Синдром самозванця: виявити, побороти та спокійно працювати

03/ 12/ 2020
  Ганна Дичок. SMM та PR-менеджер компанії MDCONSULT Впевнена, ця тема завжди буде актуальною, особливо сьогодні, в добу неймовірної конкуренції та постійного саморозвитку. Від нас вимагають лідерства та гнучкості. Постійне освоєння нових інструментів та потреба в результативності не вбиває, а робить нас сильнішими. Тільки от якою ціною? Я довго боролася зі синдромом самозванця, адже він дуже заважав мені працювати. Саме тому ми з командою зібрали для вас найважливішу інформацію та доповнили її моїми практичними порадами. Надіємось, ви знайдете для себе користь у цій статті. Зазвичай синдром самозванця — психологічний ефект, коли людина знецінює власні досягнення.Вважають, що це проблема людей на керівних посадах, «білих комірців» та середнього класу. Насправді феномен розповсюджений серед будь-яких професій, віку та статті: від нього страждають жінки та чоловіки, викладачі-початківці та лікарі, інженери-конструктори та тестувальники додатків. Понад 70% студентів та працівників відчували синдром самозванця хоча б раз в житті.  Що це?. Синдром самозванця виявляється в декількох основних формах. Вам здається, що ви не на своєму місці, недостатньо кваліфіковані, а заробітна плата занадто висока для ваших вмінь та навичок. Інколи до такого почуття додається інше — навіть найпростіше завдання здається дуже складним, з’являється страх підвести колег, керівника чи компанію в цілому. Якщо при цьому колектив вас цінує, ви це ігноруєте: «самозванці» пояснюють хороше відношення до себе випадковістю, везінням, вмінням вчасно взяти себе в руки та приховати свою некомпетентність. Проблема була завжди чи з’явилась нещодавно? Вперше явище самозванця описала та систематизувала американська клінічна психологиня Полін Роуз Кленс у 1985 році. У своїй книзі вона розповідала історії своїх студенток та колег, котрі соромилися повною мірою визнати власні успіхи та досягнення під час навчання та в роботі. За мотивами книги та лекцій дослідниці, створили психологічний тест, котрий допомагає зрозуміти, наскільки синдром самозванця — це про вас. Перфекціоніст, надлюдина, геній, соліст та експерт. Лікар Валері Янг виокремив 5 основних проявлень феномену. Вони відрізняються відтінками психологічної аутоагресії та мають різні рішення внутрішнього конфлікту. Перфекціоніст. Ставить (часто нереальні) високі цілі, коли щось йде не за планом — розчаровується в собі, що не відповідає посаді, яку займає. Усю роботу робить сам, не просить допомоги та не делегує. Перфекціоніст хвилюється, що за невиконання власного плану (придуманого, не встановленого компанією) його звільнять. Досягнувши цілі, він все одно незадоволений: «Потрібно було підвищити планку», «Можна було зробити ще краще», і так далі. Рішення: Навчіться розуміти, що ідеально виконаного завдання не буває — не лише тому, що це неможливо, це просто нікому не потрібно. Усі помилки на роботі — її невіддільна частина. Не плануйте роботу місяцями, беріться за проєкт, навіть якщо здається, що ви не готові його виконати. Якщо не вийшло в цей раз — вийде в наступний. Геній. Перфекціоніст, який зайшов занадто далеко. Не вірить, що для навчання чомусь новому потрібен час. Якщо не виходить розібратися в предметі за годинки дві, гадає, що занадто дурний, соромиться посади, яку займає. Необов’язково, але часто виростає із золотого медаліста та червоного дипломника. Рішення: Всі завдання, з якими ви зіштовхуєтеся зараз, складніші минулих. Багато чого у їх виконанні залежить не від вашої кмітливості, а від ряду зовнішніх факторів. Погляньте, скільки в середньому потрібно часу, щоб освоїти ту чи іншу навичку. Наприклад, щоб вивчити розмовну англійську, одного тижня не вистачить — орієнтуватися потрібно на думки досвідчених педагогів. Надлюдина. Працює без вихідних, затримується в офісі, повертається додому тільки після чергової «п’ятилітки за три роки». Робота завжди на першому місці, а сім’я, друзі та особисті інтереси — як вийде. Відпустка та вихідні вважаються пустою тратою часу. Купує білети на концерт чи в театр, але ходить на заходи через раз. На зв’язку 24/7, навіть якщо робота не потребує такої фанатичної відданості. Рішення: Регламентуйте робочий графік та відмовляйтеся від всіх завдань понаднормових. Тверезо оцінюйте свої сили, не намагайтеся сподобатися колегам, виконуючи за них роботу. Якщо без добровільної понаднормової роботи ніяк — не витрачайте на це понад 5-6 годин на тиждень. Порахуйте, скільки коштує одна година вашої роботи, і вирішуйте, чи готові ви щоденно «штрафувати» себе на цю суму не оплачуваними понаднормовими. Соліст. Ніколи не просить допомоги навіть там, де без неї ніяк не обійтися. Гадає, що попросити поради — значить оголити свою некомпетентність. Часто це має погані наслідки — обладнання зламане, робота стоїть, а замість того, щоб викликати майстра, соліст намагається розв’язувати проблему самостійно. Рішення: Добре виконана робота — це скоріше про бізнес, ніж про задоволення особистих амбіцій та потреб. Якщо в робочому процесі є щось, що можна делегувати, тоді знімайте з себе частину завдань та відповідальності. Буде дивно, якщо в салоні краси стиліст пропонує зробити манікюр. Невміння делегувати та бажання тягнути все на собі, виглядає так само. Фахівець. Вимірює свою компетентність та цінність для компанії кількістю знань та навичок понад норми. Постійно відвідує тренінги, бігає за сертифікатами. Інтерес до предмета другорядний, важливіше отримати ще один «папірець». Поміняє грошову премію на публічну похвалу своїх знань. Дипломи збирає більше для колекції — попросити додаткову прибавку чи виправдане підвищення не дає синдром самозванця. Рішення: Отримуйте навички тільки тоді, коли є щирий інтерес чи матеріально підкріплений запит. В першу чергу вчіть те, що вам знадобиться на роботі: фінансист повинен знати програми, з якими працює його компанія, офіціант — винну карту свого ресторану, а не технологію виготовлення. У протилежному випадку це інша посада з іншою заробітною платою.  А якщо я десь посередині?. Якщо асоціювати себе з одним типом аутоагресії не виходить, лікар Янг пропонує кілька універсальних порад для боротьби зі синдромом самозванця. Заведіть список нових правил І відмовтеся від старих. Компанія та колеги цінують вас не лише за готовність взяти зміни у вихідні та працювати над завданнями у самотності. Не працюйте понаднормово, якщо це не оплачується, і делегуйте частину роботи, якщо треба швидко виконати проєкт. Розділяйте чуттєве та раціональне Семеро з десяти людей відчувають себе не на своєму місці хоча б раз в житті. Але якщо немає очевидних фактів, які вказують на вашу некомпетентність, скоріш за все, немає і реальної проблеми. Справжні самозванці не страждають від однойменного синдрому Зазвичай синдромом самозванця страждають люди, які схильні до рефлексії та самоаналізу. Тотальна впевненість у своїх професійних якостях, небажання навчатися, отримувати навички та аналізувати власні помилки нагадує про ефект Даннінга-Крюгера. Так називають нездатність некваліфікованих спеціалістів визнавати свої помилки в силу своєї ж низької кваліфікації. Такі працівники переоцінюють свої вміння, не розуміють, наскільки некомпетентні, та знецінюють досягнення колег. У підсумку. Часто в житті бувають моменти, коли ми відчуваємо сумніви чи невпевненість у власних силах. Це психологічна норма: головне, щоб період аутоагресії не прийняв хронічну форму. Працюйте над собою, вдосконалюйте себе та власні знання і не забувайте — потрібно цінувати власний ресурс та працю, тоді все буде добре.

Ганна Дичок

SMM та PR-менеджер компанії MDCONSULT

Впевнена, ця тема завжди буде актуальною, особливо сьогодні, в добу неймовірної конкуренції та постійного саморозвитку. Від нас вимагають лідерства та гнучкості. Постійне освоєння нових інструментів та потреба в результативності не вбиває, а робить нас сильнішими. Тільки от якою ціною? Я довго боролася зі синдромом самозванця, адже він дуже заважав мені працювати. Саме тому ми з командою зібрали для вас найважливішу інформацію та доповнили її моїми практичними порадами. Надіємось, ви знайдете для себе користь у цій статті.

Зазвичай синдром самозванця — психологічний ефект, коли людина знецінює власні досягнення.Вважають, що це проблема людей на керівних посадах, «білих комірців» та середнього класу.

Насправді феномен розповсюджений серед будь-яких професій, віку та статті: від нього страждають жінки та чоловіки, викладачі-початківці та лікарі, інженери-конструктори та тестувальники додатків. Понад 70% студентів та працівників відчували синдром самозванця хоча б раз в житті. 

Що це?

Синдром самозванця виявляється в декількох основних формах. Вам здається, що ви не на своєму місці, недостатньо кваліфіковані, а заробітна плата занадто висока для ваших вмінь та навичок.

Інколи до такого почуття додається інше — навіть найпростіше завдання здається дуже складним, з’являється страх підвести колег, керівника чи компанію в цілому. Якщо при цьому колектив вас цінує, ви це ігноруєте: «самозванці» пояснюють хороше відношення до себе випадковістю, везінням, вмінням вчасно взяти себе в руки та приховати свою некомпетентність.

Проблема була завжди чи з’явилась нещодавно?

Вперше явище самозванця описала та систематизувала американська клінічна психологиня Полін Роуз Кленс у 1985 році. У своїй книзі вона розповідала історії своїх студенток та колег, котрі соромилися повною мірою визнати власні успіхи та досягнення під час навчання та в роботі.

За мотивами книги та лекцій дослідниці, створили психологічний тест, котрий допомагає зрозуміти, наскільки синдром самозванця — це про вас.

Перфекціоніст, надлюдина, геній, соліст та експерт

Лікар Валері Янг виокремив 5 основних проявлень феномену. Вони відрізняються відтінками психологічної аутоагресії та мають різні рішення внутрішнього конфлікту.

Перфекціоніст

Ставить (часто нереальні) високі цілі, коли щось йде не за планом — розчаровується в собі, що не відповідає посаді, яку займає. Усю роботу робить сам, не просить допомоги та не делегує.

Перфекціоніст хвилюється, що за невиконання власного плану (придуманого, не встановленого компанією) його звільнять. Досягнувши цілі, він все одно незадоволений: «Потрібно було підвищити планку», «Можна було зробити ще краще», і так далі.

Рішення:

Навчіться розуміти, що ідеально виконаного завдання не буває — не лише тому, що це неможливо, це просто нікому не потрібно. Усі помилки на роботі — її невіддільна частина. Не плануйте роботу місяцями, беріться за проєкт, навіть якщо здається, що ви не готові його виконати. Якщо не вийшло в цей раз — вийде в наступний.

Геній

Перфекціоніст, який зайшов занадто далеко. Не вірить, що для навчання чомусь новому потрібен час. Якщо не виходить розібратися в предметі за годинки дві, гадає, що занадто дурний, соромиться посади, яку займає. Необов’язково, але часто виростає із золотого медаліста та червоного дипломника.

Рішення:

Всі завдання, з якими ви зіштовхуєтеся зараз, складніші минулих. Багато чого у їх виконанні залежить не від вашої кмітливості, а від ряду зовнішніх факторів. Погляньте, скільки в середньому потрібно часу, щоб освоїти ту чи іншу навичку. Наприклад, щоб вивчити розмовну англійську, одного тижня не вистачить — орієнтуватися потрібно на думки досвідчених педагогів.

Надлюдина

Працює без вихідних, затримується в офісі, повертається додому тільки після чергової «п’ятилітки за три роки». Робота завжди на першому місці, а сім’я, друзі та особисті інтереси — як вийде. Відпустка та вихідні вважаються пустою тратою часу. Купує білети на концерт чи в театр, але ходить на заходи через раз. На зв’язку 24/7, навіть якщо робота не потребує такої фанатичної відданості.

Рішення:

Регламентуйте робочий графік та відмовляйтеся від всіх завдань понаднормових. Тверезо оцінюйте свої сили, не намагайтеся сподобатися колегам, виконуючи за них роботу. Якщо без добровільної понаднормової роботи ніяк — не витрачайте на це понад 5-6 годин на тиждень. Порахуйте, скільки коштує одна година вашої роботи, і вирішуйте, чи готові ви щоденно «штрафувати» себе на цю суму не оплачуваними понаднормовими.

Соліст

Ніколи не просить допомоги навіть там, де без неї ніяк не обійтися. Гадає, що попросити поради — значить оголити свою некомпетентність. Часто це має погані наслідки — обладнання зламане, робота стоїть, а замість того, щоб викликати майстра, соліст намагається розв’язувати проблему самостійно.

Рішення:

Добре виконана робота — це скоріше про бізнес, ніж про задоволення особистих амбіцій та потреб. Якщо в робочому процесі є щось, що можна делегувати, тоді знімайте з себе частину завдань та відповідальності. Буде дивно, якщо в салоні краси стиліст пропонує зробити манікюр. Невміння делегувати та бажання тягнути все на собі, виглядає так само.

Фахівець

Вимірює свою компетентність та цінність для компанії кількістю знань та навичок понад норми. Постійно відвідує тренінги, бігає за сертифікатами. Інтерес до предмета другорядний, важливіше отримати ще один «папірець». Поміняє грошову премію на публічну похвалу своїх знань. Дипломи збирає більше для колекції — попросити додаткову прибавку чи виправдане підвищення не дає синдром самозванця.

Рішення:

Отримуйте навички тільки тоді, коли є щирий інтерес чи матеріально підкріплений запит. В першу чергу вчіть те, що вам знадобиться на роботі: фінансист повинен знати програми, з якими працює його компанія, офіціант — винну карту свого ресторану, а не технологію виготовлення. У протилежному випадку це інша посада з іншою заробітною платою. 

А якщо я десь посередині?

Якщо асоціювати себе з одним типом аутоагресії не виходить, лікар Янг пропонує кілька універсальних порад для боротьби зі синдромом самозванця.

Заведіть список нових правил

І відмовтеся від старих. Компанія та колеги цінують вас не лише за готовність взяти зміни у вихідні та працювати над завданнями у самотності. Не працюйте понаднормово, якщо це не оплачується, і делегуйте частину роботи, якщо треба швидко виконати проєкт.

Розділяйте чуттєве та раціональне

Семеро з десяти людей відчувають себе не на своєму місці хоча б раз в житті. Але якщо немає очевидних фактів, які вказують на вашу некомпетентність, скоріш за все, немає і реальної проблеми.

Справжні самозванці не страждають від однойменного синдрому

Зазвичай синдромом самозванця страждають люди, які схильні до рефлексії та самоаналізу. Тотальна впевненість у своїх професійних якостях, небажання навчатися, отримувати навички та аналізувати власні помилки нагадує про ефект Даннінга-Крюгера.

Так називають нездатність некваліфікованих спеціалістів визнавати свої помилки в силу своєї ж низької кваліфікації. Такі працівники переоцінюють свої вміння, не розуміють, наскільки некомпетентні, та знецінюють досягнення колег.

У підсумку

Часто в житті бувають моменти, коли ми відчуваємо сумніви чи невпевненість у власних силах. Це психологічна норма: головне, щоб період аутоагресії не прийняв хронічну форму. Працюйте над собою, вдосконалюйте себе та власні знання і не забувайте — потрібно цінувати власний ресурс та працю, тоді все буде добре.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Стартуй в Telegram боті
Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: