Як отримати електронну валютну ліцензію для інвестування за кордон

11/ 12/ 2018

Сергій Жуйков

Керуючий директор Blackshield Capital AG

На початку грудня компанія EY оприлюднила результати дослідження ринку private banking – Private Banking Survey 2018. Його результати показали, що оформлення електронних ліцензії, які були запроваджені Нацбанком влітку 2017 року, стало найбільш популярною новою послугою в лінійці private banking.

За статистикою, в 66% випадків клієнти просто переводять іноземну валюту на свої вже відкриті закордонні рахунки, в 16% – інвестують в цінні папери іноземних компаній, в 3% – вкладають в нерухомість за кордоном. Рідше кошти спрямовуються на покупку корпоративних прав або частки в бізнесі, а також в довгострокове накопичувальне страхування.

Найчастіше (у 86% випадків) сума інвестицій близька до максимально дозволеної – $40-50 тис. Але іноді інвестори починають практику з менших сум – близько $20 тис.

Результати свідчать, в першу чергу, про те, що електронні ліцензії – дійсно простий і доступний інструмент для здійснення іноземних інвестицій, який успішно протестували тисячі заможних українців. Вже 7 лютого 2019 року набере чинності новий закон «Про валюту та валютні операції», який спростить роботу з валютою для бізнесу, але приватні особи як і раніше повинні будуть отримувати електронну ліцензію. Для цього потрібно зробити всього кілька кроків.

Крок перший – подати в обслуговуючий банк пакет документів. У нього входить: заява на видачу електронної ліцензії; документи, що підтверджують наявність необхідної суми коштів для здійснення інвестиції; також копії документів, які підтверджують мету операції.

Як то кажуть, перший крок, він самий складний. І дійсно, саме на старті у інвесторів виникає найбільше запитань: які документи подавати, як підтверджувати дохід і що є підтвердженням мети інвестиції.

Але на практиці все виявляється не так страшно. Основним документом, що підтверджує наявність коштів, може стати довідка про доходи або щорічна декларація про доходи. Але якщо заробітної плати недостатньо для інвестування, а подавати декларацію немає необхідності, підтвердити наявність коштів може документ про продаж рухомого або нерухомого майна. Причому договір не обов’язково повинен бути «свіжий». За інформацією банків, договір, якому навіть п’ять років, може підійти менеджеру.

Полегшує ситуацію і той факт, що банки враховують всі кошти сім’ї, які є спільною власністю. І якщо дружина інвестора продала заміський будинок, то чоловік може використовувати її документи для підтвердження доходу. Аналогічно і діти можуть для інвестування використовувати підтверджуючі документи своїх батьків.

Якщо потенційний інвестор є приватним підприємцем, то підтверджуючими документами є декларації (квартальні або річні), що подаються в Державну податкову службу.

Як правило, всі джерела доходу, отримані в Україні, гривневі. Щоб конвертувати їх у валюту, інвестор повинен подати заявку в банк на покупку валюти на міжбанку для здійснення інвестиції.

Часто труднощі виникають при підтвердженні мети інвестиції. Все просто, якщо інвестор купує нерухомість, корпоративні права або частку в бізнесі. Договір про купівлі-продажу – ідеальний документ для банку. А що робити якщо заможний клієнт хоче інвестувати в іноземні акції? Адже для «входу» потрібно вдало підібрати момент і передбачити його заздалегідь не можна. На допомогу приходить опція «переказ коштів на власні рахунки за кордоном» – при переказі коштів на такі рахунки підтверджувати цільове використання коштів немає необхідності. Тобто якщо у інвестора є відкритий рахунок в банку або в брокерській компанії, можна просто вказати, що кошти переводяться саме на нього. Для отримання електронної ліцензії цього буде достатньо. А вже скористатися коштами можна буде в будь-який момент.

Коли весь пакет документів зібраний і переданий в банк, починається робота менеджерів банку – вони повинні перевірити його достовірність і повноту. Якщо в спеціалістів виникають питання або сумніви, вони можуть вимагати від інвестора додаткових документів. Проводити операцію з непідтвердженими доходами клієнта банк відмовиться. Як правило, перший етап займає від одного-двох днів (якщо з документами все в порядку) до одного тижня.

Якщо з документами все в порядку, менеджер банку відправляє в Національний банк запит на видачу електронної ліцензії конкретній фізособі на конкретну операцію. Видачею ліцензії вважається реєстрація інформації про клієнта і його трансакції в Автоматичній інформаційній системі НБУ. Якщо сума операцій у цього клієнта за рік перевищує $50 тис. (наприклад, клієнт вже скористався послугою в іншому банку і вичерпав свій ліміт), то система просто не зареєструє інформацію про клієнта і його операцію, а відповідно банк не зможе її провести.

Як тільки інформація з’являється в системі НБУ, банк за заявкою клієнта відправляє платіж за кордон.

Важливо відзначити, що «термін життя» електронної ліцензії – до кінця робочого дня. Тому операцію потрібно провести в той же день, коли інформація про неї була внесена в систему. Отримати електронну ліцензію на валютну операцію, яка вже проведена або буде проведена, наприклад, через день, не можна.

Важливо відзначити, що інвестувати за кордон можна $50 тис. на рік на людину. Але для розрахунків банки використовують календарний рік. І якщо ви виведете за кордон $50 тис. до кінця 2018 року, то з січня 2019 роки ви знову зможете скористатися послугою.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: