інвестиції, і програми – екологізація стоїть на першому місці. Багато хто сумнівається в реальності цих програм та інвестицій, але на конференції стало очевидно, що скепсис недоречний. Можливо, тому, що немає окремо української гри – є гра світова: або ти граєш за загальними правилами, або не граєш взагалі. Або ти виробляєш сталь «по-зеленому», або не виробляєш її зовсім.

Так, українським виробникам важко – відсутність легкого доступу до дешевих інвестицій, відсутність державної промислової політики, відсутність нормального законодавчого поля в екологічних питаннях. Ми не наздоганяємо Європу навіть за продуктивністю праці, ще не впровадили повсюдно автоматизацію і роботизацію, а нам вже потрібно еволюціонувати до екологічного виробництва та екологічного життя. Але… інвестиційні плани українських виробників сталі дають мені підстави залишатися оптимістом.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: