Обшуки в компанії: як зберегти обличчя та не втратити бізнес?

28/ 03/ 2017

Автор: Денис Овчаров, партнер Адвокатського об’єднання “Юскутум”, керівник найбільшої в Україні практики безпеки бізнесу, тренер національної поліції України

А У НАС СЬОГОДНІ… ОБШУК!

Оскільки ми займаємося безпекою бізнесу, наші юристи постійно беруть участь у обшуках і допитах. Під пресинг правоохоронних органів потрапляють компанії з найрізноманітніших секторів: ІТ, сільське господарство, ритейл тощо.

Ризики. Звичайно, бізнес в Україні далекий від досконалого: є і фіктивні компанії, і конвертаційні центри, спостерігається і ухилення від сплати податків. Але вчиняють вторгнення і на цілком законослухняні компанії. Отже, навіть якщо до когось правоохоронці доки не дійшли, краще заздалегідь підготуватися: зрозуміти, чого можна чекати від обшуків, як до них готуватися та як правильно реагувати.

За якими критеріями обирають «жертву»? Можна виділити три основні чинники, які роблять компанію «привабливою» для органів:

1. Велика кількість готівкових коштів (кешу). Найчастіше це фінансово успішні компанії, у яких «є що відбирати». Наприклад, агросектор відрізняється великим обігом готівки. Конфіскація – вдалий спосіб поповнити не тільки казну, а й власну кишеню.
2. Ліквідні активи. Вилучена техніка, заблокована нерухомість, заарештована продукція/сировина – все це після обшуку можна перепродати. Дуже часто блокування сировини/транспорту/фінансів стимулює бізнес «домовлятися».
3. Персонал. Ефективні робочі групи та команди можна продати конкурентам, а якісні маски-шоу, що викликають страх і безвихідь, допоможуть працівникам «розговоритися» – стати джерелом інформації.

Ризики підвищує будь-яка демонстрація успіху: відзначтеся, розкажіть про себе, заробіть більше за інших – і обов’язково привернете увагу правоохоронних органів. Звісно, популярність (участь у рейтингах, PR-активність) покращує репутацію, підвищує впізнаваність бренду та капіталізацію, полегшує залучення партнерів і інвесторів. Але безпека теж важлива, тому потрібен баланс.

Думаю, що найближчим часом пресинг не зменшиться. Змінюється система оподаткування, приходять іноземні інвестиції, бізнес зміцнюється. Влаштувати «маски-шоу» вигідно не тільки державі, а й конкурентам або навіть бізнес-партнерам, та й внутрішні корпоративні війни ніхто не скасовував. Фактично обшуки в офісах мають мало спільного з офіційними приводами до їх проведення; найчастіше вони мають на меті створити перешкоди господарській діяльності, щоб відібрати бізнес. Ось в ІТ-бізнесі, здавалося б, і забирати немає чого – всі пішли у хмарні технології, а більшість рядових програмістів працюють віддалено, але гучні обшуки та арешти, проте, тривають. Для агрокомпаній ситуація ще складніша: арешт зерносховищ, техніки або фінансів може не тільки паралізувати роботу компанії, а й повністю знищити урожай. Тому, як показує наша практика, в Україні кожна третя компанія стає публічною, щоб себе захистити.

Загрози. Аналізуючи подібні ситуації, ми з колегами намагаємося з’ясувати не тільки чому прийшли в компанію, що стало приводом, але і як ситуація розвивалася в динаміці. Приводів для візиту правоохоронців багато; найчастіше бізнесу інкримінують:

1) виплату зарплат «у конверті»;
2) ухилення від сплати податків;
3) легалізацію здобутих злочинним шляхом грошей;
4) корупцію;
5) привласнення та розтрату чужого майна (відкриття кримінальної справи на боржника – гарний інструмент повернення боргу);
6) шахрайство;
7) рейдерство (війна колишніх партнерів, битва за землю конкурентів тощо рано чи пізно призводить до недружнього поглинання або руйнування бізнесу);
8) фінансування тероризму тощо (цей прийом активно використовує СБУ; хоча вироків за подібними звинуваченнями досі немає, але кількість обшуків не зменшується).

У конфлікті господарюючих суб’єктів органи правопорядку завжди готові стати на захист однієї зі сторін, а то й обох. Але, як показує практика, у виграші залишаються тільки люди в погонах.

Відкриття кримінального провадження тягне за собою серйозні наслідки (див. табл.):

– накладення арешту на майно (банківські рахунки, будь-які активи компанії);
– відсторонення директора з посади за підозрою у скоєнні злочину;
– допит працівників;
– вилучення документації;
– звільнення ключових працівників тощо.

Звичайно, компанії намагаються зберегти цінний персонал, зокрема за рахунок відкриття філій в інших країнах і організації переїзду працівників. Наприклад, були випадки, коли людям дозволяли вивозити не тільки собаку та кота, але навіть тещу та тестя. Але всіх не вивезеш, а заляканих працівників, які залишилися, надзвичайно складно буде повернути до роботи – іноді легше набрати нових.

Стаття КК Покарання
Ст. 191 Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем-штраф у розмірі до 50 (п’ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів; – позбавлення волі від 3 до 12 років;
– позбавлення права обіймати певні посади.
Ст. 209 Легалізація доходів, отриманих незаконним шляхом-позбавлення волі від 3 до 15 років; – конфіскація майна;
– позбавлення права обіймати певні посади.
Ст. 212 Ухилення від сплати податків-штраф у розмірі від 1 000 до 25 000 неоподатковуваних податком мінімумів; -позбавлення права обіймати певні посади.

Таблиця. Можливі звинувачення керівників компанії

Задля справедливості потрібно сказати, що грубе вторгнення з боку силовиків не завжди пов’язане з наміром відібрати або знищити бізнес, нерідко він спричинений діями не дуже делікатних конкурентів. Відкриття кримінального провадження дає їм можливість:

– зіпсувати репутацію компанії, організувавши «чорну» PR-кампанію (через ЗМІ та/або прес-службу силовиків);
– виявити слабкі сторони та вразливі місця окремих людей/організації в цілому;
– отримати доступ до корпоративних знань, досвіду, ноу-хау, патентів тощо.

У будь-якому випадку «чорний» піар може відвадити останніх клієнтів і бізнес-партнерів, а податкові органи, своєю чергою, можуть скористатися результатами обшуку для організації податкової перевірки.

Як фахівець в області безпеки хочу зауважити, що судові перспективи таких справ виглядають сумнівно. Зокрема, згідно зі статистичними даними в Україні:

– 95 % таких справ не доходять до суду;
– із 5 % справ що дійшли, тільки 1 % закінчується винесенням вироку (розгляд подібних справ у середньому займає рік і більше);
– у 80 % випадків суд у разі вибору санкції обирає штраф (це, нагадаю, стосується того 1 %, коли справа таки дійшла до вироку);
– тільки 0,3 % обвинувачених отримують реальний строк.
– вилучені під час обшуку цінності (гроші, техніка, обладнання) багатьом постраждалим повертаються за рішенням суду.

Як показує практика, найчастіше вторгненням справа й обмежується. Назвемо цей етап «стартап», адже для такої операції потрібен замовник, бюджет, ресурси, менеджер, який усе спланує та скоординує. Тобто у правоохоронців зовсім не кожний стартап є успішним, втім, як і в бізнесі.

«Людський фактор». Навіть у найскладнішому випадку – агресивне «маски-шоу», конфіскація всього, що є тощо – адвокату/юристу (корпоративному або тому, з яким працює компанія) не так важко «відкотити назад» ситуацію: повернути майно/гроші/сервери тощо. А ось позбавити працівників, які стали мимовільними учасниками «маски-шоу», страху, демотивації та втрати віри в компанію – дуже важко. Зрозуміло, що повністю нівелювати ризик обшуку неможливо. Але можна заздалегідь (профілактично) підготувати до нього людей. А це значною мірою залежить від керівників і ейчарів.

Чим же ейчари можуть допомогти власнику/директору компанії? Звичайно, всі вони прагнуть розвивати та мотивувати персонал, але коли мова йде про безпеку, потрібно дещо інше. На жаль, обшук у компанії – це теж свого роду «корпоративний захід», під час якого виявляються всі людські якості – і кращі, і гірші. Причому, якщо в поході потрібно день-два, щоб зрозуміти, «хто є хто» (на човні разом поплавати, біля вогнища посидіти тощо), то під час обшуку все відбувається набагато швидше. До того ж, після спільного рафтингу рідко кого звільняють, а ось після обшуку нерідко доводиться приймати, як то кажуть, складні управлінські рішення.

Тому, аналізуючи ризики, у першу чергу потрібно вивчати ті аспекти, які пов’язані з персоналом:

– Які помилки допускають працівники?
– Що необхідно зробити, щоб зберегти колектив (не допустити його руйнування) після вторгнення силовиків до компанії?
– Чи потрібно готувати персонал до надзвичайних ситуацій і, якщо так, то як?
– Як мінімізувати ризики?

Із чим найчастіше стикаються працівники під час обшуку:

1. Крадіжки (особистих речей, мобільних телефонів, гаджетів, грошей тощо). Зазвичай під час проведення обшуку на п’ять працівників доводиться один представник правоохоронних органів/понятий (наприклад, якщо в компанії працює сто людей, то прийдуть двадцять). Причому, часто цих людей ніхто не знає, особливо якщо мова йде про понятих. Часто вкраденого та не занесеного до протоколу обшуку повернути не вдається (та й збитки від поламаних дверей, меблів, сейфів, стель компенсувати ніхто не буде).
2. Допити. Часто працівники правоохоронних органів починають допитувати персонал безпосередньо під час обшуку, а тих, кого не допитали, викликають у подальшому на допити та виконання слідчих дій. Але працівники компанії – звичайні люди, які, цілком можливо, вперше мають справу із правоохоронними органами. Зазвичай вони не знають ні процесуального законодавства, ні своїх прав, ні повноважень і обов’язків перевіряючих, тому не можуть протистояти тиску, який на них здійснюється, або відмовитися від надання показань/розкриття конфіденційної інформації (якщо це є незаконним) тощо. Вони не розуміють, що обшук – це процесуальна дія, результат якого багато в чому залежить від того, наскільки цивілізовано відбуватиметься спілкування між усіма його учасниками. Зрозуміло, для непідготовленої людини обшук – сильний стрес, тому дуже ймовірні помилки та навіть неадекватна поведінка. З усіма наслідками, що випливають.
3. Дезінформація. Нерідко люди стикаються з агресивним наклепом на компанію та її керівників: мовляв, ваш роботодавець не сплачує податки/скоює злочини/фінансує тероризм тощо.
4. Тиск. Нерідко оперативні працівники не пускають персонал компанії до туалету, побоюючись псування або знищення речових доказів. Щоб не допустити цього, вони перевіряють особисті речі та навіть кишені. Подібні дії є не тільки незаконними, але й принижують людську гідність.

Потрібно розуміти, що під час обшуку:

– право слідчого – провести слідчі дії, зокрема вилучення того, що він вважатиме за потрібне;
– обов’язок керівника – зберегти дух, честь і гідність команди за умови найменших ризиків вилучення та крадіжки особистих і корпоративних речей.

«По секрету всьому світу». Обшук часом триває багато годин, тому уникнути спілкування працівників із правоохоронцями найчастіше не вдається. У той же час надмірна балакучість, особливо в неформальній обстановці (наприклад, за кавою), може дати слідству багато цікавого. Старе гасло «Базіка – знахідка для шпигуна!» не застаріло.

