Особливості припинення та виділу товариства

Listen to online Stop   Олексій Кот, д.ю.н., керуючий партнер юридичної фірми «Антіка» Сергій Корнієнко, партнер юридичної фірми «Антіка» В глобальному сенсі життєдіяльність господарського товариства можна розділити на кілька етапів: створення, діяльність та припинення товариства. Для кожної з цих стадій характерні певні юридичні дії з боку учасників та (або) самого товариства, які потребують детального законодавчого регулювання.  Якщо для регулювання правовідносин щодо створення й діяльності товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та товариств з додатковою відповідальністю (ТДВ) передбачаються, крім загальних, також спеціальні нормативні положення, то у випадку припинення ТОВ або ТДВ за рішенням власника законодавець пропонує керуватися, переважно, загальними нормами Цивільного кодексу України (ЦК України), які регулюють питання припинення юридичних осіб. З набуттям чинності Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” (Закон про ТОВ) усувається зазначена прогалина в правовому регулюванні. Глава VI цього Закону повністю присвячена питанням припинення ТОВ та ТДВ та містить спеціальні норми, що регулюють дане питання. Вони доповнюють та конкретизують загальні положення ЦК України. Зокрема, Главою VI Закону про ТОВ врегульоване наступне: Товариство припиняється внаслідок передання всього свого майна, прав та обовязків іншим господарським товариствам-правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації (ч. 1 ст. 48 Закону про ТОВ). Виділ товариства – окремий спосіб створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків товариства, з якого здійснюється виділ, без його припинення (ст. 47 Закону про ТОВ). Прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками ліквідованого товариства майна, що залишилося після задоволення всіх вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (до п. 13 ч. 2 ст. 30 Закону про ТОВ). При цьому, такі рішення не можуть прийматись загальними зборами учасників шляхом опитування. Щодо новацій в регулюванні питання припинення ТОВ та ТДВ, то тут слід згадати про можливість товариств, які беруть участь у припиненні, укладати між собою договори про припинення (ст. 53 Закону про ТОВ). Укладення такого договору дозволить товариствам визначити умови передачі майна, прав та обовязків юридичним особам - правонаступникам, розмір часток кожного учасника у статутному капіталі кожної юридичної особи - правонаступника або коефіцієнти конвертації часток в акції (якщо правонаступниками є акціонерні товариства), склад органів юридичних осіб - правонаступників та інші умови припинення. Це позитивна новація, оскільки вона значно розширює сферу реалізації ТОВ та ТДВ принципу свободи договору й сприяння раціональному плануванню учасниками цивільного обороту процесу припинення товариства. Така договірна конструкція подібна до існуючих сьогодні договору про злиття (приєднання) акціонерних товариств та плану поділу (виділу, перетворення) акціонерного товариства. Ще однією новелою Закону про ТОВ є визначення порядку конвертації часток учасників товариства у разі його припинення або виділу. В його основі лежить принцип пропорційності, який означає збереження в процесі конвертації співвідношення між частками учасників товариства, яке існувало до їх припинення або виділу (ч. 2-5 ст. 54 Закону про ТОВ). Виключення становлять лише ситуації, в яких правонаступником товариства, що припиняється або з якого здійснюється виділ, є юридична особа, щодо якої законом не передбачено статутного (складеного) капіталу або поділу такого капіталу на частки між учасниками (ч. 6 ст. 54 Закону про ТОВ). Варто також зазначити, що окрема увага в Законі про ТОВ приділяється питанням врегулювання відносин між кредиторами та товариством, яке припиняється або з якого здійснюється виділ, та захисту прав таких кредиторів. Так, задля забезпечення публічності відповідної процедури товариство, що прийняло рішення про своє припинення або здійснення виділу, зобов`язане письмово повідомити про це всіх відомих йому (їм) кредиторів і опублікувати в органі друку, в якому публікуються дані про державну реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про прийняте рішення (ч. 1 ст. 55 Закону про ТОВ). Це потрібно зробити протягом 30 днів з дати прийняття рішення про припинення товариства шляхом поділу, перетворення або про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття рішення про це останнім з товариств, що беруть участь у процесі. З метою захисту прав кредиторів Закон про ТОВ забороняє завершувати виділ або припинення товариства до задоволення вимог, заявлених кредиторами (ч. 4 ст. 55 Закону про ТОВ). Незважаючи на низку позитивних новацій в регулюванні питань припинення товариства та здійснення виділу, Закон про ТОВ містить положення, що мають певну неузгодженість із загальними положеннями ЦК України щодо строку заявлення кредиторами своїх вимог до товариства, яке припиняється або з якого здійснюється виділ. Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону про ТОВ кредитор товариства, вимоги якого до товариства не забезпечені договором забезпечення, протягом 30 днів з дати направлення йому повідомлення, або з дати опублікування повідомлення про припинення або виділ, має право звернутися з письмовою вимогою про здійснення на вибір товариства однієї з таких дій: 1) надання забезпечення виконання зобовязання; 2) дострокового припинення або виконання зобовязання (зобовязань) перед кредитором та відшкодування збитків, якщо інше не передбачено в договорі між товариством та кредитором. Пропущення кредитором вказаного строку для звернення до товариства тлумачиться як відсутність вимог з його боку щодо вчинення додаткових дій стосовно зобовязань перед ним. Водночас, ч. 5 ст. 105 ЦК України передбачено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Наявність такої неузгодженості між загальними та спеціальними нормами законодавства потенційно може бути передумовою для різноманітних спорів між кредиторами та товариством. Узагальнюючи наведене, можна з впевненістю стверджувати, що безумовно позитивним кроком в регулюванні діяльності ТОВ та ТДВ є запровадження спеціальних норм, що регулюють питання їх припинення та виділу. Разом з цим, збереження в законодавстві певних неузгодженостей між загальними та спеціальними правилами потребує їх подальшого коригування та вирішення.