fbpx
Розмір літер 1x
Колір сайту
Зображення
Додатково
Міжрядковий інтервал
Міжсимвольний інтервал
Шрифт
Убудовані елементи (відео, карти тощо)
 

Кримінальність банкрутства

29/ 08/ 2018
  Автор: юридична фірма “Абсолют” Планомірні та системні зміни, прийняті низкою країн з метою створення прозорого поля для бізнес-партнерства, а також триваюча боротьба за гроші платників податків, актуалізують питання обсягу кримінальної відповідальності у процедурі банкрутства. Злочини у сфері банкрутства Однією з головних тенденцій сучасного реформування законодавства є процес створення максимально прозорих відносин між боржником та кредиторами. Вперше на міжнародному рівні заговорили про транснаціональне шахрайство у банкрутстві на хвилі кризи 2008 року. Найбільш грандіозні скандали розгорілися у Сінгапурі та Гонконгу, коли, внаслідок шахрайства з боку акціонерів, іноземним інвесторам були заподіяні величезні збитки, що призвело до фінансової неспроможності в рідних юрисдикціях. Саме на хвилі кризи 2008 року були переглянуті підходи до визначення злочинів у сфері банкрутства. Проте, зміни були двоякими, передбачаючи з одного боку декриміналізацію ряду господарських злочинів, а з іншого – суттєво посилюючи контроль фінансової та господарської діяльності підприємств. Також були прийняті заходи щодо протидії шахрайству в індивідуальному банкрутстві. Відзначимо, однією з головних тенденцій щодо захисту прав кредиторів у ЄС на сьогоднішній день є можливість порушення справи про банкрутство до фактичного настання неплатоспроможності. Наприклад, у Німеччині, у разі наявності серйозних підозр про істотні втрати активів, кредитори наділені правом заяви про можливе банкрутство. В таких умовах у зону ризику потрапляють підприємства, реструктуризовані в ході зміни загальної корпоративної структури. Світова практика виділяє кілька основних видів злочинів, повязаних з банкрутством: приховування активів і подача завідомо неправдивих даних про майно; знищення документів і інформації про господарську діяльність; висновок невигідних угод. Крім перерахованого вище, виділяють також одночасне оголошення себе банкрутом в декількох юрисдикціях та підкуп розпорядника майна. Цікаво, такі дії, як умисне доведення до банкрутства не розглядаються у якості злочину в сфері банкрутства, а кваліфікуються як шахрайство. В результаті чого відповідальність повністю покладається на директорів компанії або ж акціонерів та, крім кримінальної відповідальності, винні особи несуть матеріальну відповідальність перед кредиторами особистим майном. Правила аналізу Рух активів. Раціональність управління активами – перше, що аналізується в ході процедури банкрутства. Так, у процесі банкрутства аналізуються всі угоди, що стосуються активів, укладених підприємством протягом останнього року попереднього подання заяви про банкрутство. Відзначимо, щоб уникнути проблем, повязаних з розірванням контрактів підприємства, варто подбати про економічне обгрунтування вигод, які планується отримати. Крім того, не варто нехтувати своєчасним аудитом фінансової та господарської діяльності. Родинні звязки. Рух матеріальних та нематеріальних активів між особами повязаними родинними звязками ретельно досліджується у процедурі банкрутства. Дана вимога все більшого поширення набуває до законодавства різних країн. Особливо ретельно досліджуються угоди між афільованими особами і, щоб уникнути їх розірвання, слід приймати подібні рішення колегіально, та документувати причини та ключові факти, які сприяли укладенню угод подібного роду. Знищення документів. Тенденція до посилення правил документообігу присутня як у країнах ЄС, так і в США. Активне впровадження плану BEPS призвело до того, що відповідальність за втрату фінансової та господарської документації покладається саме на боржника. Особи, викриті в неповній подачі документів, їх псуванні або втрати залучаються до відповідальності без знижки на можливі форс-мажорні обставини. Вважається, що саме боржник зобовязаний зберігати документи від їх можливого псування у разі пожежі, затоплення або інших чинників. Висновок свідомо невигідних договорів. На сьогоднішній день, більшість країн декриміналізували доведення до банкрутства підприємства. Виходячи із судової практики США та Великобританії, до податкових злочинів відносяться навіть угоди, які не мають на меті одержання прибутку. Також у процедурі банкрутства активно використовується реституція (для угод, укладених в період від року до 3-х до подачі заяви про банкрутство). Дані правила також актуальні для транснаціональних бізнес-груп, які збираються змінити свою корпоративну структуру. Звертаємо увагу, що з метою перерозподілу активів краще використовувати можливості корпоративного структурування, ніж можливості положень договірного права. Приховування доходів Найбільша кількість злочинів у сфері банкрутства реєструється в процедурі індивідуального банкрутства. Одне з найбільш поширених злочинів – шахрайство з метою приховування власних активів та доходів. Так, одна з найбільш гучних справ про шахрайство в банкрутство – процес адвоката Філа Шінер, який заповзято позбувся активів на суму понад півмільйона фунтів стерлінгів на користь своєї сімї й афіліьованих адвокатських обєднань. Британська служба неплатоспроможності заявила, що Філ Шінер за півроку до планованого банкрутства зробив ряд угод, що стосуються його активів. Так, пан Шінер продав свою комерційну нерухомість, а отримані гроші заплатив в рахунок боргу компанії з обмеженою відповідальністю. Свій будинок й твори мистецтва пан Шінер передав в управління трасту. У січні 2017 року продав другу партію комерційної нерухомості за 305 000 фунтів стерлінгів та знову спрямував кошти до фондів PIL, а потім перерахував з рахунків компанії 94 908 фунтів стерлінгів до особистого пенсійного фонду та ще 74 485 фунтів стерлінгів на трастовий рахунок для своєї сімї. Решту грошей, як стверджується, заплатив кредиторам фірми, якою керував адвокат. В ході проведення процедур банкрутства дані угоди були виявлені, щодо майна накладено забезпечення, а інші угоди – розірвані. Описані дії допомогли відновити 483 538 фунтів стерлінгів, загальна сума кредиторських вимог на сьогодні становить майже 6,5 млн. фунтів стерлінгів. Дана справа яскраво характеризує ставлення не тільки судів Англії та Уельсу до навмисного позбавлення від активів – така ж позиція спостерігається практично у всіх країнах ЄС та у США. Законодавство про банкрутство передбачає широкий спектр можливостей, що стосуються вилучення майна, переданого членам сімї з метою його приховання. Крім того, навіть розлучення з наступним поділом майна не є достатнім захистом активів. Українське законодавство Стаття 219 чинного Кримінального кодексу передбачає відповідальність за умисне доведення до банкрутства. Українське законодавство, на відміну від законодавства країн ЄС та США, наділяє арбітражного керуючого можливостями щодо ефективного пошуку майна, яке належить боржнику, а також покладає ряд обовязків з перевірки фінансової та господарської діяльності підприємства.

Автор: юридична фірма “Абсолют”

Планомірні та системні зміни, прийняті низкою країн з метою створення прозорого поля для бізнес-партнерства, а також триваюча боротьба за гроші платників податків, актуалізують питання обсягу кримінальної відповідальності у процедурі банкрутства.

Злочини у сфері банкрутства

Однією з головних тенденцій сучасного реформування законодавства є процес створення максимально прозорих відносин між боржником та кредиторами.

Вперше на міжнародному рівні заговорили про транснаціональне шахрайство у банкрутстві на хвилі кризи 2008 року. Найбільш грандіозні скандали розгорілися у Сінгапурі та Гонконгу, коли, внаслідок шахрайства з боку акціонерів, іноземним інвесторам були заподіяні величезні збитки, що призвело до фінансової неспроможності в рідних юрисдикціях.

Саме на хвилі кризи 2008 року були переглянуті підходи до визначення злочинів у сфері банкрутства. Проте, зміни були двоякими, передбачаючи з одного боку декриміналізацію ряду господарських злочинів, а з іншого – суттєво посилюючи контроль фінансової та господарської діяльності підприємств. Також були прийняті заходи щодо протидії шахрайству в індивідуальному банкрутстві.

Відзначимо, однією з головних тенденцій щодо захисту прав кредиторів у ЄС на сьогоднішній день є можливість порушення справи про банкрутство до фактичного настання неплатоспроможності. Наприклад, у Німеччині, у разі наявності серйозних підозр про істотні втрати активів, кредитори наділені правом заяви про можливе банкрутство. В таких умовах у зону ризику потрапляють підприємства, реструктуризовані в ході зміни загальної корпоративної структури.

Світова практика виділяє кілька основних видів злочинів, пов’язаних з банкрутством:

  • приховування активів і подача завідомо неправдивих даних про майно;
  • знищення документів і інформації про господарську діяльність;
  • висновок невигідних угод.

Крім перерахованого вище, виділяють також одночасне оголошення себе банкрутом в декількох юрисдикціях та підкуп розпорядника майна.

Цікаво, такі дії, як умисне доведення до банкрутства не розглядаються у якості злочину в сфері банкрутства, а кваліфікуються як шахрайство. В результаті чого відповідальність повністю покладається на директорів компанії або ж акціонерів та, крім кримінальної відповідальності, винні особи несуть матеріальну відповідальність перед кредиторами особистим майном.

Правила аналізу

Рух активів. Раціональність управління активами – перше, що аналізується в ході процедури банкрутства.

Так, у процесі банкрутства аналізуються всі угоди, що стосуються активів, укладених підприємством протягом останнього року попереднього подання заяви про банкрутство.

Відзначимо, щоб уникнути проблем, пов’язаних з розірванням контрактів підприємства, варто подбати про економічне обгрунтування вигод, які планується отримати. Крім того, не варто нехтувати своєчасним аудитом фінансової та господарської діяльності.

Родинні зв’язки. Рух матеріальних та нематеріальних активів між особами пов’язаними родинними зв’язками ретельно досліджується у процедурі банкрутства.

Дана вимога все більшого поширення набуває до законодавства різних країн. Особливо ретельно досліджуються угоди між афільованими особами і, щоб уникнути їх розірвання, слід приймати подібні рішення колегіально, та документувати причини та ключові факти, які сприяли укладенню угод подібного роду.

Знищення документів. Тенденція до посилення правил документообігу присутня як у країнах ЄС, так і в США.

Активне впровадження плану BEPS призвело до того, що відповідальність за втрату фінансової та господарської документації покладається саме на боржника.

Особи, викриті в неповній подачі документів, їх псуванні або втрати залучаються до відповідальності без знижки на можливі форс-мажорні обставини.

Вважається, що саме боржник зобов’язаний зберігати документи від їх можливого псування у разі пожежі, затоплення або інших чинників.

Висновок свідомо невигідних договорів. На сьогоднішній день, більшість країн декриміналізували доведення до банкрутства підприємства.

Виходячи із судової практики США та Великобританії, до податкових злочинів відносяться навіть угоди, які не мають на меті одержання прибутку.

Також у процедурі банкрутства активно використовується реституція (для угод, укладених в період від року до 3-х до подачі заяви про банкрутство).

Дані правила також актуальні для транснаціональних бізнес-груп, які збираються змінити свою корпоративну структуру.

Звертаємо увагу, що з метою перерозподілу активів краще використовувати можливості корпоративного структурування, ніж можливості положень договірного права.

Приховування доходів

Найбільша кількість злочинів у сфері банкрутства реєструється в процедурі індивідуального банкрутства. Одне з найбільш поширених злочинів – шахрайство з метою приховування власних активів та доходів.

Так, одна з найбільш гучних справ про шахрайство в банкрутство – процес адвоката Філа Шінер, який заповзято позбувся активів на суму понад півмільйона фунтів стерлінгів на користь своєї сім’ї й афіліьованих адвокатських об’єднань.

Британська служба неплатоспроможності заявила, що Філ Шінер за півроку до планованого банкрутства зробив ряд угод, що стосуються його активів.

Так, пан Шінер продав свою комерційну нерухомість, а отримані гроші заплатив в рахунок боргу компанії з обмеженою відповідальністю. Свій будинок й твори мистецтва пан Шінер передав в управління трасту. У січні 2017 року продав другу партію комерційної нерухомості за 305 000 фунтів стерлінгів та знову спрямував кошти до фондів PIL, а потім перерахував з рахунків компанії 94 908 фунтів стерлінгів до особистого пенсійного фонду та ще 74 485 фунтів стерлінгів на трастовий рахунок для своєї сім’ї. Решту грошей, як стверджується, заплатив кредиторам фірми, якою керував адвокат.

В ході проведення процедур банкрутства дані угоди були виявлені, щодо майна накладено забезпечення, а інші угоди – розірвані. Описані дії допомогли відновити 483 538 фунтів стерлінгів, загальна сума кредиторських вимог на сьогодні становить майже 6,5 млн. фунтів стерлінгів.

Дана справа яскраво характеризує ставлення не тільки судів Англії та Уельсу до навмисного позбавлення від активів – така ж позиція спостерігається практично у всіх країнах ЄС та у США.

Законодавство про банкрутство передбачає широкий спектр можливостей, що стосуються вилучення майна, переданого членам сім’ї з метою його приховання. Крім того, навіть розлучення з наступним поділом майна не є достатнім захистом активів.

Українське законодавство

Стаття 219 чинного Кримінального кодексу передбачає відповідальність за умисне доведення до банкрутства.

Українське законодавство, на відміну від законодавства країн ЄС та США, наділяє арбітражного керуючого можливостями щодо ефективного пошуку майна, яке належить боржнику, а також покладає ряд обов’язків з перевірки фінансової та господарської діяльності підприємства.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Стартуй в Telegram боті
Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальними мережами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: