Facebook що став Databook. Слідами Великого Злому

12/ 08/ 2019

Артем Тарановський

Партнер АО «Головань і Партнери»

“Ви під ковпаком! Будь-які ваші дані можуть бути використані проти вас у реальному житті.” Лунає як зачитування прав під час затримання.

І поки ми вагаємося з усвідомленням реальності та у спробах дати цьому раду, нас зробили нашими ж власними даними. Знову.

Чи не слід нам розібратися, як само слід було б ставитися до даних, опираючись на погляд з самих тих галузей, що інтенсивно використовують дані?

Ось як висвітлює значущість питання Керол Кадваладр, широко відома у вузьких колах журналіст-розслідувач й автор статей, у її нещодавньому виступі на TED:

“[У] Британії, ми встановлюємо граничну суму, яку ви можете витратити під час виборів. І це тому, що у 19 сторіччі люди буквально їхали б із тачкою готівки й просто скупали б виборців. З огляду на це, ми прийняли [жорсткі закони, аби зупинити це]. Проте, ці закони більше не працюють. [Референдум з питання Brexit] проходив майже повністю онлайн. Та ви маєте можливість витратити будь-яку суму грошей на [рекламу у Facebook й ніхто про це не дізнається]. І це саме те, що відбулося.”

“[Що] відбувається у Facebook, лишається у Facebook.”

А ось як розвиває думку Роджер Макнейми, ранній інвестор у Facebook, у нещодавній документалці “Великий Злом” від Netfilx:

“Facebook влаштований таким чином, щоб монополізувати увагу. Елементарно використовуючи трюки пропаганди, поєднуючи їх з трюками казино. […] Та сама лише гра на інстинктах та страху з гнівом — два найбільш надійних засоби досягнути цього. У підсумку, вони створили набір інструментів, що дозволяє рекламодавцям експлуатувати таку емоційну аудиторію із таргетуванням на індивідуальному рівні[.] Ось є 2,1 мільярд людей, з яких кожен зі своєю власною реальністю. Та позаяк у кожного своя реальність, маніпулювати ними стає відносно легко.”

Замість пустого теоретизування, краще дослухаємося до голосу галузі щодо того, що мало б зробити законодавство задля кращого захисту наших даних.

Ось погляд Британі Кайзер, колишньої директорки програм розвитку у Cambridge Analytica, що його було наведено як докази Парламенту Об’єднаного Королівства під час її допиту як свідка у межах розслідування з питань дезінформації й fake news:

“[Принаймні станом на певний момент у часі методика аналізу цільової аудиторії] розглядалася як зброя — тактика комунікації на рівні зброї […].”

“[Що слід було б робити, ] було основним напрямом, на який я витрачала свій час з того часу, як стало очевидно, що навіть поточний стан законодавства є недостатньо ефективним задля захисту даних особи.”

“Найбільші компанії світу, [Google й Alphabet, Facebook, Amazon, Apple], є п’ятьма наймогутнішими компаніями у світі, з трильйонами й трильйонами доларів. Сама по собі вартість цих компаній зводиться до володіння й використання ними персональних даних людей зі всього світу. [Це] їх активи. Їх активи — це цифрові активи інших людей.”

“[Найкращим] засобом рухатися далі було б аби люди володіли їх даними як їх власністю.”

А ось ще один погляд з самісінького епіцентру від Джуліана Вітланда, колишнього операційного й фінансового директора у Cambridge Analytica та SCL, що було ним сказано у вже згадуваній документалці “Великий Злом“ від Netfilx:

“[Це] все не про одну компанію. Ця технологія продовжує й буде продовжувати рух не знижуючи обертів. Та Cambridge Analytica більше немає. У певному сенсі, як я це бачу, це все тому що ця технологія розвивається надто швидко, тому що люди насправді не розуміють її й тому що є дуже багато побоювань щодо цього — тому поява чогось на кшталт Cambridge Analytica була неминучою.”

Та у тому чи іншому вигляді Cambridge Analytica буде завжди. А до тих пір, допоки ми не кинемо ігнорувати поточний стан справ й не почнемо напрацьовувати рішення проти такої зброї масового знищення.

Судячи за все, настав той час, коли нам слід приймати рішення. Результат, який хотілося б бачити — це не щось таке, що зазвичай називають зарегульованістю, а певний правовий підхід, що він дозволив би всім зацікавленим особам поводитися з таким новим видом товару задля загальної користі.

Ситуація, в якій ми опинилися, не така вже й нова для нас, людей. Ми вже мали справу із чимось на кшталт цього принаймні один раз протягом нашої історії, після того, як ми кинули бути мисливцями й збирачами.

Візьмемо землю як актив. В якийсь момент у нашій історії вона стала цінним ресурсом. Потім вона стало цінною для більш ніж одного з нас. Далі, одна й та сама земля ставала у рівній мірі дорогою для кількох з нас. Що вимагало визначатися із тим, де чиє й чому. Зрештою ми виробили підхід до розв’язання питання. Революційний підхід, у тому сенсі, що він був абсолютно новим для нас та у тій же мірі штучним. Те, як ми розібралися із питанням землі, було невластивим для нас, оскільки то була у чистому вигляді абстрактна концепція, якої не існувало у природі, на відміну від самої землі. Проте, ми використовуємо цей ключовий правовий підхід, що його було розроблено ще тоді, аж до тепер — сторіччями.

Так, земля й дані — то є дві великих різниці. Більш того, їх визначальні риси різняться аж до протилежності — однією й тією самою землею може володіти хтось один, виключаючи будь-кого іншого у цьому відношенні, в той час як одними й тими самими даними може володіти необмежена кількість зацікавлених осіб тощо. Та принаймні одне об’єднує землю й дані — це те, що аж до певного моменту у часі вони були рівною мірою невідомі й неважливі для нас. Та якщо ми, люди, були спроможні запропонувати й успішно розробити певний правовий підхід до землі сторіччя тому, чому це ми не спроможні досягти того ж самого із даними зараз?

Та які б то рішення не були, ми потребуємо якнайкращого з того, що ми можемо собі дозволити. Зараз. Допоки ще не надто запізно.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте корисні статті та новини. Поширюйте їх соціальни мережами.
0 Шейрів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: