Міжнародно-локальне партнерство як запорука розвитку NGO в Україні

26/ 03/ 2018

Оксана Ферчук, керівник торговельного майданчика Zakupki.Prom.ua і сервісу електронного документообігу “Вчасно”

Партнерство українських громадських організацій з міжнародними допоможе нашим об’єднанням усвідомити своє покликання і розвивати кращі практики. А світовим NGO (Non-governmental organization) стати більш ефективними в нашій країні

На тлі подій 2014 року Україна продемонструвала всьому світу бум розвитку волонтерства, громадських організацій. Невдоволення українців тим, як держава виконувала свої обов’язки, вилилося в усвідомлення своєї ролі в цьому процесі. “Якщо не я, то хто?”, – думав кожен, і нам здавалося, що ми в цьому унікальні. Виявляється, ми яскраво продемонстрували глобальний тренд.

Бум громадських організацій: причини і перешкоди

У сучасному світі держава все частіше стає неефективною у виконанні взятих на себе завдань. Їй починають допомагати інші інститути, наприклад, громадянське суспільство. У процес включаються громадські організації і різні співтовариства. І це – світовий тренд, якому є на що спертися. Некомерційними організаціями вже накопичено колосальний досвід. Той же Червоний Хрест працює з 1863 року, Caritas Internationalis (конфедерація національних католицьких благодійних організацій, що діють в 198 країнах і регіонах світу) – з 1897 року, агенції ООН – починаючи з 1945.

Бурхливий розвиток громадських організацій і волонтерських об’єднань в Україні характеризувався двома протилежними векторами.

Перший – волонтерські рухи, громадські організації активно включилися в процеси забезпечення поставок гуманітарної допомоги і трансформації суспільства. Міжнародні структури, які були присутні в Україні в “сплячому” стані, в умовах ескалації конфлікту проявили готовність швидко розвернутися і надати допомогу нужденним українцям.

Другий – українське законодавство, в силу відсутності прецедентів, виявилося абсолютно неадаптованим для роботи як локальних, так і міжнародних організацій. Бюрократичні, логістичні та юридичні перешкоди не дали сектору “злетіти” швидко. Що не дивно: наша країна вперше зіткнулася з подібною гуманітарною катастрофою.

Міжнародно-локальне партнерство

Незважаючи на перешкоди, з часом більшості міжнародних організацій вдалося ефективно розвернутися на території, підконтрольній Україні. А у двох міжнародних агенцій – Червоного Хреста і чеської People In Need (PIN) – навіть вийшло організувати роботу в значущих обсягах на непідконтрольній Україні території.

Український досвід виявив одне з актуальних завдань для сектора громадських організацій. Робота міжнародних агенцій стає більш ефективною за тісної кооперації з локальними. Розуміння контексту, рівень гнучкості, швидкості і доступу локальних партнерів часто дозволяє більш ефективно досягати мети. Говорячи простіше: відсутність бюрократизації і формалізації дозволяє локальним громадським організаціям виконувати завдання, недоступні міжнародним колегам.

Міжнародне співтовариство громадських організацій пройшло довгий шлях у сприйнятті своїх локальних колег. Спочатку локальні агенції сприймалися як менш досвідчені конкуренти, потім як контрактники для виконання певних робіт. Зараз сектор переорієнтується на ефективну взаємодію і заявляє про кооперацію.

Очевидний факт визнання подібної стратегії – спільна ініціатива 30-ти найбільших міжнародних гуманітарних донорських організацій “Grand Bargain”. Одні з найактивніших її учасників – агенції ООН. Прийнята в травні 2016 року концепція підтверджує готовність учасників виділяти локальним гуманітарних партнерам до 25% фінансування до 2020 року. Гуманітарна Академія Лідерства та Британський Червоний Хрест вже випустили добірку на цю тему – “Local Humanitarian Action in Practice: Case Studies and Reflections of Local Humanitarian Actors” (“Локальні гуманітарні дії на практиці: приклади і погляди місцевих гуманітарних діячів”). Це короткі кейси про 10 локальних громадських організацій, які грають ключову роль в процесі гуманітарної допомоги в своєму регіоні.

Українських організацій в цьому списку немає. Чи можна цей факт вважати невизнанням з боку міжнародного гуманітарного співтовариства? Навряд чи. Швидше, причина в тому, що розвиток сектора гуманітарних організацій в Україні тільки починається. NGO Форум в Україні (членська організація, що об’єднує міжнародні та національні громадські організації, які надають гуманітарну допомогу і сприяють відновленню України), нарахував та відобразив на карті http://ngomap.org.ua/map вже понад 600 громадських організацій. І це далеко не фінальна цифра.

Зростання буде підтримане як міжнародними організаціями, так і внутрішньою мотивацією українців. Міжнародні агенції вже планують збільшення допомоги локальним гравцям. І мова йде не тільки про фінанси: співпраця з міжнародниками – це можливість перейняти кращі практики і десятиліттями відточений досвід, усвідомити своє покликання і місію. Працюючи пліч-о-пліч, наші громадські організації стануть професійніше і сильніше. А значить буде кому підстрахувати українців як в допомозі, так і в опонуванні державі.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: