Імпорт техніки: переваги роботи іноземних компаній-імпортерів

05/ 12/ 2016

Андрій Дрогальчук, фінансовий директор Philips Ukraine

Теорія зовнішньоекономічної діяльності описує декілька можливих варіантів роботи компаній-виробників певної продукції на тому чи іншому ринку. Вибір тієї чи іншої схеми роботи залежить від багатьох різних факторів. Серед найважливіших з яких є:

  • обсяг ринку та його потенційна прибутковість;
  • розвиненість, стабільність та цивілізованість ринку;
  • зрозумілість правил гри на ринку, кількість ризиків та загальний бізнес-клімат, тобто ті фактори, що впливають на захист інвестованих коштів.

В даній статті я не розглядаю вибір країни для розміщення на її території виробничих потужностей. Оскільки, інвестиційний аналіз привабливості певної країни для розміщення в ній виробництва проводиться за іншими показниками, які можуть суттєво відрізнятися від показників ефективності роботи на ринку.

В чому переваги роботи на ринку певної країни саме іноземної компанії-імпортера ?

В першу чергу, хочу зазначити, що, приймаючи рішення про заснування на українському ринку дочірнього підприємства, та чи інша іноземна компанія, таким чином, визначає для себе український ринок, як важливий, цікавий та привабливий для інвестицій. Тобто, визнається, що переваги роботи на цьому ринку компенсують можливі недоліки ринку. І таке визнання ринку має досить велике практичне значення та є запорукою інвестицій. При цьому, мова йде, не лише про прямі чи портфельні інвестиції, а інвестиції в широкому їх розумінні, а саме:

  1. інвестиції в країну;
  2. інвестиції в інфраструктуру та бізнес-середовище;
  3. інвестиції в ринок;
  4. інвестиції у співробітників (людський капітал);
  5. інвестиції в споживача;
  6. соціальні інвестиції.

Далі, я спробую пояснити, що саме мається на увазі під цими інвестиціями та проаналізувати в чому саме переваги для країни від роботи на її ринку саме іноземних компаній-імпортерів побутової техніки в порівнянні з іншими схемами імпорту техніки.

1. Інвестиції в країну

В першу чергу, я б зазначив, що основною перевагою іноземних компаній є їх інвестиції в країну. При цьому під інвестиціями в країну, я маю на увазі не лише прямі чи портфельні іноземні інвестиції, як то наприклад: внески до статутного фонду, придбання цінних паперів, купівлю об’єктів рухомого і нерухомого майна тощо. Звісно ці види інвестицій є досить важливими, проте, на мою думку, вони не є головними. Головним я бачу привнесення іноземними компаніями в Україну:

  • цивілізованих стандартів ведення бізнесу, а саме – ведення бізнесу легально, етично, з дотриманням усіх належних законів, правил та регуляторних актів, і, що дуже важливо, ведення бізнесу із сплатою всі необхідних податків та зборів.
  • технічних і технологічних інновацій, нових стандартів управляння та ведення бізнесу.

Перше, що отримує Україна при роботі з міжнародними компаніями – це стовідсоткова сплата податків та мит. Як не дивно, саме іноземний бізнес є більшим інвестором і більшим економічним патріотом нашої країни. Адже, сплачуючи всі належні податки та збори, внески до соціальних фондів та пенсійного фонду, тощо, іноземні компанії упродовж багатьох років входять в десятку найбільших платників податків України.

Так, за підрахунками експертів Комітету побутової електротехніки Європейської Бізнес Асоціації, компанії-імпортери побутової техніки та електроніки, лише за 2015 рік сплатили близько 12 млрд гривень податків і зборів до державного бюджету. Якщо взяти для порівняння середній рівень пенсій в нашій державі, який за даними Пенсійного Фонду України станом на 01.10.2016 становить 1745,5 грн. на місяць, то вказана сума надходжень до державного бюджету покриває пенсійні виплати для 571 000 пенсіонерів. Якщо прийняти, що оціночний рівень «сірого імпорту» в секторі споживчої електроніки складає 20%, то несплачені податки дозволили б підняти пенсії удвічі для близько 100 000 пенсіонерів (!).

2. Інвестиції в інфраструктуру та бізнес-середовище

Дуже важливим аспектом діяльності міжнародних компаній є їх інвестиції в інфраструктуру та бізнес-середовище. Сторонньому спостерігачеві видна досить проста ситуація – на ринок заходить офіційний імпортер, який вносить припустимо 100 тисяч доларів статутного фонду, які він витрачає на початок своєї операційної діяльності і це начебто все. Які ще інвестиції, яка інфраструктура? Проте, все не так просто. Виходячи на новий ринок іноземна компанія вимагає від всіх своїх постачальників звичного для неї рівня якості послуг. При цьому вона створює стабільний і довгостроковий попит на такі, цілком матеріальні речі, як, наприклад, якісна складська, офісна та торгівельна нерухомість.

Такий довгостроковий попит автоматично створює пропозицію. Пропоную подивитися на показники ринку комерційної нерухомості. За даними з відкритих джерел, загальна пропозиція професійних складів на ринку складської нерухомості міста Києва та Київської області в 2005 році становила близько 150 000 кв.м. У той же час, станом на 2015 році ця цифра зросла до 1 730 000 кв.м., тобто відбулося зростання в 11(!) разів. За 10 років було побудовано близько 1.6 млн кв.м. професійних складів(!). Не применшуючи роль українських компаній-споживачів складських послуг, треба сказати, що основним драйвером попиту були саме іноземні компанії, які вимагали побудови під свої потреби саме професійної складської нерухомості.

Таким чином, зайшовши з зовсім незначними прямими інвестиціями в 100 тисяч доларів, середня іноземна компанія створює інвестиційний попит на 5 000–10 000 кв.м. професійної складської нерухомості та 300-1000 кв.м. офісної. Тільки побудова цих площ буде коштувати близько 2–4 млн доларів, а це ті кошти, що залишаються в Україні. А окрім побудови складів, необхідне ще якісне складське обладнання, вантажна техніка, меблі та багато іншого.

3. Інвестиції в ринок

Інвестиції в ринок складають значну часину бюджетів міжнародних компаній-імпортерів. Якщо локальний імпортер зацікавлений в швидкій віддачі вкладених коштів, то міжнародні компанії прагнуть до довготривалої підтримки іміджу своїх брендів та до обізнаності споживача щодо своїх продуктів. В цю підтримку, рівно як і в рекламну підтримку конкретних продуктів вкладаються значні кошти, які, знову ж таки, залишаються в Україні та працюють на її економіку. Враховуючи довгостроковий підхід, відсоток інвестованих іноземними компаніями в рекламні акції коштів, значно перевищує відсоток маркетингових витрат локального імпортера. За оцінками експертів Всеукраїнської рекламної коаліції за підсумками 2015 року обсяг рекламного ринку України становив близько 9 млрд гривень. Значна частина витрачених на цьому ринку коштів була витрачена саме іноземними компаніями.

4. Інвестиції в людський капітал

Технологічний прогрес в сучасному світі проходить дуже швидко. Ті держави, які ще 15-20 років тому були відсталими країнами з переважно сировинним експортом, зараз випускають високотехнологічну продукцію для всього світу. Якщо взяти за приклад Словаччину, то упродовж останніх 15 років в цій країні практично з нуля була створена автомобільна промисловість. Наразі Словаччина за випуском автомобілів на душу населення займає чи не найперше місце у світі. Це не могло б статися, якби в Словаччині не було в наявності хоча б частини необхідних висококваліфікованих трудових ресурсів. Отже, однією з найважливіших передумов для інвестицій в країну є наявність кваліфікованих кадрів. Більше того, саме висока якість людського капіталу наразі є конкурентною перевагою кожної окремої держави.

Саме якість людського капіталу разом з інвестиціями в підвищення професійної підготовки дозволила, наприклад, деяким іноземним компаніям останніми роками відкрити в Україні центри створення програмного забезпечення для своїх продуктів.

Більше того, іноземна компанія маючи високі вимоги до постачальників, до звітності (працюючи за міжнародними стандартами фінансової звітності) та до організації процесів в компанії, як правило, має в своєму штаті більше спеціалістів, ніж мав би місцевий дистриб’ютор. Це спеціалісти з контролю якості, з фінансової звітності, з дотримання норм законодавства тощо. Таким чином, фонд оплати праці, що залишається в країні, є значно більшим.

5. Інвестиції в споживача

Як зазначалося раніше приймаючи рішення щодо виходу на ринок міжнародна компанія, як правило, сповідує довгостроковий підхід, і звичайно кінцевий споживач є центром її уваги. Саме від задоволеності споживача залежить повторна купівля товару. Тому іноземні компанії інвестують в

  • організацію роботи сервісних центрів по всій території країни;
  • «гарячі телефонні лінії», на які споживач може звернутися з будь яких питань;
  • якісну підтримку всієї системи гарантійного та пост-гарантійного обслуговування (наприклад, в наявність складів запчастин, підмінних товарів, тощо).

Таким чином споживач має гарантію того, що купивши товар на території України, він зможе повноцінно захистити свої інтереси та мати ті ж самі права на сервісне обслуговування та заміну дефектного товару, як і споживачі у будь-якій високорозвиненій країні світу. А це вже – наближення стандартів життя людей до того рівня, який досягнуто в країнах ЄС та США. Переконаний, що ті споживачі, які вже мали проблеми з поверненням до магазину дефектного товару, відчули на собі різницю, наскільки, таке наближення насправді є важливим.

6. Соціальні інвестиції

Міжнародні компанії сповідують принципи соціальної відповідальності, зокрема, відповідального ставлення до суспільства чи громади, де ведеться бізнес, до навколишнього середовища, надання доброчинної допомоги тим, хто цього потребує, тощо. І Україна не є винятком, багато іноземних компаній на постійній основі підтримують місцеві громади або здійснюють спонсорську допомогу лікарням, дитячим будинкам, тощо.

Загалом якщо підсумувати, то працюючи безпосередньо в тій чи іншій державі, іноземна компанія-імпортер залишає в країні значно більшу частку доданої вартості, що утворюється в ланцюжку між виробництвом товару та його продажом кінцевому споживачу, порівняно з варіантом, коли імпортером є дистриб’ютор.

Якщо зробити дуже скромне припущення, що у інвестиціях в ринок, у витратах на оплату праці, на професійну нерухомість, тощо, така різниця становить 5-7% від вартості товарів, це означає, що тільки в секторі електроніки та побутової техніки за рахунок роботи на ринку України іноземних компаній-імпортерів, щороку в економіці України залишається додатково близько 2 млрд гривень. Разом з податковими платежем в розмірі близько 12 млрд гривень та створеним попитом на десятки тисяч метрів нерухомості – це дуже значний ресурс, що залишається в Україні та працює на її економіку та створення нормального рівня якості життя.

Більше того, якщо іноземна компанія-виробник не наважилася зайти з повноцінною дочірньою компанією на певний ринок, оцінюючи його як ризиковий, то шанси на побудову в країні додаткових ланцюжків створення вартості (наприклад, виробничих потужностей) є досить малими. Як можна очікувати інвестиції у виробництво, що можуть вимірюватися мільйонами доларів, і створення робочих місць, якщо компанія не наважилася зайти на ринок з первинною мінімальною інвестицією в 50-100 тис.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: