Хороша ідея енергетичного проєкту ще не є інвестиційним проєктом: що потрібно для залучення європейського фінансування

Український бізнес сьогодні активно шукає можливості для інвестицій в енергетику: хтось планує будівництво сонячної електростанції з накопичувачем, хтось розглядає когенерацію для власного виробництва, інші хочуть створювати нові генеруючі потужності та продавати електроенергію на ринку.

Тим часом міжнародні фінансові інституції продовжують виділяти кошти на відновлення та розвиток української інфраструктури. Здавалося б, інтерес інвесторів і доступне фінансування мали б забезпечувати швидке зростання кількості реалізованих проєктів. Але між ідеєю побудувати енергетичний об’єкт і можливістю отримати на нього фінансування лежить значно довший шлях, ніж багато хто уявляє.

Нещодавно ми говорили про це з Христиною Мікуловою, очільницею регіонального хабу Європейського інвестиційного банку для Східної Європи, у подкасті «Прокачай свою енергетику». ЄІБ працює з великими державними компаніями, громадами та приватним сектором і хоча механізми фінансування для них відрізняються, підхід до оцінки готовності проєктів має багато спільного.

Юристи Altelaw&Sempra, які працюють з енергетичними інвестиціями, звертають увагу на чотири важливі питання, на які варто відповісти ще до початку переговорів про інвестиції.

Перше. Чи є у вас проєкт, а не просто земельна ділянка та ідея

Уявімо підприємця, який має земельну ділянку та планує побудувати на ній електростанцію. Він уже приблизно розрахував потужність, знайшов постачальника обладнання та оцінив майбутню прибутковість.

Чи достатньо цього для залучення міжнародного фінансування? Ні.

Потрібно почати з цілком конкретних питань:

• Яке цільове призначення землі? 
• Чи дозволяє воно реалізувати запланований об’єкт? 
• Які містобудівні, будівельні та інші дозвільні процедури необхідно пройти? 
• Чи є технічна можливість приєднати об’єкт до електричних мереж і скільки це коштуватиме?

Останнє питання особливо важливе для енергетичних проєктів. Вартість і строки приєднання здатні суттєво змінити економіку майбутньої інвестиції. Іноді рішення, яке на перший погляд виглядає технологічно та фінансово привабливим, після отримання технічних умов вимагає зовсім іншої моделі реалізації.

Так само недостатньо просто мати проєктну документацію. Вона має відповідати фактичним параметрам об’єкта, враховувати доступні інженерні мережі, обладнання, строки будівництва та реалістичну вартість робіт.

Міжнародний інвестор оцінює не те, наскільки перспективною є ідея. Його цікавить, чи може вона бути реалізована з прогнозованими витратами та зрозумілими ризиками.

Друге. Хто і за рахунок чого повертатиме інвестиції

Ще одна поширена помилка – зосереджувати фінансову модель винятково на вартості будівництва та прогнозній окупності.

Для енергетичного об’єкта важливо розуміти не лише те, скільки коштуватиме його побудувати, а й те, як саме він працюватиме протягом наступних років.

Наприклад, якщо йдеться про електростанцію, потрібно визначити модель продажу електроенергії, оцінити цінові ризики, передбачити витрати на експлуатацію та обслуговування. Якщо підприємство встановлює власну когенерацію чи систему зберігання енергії, фінансова модель має пояснювати, яку економію або додатковий дохід забезпечить обладнання і за яких умов.

А якщо проєкт передбачає залучення кредитного фінансування, виникає ще одне питання – чи достатньо прогнозованих грошових потоків для обслуговування боргу.

Не менш важливо визначити, хто реалізовуватиме проєкт, хто відповідатиме за експлуатацію, які підрядники будуть залучені та яким чином розподілятимуться ризики між учасниками.

Якісне техніко-економічне обґрунтування та фінансова модель потрібні не лише банку, насамперед вони потрібні власнику проєкту, щоб ще до початку будівництва побачити його слабкі місця.

Третє. Європейські стандарти – це вже частина інвестиційної моделі

Екологічні та соціальні стандарти, вимоги до корпоративного управління, доброчесності й прозорості закупівель нерідко сприймаються українським бізнесом як додаткова бюрократія.

Проте для міжнародних фінансових інституцій це базові умови роботи з проєктами.

Залежно від характеру інвестиції можуть виникати вимоги щодо оцінки впливу на довкілля, соціальних аспектів реалізації, організації закупівель, запобігання корупції, прозорості структури власності та управління проєктом.

І тут важливо розуміти одну річ: відповідність стандартам не завжди можна забезпечити безпосередньо перед поданням заявки. Якщо проєкт із самого початку розроблявся без урахування таких вимог, їх виконання згодом може потребувати перегляду технічних рішень, документації, процедур або навіть фінансової моделі.

Особливо це стосується складних інфраструктурних та енергетичних об’єктів, які мають суттєвий вплив на довкілля або місцеві громади.

Тому питання ESG варто включати в підготовку проєкту на ранньому етапі, а не залишати на момент, коли фінансова установа вже почала перевірку.

Четверте. Навіщо цей проєкт потрібен у довгостроковій перспективі?

Міжнародні фінансові інституції оцінюють не лише здатність позичальника повернути кредит. Для них важливим є також результат, якого дозволяють досягти інвестиції.

У випадку Європейського інвестиційного банку це, зокрема, розвиток інфраструктури, підтримка економіки, підвищення енергетичної стійкості та наближення України до європейських стандартів.

Для енергетичного бізнесу це означає, що варто дивитися на свій проєкт ширше, ніж через показники майбутньої прибутковості.

Чи сприятиме він розвитку більш гнучкої енергосистеми? Чи забезпечить підприємству надійніше електропостачання? Чи допоможе скоротити споживання ресурсів або викиди? Чи відповідатиме довгостроковим змінам енергетичного ринку?

Важливо не вигадувати додаткові переваги заради красивої заявки, а розуміти реальний вплив проєкту та вміти його обґрунтувати.

Що робити бізнесу, який хоче залучити фінансування

Я б починала не з пошуку гранту чи кредитної програми, а з оцінки готовності самого проєкту.

Спочатку варто перевірити земельні та дозвільні питання, технічну можливість реалізації, фінансову модель, договірну структуру та основні ризики. Далі – визначити, яке саме фінансування потрібне і які програми можуть відповідати параметрам проєкту.

При цьому фінансування не обов’язково має надходити безпосередньо від міжнародної установи. Це можуть бути українські банки-партнери, через які приватний бізнес може отримувати доступ до кредитних і гарантійних інструментів. Для муніципальних проєктів діють інші механізми, зокрема державні програми та інструменти технічної допомоги.

Окремої уваги заслуговує саме технічна допомога, коли міжнародні партнери підтримують громади в розробленні техніко-економічних обґрунтувань, підготовці документації та організації закупівель. Тобто відсутність власної великої команди не завжди є непереборною перешкодою для реалізації складного проєкту.

Європейське фінансування – не закритий клуб, до якого можуть потрапити лише великі компанії з міжнародними консультантами, але воно потребує підготовки, дисципліни та готовності працювати за зрозумілими правилами.

Інколи підприємці витрачають місяці на пошук інвестора, хоча цей час варто було б спрямувати на усунення проблем, які будь-який професійний фінансист побачить під час першої комплексної перевірки проєкту.

Більше про механізми фінансування ЄІБ, вимоги до інфраструктурних проєктів та практичні приклади українських громад – у моїй розмові з Христиною Мікуловою на YouTube-каналі «Прокачай свою енергетику».