Втім, нерідко працівники самі під час обшуку розповідають: що де лежить/заховано, чим компанія насправді займається тощо. І, повірте, винесення оргтехніки та документації після обшуку сприймається керівниками/власниками не так болісно, як інформація про те, що «тут ваш персонал розповів». Чому ж працівники «здають» роботодавця?

– Є люди, які від природи дуже довірливі. Вони можуть поділитися секретами з оперативними працівниками просто тому, що «це ж органи влади»: розповісти, де директор гроші переводить у готівку, про що пліткують у колективі тощо. Причому готові дати свідчення як письмово, так і усно.
– Нерідко все розповідають (та й «наводять» на обшук) «заслані козачки» – люди, які таємно працюють на конкурентів. Звичайно, ця «зона ризику» – компетенція служби безпеки компанії, але не скрізь вона є. У будь-якому випадку таких людей потрібно встановлювати ще на етапі прийому на роботу. Але в рольових іграх їх теж можна виявити, тому що вони не поділяють спільні цінності. Втім, навідниками (іноді мимовільними) можуть стати і неперевірені контрагенти, і незадоволені клієнти.
– Часто в компанії є приховані вороги/опозиціонери, якими стають працівники, які пішли через конфлікт із керівництвом, або «некрасиво» звільнені. Вони не тільки прекрасно знають бізнес-процеси, а й готові «все розповісти» безкоштовно, просто щоб помститися або «всім довести».
– Інтригани/кар’єристи можуть не мати зла до власника та колективу, а просто переслідувати власні цілі. Наприклад, заступник директора пише заяву на директора, розраховуючи на те, що після перевірки того звільнять, а його призначать на довгоочікувану посаду. Потім ця інформація може вийти назовні – і…

Звичайно, більшість людей у житті більш-менш адекватні, тому свідомо руйнувати компанію, у якій працюють, не будуть.

Що робити? Зрозуміло, готуватися – на всяк випадок – треба. Але як? Найчастіше керівник/ейчар говорить щось на кшталт:

– «А давайте напишемо інструкцію! Детальну. Всі прочитають і будуть знати, що потрібно робити: коли прийшли з обшуком – роби раз, роби два, роби три!».
– «Запросимо юриста, нехай проведе майстер-клас. Недовго – хвилин на сорок. Збере всіх і розповість: хто що буде робити, якщо до нас прийдуть».
– «Потрібно їх (працівників) заздалегідь налякати! Ми всіх зберемо, а слідчий буде цілий день розповідати про обшуки та допити. Щоб вони аж позеленіли від страху. Тоді люди будуть готові – стануть бійцями».

Відразу відповім: усе це неефективно. Ні, розповісти можна, але у стресовій ситуації все вилетить із голови. А наляканий, швидше за все, втратить останні залишки самовладання.

У деяких галузях (ІТ, ритейл) працівники більше підготовлені до активних дій, у інших – менше. Крім того, багато що залежить від:

– розміру компанії, її історії;
– філософії власника/директора, його поглядів на те, як слід спілкуватися із правоохоронними органами;
– рівня правової культури, знання чинного законодавства;
– навченості працівників, наявності у них готових алгоритмів реагування в певних ситуаціях;
– вмотивованості людей, їх готовності до активних дій.

Насправді готувати людей до того, щоб організувати ефективну протидію неправомірному обшуку можна і потрібно. Але системно, і, головне – відпрацьовуючи бажану поведінку, причому в групі. Тобто так, як навчають, наприклад, концепції кайдзен або системі якості. Якщо це буде систематично, ненав’язливо, у ситуаціях, де персоналу нічого не загрожує, то можна досягти потрібного ефекту.

А ось лякати – несподівано влаштовувати «навчальне» вторгнення з укладанням обличчям у підлогу і «жорстким» допитом – не треба, навіть якщо директору дуже хочеться дізнатися, «що вони насправді про мене думають». Це не працює на профілактику, більш того, заляканий персонал швидше звільниться – люди не люблять, коли їм не довіряють.

Що б ми рекомендували внести до підготовки?

1. Розвиток корпоративної культури. Не буде видавати роботодавця працівник, який:

– впевнений, що він працює в чудовій компанії – чесній, яка працює «по-білому» (у першу чергу, задоволений справедливими трудовими відносинами);
– знає, що можуть прийти ті, хто все зруйнує, зламає, забере, налякає.

У жодному разі у працівників не повинні виникати підозри, що у правоохоронців є серйозні підстави для обшуку, інакше вони стануть першими союзниками слідчого.

2. Правова підтримка працівників. Людина відчуває себе захищеною, коли компанія підписала з ним договір про надання правової допомоги – як частина соціального пакета. Особливо важливо це для топ-менеджерів, адже нерідко обшук починається не в офісі, а в них удома.
3. Організація ефективної служби безпеки. Цілодобова готовність, аналіз ризиків на упередження, забезпечення юридичної безпеки. Робота з профілактики – інформаційна безпека, попередження прослуховування, витоки інформації через соцмережі тощо.
4. Підготовка працівників. Сюди можна внести два напрямки:

– Формування у працівників правової культури, правової грамотності.
– Навчання персоналу (і рядових працівників, і топ-менеджерів) алгоритмам правової безпеки – як вести себе під час обшуку.

Гра. Людина починає цікавитися тим, як потрібно поводитися під час обшуку, якщо вона сама проводила обшуки або мала нещастя бути присутньою на ньому. Оскільки мова йде про поведінку, одних знань тут недостатньо – потрібно формувати практичні навички та (обов’язково) задіяти емоції.

Для підготовки працівників ми розробили рольову гру – «Обшук у компанії». Це навчання в новому форматі – infotainment, навчання з розвагою. По суті, це «екстремальний тимбілдинг», який допомагає:

– «відіграти» у безпечному оточенні весь сценарій обшуку;
– відпрацювати бажані патерни поведінки;
– зняти у людей страхи;
– згуртувати команду.

Як це відбувається? Ми говоримо працівникам: «У нас буде тимбілдинг, але незвичайний. Ми вам всім довіряємо, але час зараз важкий, самі розумієте. Щоб підготуватися до стресових ситуацій, ми проведемо рольову гру.

Через 15 хвилин ми влаштуємо у компанії обшук – покажемо, як це відбувається. Ваше завдання – вжитися в роль, поводитися природно. Після того, як все закінчиться, ми проаналізуємо вашу поведінку, а ви розповісте, які емоції відчували, що робили. Ну а потім ми пояснимо:

– що потрібно робити (і чого не потрібно) на кожному етапі обшуку;
– як спілкуватися з представниками правоохоронних органів;
– які помилки люди найчастіше допускають;
– які управлінські рішення приймаються після обшуку тощо.

І обов’язково відповімо на всі ваші запитання».

У чому особливості ігрового формату?

1) Все відбувається дуже швидко, у людей немає часу на обдумування, тому вони реагують природно.
2) Гра проводиться в рідних стінах, тому в людей немає страху.
3) Достовірність переживань і «ефект занурення» досягається за рахунок присутності людей у масках і зі зброєю.
4) Підбиваючи у кінці підсумки, ми підраховуємо бали та вислуховуємо звіт спостерігачів, а також розповідаємо працівникам:

– за якими ознаками можна зрозуміти, що компанією цікавляться правоохоронні органи;
– як ефективно комунікувати зі слідством (якщо під час обшуку не буде головного, його місце займе слідчий);
– як треба поводитися під час особистого огляду, вилучення особистих речей, на допиті (під час обшуку та після);
– що потрібно знати та як себе вести членам сім’ї, якщо обшук проводиться в будинку;
– коли і як починати працювати із засобами масової інформації та чи варто запрошувати журналістів, коли обшук вже йде тощо.

Чому так важливо дати персоналу можливість пережити ситуацію обшуку? Річ у тому, що рівень агресії залежить не від слідчого, а від поведінки працівників: від того, як вони зустрічають працівників слідчо-оперативної групи, чи розуміють, що відбувається, чи знають про цілі слідчого тощо. А все це можна набути тільки через особистий досвід.

Крім того, різні люди по-різному поводяться у стресових ситуаціях, а гра – ефективний спосіб виявити людей неадекватних, від яких краще своєчасно позбутися: під час обшуку вони створюють дуже неприємні ситуації.

На завершення ми обов’язково виводимо ситуацію на позитив. Сильні емоції (нехай і негативні), які люди переживають під час «обшуку», згуртовують колектив. Працівники стають командою, у якій є спільні цінності, у якій «один за всіх і всі за одного». А це і є головне завдання керівника – зберегти лояльність і мотивацію працівників.

Як показала практика, обшук – це краш-тест бізнес-процесів. Якщо працівники будуть знати, на що спрямований неправомірний обшук, вони будуть відстоювати інтереси свого роботодавця – як це зробила свого часу команда EX.ua. Готуйте свій персонал до обшуку – сьогодні це найкращий тимбілдинг!

Якщо до вас прийшли…

– Перед тим, як розписатися в отриманні ухвали про обшук, уважно її прочитайте. З’ясуйте, на що саме слідчий суддя дав дозвіл слідчому: розкриття банківської скриньки, вилучення сервера або грошових коштів тощо.

– Забезпечте людям фізичну безпеку.

– Під час обшуку не поспішайте та не метушіться. Кілька годин життя все одно будуть втрачені, тому налаштуйтеся їх просто перечекати.

– Переконайте працівників помовчати. Згідно зі ст. 97 Кримінального процесуального кодексу збирати пояснення або допитувати працівника під час обшуку можна тільки за його згоди.

– У письмовій формі фіксуйте всі допущені під час обшуку порушення, а також укладіть протокол за фактом крадіжки особистого/корпоративного майна. Якщо є можливість, фіксуйте хід обшуку за допомогою відеокамери.

– Допомагайте «гостям» тільки під час складання та перевірки протоколу обшуку, а також під час пакування цінних речей (якщо неможливо їх утримати).

– Ведіть опис вилученого: ніхто, крім вас, у цьому не зацікавлений. Чим детальнішим буде протокол обшуку, тим менше шансів втрати важливих документів і техніки. Не пишіть у протоколі обшуку, що видали щось добровільно!

– У разі виникнення непередбачених ускладнень (особливо загрози життю та здоров’ю персоналу) викликайте поліцію, адвокатів, представників ЗМІ тощо. Краще робити це, знайшовши безпечне місце. Дочекайтеся приїзду правоохоронних органів, повідомте про всі допущені правопорушення та вкажіть на свідків, які зможуть підтвердити факти (ними можуть бути працівники).

– Часто обшук – лише початок тісної комунікації із правоохоронними органами, тому не забудьте перевірити, чи були вручені повістки, та визначитися з порядком відвідування допиту.

– Забезпечте працівникам підтримку. Згідно зі ст. 66 КПК кожен свідок має право на правову допомогу. Поява з адвокатом на допиті – єдине правильне рішення.

– Від «маски-шоу» страждає не тільки ділова репутація компанії, але і репутація її клієнтів. Тому потрібно вибудовувати не лише юридичний, а й PR-захист. Якщо про обшук мовчить компанія – розповість прес-служба правоохоронців. Правила гри визначає той, хто почав першим. Того, хто мовчить, звинуватять у найстрашніших гріхах.

– Забудьте про нормальний робочий графік. До вас можуть прийти в неробочий день, «щоб не заважати роботі підприємства». Але якщо в компанії нікого немає, з особистими речами працівників можна робити що завгодно, а товар вивозити практично без опору.

– Не забудьте обговорити із працівниками жорсткий «тімбілдинг».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: