Право на індивідуальне банкрутство

12/ 07/ 2018

Стаття від Юридичного агентства «Абсолют» На перший погляд, права людини та процедура банкрутства – це сюжети з різних опер, однак даний напрямок активно вивчається у світі та призводить до законодавчих змін. Сучасний вектор розвитку права більше спрямований на справедливість, ніж на формальну відповідність букві закону. Суди різних юрисдикцій, приймаючи рішення, все більше спираються на ключові принципи права. До того ж, зявляється загальносвітова тенденція осуду такого явища як «зловживання правом». Індивідуальне банкрутство У світі давно відома й нерідко використовується процедура індивідуального банкрутства. Активне кредитування населення, а також можливість відкриття кредиту на кредит спочатку призвело до роздуття кредитних бульбашок та масової неможливості виконання взятих на себе зобовязань. Через кризу 2008 року по всьому світу почали переглядати законодавство, яке регулює процедуру індивідуального банкрутства, яке до цього моменту відрізнялося своєю жорстокістю. Саме тоді вперше масово заговорили про права людини у процедурі індивідуального банкрутства, а також про перегляд всієї парадигми у цілому. До 2008 року законодавство країн ЄС та США було направлено на максимальний захист кредиторів. Незважаючи на надані законодавством можливості досудового врегулювання процедури індивідуального банкрутства і можливості реструктуризації існуючих боргів - людина, яка пройшла процедуру індивідуального банкрутства, не могла максимально швидко повернутися до відновлення рівня життя. Особливо сильно це виявлялося в наявності досить тривалого терміну (від 12 до 20 років) виконання зобовязань по відшкодуванню боргів перед кредиторами. Крім того, деякі юрисдикції мали досить строгий перелік обмежень, що стосуються можливих сфер діяльності та посад, які заборонено займати людині, що пройшла процедуру індивідуального банкрутства. Масове індивідуальне банкрутство у 2008 році призвело до тотального перегляду існуючої системи, внаслідок чого була змінена науково-практична парадигма, яка регулює дану процедуру. Так, було прийнято ухвалу, згідно з якою банкрут - чесна людина, яка під впливом несприятливих обставин не здатна виконати усі боргові зобовязання перед кредиторами. Крім того, були істотно обмежені терміни, протягом яких людина вважається банкрутом, а також розроблені основні принципи, які захищають права людини в індивідуальному банкрутстві. Легальна можливість Говорячи про законодавство, що регулює процедуру індивідуального банкрутства необхідно відзначити частоту використання таких понять, як сумлінність, чесність, мінімально гідний рівень життя та їм подібне. Особливо багато цікавих прецедентів у судових рішеннях США. Ключове визначення процедури індивідуального банкрутства було дане ще у 1934 році, коли було визначено, що процедура банкрутства - це легальна можливість для чесної, але невдачливої людини розрахуватися з боргами та почати життя з чистого аркуша. Показовим також є не тільки самі судові рішення, що рябіють поняттями справедливості, а й активне вивчення причин банкрутства з подальшим утворенням нормативної бази, що допомагає громадянину. Зокрема, аналіз судової практики показує, що суди схильні частіше прощати борги, що виникли в результаті заборгованості за надане медичне обслуговування, ніж заборгованості, що виникла в результаті бездумного ведення бізнесу. Крім того, у процесі судового розгляду детально досліджуються негативні фактори, що передують банкрутству. У разі відсутності обєктивних причин для такового або ж створення фіктивної неспроможності, всі угоди, що передують цьому, будуть розірвані, майно буде повернуто попереднього власнику, процедура банкрутства закрита, а банкрута зобовяжуть виконувати свої боргові зобовязання, незалежно від наявності формально-юридичної правоти. «Банкротних» туризм Неоднозначно виглядає тенденція так званого «банкротного туризму». Першооснова для даної тенденції закладена положеннями законодавства ЄС, згідно з якими людина здатна безперешкодно переміщатися між державами-членами ЄС, безперешкодно вести бізнес у будь-якій країні ЄС, безперешкодно переміщувати товари та капітали. Завдяки цьому громадянин однієї держави-члена ЄС має право вільно жити, працювати та вести бізнес в іншій державі-члені ЄС. Дані свободи привели до появи такого поняття як «центр основного інтересу», під яким мається на увазі основна юрисдикція, яка регулює діяльність громадянина. Однак дані поняття зіграли несподівану роль у регулюванні процедури індивідуального банкрутства. Зміни, згідно з якими суттєво спрощено процедуру індивідуального банкрутства, а також скорочений термін, протягом якого громадянин вважається банкрутом, з 5 років до року у Великобританії, породила хвилю «банкротного туризму». Зокрема, суди Великобританії все частіш стали розглядати справи про індивідуальне банкрутство громадян Німеччини, велика частина кредиторів яких перебувала у Німеччині. Показовою у цьому відношенні була справа Sparkasse Hilden Ratingen Velbert v Benk & Anor[2012] EWHC 2432 (Ch) (29 серпня 2012 року). Так, пан Бенк подав прохання про визнання себе банкрутом у червні 2010 року, підтвердивши, що у червні 2009 року переніс центр своїх інтересів (COMI) до Англії (згідно з правилами, які регулюють індивідуальне банкрутство, центр інтересів повинен бути змінений у період від 6 місяців до року, що передує оголошенню себе банкрутом). У суді боржник заявив, що раніше працював нотаріусом у Німеччині, але був відсторонений від посади, у звязку з чим переїхав до Англії, де працював спортивним фотографом. У якості доказів пан Бенк представив договори, що підтверджують оренду квартири в Англії, покупку автомобіля, відкриття банківського рахунку, а також договір страхування. Крім того, серед доказів фігурує бонусна карта однієї з місцевих кавярень, що показує, що банкрут веде звичайне повсякденне життя у Великій Британії. На цій підставі окружний суддя прийняв рішення про можливість відкриття процедури індивідуального банкрутства пана Бенка в юрисдикції Англії. Однак, у подальшому, один з кредиторів довів, що, незважаючи на проживання в Англії, пан Бенк продовжував здійснювати фактичний контроль у сфері своєї колишньої діяльності, у результаті чого Англія не може бути визнана центром його інтересів. Згодом було прийнято прецедентне рішення, яке регулює всі основні положення, які необхідно вивчити боржнику перед оголошенням себе банкрутом в іноземній юрисдикції. Проект Кодексу України з питань банкрутства Цікаво, Україна також планує розвивати процедуру індивідуального банкрутства. Так, в Проекті Кодексу України з питань банкрутства виділена друга книга, яка регулює процедуру індивідуального банкрутства. Дана процедура багато в чому схожа на процедуру індивідуального банкрутства у США. Зокрема, за допомогою традиційного або спрощеного порядку проведення процедури банкрутства. Однак зупинимося на захист прав людини в даному проекті Кодексу. Так, в статті 145 передбачені обмеження, що стосуються майна, яке не може бути включено до ліквідаційної маси, а саме: соціальне житло, площею яка не перевищує 60 кв. метрів для квартири або ж житловою площею, що не перевищує 13,65 кв. м на кожного члена сімї, а також житловий будинок, площею що не перевищує 120 кв. м. У свою чергу, господарський суд наділяється можливістю виключати з ліквідаційної маси майно боржника. Передбачені й ліберальні наслідки для особи, визнаної банкрутом. Зокрема, протягом наступних 5 років такій особі забороняється брати позики та кредити, виступати поручителем та передавати майно у заставу без вказівки факту попереднього банкрутства. Також проект Кодексу передбачає можливість реєстрації особи як ФОП, але із зазначенням факту попереднього банкрутства. Крім того, протягом наступних 5 років банкруту забороняється займатися незалежною професійною діяльністю в якості адвоката, приватного нотаріуса, арбітражного керуючого або приватного виконавця. Особливо треба наголосити на ліберальності даних норм, оскільки навіть найбільш ліберальне законодавство Великобританії передбачає повну заборону на заняття приватною діяльністю протягом року, а також заборону не тільки ведення діяльності у певних сферах, але й перелік заборонених посад для особи, яка пройшла процедуру банкрутства. Втім, українське законодавство йде у ногу з часом і, за аналогією з досвідом країн ЄС та США, передбачає дострокове звільнення від статусу банкрута у разі, якщо особа сумлінно погасило існуючу заборгованість або достроково виконала план реструктуризації боргів. З іншого боку, передбачені обставини, здатні обтяжувати провину особи, у результаті чого до неї не будуть застосовувані привілеї щодо позбавлення від існуючих боргів.

Стаття від Юридичного агентства «Абсолют»

На перший погляд, права людини та процедура банкрутства – це сюжети з різних опер, однак даний напрямок активно вивчається у світі та призводить до законодавчих змін.

Сучасний вектор розвитку права більше спрямований на справедливість, ніж на формальну відповідність букві закону. Суди різних юрисдикцій, приймаючи рішення, все більше спираються на ключові принципи права. До того ж, з’являється загальносвітова тенденція осуду такого явища як «зловживання правом».

Індивідуальне банкрутство

У світі давно відома й нерідко використовується процедура індивідуального банкрутства. Активне кредитування населення, а також можливість відкриття кредиту на кредит спочатку призвело до роздуття кредитних бульбашок та масової неможливості виконання взятих на себе зобов’язань.

Через кризу 2008 року по всьому світу почали переглядати законодавство, яке регулює процедуру індивідуального банкрутства, яке до цього моменту відрізнялося своєю жорстокістю. Саме тоді вперше масово заговорили про права людини у процедурі індивідуального банкрутства, а також про перегляд всієї парадигми у цілому.

До 2008 року законодавство країн ЄС та США було направлено на максимальний захист кредиторів. Незважаючи на надані законодавством можливості досудового врегулювання процедури індивідуального банкрутства і можливості реструктуризації існуючих боргів – людина, яка пройшла процедуру індивідуального банкрутства, не могла максимально швидко повернутися до відновлення рівня життя.

Особливо сильно це виявлялося в наявності досить тривалого терміну (від 12 до 20 років) виконання зобов’язань по відшкодуванню боргів перед кредиторами. Крім того, деякі юрисдикції мали досить строгий перелік обмежень, що стосуються можливих сфер діяльності та посад, які заборонено займати людині, що пройшла процедуру індивідуального банкрутства.

Масове індивідуальне банкрутство у 2008 році призвело до тотального перегляду існуючої системи, внаслідок чого була змінена науково-практична парадигма, яка регулює дану процедуру.

Так, було прийнято ухвалу, згідно з якою банкрут – чесна людина, яка під впливом несприятливих обставин не здатна виконати усі боргові зобов’язання перед кредиторами. Крім того, були істотно обмежені терміни, протягом яких людина вважається банкрутом, а також розроблені основні принципи, які захищають права людини в індивідуальному банкрутстві.

Легальна можливість

Говорячи про законодавство, що регулює процедуру індивідуального банкрутства необхідно відзначити частоту використання таких понять, як сумлінність, чесність, мінімально гідний рівень життя та їм подібне. Особливо багато цікавих прецедентів у судових рішеннях США.

Ключове визначення процедури індивідуального банкрутства було дане ще у 1934 році, коли було визначено, що процедура банкрутства – це легальна можливість для чесної, але невдачливої людини розрахуватися з боргами та почати життя з чистого аркуша.

Показовим також є не тільки самі судові рішення, що рябіють поняттями справедливості, а й активне вивчення причин банкрутства з подальшим утворенням нормативної бази, що допомагає громадянину.

Зокрема, аналіз судової практики показує, що суди схильні частіше прощати борги, що виникли в результаті заборгованості за надане медичне обслуговування, ніж заборгованості, що виникла в результаті бездумного ведення бізнесу.

Крім того, у процесі судового розгляду детально досліджуються негативні фактори, що передують банкрутству. У разі відсутності об’єктивних причин для такового або ж створення фіктивної неспроможності, всі угоди, що передують цьому, будуть розірвані, майно буде повернуто попереднього власнику, процедура банкрутства закрита, а банкрута зобов’яжуть виконувати свої боргові зобов’язання, незалежно від наявності формально-юридичної правоти.

«Банкротних» туризм

Неоднозначно виглядає тенденція так званого «банкротного туризму». Першооснова для даної тенденції закладена положеннями законодавства ЄС, згідно з якими людина здатна безперешкодно переміщатися між державами-членами ЄС, безперешкодно вести бізнес у будь-якій країні ЄС, безперешкодно переміщувати товари та капітали.

Завдяки цьому громадянин однієї держави-члена ЄС має право вільно жити, працювати та вести бізнес в іншій державі-члені ЄС.

Дані свободи привели до появи такого поняття як «центр основного інтересу», під яким мається на увазі основна юрисдикція, яка регулює діяльність громадянина. Однак дані поняття зіграли несподівану роль у регулюванні процедури індивідуального банкрутства.

Зміни, згідно з якими суттєво спрощено процедуру індивідуального банкрутства, а також скорочений термін, протягом якого громадянин вважається банкрутом, з 5 років до року у Великобританії, породила хвилю «банкротного туризму».

Зокрема, суди Великобританії все частіш стали розглядати справи про індивідуальне банкрутство громадян Німеччини, велика частина кредиторів яких перебувала у Німеччині.

Показовою у цьому відношенні була справа Sparkasse Hilden Ratingen Velbert v Benk & Anor[2012] EWHC 2432 (Ch) (29 серпня 2012 року).

Так, пан Бенк подав прохання про визнання себе банкрутом у червні 2010 року, підтвердивши, що у червні 2009 року переніс центр своїх інтересів (COMI) до Англії (згідно з правилами, які регулюють індивідуальне банкрутство, центр інтересів повинен бути змінений у період від 6 місяців до року, що передує оголошенню себе банкрутом). У суді боржник заявив, що раніше працював нотаріусом у Німеччині, але був відсторонений від посади, у зв’язку з чим переїхав до Англії, де працював спортивним фотографом.

У якості доказів пан Бенк представив договори, що підтверджують оренду квартири в Англії, покупку автомобіля, відкриття банківського рахунку, а також договір страхування. Крім того, серед доказів фігурує бонусна карта однієї з місцевих кав’ярень, що показує, що банкрут веде звичайне повсякденне життя у Великій Британії. На цій підставі окружний суддя прийняв рішення про можливість відкриття процедури індивідуального банкрутства пана Бенка в юрисдикції Англії.

Однак, у подальшому, один з кредиторів довів, що, незважаючи на проживання в Англії, пан Бенк продовжував здійснювати фактичний контроль у сфері своєї колишньої діяльності, у результаті чого Англія не може бути визнана центром його інтересів.

Згодом було прийнято прецедентне рішення, яке регулює всі основні положення, які необхідно вивчити боржнику перед оголошенням себе банкрутом в іноземній юрисдикції.

Проект Кодексу України з питань банкрутства

Цікаво, Україна також планує розвивати процедуру індивідуального банкрутства.

Так, в Проекті Кодексу України з питань банкрутства виділена друга книга, яка регулює процедуру індивідуального банкрутства. Дана процедура багато в чому схожа на процедуру індивідуального банкрутства у США.

Зокрема, за допомогою традиційного або спрощеного порядку проведення процедури банкрутства. Однак зупинимося на захист прав людини в даному проекті Кодексу.

Так, в статті 145 передбачені обмеження, що стосуються майна, яке не може бути включено до ліквідаційної маси, а саме: соціальне житло, площею яка не перевищує 60 кв. метрів для квартири або ж житловою площею, що не перевищує 13,65 кв. м на кожного члена сім’ї, а також житловий будинок, площею що не перевищує 120 кв. м.

У свою чергу, господарський суд наділяється можливістю виключати з ліквідаційної маси майно боржника.

Передбачені й ліберальні наслідки для особи, визнаної банкрутом. Зокрема, протягом наступних 5 років такій особі забороняється брати позики та кредити, виступати поручителем та передавати майно у заставу без вказівки факту попереднього банкрутства.

Також проект Кодексу передбачає можливість реєстрації особи як ФОП, але із зазначенням факту попереднього банкрутства.

Крім того, протягом наступних 5 років банкруту забороняється займатися незалежною професійною діяльністю в якості адвоката, приватного нотаріуса, арбітражного керуючого або приватного виконавця.

Особливо треба наголосити на ліберальності даних норм, оскільки навіть найбільш ліберальне законодавство Великобританії передбачає повну заборону на заняття приватною діяльністю протягом року, а також заборону не тільки ведення діяльності у певних сферах, але й перелік заборонених посад для особи, яка пройшла процедуру банкрутства.

Втім, українське законодавство йде у ногу з часом і, за аналогією з досвідом країн ЄС та США, передбачає дострокове звільнення від статусу банкрута у разі, якщо особа сумлінно погасило існуючу заборгованість або достроково виконала план реструктуризації боргів.

З іншого боку, передбачені обставини, здатні обтяжувати провину особи, у результаті чого до неї не будуть застосовувані привілеї щодо позбавлення від існуючих боргів.